Економічне учення А.Сміта

З ім’ям Адама Сміта (1723-1790)пов’язано завершення процесу становлення політичної економії як особливої галузі знань. Головна праця – „Дослідження про природу й причинах багатства народів” (1776).

Сміт спостерігав капіталізм епохи мануфактурного виробництва, тобто того періоду, коли капіталізм ще не розкрив достатньо об’ємно своїх потенцій і протиріч. Тому Сміт неоднозначно підійшов до аналізу одних й тих же категорій.

Однією з особливостей методології А.Сміта є дуалізм (від лат. duo – два), двоїстість.

Це проявляється в використанні:

- екзотеричного (від грец. еxo – ззовні), описового методу. Сміт описує капіталізм і категорії політичної економії такими, якими він їх бачить в зовнішніх формах прояву;

- езотеричного (від грец. оisophagos – стравохід) методу проникнення вглиб явищ, пізнання їхньої внутрішньої сутності. Саме двоїстість методології й зумовлює чисельність визначень Смітом одних й тих же категорій.

Іншою особливістю методології Сміта був метафізичний (від грец. meta ta physika – після фізики) підхід до аналізу економічних явищ. Метафізика – це ототожнювання законів суспільства з законами природи. Значною мірою метафізичний підхід спостерігається у вченні про розподіл праці і обмін, а також у вченні про розподіл капіталу на основний та оборотний.

Третьою особливістю методології Сміта є антиісторичний підхід до аналізу економічних явищ і категорій. Суворо кажучи, не можна повністю заперечувати історизм Сміта. Він правильно підкреслював природність, „об’єктивність” капіталізму, говорив про те, що капіталізм виник на певному ступені розвитку суспільства. В той же час він розглядав капіталізм як кінцевий етап цього розвитку.

Сміт розпочав своє учення з аналізу розподілу праці й обміну, що само по собі геніально, оскільки історія товарного виробництва починається з розподілу праці. Однак він помилково вважав, що обмін передує розподілу праці, тому що, на його думку, люди народжуються зі схильністю до обміну (в цьому як раз і проявляється метафізичність підходу Сміта до вирішення питання про розподіл праці й обмін). В реальній же дійсності історично й логічно обмін може бути лише наслідком розподілу праці, тому що він має сенс лише тоді, коли обмінюються різні продукти, тобто результати розподіленої праці.

Сміт зводить сутність грошей до їх функції як засобу обігу: „Гроші – величне колесо обігу, це величне знаряддя обміну й торгівлі”. Виникнення грошей Сміт пояснював технічними утрудненнями безпосереднього обміну товару на товар. Але при цьому Сміт показав, що гроші – це особливий товар, який стихійно виділився із всієї маси товарів.

В теорії вартості А.Сміт просунувся набагато вперед порівняно з У.Петті й фізіократів. Він вважав, що вартість створюється працею в усіх галузях виробництва.

Однак у визначенні вартості Смітом були й помилки: по-перше, він визначав вартість тільки витратами живої праці.; по-друге, він вважав, що при капіталізмі вартість визначається працею, що купується, а не витрачається; по-третє, він визначав вартість сумою доходів трьох класів суспільства – заробітної плати робітників, прибутку капіталістів й земельної ренти землевласників.

Учення про доходи (заробітну плату, прибуток, ренту)витікає з учення Сміта про вартість, а тому воно також суперечливе. Сміт виділив три форми доходів відповідно трьом класам суспільства: заробітну плату, прибуток і ренту.

Заробітну плату Сміт визначив як частину вартості, що створена працею робітника.

Далі Сміт намагався з’ясувати, чим визначається частка робітника в створеному продукті. В вирішенні цієї проблеми він пов’язував заробітну плату з вартістю коштів існування робітників.

Вивчаючи фактори, що визначають величину заробітної плати, Сміт виділив фізіологічну її межу (мінімум коштів існування) й моральну (що забезпечує розвиток людини). До факторів підвищення заробітної плати він відносив ступінь важкості праці, рівень кваліфікації робітників та т.ін. Сміт підкреслив стимулюючу функцію заробітної плати: щедра винагорода за працю збільшує працелюбність, а надія на забезпечену старість спонукає робітника до напруження своїх сил. Таким чином, Сміт був прибічником підвищення заробітної плати. Однак він пов’язував рівень заробітної плати з динамікою народонаселення і вважав, що в кінцевому підсумку заробітна плата завжди тяжіє до мінімуму, тому що її збільшення призводить до зростання народжуваності й пропозиції робочих рук, що й зумовлює зниження ціни на товар, що пропонується (працю).

Прибуток вважав відрахуванням з продукту праці робітника. Він утворюється внаслідок того, що робітник працював понад час, що необхідний для створення еквіваленту його заробітної плати. Сміт аналізував прибуток як форму доходу, що створюється неоплаченою працею в будь-якій галузі, де відбуваються витрати праці. В той же час він розглядав прибуток як складову вартості, як підприємницький доход, що пов’язаний з винагородою за ризик, як результат продуктивності капіталу.

Рента у Сміта – результат неоплаченої праці сільськогосподарських робітників. Вважав, що вона пов’язана з приватною власністю на землю.

Однак у Сміта є й інші погляди на ренту. Він характеризував її як складову частину вартості й як результат дії природи.

Учення про капітал і його розподіл на основний й оборотний. З одного боку, Сміт історично підійшов до аналізу капіталу, підкреслив, що капітал виникає на тому етапі розвитку, коли запаси, що спрямовані у виробництво, приносять доход. З іншої – Сміт розумів капітал тільки як запас, тобто розглядав не суспільну сторону капіталу, а лише натурально-речову, і таким чином увіковічнив капітал, тобто припустився антиісторичного підходу до його аналізу.

Сміт розвинув вчення фізіократів про розподіл капіталу на основний та оборотний. Розвиток проявлявся в тому, що цей розподіл Сміт не обмежував лише сільським господарством, а розповсюдив його на капітал, який функціонує в будь-якій галузі виробництва. Разом з тим критерієм розподілу капіталу на основний та оборотний Сміт вважав фізичне переміщення його частин. (в цьому проявляється метафізичний підхід). На його думку, основний капітал не обертається (не рухається й залишається у певній формі), а оборотний – обертається (йде від володаря в одній формі і повертається до нього в іншій).

Учення Сміта про продуктивну й непродуктивну працю. Під продуктивною працею він розумів працю, що створює прибуток. Непродуктивна праця прибутку не створює.

У Сміта є й інше визначення продуктивної й непродуктивної праці. Продуктивною він вважав будь-яку працю, результатом якої є товар, а непродуктивною – працю з надання послуг.

Закінчуючи аналіз поглядів А.Сміта, необхідно звернути увагу на практичний бік його теорії. Він сформулював низку положень щодо економічної політики держави. В цьому він був прихильником свободи економічної діяльності господарюючих суб’єктів, вважав свободу головною умовою зростання багатства суспільства. Державі відводив функції охорони країни від зовнішніх ворогів і турботи про безпеку громадян, здійснення правосуддя та створення суспільних організацій.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Фізіократизм	\|	Економічне учення Д.Рікардо

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.028 сек.