Особливості міжнародних інвестиційних спорів, правові підстави і порядок їх вирішення
Цеодин із видів міжн екон спорів, особливостями якого є його сторони, з одного боку – держави, з іншого – іноземний інвестор.За таких умов використання звичайних «судів» є обмеженим. Міжнар інвестиційні угоди визначають як правило засобом розв спорів МІЖНАР АРБІТРАЖІ.
Найб ефективним і поважним вваж Міжнародного центру з урегулювання інвестиційних спорів між державами та особами інших держав через примирення та арбітраж(створений відповідно до Вашингтонської конвенції 1965 р. в ГРУПІ Світового Банку)
Починається все із примирення зі спец визначеними посередниками - 10 осіб, які повинні бути громадянами різних держав. Рішення арбітражу є обов’язковим для сторін і не підлягає апеляції або іншому способу оскарження
66. Особливості міжнародних кодексів поведінки як джерела міжнародного економічного права. Своєрідними джерелами міжнародного економічного права є міжнародні кодекси поведінки. Вони почали створюватись наприкінці 70-х років з ініціативи країн, що розвиваються. У цих міжнародно-правових документах систематизовані правила поведінки відповідних суб’єктів міжнародних економічних відносин (лінійних конференцій, транснаціональних корпорацій) або у відповідному напрямі економічної діяльності (передання технологій — Кодекс поведінки у галузі технологій; контроль за обмеженням ділової практики — Кодекс узгоджених на багатосторонній основі справедливих принципів і правил для контролю за обмежувальною діловою практикою). Одним із перших таких кодексів був розроблений Конференцією ООН з торгівлі і розвитку Кодекс проведення лінійних конференцій, норми якого регулювали організацію лінійних перевезень у галузі торговельного мореплавства.
Важливим кодексом є Міжнародний кодекс рекламної діяльності, який був розроблений Міжнародною торговельною палатою. Він поширюється на всі види реклами будь-яких товарів і послуг.
Поведінку державних службовців регулює Міжнародний кодекс поведінки державних посадових осіб, який був прийнятий відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН 12 грудня 1996 р.