НОРМАТИВНІ АКТИ

1. Цивільний кодекс України: Коментар.: /Прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 р./ За загал. ред.: Харитонова Є.О., Калитенко О.М./ Х.: Одисей. – 2003.

2. Цивільний кодекс України. Прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 40-44. - Ст. 356.

3. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К., 1996.

4. Сімейний кодекс України. Прийнятий Верховною радою України 10 січня 2002 р.// Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 21-22. – Ст. 135.

5. Закон України “Про виконавче провадження” // Урядовий кур’єр. Орієнтир № 22. – 1999. - № 101-102. – С. 1-14.

6. Закон України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” // Законодавство України про шлюб та сім’ю. Офіційне видання. – К: Парламентське видавництво, 1998. – С. 54-74.

7. Закон України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям” // Урядовий кур’єр. – 2000. - №120. – С. 10.

8. Постанова Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду сдами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану” № 12 від 7 липня 1995. 9. Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972-2002: Офіц. вид./ За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – С. 219. Постанова Верховної Ради України “Про 10. Концепцію державної сімейної політики” // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 46-47Cт. 404.

Тема № 17

Судовий захист прав і інтересів членів сім'ї

власника жилого приміщення

Приблизний план

Вступ

1. Загальна характеристика конституційного права на житло.

1.1. Загальні засади житлової політики в Україні.

1. 2. Зміст права на житло.

2. Член сім'ї власника жилого приміщення, як суб'єкт права на судовий захист своїх прав та інтересів.

2.1. Поняття та види членів сім'ї власника жилого приміщення.

2.2. Житлові права та обов’язки членів сім'ї власника жилого приміщення.

2. 3. Право члена сім'ї власника на судовий захист житлових прав та інтересів.

3. Правовідносини щодо судового захисту житлових прав та інтересів членів сім'ї власника жилого приміщення.

3. 1. Поняття житлових правовідносин, їх структура та види.

3. 2. Порушене право та інтерес члена власника жилого приміщенні як предмет судового захисту.

Висновки

Література

Методичні вказівки

Стаття 47 Конституції України закріплює право кожного на житло, яке є однією з головних матеріальних умов існування людини. Це стосується і питань реалізації права на житло такої категорії громадян, які не є власниками жилого приміщення, проте є членами сім'ї власника. Оскільки сім'я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист і з боку суспільства та держави, то загальною спрямованістю всіх галузей законодавства України є визначення більш привілейованого правового статусу члена сім'ї, порівняно з іншими особами. При цьому, однак, саме коло членів сім'ї визначається законом залежно від конкретно виду відносин – воно або розширюється (як в аліментних правовідносинах), або звужується (у правовідносинах спільної власності), або ж визначається досить спірно (зокрема у житлових правовідносинах). Саме тому нагальною потребою є визначення у курсовій роботі самого коло членів сім'ї (як нинішніх, так і колишніх) стосовно житлових правовідносин, а також дослідження їх правового статусу. Ефективність здійснення членами сім’ї власника жилого приміщення свого права на житло має пряму залежність від тих юридичних механізмів, які покликані гарантувати його. До таких у першу чергу, належить можливість судового захисту прав на інтересів зазначеної категорії осіб. У зв’язку з викладеним, уявляється актуальним проведення дослідження, спрямованого на вивчення системи і механізму забезпечення житлових прав члена сім'я власника сім'я жилого приміщення, зокрема права на їх судовий захист.

Сучасна житлова політика держави має базуватися на усвідомленні соціально-економічного характеру права на житло. Така природа даного права свідчить про те, що державне забезпечення його реалізації тісно пов’язане з фінансово-економічними та організаційними можливостями самої держави, а також з особливостями правового статусу осіб, які мають відповідне право. Тобто державна житлова політика має орієнтуватися на створення умов для самостійної реалізації особами свого права на житло. І тільки у тому разі, коли певні категорії осіб у силу соціально значимих поважних чи незалежних від них обставин не здатні самостійно реалізувати це право, держава має вжити заходів для його забезпечення.

Розглядаючи зміст права на житло у курсовій роботі курсанту, студенту та слухачеві необхідно проаналізувати наукові дискусії, щодо означеного питання. Так, одні вчені (О. А. Пушкін, Н. О. Саніахметова, М. М. Сібільов, Є. О. Харітонов, Ю. С. Червоний та інші) право на житло розглядають як елемент цивільної правоздатності, інші (В. П. Грібанов, В. П. Маслов, Ю. К. Толстой) – як суб’єктивне право людини. Окремі дослідники (А. А. Ярошенко) відносять право на житло до змісту правоздатності, що одночасно виступає суб'єктивним правом особливого роду, або вважають, що право на житло не може бути а ні правоздатністю, а ні суб’єктивним правом, а є елементом правового статусу громадян (І. С. Вишневська, І. Б. Мартковіч). Крім того, необхідно розрізняти (право на житло) на конституційному і галузевому рівні.

Розкриваючи поняття та види членів сім’ї власника жилого приміщення доцільно враховувати, що базовим для поняття "член сім'ї" є поняття "сім'я", яке визначене у Сімейному кодексі України. Права члена сім’ї має також і особа, яка перестала бути членом сім'ї наймача, але продовжую проживати в займаному ним жилому приміщенні. Членів сім'ї слід відмежовувати від категорії тимчасових мешканців, які хоч і користуються житловою площею, проте з позицій сімейно-правових відносин не належать до сім'ї. Крім цього, необхідно проаналізувати запропонований в літературі (П. В. Крашенинников) поділ членів сім'ї власника на чотири групи: 1) члени сім'ї у вузькому значенні, тобто особи, які проживають із власником і ведуть спільне з ним господарство; 2) колишні члени сім'ї власника, тобто особи, які залишаються проживати з власником, але з певного часу вже не є членами сім'ї; 3) члені сім'ї колишнього власника, тобто особи, які проживають у житлі, про власності на яке перейшло від громадянина, який зберігає сімейні стосунки з користувачами жилого приміщення, до інших осіб; 4) колишні члени сім'ї колишнього власника жилого приміщення.

Розглядаючи питання "Житлові права та обов’язки членів сім'ї власника жилого приміщення", перш за все, слід звернути увагу на те, що члени сім'ї власника жилого приміщення не мають права власності на житло в якому вони проживають, що суттєво відрізняє їхні правовий статус від правового статусу власника такого приміщення, унеможливлюючи, зокрема, право розпорядження цим майном. Разом з тим їм належить право використовувати приміщення для проживання, тобто право користування чужим майном (ст. 405 ЦК України), якому необхідно в курсовій роботі дати юридичну оцінку.

Характеризуя право члена сім'ї власника на судовий захист житлових прав та інтересів необхідно проаналізувати дві точки зору щодо розуміння права на захист: "традиційно" – право на захист є складовою частиною самого суб’єктивного права поряд із правом на власні дії, а також правом вимагати певної поведінки від зобов’язаних осіб; та "альтернативна" – право на захист являє собою самостійне суб’єктивне право.

З – поміж різноманітних національних механізмів і засобів забезпечення прав і свобод людини найбільш поширеним є судовий захист, право на яке включає в себе комплекс правомочностей: право на звернення до суду (порушення справи), на об’єктивне і справедливе ставлення суду, на винесення законного й обґрунтованого рішення, на виконання судового рішення. В роботі необхідно відмітити переваги саме судового захисту порушеного права як найбільш ефективно форми захисту порушених житлових прав.

Аналізуючи трете питання студенту та слухачеві необхідно звернути увагу, що у житлових правовідносинах найбільш значеними є відносини щодо користування житлом, тому тільки ті правові відносини, змістом яких є виникнення, здійснення, зміна чи припинення права на житло, можна назвати житловими правовідносинами. Далі, виходячи з класичного розуміння структури правовідношення, необхідно виявити особливі риси житлових правовідносин: специфічність об’єкта, особливий суб’єктний склад, характер змісту та складні підстави їх виникнення. Зокрема їх об’єктом є житло, властивості, призначення і характер якого помітним чином впливають на інші елементи правовідносин.

В роботі необхідно звернути увагу і на класифікацію житлових правовідносин. Завершаючи написання курсової роботи доцільно дослідити проблему того, який елемент житлового правовідношення за участю члена сім'ї власника жилого приміщення зазнає негативних наслідків при вчиненні житлового правопорушення. В юридичній літературі обґрунтовується висновок, що таким є соціальний зв'язок, тобто житлові право та інтереси названого суб’єкта. Тому студенту та слухачеві необхідно дослідити загальне поняття "права і інтереси людини і громадянина" щодо житлових правовідносин за участю членів сім’ї власника житлового приміщення та визначити зміст суб’єктивного права члена сім’ї власника жилого приміщення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
НОРМАТИВНІ АКТИ	\|	Міністерство внутрішніх справ України

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.