Юридичні факти класифікуються за різними підставами.
Види юридичних фактів за юридичними наслідками
правоутворюючі
правозмінюючі
правоприпиняючі
- юридичні факти, з якими норми права пов’язують виникнення правовідносин (напр., наказ ректора про зарахування абітурієнта до вузу).
- юридичні факти, з якими норми права пов’язують зміну правовідносин (напр., наказ ректора про переведення студента з очної на заочну форму навчання).
- юридичні факти, з якими норми права зв’язують припинення правовідносин (напр., наказ ректора про видання студенту диплома про закінчення вузу).
Найбільш важливою для реалізації права є класифікація юридичних фактів в залежності від зв’язку з індивідуальною волею суб’єктів:
1) події (життєві обставини, настання яких не залежать від волі суб’єктів, природна смерть людини є фактом реалізації права на спадкування);
2) дії (факти, що залежать від волі та свідомості суб’єкта):
а) правомірні дії (вчинки суб’єктів, що реалізуються у відповідності до правових вимог (відповідають їм),
б) протиправні дії (вчинки, що порушують правові вимоги),
в) юридичні акти (дії, що пов’язані з вступом особи в конкретні правовідносини з наміром досягти визначеного юридичного наслідку),
г) юридичні вчинки (дії, що не пов’язані з вступом особи в конкретні правовідносини і незалежно від її наміру призводять до юридичних наслідків.)
3) обставини (складні юридичні факти, що охоплюють своїм змістом дії і події (напр., безвісна відсутність, місце проживання, недієздатність), їхнє використання об’єктивно необхідно в трудовому, сімейному праві.
Процес реалізації права викликає певне співвідношення між правовою нормою та правовідносинами, що характеризуються їх взаємозв’язком.
1. Правова норма є підставою виникнення правовідносин.
2. Гіпотеза правової норми чітко визначає умови виникнення, зміни чи припинення правовідносин.
3. Правова норма визначає коло суб’єктів правовідносин.
4. Диспозиція правової норми характеризує права та обов’язки учасників правовідносин, що визначають їх правовий статус.
5. Санкція правової норми визначає можливі наслідки виконання чи порушення норм (заохочення чи покарання).
6. Правовідносини є засобом конкретизації правової норми до певних випадків чи суб’єктів.
7. Правовідносини – це основна форма реалізації правового припису.
8. Норми права і правовідносини є обов’язковими елементами механізму правового регулювання.