Основні показники функціонування нирок.

Особливості регуляції сечоутворення.

Формування і розвиток системи виділення в різні вікові періоди.

Обмін речовин представляє цілу низку фізіологічних процесів, тісно пов”язаних між собою. Це і використання речовин, що всмоктались в кишечнику по той бік його стінки, це проміжні ферментативні процеси, побудова нових та регенерація клітин і тканин, що віджили, виділення проміжних та кінцевих продуктів. Обмін речовин у дітей суттєво відрізняється від такого у дорослої людини. Енергетичні і окислювальні процеси відбуваються більш напружено. Значна кількість енергії витрачається на процеси асиміляції і росту. Тому велике значення для дитини має раціональне збалансоване харчування.

Особливе значення для дитини мають білки, які є основним пластичним матеріалом для будови клітин,тканин. Білки беруть участь в синтезі гормонів, імунних тіл, ферментів. Потреба в білках у дітей вища, ніж у дорослих. В перші дні життя дитина перебуває в умовах пониженого надходження білка. З 5 дня життя катаболічні процеси змінюються анаболічними, маса тіла починає збільшуватись. У дітей на грудному вигодовуванні засвоюється 87,7 - 92,2% всього введеного азота. У цих дітей найвищі показники засвоюваності білка і азота (5,0 - 5,5 г/кг маси), особливо в перші 3 місяці, коли дитина найінтенсивніше прибавляє в масі. Добова потреба в білках у таких дітей складає 2 - 2,5 г/кг. При штучному і змішаному вигодовуванні засвоюється до 87 - 89% азота; потреба в білках у таких дітей складає 3 - 3,5 - 4,0 г/кг маси. У віці 1 - 3 роки добова потреба в білках складає 4- 4,5 г/кг; від 6 до 10 років - 2,5 - 3 г/кг; старше 12 років - 2 - 2,5 г/кг; у дорослих - 1,5 - 1,8 г/кг.

За рахунок білка покривається 10-15% калорій добового раціона. Енергетична цінність білків - 17,17 кДж/г (4,1 ккал/г).

Енергійні пластичні процеси в дитячому організмі пояснюють той факт, що у дітей раннього віку позитивний азотистий баланс, в той час як у старших школярів і дорослих існує азотиста рівновага. Важливою є не тільки кількість,але і якість білка, що надходить з їжею. Амінокислоти, які утворились з білків в процесі травлення є основним пластичним матеріалом. Саме з них синтезується білок, специфічний для даного організму. Особливе значення мають незамінні амінокислоти: лізін, метіонін, триптофан, фенілаланін, валін, лейцин, ізолейцин, треонін. Для дітей грудного віку незамінною амінокислотою є гістідін,синтез якого у дитини не покриває потреб організму, що росте. Саме у жіночому молоці містяться всі незамінні амінокислоти, співвідношення і кореляція з іншими харчовими інгредієнтами є оптимальною для засвоєння.

Не використані амінокислоти внаслідок дезамінування в печінці перетворюються в кінцеві продукти азотистого обміну (аміак, сечовина, сечова кислота та ін.), які виділяються з організму з сечею.

Підвищення вмісту азота, сечової кислоти ендогенного походження відмічено в сечі новонароджених, що на 3-4 день життя може призвести до сечокислого інфаркту. В подальшому із збільшенням кількості сечі солі поступово вимиваються.

Взагалі вміст азота в сечі у дітей молодшого віку значно менший, ніж у дорослих, головним чином за рахунок сечовини. З віком він збільшується. Низький вміст сечовини в сечі відображає інтенсивність пластичних процесів і недосконалість синтезуючої функції печінки.

Регуляція процесів білкового обміну дуже складна. Посилюють асиміляцію білка гормони гіпофіза, щовидної залози, інсулін, андрогени (тестостерон). Анаболічний вплив мають вітаміни (тіамін, нікотинова кислота, рибофлавін, біотин, пантотенова кислота). Каталобічний вплив справляють гормони АКТГ, ТТГ, глюкокортикоїди, тирозин в великих дозах. Білковий обмін регулюється і ЦНС.

Жири і ліпіди - складні органічні сполуки. В організмі людини вони представлені тригліцеридами жирних кислот (нейтральні жири), які відносять до простих ліпідів та похідними від них жирними кислотами, стеринами (холестерин), стероїдами, вітамінами Е, Д, К та інші. Велике значення для організму мають складні ліпіди (фосфоліпіди, що складаються з ефірів жирних кислот або спиртів, азотистих основ та фосфорної кислоти, а також цероброзиди, сфонгомиєлін).

Жир - одне з основних джерел енергії. В першому півріччі життя за рахунок жирів покривається близько 50% усієї добової калорійності, у дітей 4 - 6 років - 30 - 40%, у школярів - 25 - 30%, у дорослих - близько 40%.

Енергетична цінність жирів 38,94 кДж/г (9,3 ккал/г).

Дітям першого року життя потрібно 6,5 - 5 г/кг жиру, в дошкільному - близько 3 г/кг, в шкільному (після 10-12 років) - 1 - 3 г/кг.

Ліпіди є складовою клітин головного мозку, статевих залоз та ін., вони утворюють прошарки в органах, але основна маса їх розташована в підшкірній основі (жирові депо), де постійно відбуваються обмінні процеси. Багаті на жир брижі кишок,сальник; жир є опорою для внутрішніх органів і судин, він захищає їх від холоду і травмування.

Біологічна цінність жирів визначається вмістом незамінних поліненасичених жирних кислот: ліноленової, арахідонової, які сприяють економному витраченню білка, підвищують імунітет, впливають на функцію ЦНС, регулюють проникливість судин.

Дерівати ненасичених жирних кислот виконують роль гормонів. Фосфоліпіди є транспортною формою для жовчних кислот, вони сприяють синтезу білка в організмі, регулюють моторику шлунково-кишкового тракту.

Жири жіночого молока засвоюються на 90-95% , коров”ячого - на 85%. Незначна кількість емульгованого жиру жіночого молока всмоктується в незміненій формі. Приблизно 7% ліпідів виводиться з калом в вигляді жира, жирних кислот та мил.

Проценти жира, не використаного в процесі травлення у дітей тим вищий, чим молодша дитина. Найгірше засвоюються жири недоношеними дітьми, що знаходяться на штучному вигодовуванні.

Надлишок синтезованого в організмі жиру відкладається в депо.

Процеси ліпогенеза і ліполіза тісно пов”язані з вуглеводним обміном, оскільки вміст ліпідів в організмі залежить не тільки від їх кількості в їжі, але й від синтезу їх з вуглеводів.

В дитячому організмі синтез жирів відбувається найінтенсивніше.

Надлишок каш в раціоні дітей швидко призводить до надлишку маси. Слід вказати, що жири, утворені з вуглеводів, не містять незамінних жирних кислот.

При нестачі вуглеводів розщеплення жирів супроводжується утворенням великої кількості кетонових тіл, оскільки повне згортання жирів мождиве лише в присутності вуглеводів.

Схильність до кетозу характерна для обміну жирів у дітей. Кетоз легко виникає у дітей при переїданні жирів, голоданні, різних захворюваннях, стресах і супроводжується кетонурією. Жири можуть утворюватись і з білків, але у дітей цей процес виражений недостатньо.

Одразу після народження рівень загальних ліпідів крові низький, але швидко зростає в перші тижні життя. Рівень холестерину в сироватці крові у дітей в 1 рік становить 2,6 - 3,88 ммоль/л, фосфоліпідів - 1,8 - 2,2 ммоль/л і мало змінюється протягом життя. Серед ліпідів переважають ненасичені жирні кислоти, особливо лінолева, олеїнова, пальмітинова.

Наявність у недоношених новонароджених ліпідів з високою точкою плавлення є однією з причин, що зумовлюють затвердіння підшкірної основи (склерему).

Регуляція обміну ліпідів здійснюється нейро-гуморальним шляхом. Провідна роль належить ЦНС, яка через харчовий центр впливає на органи травлення і збуджує апетит. Суттєвий вплив на жировий обмін мають інсулін, тироксин, кортикостероїди, гормони статевих залоз.

Інсулін сприяє перетворенню цукру на глікоген і жир, внаслідок гіпоглікемії збуджує харчовий центр, гальмує утворення вуглеводів з жирів і вихід жира з депо.

Тироксин посилює основний обмін; сприяє розпаду жирів. Зниження функції статевих залоз призводить до ожиріння. Кортикостероїди посилюють перехід вуглеводів в жири.

Обмін вуглеводів. Вуглеводи в організмі людини знаходяться як у вільному стані так і в поєднанні з білками, жирами, іншими речовинами у вигляді глікопротеїнів, глікозаміногліканів (мукополісахаридів) і ліпоглікопротеїнів.

Вони виконують різні важливі функції, основна серед яких - енергетична. За рахунок згорання вуглеводів у грудних дітей покривається близько 40% добової калорійності, у старших школярів і дорослих - більше 50% усієї енергії.

Вуглеводи також є пластичним матеріалом: у вигляді мукополісахаридів вони входять в склад сполучної тканини, цитомембран клілин, в тому числі і клітин крові, зовнішньої поверхні слизових оболонок, через які в клітину надходять поживні речовини і кисень.

Вуглеводи беруть участь в біосинтезі нуклеїнових кислот, формуванні специфічності груп крові, імунологічних процесах та ін.

В перші місяці життя дитина отримує вуглеводи у вигляді дісахаридів (лактоза грудного молока); пізніше - цукру, що міститься в їжі, крохмалю, які розщеплюються в порожнині рота і в шлунку до мальтози. Дісахариди мають більшу енергетичну цінність і меншу осмолярність, ніж крохмаль. Розщеплення дісахаридів на моносахариди - глюкозу, галактозу, фруктозу відбувається в тонкому кишечнику під впливом ферментів мальтази, лактази, інавертази.

Галактоза, яка входить в склад лактози, всмоктується в кишечнику значно швидше, ніж фруктоза і глюкоза. Частина вуглеводів розщеплюється в кишечнику шляхом бродіння , викликаного бактеріями.

Асиміляція вуглеводів у літей вища, ніж у дорослих. У немовлят засвоюється 90% вуглеводів, незалежно від виду вигодовування. Рівень цукру у дошкільнят і школярів - 3,33 -6,66 ммоль/л; у новонароджених 0,5 - 4,5 ммоль/л. Він підтримується секрецією інсуліну і інших гормонів -його антогоністів (глюкагон,адреналін, кортикостероїди, гормон роста). Існує тісний зв”язок між обміном вуглеводів і жирів: при нестачі вуглеводів посилюється ліполіз, підвищується гліконеогенез. Надлишок моносахаридів, що всмоктались, відкладається у вигляді глікогена в печінці і м”язах.

Обмін вуглеводів у дітей - дуже інтенсивний. Енергетичні витрати у зв”язку з ростом і формуванням організму зумовляють високу потребу вуглеводів, оскільки синтез їх з білків і жирів у дітей низький.

Потреба вуглеводів у немовлят 12 - 14 г/кг. В подальшому - 8 -15 г/кг. Толерантність до глюкози у дітей вища: у грудному віці харчова глюкозурія наступає при одномоментному введенні дитині 8 - 12 г/кг глюкози, у дорослих - при введенні 3 г/кг, що пояснюється легкістю глікогенеза у дітей. Це підтверджується і характером глікемічної кривої: при приблизно однаковому навантаженні максимальний вміст її у дітей нижчий , ніж у дорослих.

Високі енергетичні потреби дітей визначають порівняно невелике відкладання глікогена в печінці. В той самий час у них високий глікогеноліз (розщеплення глікогена до глюкози) і гліколіз (розщеплення глюкози з утворенням молочної і піровиноградної кислот).

Регуляція вуглеводного обміну - складний нейроендокринний процес, тісно пов”язаний з станом інших видів обміну речовин. Він знаходиться під впливом ЦНС (гіпоталамус, гіпофіз, клітин дна ІV шлуночка). В регуляції вуглеводного обміну приймають участь інсулін, глюкалон, кортикостероїди, АКТГ, гормони щитовидної залози.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сон у дитячому віці і людей похилого віку	\|	Особливості водно-електролітного обміну.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.