1.ремісії після порівняно короткого епізоду артриту - 25%;
2.ремісія з помірно вираженими залишковими явищами - 25%;
3.персистуюча активність з прогресуючою деформацією суглобів - у 45%;
4.прогресування з повною інвалідизацією -10%.
Профілактика. Вторинна профілактика ревматоїдного артриту зводиться до профілактики загострень процесу, при цьому суттєву роль відіграє диспансерний нагляд за хворими. При повільно прогресуючому перебігу ревматоїдного артриту хворі повинні проходити обстеження на активність процесу не рідше 2 рази в 3 місяці. У цілому періодичність оглядів і клініко-лабораторного обстеження визначається індивідуальними особливостями перебігу захворювання.
Системна склеродермія(ССД) - це системне захворювання сполучної тканини, що характеризується прогресуючим фіброзом та судинною патологією затипом облітеруючої мікроангіопатії, що обумовлює розвиток генералізованого синдрому Рейно, індуративних змін шкіри, ураження опорно-рухового апарату, внутрішніх органів.
Етіологія і патогенез.Етіологія ССД недостатньо вивчена. До провокуючих чинників відносять вібрацію, тривале переохолодження, контакт з хімічними речовинами (вінілхлорид, пептозоцин, блеоміцин, трихлоретилен, карбідон тощо), генетичну схильність. Важлива роль належить вірусній інфекції (група ретровірусів та герпес-вірусів), якій притаманна схильність до персистенції у вигляді латентних форм, а потім активація під впливом різних хімічних та інших чинників.
У патогенезі ССД головна роль належить надмірному колагеноутворенню у зв'язку з порушенням функціонування фібробластів. При ССД спостерігається підвищений біосинтез колагену І та ІIIтипу, глікозаміногліканів, протеогліканів, фібронектину, глікопротеїдів. Ці порушення носять стійкий фенотиповий характер, обумовлюючи неухильне прогресування патологічного процесу. Важливим є те, що колагенові волокна та глікозаміноглікани при ССД володіють антигенними властивостями, викликаючи аутоімунні реакції, які замикають «хибне» коло колагенової стимуляції.