Вплив функціонального стану шлунка, кишечника та підшлункової залози на клінічну ефективність ЛП

Характер всмоктування лікарських препаратів (швидкість і повнота всмоктування та ін.) у ШКТ може змінюватися при ураженні окремих його ділянок патологічним процесом різного походження. Зазвичай при вираженій патології ШКТ відбувається зниження швидкості і ступеня всмоктування ліків у системний кровоток. Проте в деяких випадках, особливо для препаратів із значним ефектом «первинного проходження», наприклад, для пропранололу, може відбуватися збільшення біодоступності при окремих ураженнях ШКТ. Це явище пояснюється зниженням біотрансформації препаратів у процесі всмоктування, внаслідок чого більша частина незміненого препарату досягає системного кровотоку. Хірургічне видалення частини ШКТ погіршує всмоктування більшості сполук; найбільше зниження біодоступності відбувається спочатку після операції, тому необхідно утриматися від призначення таким хворим препаратів всередину, особливо препаратів з поганим всмоктуванням, таких, наприклад, як дигоксин.

У шлунку більшість лікарських засобів в нормі не всмоктуються або всмоктуються дуже мало. Проте захворювання шлунка іноді істотно впливають на всмоктування препаратів в кишечнику. Наприклад, відмічена затримка всмоктування цефалексину у хворих з перніціозною анемією, у яких була ахлоргідрія і атрофія слизової оболонки шлунка. Разом з тим всмоктування антибіотика не змінювалося у хворих, котрим 3 роки назад була проведена часткова гастроектомія з приводу пептичної виразки шлунка. Деякі зміни у всмоктуванні ампіциліну відмічені у хворих після гастроектомії і після резекції 2/3 шлунка. При загостренні хронічного гастриту і виразкової хвороби спостерігалося уповільнення всмоктування левоміцетину. Разом з цим у хворих з ахілією всмоктування препаратів, що зазвичай руйнуються кислотою шлункового соку, наприклад бензилпеніциліну, підвищується.

Всмоктування прийнятих всередину препаратів порушується при виражених змінах в тонкому кишечнику, де відбувається переважно всмоктування більшості препаратів (при хронічному катаральному запаленні слизової оболонки травного тракту порушується

всмоктування вітаміну В₁₂). У хворих з атрофією ворсинок слизової тонкої кишки спостерігалося зниження всмоктування сульфафуразолу, циклосерину і деяких інших препаратів. При патології травного тракту неінфекційної природи спостерігається збільшення всмоктування і зниження ступеня ацетилювання деяких сульфаніламідних препаратів.

Відомі випадки уповільнення і зменшення всмоктування ліків при застійній серцевій недостатності (гідрохлортіазиду, новокаїнаміду, хінідину), при інфаркті міокарда (дизопіраміду), хронічному алкоголізмі (діазепаму) й інших захворюваннях.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості використання лікарських засобів для лікування ШКТ при наявності супутньої патології. ЛП, які можуть негативно впливати на стан ШКТ та підшлункової залози	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.