Неозначено-кількісні. Особливості їх уживання

Числівники як назви кількісних понять поділяються на означено-кількісні і неозначено-кількісні. Означено-кількісні числівники позначають точно окреслену кількість предметів або частин від цілого: один, три, дев'ять, п'ятнадцять, сімсот, дев'ятсот п'ятдесят вісім, десятеро, тридцятеро, одна третя, чотири п'ятих, шість сьомих. Неозначено-кількісні числівники вказують на неконкретизовану кількість. Вони не утворюють цілісної системи кількісних понять і не стосуються натурального ряду чисел. Це слова типу багато, кілька, декілька, кільканадцять, кільканадцятеро, стонадцять.

Означено-кількісні числівники поширюються на переважну більшість кількісних назв. Порівняно з неозначено-кількісними числівниками вони диференційованіші за значеннєвими ознаками. За цими ознаками вони поділяються на власне-кількісні, збірні і дробові.

Власне-кількісні числівники являють собою ядро означено-кількісних числівників. власне-кількісні числівники виражають передусім точну кількість предметів у цілих одиницях, тобто кількість того, що може бути об'єктом лічби або виміру. Через те типову особливість цих числівників становить поєднання тільки з іменниками, які називають предмети, що підлягають лічбі, напр.: Три дівчини, студентки-агрономи Йшли взимку по доріжці лісовій (М. Рильський); Чорними клубками, згинаючись, на нього котились чотири постаті (М. Стельмах); П'ять ораторів зміняється за хвилину — та кортить усім говорити (О. Довженко); Говорили-балакали дві верби за селом (Б. Олійник); Три тополі в орнім полі Посадили школярі (А. Малишко). Коли ж потрібно назвати точну кількість того, що не підлягає лічбі, то використовують слова-посередники типу кілограм, центнер, тонна, літр, пляшка, бідон із семантикою виміру. У такому разі власне-кількісні числівники називають кількість одиниць виміру, а не пов'язаних із виміром речовин й інших подібних предметів, напр.: Щорічно рослини всього світу для того, щоб жити і рости, "випивають" шістдесят п'ять тисяч тонн води (з газети).

До групи власне-кількісних числівників належать насамперед 42 слова, кількісні назви, оформлені як окремі, цілісні одиниці: один, два, три, чотири, п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять, десять, одинадцять, дванадцять, тринадцять, чотирнадцять, п'ятнадцять, шістнадцять, сімнадцять, вісімнадцять, дев'ятнадцять, двадцять, тридцять, сорок, п'ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят, дев'яносто, сто, двісті, триста, чотириста, п'ятсот, шістсот, сімсот, вісімсот, дев'ятсот, тисяча, мільйон, мільярд, трильйон, квадрильйон, нуль.

Різноманітними поєднаннями цих основних 42 числівників в аналітичні кількісні назви передаємо всі інші кількісні поняття, якими оперує тепер людське мислення, напр.: сорок п'ять дерев, тисяча сто п'ятдесят дві цеглини, три мільярди сто п'ятдесят три мільйони чотириста тисяч сто п'ятдесят три гривні.

Власне-кількісні числівники позначають також абстрактно-математичне число. Цю функцію вони виконують за відтворення натурального ряду чисел та за проведення дій із числами в математичних підрахунках. Власне-кількісні числівники з абстрактно-числовим значенням найчастіше вживають у мові математики і в пов'язаних із математичними обчисленнями галузях знань, напр.: Щоб помнооісити число на 5, 25, 125, досить поділити його відповідно на 2, 4, 8 і результат помножити на 10,100, 1000 (з підручника).

Якщо означено-кількісні числівники стосовно неозначено-кількісних об'єднують переважну більшість числових назв, то власне-кількісні числівники як частина означено-кількісних є щодо інших означено-кількісних угруповань (збірних і дробових числівників) основним означено-числівниковим шаром лексики.

Збірні числівники стосуються кількісних назв, що в сучасній українській літературній мові відрізняються від власне-кількісних числівників більшою мірою у формально-морфологічному плані, ніж у значеннєвому.

Здебільшого збірні числівники кваліфікують як числові назви, що позначають певну кількість предметів як сукупність, як одне ціле, як неподільну, нечленовану сукупність істот або предметів, що протиставляються власне-кількісним числівникам, які виражають кількості членованих, індивідуально розрізнюваних, дискретних істот чи предметів. Значеннєву сутність збірних числівників, отже, вважають спорідненою зі збірними іменниками, що вказують на неподільну множину однотипних предметів.

Раніше вони вказували на кількість предметів як неподільну, нечленовану їхню сукупність і досить виразно протиставлялися власне-кількісним числівникам.

Сучасні збірні числівники позначають досить обмежену частину тих кількісних понять, що їх виражають власне-кількісні числівники. Вони утворюють своєрідні паралелі до власне-кількісних числівників у межах одиниць і (частково) десятків, точніше кажучи, регулярно — тільки в межах від двох до двадцяти: двоє, троє, четверо, п'ятеро, шестеро, семеро, восьмеро, дев'ятеро, десятеро, одинадцятеро, дванадцятеро, тринадцятеро, чотирнадцятеро, п ятнадцятеро, шістнадцятеро, сімнадцятеро, вісімнадцятеро, дев'ятнадцятеро, двадцятеро. До цієї групи можна зарахувати і числівник тридцятеро, на якому фактично закінчується функціональний ряд числівникової збірності. Щоправда, в поєднанні з власне-кількісними числівниками категорія числівникової збірності поширюється й на більші виміри, напр.: шістдесят троє, сімдесят п'ятеро, двісті вісімдесят двоє та ін.

Збірні числівники поєднуються з множинними іменниками як єдино можливий засіб вираження означеної кількості: двоє ножиць, троє воріт, п'ятеро саней. Вони вживаються також з іменниками, які мають різні основи в однині та множині: громадянин — двоє громадян, дівчина — троє дівчат, друг — семеро друзів, селянин — десятеро селян.

Паралельне вживання збірних і власне-кількісних числівників у синтаксичних конструкціях засвідчує хитання щодо вибору відповідної форми і нечіткість значеннєвої їхньої інтерпретації. Можна стверджувати, що протиставлення збірності й власне-кількості в числівникових формах занепадає і формально збірні числівники стають додатковим засобом вираження власне-кількості.

Від збірних числівників двоє, троє, четверо, п'ятеро, шестеро, семеро, восьмеро утворено здрібніло-пестливі числівникові форми: двійко, двоєчко, трійко, четвірко, п'ятірко, шестірко, семірко, восьмірко, напр.: У нашого Омелька невеличка сімейка: тільки Сидірко та Нестірко, та дітей шестірко, та батько, та мати, та нас три брати (народне прислів'я).

Збірні числівники вживаються тільки для позначення кількості кого- або чого-небудь. їх не використовують як назви числа та цифри.

Збірні числівники поширюються на невелику кількість слів, які функціонують паралельно з власне-кількісними числівниками. Проте ця невелика група слів широко вживана в розмовному мовленні і в мові фольклору та художньої літератури. Збірні числівники невластиві науковому та офіційно-діловому стилям сучасної української літературної мови.

До збірних числівників належать також специфічні слова, що означають парність: обидва, обидві, обоє. Цим числівникам притаманні ознаки і числівників, і займенників. Числівник обидва виражає значення "і той, і цей", "і те, і це", "один і другий", "одне і друге", а числівник обидві — значення "і та, і ця", "одна і друга", тобто стосуються кожного з двох названих або відомих предметів, напр.: Ваші листи до мене й до дядька ми отримали, я відповідаю на обидва (Леся Українка);

Дробові числівники позначають точно фіксовану кількість частин, виокремлених у складі цілого. Для позначення цих дробових понять використовують власне-кількісні числівники (у чисельнику) і субстантивовані відчислівникові кількісні прикметники (у знаменнику). Це числівники на зразок одна друга, дві третіх, дві четвертих, п'ять дванадцятих, сім тисячних.

Поєднуваний із дробовими числівниками іменник, що означає предмет виміру або одиницю виміру (грам, кілограм, літр, година, тиоісдеиь і под.), вживається у формі родового відмінка. Цей іменник стоїть у формі родового відмінка однини, якщо вимірові підлягає один предмет чи якась сукупність, неподільна єдність, і у формі родового відмінка множини, якщо вимір стосується кількох однорідних предметів або коли числівник керує множинними іменниками, пор.: одна п'ята городу, дві п'ятих загону, одна сьома студентства і дві сьомих ягнят, три п 'ятих саней.

Кількісне значення дробових числівників ½, 1/3, 1/4 в сучасній українській літературній мові можуть передавати слова половина (= одна друга), третина (= одна третя) і чверть (= одна четверта). Ці кількісні слова часто вживані в розмовному мовленні та у творах художньої літератури, напр.: Я незчувся, як з'їв покладений мені шматок, а на столі ще половина пирога (І. Багмут). Слова половина, третина і чверть за граматичними характеристиками належать до іменників. У них досить послідовно і виразно закріплені іменникові морфологічні категорії відмінка, числа і роду. У функціональному плані ці кількісні іменники виступають синонімами відповідних дробових числівників. Потрібно зазначити, що у специфічному числівниковому контексті, тобто в поєднанні з власне-числівниковими словами, іменники половина, третина, чверть нейтралізують іменникові ознаки і, набуваючи ознак числівника, стають елементами складених числівників, що виражають значення власне-кількості і дробовості, напр.: два з половиною кілометри, п'ять із третиною літрів, шість із чвертю годин.

До дробових числівників належать також слова півтора, півтори, півтораста. Вони у складі дробових числівників утворюють окрему групу. Для них типовою сферою використання є розмовне мовлення і стиль художньої літератури. Числівник півтора, півтори утворився із давньоруського сполучення поль вьтора, поль вьторьі. У давньоруській мові числівник поль міг широко сполучатися з порядковими числівниками (поль третьи). Залишки подібного способу числення збереглися у формах визначення часу (nie на третю тощо).

Дробові числівники півтора і півтори являють собою поєднання значень, формоване однією одиницею (цілою) і власне-дробовим числівником одна друга (половина). Отже, вони вказують на кількість із однієї з половиною одиниці. Числівник півтора поєднується з формою родового відмінка однини іменників чоловічого і середнього роду, а числівник півтори — з формою родового відмінка однини іменників жіночого роду {півтора кілометра, півтора метра, півтора року, півтора відра, півтори милі), напр.: Надувся, як півтора нещастя (нар. тв.); Вона робила найтяжчу роботу, спочатку жіночу, а після смерті Карпа й чоловічу. На доброму житі налсинала півтори копи (М. Стельмах).

З-поміж цих числівникових одиниць найспецифічніші ознаки виявляє числівник пів, оскільки його класифікують як елемент складного слова. Хоча значеннєво він не відрізняється від інших кількісних числівників, проте орфографічно його передають як складник складного слова: півогірка, пів'яблука, пів-Києва, півкілометра, піввідра, півгодини, півхвилини. Через те в підготовленому проекті найновішої редакції українського правопису пропонують писати числівник пів із залежним від нього іменником окремо. Числівник пів потрібно відрізняти від омонімічного компонента пів- у власне-складних словах, де він виражає не числівникове значення, а здебільшого прислівникове: півмісяць (неповний місяць), півострів (наполовину острів), півпальто (коротше від звичайного пальто, наполовину пальто), півпарубок (хлопець-підліток), півдитячий (майже дитячий), півзігнутий (трохи, наполовину зігнутий). Такий омонімічний числівникові пів елемент складного слова не керує родовим відмінком іменника, і складні слова з ним мають морфологічні категорії відмінка, числа і роду, а отже, належать до іменників, прикметників і дієприкметників, а не до числівниково-іменникових сполук із числівником пів.

Дробовий числівник півтораста являє собою поєднання значень, формоване числівником сто і одна друга (половина) від числівника сто. Отже, він означає кількість зі ста п'ятдесятьох одиниць, тобто півтори сотні, напр.: —На кожного з нас припадає, відверто кажучи, ворогів півтораста. Що робити? {О. Довженко). Числівник півтораста керує родовим відмінком множини іменників: півтораста кілометрів, півтораста яблунь, півтораста курчат.

Неозначено-кількісні числівники називають точно не визначену, неконкретизовану кількість. На противагу означено-кількісним числівникам, вони не утворюють цілісної системи кількісних понять. Це порівняно невелика, компактна група слів. До неозначено-кількісних належать такі числівники: багато, небагато, мало, немало, чимало, декілька, кілька, кількадесят, кількадесятеро, кільканадцять, кільканадцятеро, стонадцять та ін.

Неозначено-кількісні числівники декілька, кілька вказують на невизначену малу кількість — від трьох до дев'яти, напр.: Воює стояли декілька возів з зерном... (Панас Мирний); Я склав план реконструкції кількох площ і вулиць міста (О. Довженко). Ці неозначено-кількісні числівники поєднуються з іменниками, що позначають конкретні раховані предмети. Уживані також розмовні відповідники числівників декілька, кілька — слова декількоро, кількоро, які, крім значення неозначеної кількості, передають відтінок збірності, напр.: Кількоро рук шанобливо вмочають у махорці пальці (Я. Качура).

Числівник кільканадцять означає неозначену кількість у межах від одинадцяти до дев'ятнадцяти, числівник кількадесят — кількість із кількох десятків, від трьох до дев'ятьох десятків, числівник кількасот — кількість із кількох сотень, тобто неозначену кількість, що в максимальному вияві наближається до тисячі. Ці числівники поєднуються з іменниками на позначення конкретних рахованих предметів. Уживані також розмовні відповідники числівників кільканадцять і кількадесят — кільканадцятеро і кількадесятеро, що виражають відтінок збірності.

У розмовному мовленні та в мові художньої літератури використовують неозначено-кількісний числівник стонадцять, що вказує на кількість понад сто.

У ролі неозначено-кількісних числівників використовують іменники типу безліч, море, океан, сила, тьма, хмара, які керують родовим відмінком іменників і вказують на надзвичайно велику неозначену кількість із відтінком експресивності, напр.: Тепер внизу, перед очима Столярова, було море облич, піднятих до нього вгору (Ю. Смолич); Повний місяць, як матове сонце, осявав океан хребтів (О. Гончар). Функцію неозначено-кількісних числівників виконують також прислівники досить, достатньо, трохи, виражаючи значення відповідно "стільки, скільки потрібно" і "небагато" та керуючи іменником у формі родового відмінка: досить радощів, достатньо часу, трохи смутку.

Лексичну семантику неозначеної кількості виражають також займенникові числівники скільки, стільки, скільки-небудь, стільки-то, скількись. Деякі з них співвідносні або з означено-кількісними, або з неозначено-кількісними числівниками, інші— тільки з неозначено-кількісними числівниками, пор.: Ся містина коштує тридцять срібняків,— за стільки не можна ліпшої землі дістати (Леся Українка); Кільканадцять пострілів відбилися у хвилях і полягли по берегах: пошана державному прапорові країни. Канонерка відповіла стількома ж пострілами (Ю. Яновський).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Специфіка вияву граматичних категорій числівника	\|	Відмінювання різних розрядів числівників

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.