Характерними рисами розвитку архітектури в другій половині XIX ст. були
ü великі масштаби забудови;
ü застосування нових технологій та матеріалів (бетон, залізо, залізобетон тощо);
ü втрата єдиного архітектурного стилю;
ü панування еклектики — механічного поєднання елементів різних архітектурних стилів.
Ø У західноукраїнських землях панує «віденське бароко». Саме в цьому стилі споруджено Будинок Галицького сейму (архітектор І. Гохбергер), Музей етнографії та художніх промислів (архітектор Ю. Захаревич), будинок залізничного вокзалу у Львові (архітектор В. Садлівський).
Ø У Києві архітектори працюють у стилі «французького відродження». Саме цей архітектурний стиль ліг в основу побудови будинку Купецького зібрання (нині філармонія — архітектор В. Ніколаєв), Український драматичний театр ім. І. Франка (архітектори Г. Шлейфер, Е. Братман), оперного театру (архітектор Г. Шлейфер). Типовою архітектурною будовою цієї доби є Музей західного і східного мистецтва, інтер'єри якого органічно поєднали елементи класики, готики, рококо та ін.