Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Формування меж землекористування приміських зон як чинника впливу на проектування меж населених пунктів

Приміська зона — це сукупність прилеглих до міста землекорис-тувань адміністративних районів, сільських і селищних рад, які утворюють з ним єдине ціле у функціонально-планувальному, соці­ально-економічному і територіальному землеустрої. Місто та примі­ська зона становлять єдиний соціально-господарський і містобудів­ний організм.

Землекористування приміських зон міст з проектною кількістю населення 100 тис. чоловік і більше, а також міст-курортів організо­вують у єдиному проектному комплексі зі схемою землеустрою обла­сті або прилеглих районів.

Формування землекористування приміських зон здійснюють з метою:

а) регулювання земельних відносин і формування системи зем­лекористування у процесі розміщення всіх видів будівництва на прилеглій до міста території з урахуванням найбільш повного задо­волення соціальних потреб та відпочинку міського й сільського на­селення;

б) економічно доцільного (в ринкових умовах) використання віль­них від забудови земель з урахуванням: форм власності на землю та створення системи сталого землекористування у сільській місцевості; організації нових населених пунктів, а також розвитку міст і посе­лень; лісопаркових зон, які існують, а також організації нових зон, інших зелених насаджень й водойм; усіх видів заміського відпочинку та спорту; розміщення пов'язаних з містом промислових підприємств, підприємств будіндустрії, транспортних споруд і складського госпо­дарства; розміщення водогосподарських та каналізаційних споруд, ліній електропередач, споруд і пристроїв газопостачання, теплопо­стачання та зв'язку для обслуговування міста і приміської зони; роз­витку земель запасу сільськогосподарського виробництва.

У зв'язку з цим основними завданнями формування землекорис­тування приміської зони міст є:

♦ розміщення на її території типів землекористування різних об'єктів будівництва, безпосередньо пов'язаних з містом (об'єкти міс-тоутворювального значення включно), відповідно до перспективного розвитку міста і поселень приміської зони;

♦ формування розселення у приміській зоні її жителів і котедж-ного та садового землекористування частини населення міста;

♦ створення зеленого поясу (зеленої зони) навколо міст, який має оздоровче значення, з урахуванням його основних обмежувальних функцій як частини всієї системи зелених насаджень міста та його приміської зони;

♦ організація позаміських зон короткочасного та тривалого масо­вого відпочинку населення міста та приміської зони;

♦ формування системи міжселищних центрів культурно-побуто­вого обслуговування населення, в якій місто — це головний центр зосередження різних установ та закладів;

♦ раціональне використання сільськогосподарських земель при­міської зони з урахуванням перспектив розвитку всіх розташованих в її межах населених місць і задоволенням їхніх потреб у сільсько­господарській продукції.

Межі приміської зони встановлюють залежно від розміру міста, місцевих умов (рельєфу, розташування лісів, водойм тощо).

До складу приміської зони водять: земельні ділянки, які визначе­ні як резервні території міста для житлової забудови, будівництва наукових, громадських, лікувальних, профілактичних та інших за­кладів; лісопарковий пояс, місця та зони масового відпочинку й спор­ту, захисні зелені насадження, ділянки існуючих і нових підприємств будівельної промисловості, складського господарства, приміських сільськогосподарських підприємств та організацій, які займаються виробництвом і переробкою овоче-молочних продуктів; споруди водо­проводу, каналізації, енергопостачання, транспорту та зв'язку міста.

Використання земель приміської зони регулюється земельним і містобудівним законодавством. Проект формування землекористу­вання приміської зони міста розв'язує питання планування, забудо­ви, благоустрою та впорядкування землекористування на проект­ний період і на першу чергу. Його розробленню передує схема зем­леустрою приміської зони.

Схема землеустрою приміської зони є основою для розроблення проектів лісопарків, зон відпочинку, планування існуючих та нових міст, виробничих поселень, землеустрою фермерських і сільськогос­подарських підприємств, а також усіх інженерних споруд і комуні­кацій, які обслуговують місто та приміську зону. Проекти розробля­ють, узгоджуючи їх з генеральним планом міста та схемами земле­устрою території області або районів, напрямками зовнішніх транс­портних зв'язків, розміщенням місць масового відпочинку, адмініс­тративно-територіальним розподілом України тощо. У містах з чи­сельністю понад 1 млн жителів радіус приміської зони становить понад 50 — 60 км, від 500 тис. жителів до 1 млн — 40, від 250 до 500 тис. чол. — 30, від 100 до 250 — 20 км.

Межі землекористування приміської та зеленої зон визначають у кожному окремому випадку залежно від розміру, народногосподар­ського значення й перспектив розвитку міста, природних умов, тру­дових зв'язків населення міста з іншими поселеннями, загальної потреби в територіях різного функціонального використання. При цьому рекомендується враховувати межі адміністративних районів, лісогосподарських підприємств тощо.

Межі землекористувань приміських зон, як правило, не повинні перетинати існуючі межі інших землекористувань, зокрема сільсь­когосподарських підприємств різних форм власності. їх необхідно встановлювати, зважаючи на адміністративні межі міст, для вста­новлення обмежень будівельного та екологічного напрямів у вико­ристанні земель.

В умовах існування агломераційних форм розселення межі зем­лекористування приміської зони мають сполучатися з межами аг-

ломерацій, що забезпечить їх регульований територіальний розви­ток, функціонально-планувальну цілісність та єдиний підхід у ви­користанні всіх видів ресурсів.

У схемі землеустрою планування приміської зони слід передба­чити заходи щодо інженерної підготовки, поліпшення санітарного стану, озеленення та благоустрою всієї території зони, у тому числі розчищення русел, регулювання малих річок і водойм, упорядку­вання ставків, осушення заболочених територій тощо.

Функції землекористування приміської зони у сільських посе­леннях виконує зовнішня межа сільських рад, яка складається з прилеглих до них територій сільгоспугідь, лісових масивів, водойм, ділянок сільськогосподарських та інших підприємств, інженерних споруд, ландшафтно-рекреаційних земель та об'єктів історико-культурної спадщини. До неї належать також території, характер використання яких має контролюватися місцевими радами та регу­люватися за інтересами певного поселення.

Зовнішня межа сільських рад має тісніші зв'язки з їх основними функціональними зонами (на відміну від приміської зони міст) і за­ймає порівняно невелику територію. Залежно від розміру населено­го пункту, а також місцевих умов зовнішня зона може складатися з окремих локальних ділянок або формуватися у вигляді суцільного поясу навколо поселення.

До складу зовнішньої зони сільських населених пунктів нале­жать території різного функціонального призначення:

♦ сільськогосподарські угіддя;

♦ ділянки сільськогосподарських, промислових та інших підпри­ємств;

♦ розсадники, плодові сади, індивідуальні селянські та фермер­ські господарства, випаси та сіножаті для селянських господарств;

♦ лісові фонди та водойми;

♦ ландшафтно-рекреаційні зони (місця відпочинку населення, літні табори, спортивно-туристичні бази, природно-заповідні об'єкти);

♦ санітарно-захисні та охоронні зони;

♦ зовнішні та міжселищні шляхи, системи транспорту і транс­портних споруд;

♦ інженерно-технічні споруди (інженерні комунікації та будови);

♦ інші поселення, які тяжіють до центрального села;

♦ резервні землі для розвитку центрального сільського поселен­ня, а також ті, які тяжіють до нього.

Основні питання землеустрою меж сіл і селищ вирішуються у проекті встановлення (зміни) меж населених пунктів. їх межі вста­новлюють на підставах чинного земельного законодавства з ураху­ванням прийнятого територіально-адміністративного поділу, існую-

чих меж сусідніх землекористувань і землеволодінь сільськогоспо­дарських та інших підприємств, природно-ландшафтних обмежень тощо. В окремих випадках зовнішні межі приміської зони рекомен­дується встановлювати на відстані 1 — 5 км від проектної межі посе­лення.

Планувальну організацію зовнішньої зони сільських поселень, як і приміської зони, здійснюють на основі даних натурного обсте­ження зони, їх аналізу та виконання схеми комплексного землевпо­рядного і містобудівного оцінювання територій. Таке оцінювання дає можливість обґрунтувати та сирогнозувати основні напрями розвитку поселень та їхніх зовнішніх меж, а отже, і зони. Обґрунту­вання складаються з таких завдань:

♦ виявлення раціонального використання земель і поліпшення навколишнього природного середовища;

♦ установлення обмежень у використанні земель та землевпо­рядне зонування території;

♦ забезпечення раціонального використання земельного, лісово­го і водного фондів;

♦ виявлення захисних та охоронних зон, розроблення комплексу інженерних, технологічних і землевпорядних заходів з охорони і відновлення природних ресурсів;

♦ визначення напрямів раціонального функціонального зону­вання земель і побудова основних структурних елементів типів зем­лекористування в умовах нових форм власності на землю та госпо­дарювання;

♦ розроблення заходів з охорони та раціонального використання природно-заповідного фонду та історико-культурної спадщини;

♦ формування архітектурно-просторової організації території, ви­бір земельних ділянок для всіх видів перспективного будівництва.


Читайте також:

  1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
  2. I визначення впливу окремих факторів
  3. I етап. Аналіз впливу типів ринку на цінову політику.
  4. I. ІСТОРИЧНІ ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
  5. V. Робоче проектування та авторський нагляд.
  6. VII. Етап проектування
  7. VII. Етап проектування
  8. XIII. Формування та оприлюднення рейтингового списку вступників, рекомендованих до зарахування
  9. Автоматизація проектування напівзамовлених ВІС.
  10. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
  11. Адекватним фізичним критерієм оцінки її впливу на організм люди1
  12. Аденогіпофіз, його гормони, механізм впливу




Переглядів: 712

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Умови проектування міського землекористування як основа формування меж міста | Структуризація землекористування міст для обґрунтування їхніх меж

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.005 сек.