Структуризація землекористування міст для обґрунтування їхніх меж

Функціональне зонування землекористування територій міст передбачає виокремлення основних функціональних типів землекористування та раціональне їх взаєморозміщення.

За призначенням і використанням розрізняють такі основні функціональні типи землекористування: сельбищні (в тому числі багатоповерхової і одно-двоповерхової забудови); виробничі (зокрема, комунально-складські зовнішнього транспорту); ландшафтно-рекреаційні; сільськогосподарські тощо.

Склад і призначення територій основних функціональних типів землекористування та вимоги до використання земель наведено у табл. 9.1.

Таблиця 9.1. Склад, призначення та вимоги до використання земель в основних функціональних типах землекористування

Функціональне призначення земель	Склад та основне призначення земель	Вимоги до використання земель
Допускається розміщення	Не дозволяється розміщення
Сельбищ-ний тип землекористування	Для житлової та громадської забудови всіх видів, у тому числі закладів громадського обслуговування населення та інших об'єктів локального (мікрорайонного), районного та загальноміського значення; громадських закладів та установ загальноміського, містоформувального значення: адміністративно-господарських, ділових, культурно-просвітніх, торговельних, спортивних, науково-дослідних та інших закладів (без дослідних виробництв), ВНЗ, які не потребують значних ділянок територій; парків, садів, скверів, бульварів та інших об'єктів зелених насаджень локального, районного та загального значення; внутрішньо-сельбищної вулично-дорожньої і транспортної мереж	Окремих промислових виробництв — нешкідливих або V класу шкідливості, робота яких не пов'язана із шумом, вібрацією, виділенням пилу, газів, різкого запаху; комунальних об'єктів, у тому числі гаражів легкових автомобілів, при дотриманні санітарних вимог; складів, які не потребують великих ділянок та улаштування санітарно-захисних зон	Промислових підприємств І — IV класів шкідливості; базових складів, залізниць та їх гілок; великих гаражів тощо; споруд, які забруднюють повітря, ґрунт і водойми або є пожежонебезпеч-ними
Виробничий тип землекористування	Для промислових та обслуговуючих підприємств і об'єктів, споруд нежитлового призначення, санітарно-захисних зон; навчальних, проектних, науково-дослідних та інших закладів разом з їх експериментальними та дослідними полігонами, комунально-складськими ділянками та об'єктами, обчислювальних центрів, пов'язаних з профілем підприємств, або тих, що входять до складу об'єктів спецпризначення; підприємств із виробництва та переробки сільськогосподарських продуктів; об'єктів спецпризначення (для потреб оборони); для закладів обслуговування, громадських та ділових установ, будинків та споруд, об'єктів обслуговування населення, що працює на підприємствах; для внут-рішньозональних зелених насаджень;	Спільно з промисловими підприємствами — складів, комунальних підприємств і транспортних споруд, які їх безпосередньо обслуговують; спільно з науково-дослідними інститутами — нешкідливих або V класу шкідливості промислових підприємств, пов'язаних з випуском наукової апаратури, дослідних зразків нової техніки або тих, що входять до об'єктів спецпризначення; спільно зі складами — промислових підприємств, які не потребують улаштування санітарно-захисних зон, з дотриманням не-	Житлової забудови та закладів культурно-побутового обслуговування населення (крім призначених для обслуговування персоналу); садів, парків та фізкультурних споруд загальноміського значення; спільно з промисловими підприємствами — складів державних матеріальних резервів, базисних складів, заготівельних організацій горючих, вибухонебезпечних та отруйних речовин; промислових підприємств, які можуть шкідливо впливати на людину; спільно зі складами — головних водопровідних

Продовження табл. 9.1

Функціональне призначення земель	Склад та основне призначення земель	Вимоги до використання земель
Допускається розміщення	Не дозволяється розміщення
	Склад та основне призначення земель Вимоги до використання земель Допускається розміщення Не дозволяється розміщення складів та об'єктів комунального господарства (з дотриманням санітарних розривів між окремими видами споруд і відокремленим розміщенням складів міських, державних, матеріальних резервів, базисних складів горючих, вибухонебезпечних та отруйних речовин, базисних складів заготівельних організацій, великих перевалочних та базисних складів лісу; для внутріш-ньозональної вулично-цорожньої та транспортної мереж, трамвайних, автобусних та тролейбусних парків, гаражів; для об'єктів зовнішнього транспорту: залізниць та станцій, портових споруд, аеродромів, автовокзалів, залізничних гілок та інших транспортних споруд; споруд водопостачання та каналізації тощо	обхідних розривів від продовольчих складів; транспортних споруд, які не обслуговують внут-рішньозональні об'єкти спільно з об'єктами зовнішнього транспорту — промислових підприємств та майстерень, що обслуговують транспортні господарства; окремих житлових будинків персоналу, який обслуговує шляхове господарство залізниць та охороняє транспортні споруди; зелених насаджень снігозахисного, санітарно-захисного та культурно-рекреаційного призначення; прирейкових і портових складів; у межах санітарно-захисних зон— виробничих об'єктів меншого класу санітарної шкідливості, пожежних депо, приміщень охорони, адміністративних, торговельних будинків, їдалень, поліклінік, транспортних, комунальних і складських споруд (за умови дотримання санітарних і спеціальних вимог)	та каналізаційних споруд (з порушенням режиму водоохоронних зон); у межах зон повітряних підходів до аеродромів — усіх видів споруд, що не відповідають вимогам Повітряного кодексу

Продовження табл. 9.1

Функціональне призначення земель	Склад та основне призначення земель	Вимоги до використання земель
Допускається розміщення	Не дозволяється розміщення
Ландшафт- но-рекреа- ційний тип землекори- стування	Для озеленених і водних просторів у межах міста та його зеленої зони та інших елементів природного ландшафту районного та загальноміського значення; для парків, лісопарків, міських лісів, охоронних ландшафтів, лісозахисних зон; земель сільськогосподарського призначення та інших угідь, які формують систему відкритих просторів; для заміських зон масового короткочасного і тривалого відпочинку, курортних зон (у містах і селищах, що мають курортні ресурси); для вулично-дорожньої та транспортної мереж, які пов'язують усі елементи ландшафтно -р екр еаційної зони між собою, містом та приміською зоною; для забудови громадських центрів загальноміського значення; для окремих елементів мереж зовнішнього транспорту; для інженерних мереж та ін.	Санітарно-технічних споруд та зон охорони різних видів (окрім тих, що входять до промислових територій); розсадників, ділянок підсобного господарства; колективних садів, дач і городів; джерел водопостачання та округів санітарної охорони, лікувальних закладів тощо; житлової забудови, де розселяється обслуговуючий персонал; окремих промислових, наукових та науково-виробничих підприємств, комунально-складських об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням рекреаційних та оздоровчих зон, сільського господарства (які не є джерелом викидів шкідливих речовин)	Масової житлової забудови; промислових підприємств та комунально-складських об'єктів, не пов'язаних з обслуговуванням ландшафтно -р ек -реаційних об'єктів

У містах з історико-культурними цінностями виділяють тип землекористування історико-культурного призначення, де сконцентровані ділянки цінного історичного середовища, пам'ятки історії, культури та архітектури.

У центральній частині, в якій сконцентровані провідні центро-формувальні функції міста, виокремлюють тип землекористування загальноміського (змішаного) землекористування.

Взаеморозміщення основних функціональних типів землекористування визначається комплексом територіальних та екологічних обмежень, умов і вимог: природних, санітарно-гігієнічних, економічних, функціональних, землевпорядних та архітектурно-планувальних.

Сельбищні зони розміщуються у взаємозв'язку з ландшафтом, з навітряного боку щодо вітрів переважних напрямків, а також вище

за течією річок відносно промислових та сільськогосподарських підприємств з технологічними процесами, які є джерелами викидів у навколишнє природне середовище шкідливих та неприємних за запахом речовин. У межах сельбищних зон розміщується переважно житлова та громадська забудова, яка повинна мати зручний зв'язок з місцями прикладення праці, центром міста і рекреаційними об'єктами.

На території сельбищної зони виділяють ділянки першочергового житлового будівництва, які мають розміщуватися поблизу існуючих інженерних мереж, магістральних транспортних комунікацій. Будівельна місткість цих ділянок має бути достатньою для розміщення очікуваних у період першої черги обсягів будівництва та заділу на наступні 1 — 2 роки. Ці ділянки вибирають переважно у районах завершення цілісних структурно-планувальних утворень або у складі першої черги будівництва нових районів. При кількох варіантах можливого розміщення житлового будівництва на основі комплексного оцінювання та порівняння окремих ділянок з урахуванням витрат на їх освоєння або реконструкцію визначається оптимальний варіант. В окремих випадках порівнюють також експлуатаційні витрати на інженерне обладнання, інженерну підготовку територій і транспортне обслуговування.

Виробничі зони розміщуються з урахуванням забезпечення зручних транспортних і пішохідних зв'язків із сельбищними зонами. Промислові території, на яких знаходяться підприємства з великим вантажообігом, розташовуються поблизу залізниць і портових споруд з обладнанням необхідних під'їзних колій. Для розміщення (або розширення) водомістких виробництв важливо враховувати умови їх водопостачання. За потребою в джерелах водопостачання ділянки поділяються на чотири групи з потужністю (мінімальні середньомісячні витрати води): І — понад ЗО м³ на добу; II — 10 — 30; III — 5 — 10; IV — 1,5 — 5 м³ на добу. Групи І і II використовують для розміщення великих водомістких промислових підприємств, III і IV — для підприємств середньої та невеликої водомісткості.

У межах комунально-складських територій виділяються ділянки для розміщення складів і комунальних підприємств, які пов'язані із зовнішнім транспортом.

Ландшафтно-рекреаційні зони розміщуються на території природних комплексів міста, тісно пов'язуються з сельбищними територіями та зеленою зоною приміської зони.

Розсадники та відповідні господарські підприємства, організації, установи, а також ділянки колективних садів та городів розміщують переважно на територіях приміської зони, за межами резервних територій на відстані транспортної доступності до місць проживання — 1,5 — 2 год.

Залежно від комплексу містобудівних умов, серед яких особливу роль відіграють природні чинники, розмір та народногосподарський профіль, історичні особливості планування та забудови міст, існують різні підходи до розміщення основних функціональних зон.

У сейсмічних районах потрібно враховувати сейсмічне мікрорайонування з використанням під житлову забудову ділянок з меншою сейсмічністю.

Комплекс зазначених умов і наведених у табл. 9.1 вимог мас відобразитися у схемі функціонального зонування землекористування території міста як у складі проектів землеустрою з упорядкування території міста, так і у складі його генерального плану.

Структуризація землекористування міста спрямована на створення відкритої територіальної системи землекористування, яка складається з міста-центру системи розселення (агломерації), промислового та зеленого поясу і приміської зони.

Роль і функції земель у межах населених пунктів, а особливо в містах, у суспільстві визначаються тим, що ці землі призначені для забезпечення різноманітних видів життєдіяльності людей. З метою оптимізації землекористування проводять його структуризацію по функціях землі.

Структуризація функціональних типів землекористування міст має три типи моделей: радіальну (радіально-кільцеву), лінійну та змішану, які зумовлені транспортно-планувальним каркасом — головними міськими транспортними магістралями, мережею звичайного і швидкісного міського та зовнішнього транспорту, головними планувальними осями та вузлами.

Транспортно-планувальний каркас формується на основі мінімізації витрат часу на пересування населення від місця роботи. При цьому слід уникати транзитного руху через центр та житлові території міста, передбачати обвідні автомагістралі-дублери та швидкісні автомобільні дороги, організовувати лінії швидкісних видів транспорту (у найзначніших містах — метрополітен, швидкісний трамвай, електрифіковані залізниці).

Одним із основних завдань структуризації є забезпечення оптимальних функціональних зв'язків між місцями розселення, прикладення праці та рекреації, установами громадського обслуговування з урахуванням частоти їх відвідування та попиту населення (у тому числі ринкового), а також утворення підвалин дохідної економіки й екологічної безпеки землекористування міста.

Структура землекористування міста має формуватися за принципом ієрархічної побудови.

У найзначніших, значних і великих містах виділяють три ієрархічних рівні структури землекористування — локальний, районний (зональний), загальноміський, в інших містах — локальний та за-

гальноміський, яким відповідають певні елементи сельбищної системи землекористування.

Кількість, розмір, межі зон типів землекористування та організація основних елементів сельбищної системи землекористування залежать від комплексу чинників та умов. До них належать розміри, народногосподарський профіль міста, місце розташування його у плані, ландшафтні особливості, соціально-функціональний склад території забудови, структура форм власності на землю, наявність транспортних зв'язків, загальне архітектурно-планувальне вирішення та ін.

На локальному рівні структура типів землекористування міста формується переважно за рахунок монофункціональних одиниць — житлового, промислового, виробничого типів землекористування, які характеризуються певною функціональною, архітектурно-планувальною та соціальною цілісністю.

У межах сельбищної зони залежно від розміру міста та планувальних утворень виділяють історично усталені типи під сельбищною забудовою, масиви земель нових житлових районів або мікрорайонів, групи житлових кварталів або житлових комплексів, які розглядаються як один тип землекористування і мають локальне розміщення інших (землекористування малих підприємств, офісів, сервісно-побутових пунктів тощо).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Формування меж землекористування приміських зон як чинника впливу на проектування меж населених пунктів	\|	Технічні вимоги до складання проектів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.