Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Структуризація землекористування міст для обґрунтування їхніх меж

Функціональне зонування землекористування територій міст пе­редбачає виокремлення основних функціональних типів землекори­стування та раціональне їх взаєморозміщення.

За призначенням і використанням розрізняють такі основні функціональні типи землекористування: сельбищні (в тому числі багатоповерхової і одно-двоповерхової забудови); виробничі (зокре­ма, комунально-складські зовнішнього транспорту); ландшафтно-рекреаційні; сільськогосподарські тощо.

Склад і призначення територій основних функціональних типів землекористування та вимоги до використання земель наведено у табл. 9.1.

Таблиця 9.1. Склад, призначення та вимоги до використання земель в основних функціональних типах землекористування

Функціона­льне при­значення земель   Склад та основне призначен­ня земель   Вимоги до використання земель
Допускається роз­міщення Не дозволяється розміщення
Сельбищ-ний тип землекори­стування Для житлової та громадської забудови всіх видів, у тому числі закладів громадського обслуговування населення та інших об'єктів локального (мікрорайонного), районного та загальноміського значен­ня; громадських закладів та установ загальноміського, містоформувального зна­чення: адміністративно-господарських, ділових, культурно-просвітніх, торго­вельних, спортивних, науко­во-дослідних та інших за­кладів (без дослідних вироб­ництв), ВНЗ, які не потребу­ють значних ділянок терито­рій; парків, садів, скверів, бульварів та інших об'єктів зелених насаджень локаль­ного, районного та загально­го значення; внутрішньо-сельбищної вулично-дорож­ньої і транспортної мереж Окремих промисло­вих виробництв — нешкідливих або V класу шкідливості, робота яких не по­в'язана із шумом, вібрацією, виділен­ням пилу, газів, різкого запаху; комунальних об'єктів, у тому числі гаражів лег­кових автомобілів, при дотриманні санітарних вимог; складів, які не потребують вели­ких ділянок та улаштування сані­тарно-захисних зон Промислових під­приємств І — IV класів шкідливос­ті; базових складів, залізниць та їх гілок; великих гаражів тощо; спо­руд, які забруд­нюють повітря, ґрунт і водойми або є пожежонебезпеч-ними
Виробни­чий тип землекори­стування Для промислових та обслуго­вуючих підприємств і об'єктів, споруд нежитлового призначення, санітарно-захисних зон; навчальних, проектних, науково-дослідних та інших закладів разом з їх експерименталь­ними та дослідними поліго­нами, комунально-складськими ділянками та об'єктами, обчислювальних центрів, пов'язаних з профі­лем підприємств, або тих, що входять до складу об'єктів спецпризначення; підпри­ємств із виробництва та пе­реробки сільськогосподарсь­ких продуктів; об'єктів спец­призначення (для потреб оборони); для закладів обслу­говування, громадських та ділових установ, будинків та споруд, об'єктів обслугову­вання населення, що працює на підприємствах; для внут-рішньозональних зелених насаджень; Спільно з промис­ловими підприєм­ствами — складів, комунальних під­приємств і транс­портних споруд, які їх безпосеред­ньо обслуговують; спільно з науково-дослідними інсти­тутами — нешкід­ливих або V класу шкідливості про­мислових підпри­ємств, пов'язаних з випуском наукової апаратури, дослід­них зразків нової техніки або тих, що входять до об'єктів спецприз­начення; спільно зі складами — промислових під­приємств, які не потребують улаш­тування санітарно-захисних зон, з дотриманням не- Житлової забудови та закладів куль­турно-побутового обслуговування населення (крім призначених для обслуговування персоналу); садів, парків та фізкуль­турних споруд загальноміського значення; спільно з промисловими підприємствами — складів держав­них матеріальних резервів, базисних складів, заготіве­льних організацій горючих, вибухоне­безпечних та от­руйних речовин; промислових під­приємств, які мо­жуть шкідливо впливати на лю­дину; спільно зі складами — голов­них водопровідних

Продовження табл. 9.1

Функціона­льне при­значення земель Склад та основне призначен­ня земель Вимоги до використання земель
Допускається роз­міщення Не дозволяється розміщення
  Склад та основне призначен­ня земель Вимоги до використання земель Допускається роз­міщення Не дозволяється розміщення складів та об'єктів комуна­льного господарства (з до­триманням санітарних роз­ривів між окремими видами споруд і відокремленим розміщенням складів місь­ких, державних, матеріаль­них резервів, базисних скла­дів горючих, вибухонебез­печних та отруйних речовин, базисних складів заготівель­них організацій, великих перевалочних та базисних складів лісу; для внутріш-ньозональної вулично-цорожньої та транспортної мереж, трамвайних, автобус­них та тролейбусних парків, гаражів; для об'єктів зовніш­нього транспорту: залізниць та станцій, портових споруд, аеродромів, автовокзалів, залізничних гілок та інших транспортних споруд; споруд водопостачання та каналіза­ції тощо обхідних розривів від продовольчих складів; транспорт­них споруд, які не обслуговують внут-рішньозональні об'єкти спільно з об'єктами зовніш­нього транспор­ту — промислових підприємств та майстерень, що обслуговують транспортні гос­подарства; окре­мих житлових будинків персона­лу, який обслуго­вує шляхове гос­подарство заліз­ниць та охороняє транспортні спо­руди; зелених на­саджень снігоза­хисного, санітар­но-захисного та культурно-рекре­аційного призна­чення; прирейко­вих і портових складів; у межах санітарно-захис­них зон— вироб­ничих об'єктів меншого класу санітарної шкід­ливості, пожеж­них депо, примі­щень охорони, адміністративних, торговельних бу­динків, їдалень, поліклінік, транс­портних, комуна­льних і складських споруд (за умови дотримання сані­тарних і спеціаль­них вимог) та каналізаційних споруд (з пору­шенням режиму водоохоронних зон); у межах зон повітряних підхо­дів до аеродро­мів — усіх видів споруд, що не відповідають ви­могам Повітряного кодексу
         

 

Продовження табл. 9.1

Функціона­льне при­значення земель Склад та основне призначен­ня земель Вимоги до використання земель
Допускається роз­міщення Не дозволяється розміщення
Ландшафт- но-рекреа- ційний тип землекори- стування   Для озеленених і водних просторів у межах міста та його зеленої зони та інших елементів природного ланд­шафту районного та загаль­номіського значення; для парків, лісопарків, міських лісів, охоронних ландшаф­тів, лісозахисних зон; земель сільськогосподарського при­значення та інших угідь, які формують систему відкритих просторів; для заміських зон масового короткочасного і тривалого відпочинку, ку­рортних зон (у містах і се­лищах, що мають курортні ресурси); для вулично-дорож­ньої та транспортної мереж, які пов'язують усі елементи ландшафтно -р екр еаційної зони між собою, містом та приміською зоною; для за­будови громадських центрів загальноміського значення; для окремих елементів ме­реж зовнішнього транспорту; для інженерних мереж та ін. Санітарно-техніч­них споруд та зон охорони різних видів (окрім тих, що входять до промислових тери­торій); розсадни­ків, ділянок під­собного господар­ства; колективних садів, дач і горо­дів; джерел водо­постачання та округів санітарної охорони, лікува­льних закладів тощо; житлової забудови, де роз­селяється обслуго­вуючий персонал; окремих промис­лових, наукових та науково-виробни­чих підприємств, комунально-склад­ських об'єктів, по­в'язаних з обслу­говуванням рекре­аційних та оздоров­чих зон, сільського господарства (які не є джерелом викидів шкідли­вих речовин) Масової житлової забудови; промис­лових підприємств та комунально-складських об'єк­тів, не пов'язаних з обслуговуванням ландшафтно -р ек -реаційних об'єктів
         

 

У містах з історико-культурними цінностями виділяють тип зем­лекористування історико-культурного призначення, де сконцентро­вані ділянки цінного історичного середовища, пам'ятки історії, культури та архітектури.

У центральній частині, в якій сконцентровані провідні центро-формувальні функції міста, виокремлюють тип землекористування загальноміського (змішаного) землекористування.

Взаеморозміщення основних функціональних типів землекорис­тування визначається комплексом територіальних та екологічних обмежень, умов і вимог: природних, санітарно-гігієнічних, еконо­мічних, функціональних, землевпорядних та архітектурно-плану­вальних.

Сельбищні зони розміщуються у взаємозв'язку з ландшафтом, з навітряного боку щодо вітрів переважних напрямків, а також вище

за течією річок відносно промислових та сільськогосподарських під­приємств з технологічними процесами, які є джерелами викидів у навколишнє природне середовище шкідливих та неприємних за за­пахом речовин. У межах сельбищних зон розміщується переважно житлова та громадська забудова, яка повинна мати зручний зв'язок з місцями прикладення праці, центром міста і рекреаційними об'єктами.

На території сельбищної зони виділяють ділянки першочергового житлового будівництва, які мають розміщуватися поблизу існуючих інженерних мереж, магістральних транспортних комунікацій. Буді­вельна місткість цих ділянок має бути достатньою для розміщення очікуваних у період першої черги обсягів будівництва та заділу на наступні 1 — 2 роки. Ці ділянки вибирають переважно у районах завершення цілісних структурно-планувальних утворень або у складі першої черги будівництва нових районів. При кількох варіан­тах можливого розміщення житлового будівництва на основі ком­плексного оцінювання та порівняння окремих ділянок з урахуван­ням витрат на їх освоєння або реконструкцію визначається оптима­льний варіант. В окремих випадках порівнюють також експлуата­ційні витрати на інженерне обладнання, інженерну підготовку те­риторій і транспортне обслуговування.

Виробничі зони розміщуються з урахуванням забезпечення зруч­них транспортних і пішохідних зв'язків із сельбищними зонами. Промислові території, на яких знаходяться підприємства з великим вантажообігом, розташовуються поблизу залізниць і портових спо­руд з обладнанням необхідних під'їзних колій. Для розміщення (або розширення) водомістких виробництв важливо враховувати умови їх водопостачання. За потребою в джерелах водопостачання ділянки поділяються на чотири групи з потужністю (мінімальні середньомі­сячні витрати води): І — понад ЗО м3 на добу; II — 10 — 30; III — 5 — 10; IV — 1,5 — 5 м3 на добу. Групи І і II використовують для роз­міщення великих водомістких промислових підприємств, III і IV — для підприємств середньої та невеликої водомісткості.

У межах комунально-складських територій виділяються ділянки для розміщення складів і комунальних підприємств, які пов'язані із зовнішнім транспортом.

Ландшафтно-рекреаційні зони розміщуються на території при­родних комплексів міста, тісно пов'язуються з сельбищними терито­ріями та зеленою зоною приміської зони.

Розсадники та відповідні господарські підприємства, організації, установи, а також ділянки колективних садів та городів розміщують переважно на територіях приміської зони, за межами резервних те­риторій на відстані транспортної доступності до місць проживан­ня — 1,5 — 2 год.

Залежно від комплексу містобудівних умов, серед яких особливу роль відіграють природні чинники, розмір та народногосподарський профіль, історичні особливості планування та забудови міст, існу­ють різні підходи до розміщення основних функціональних зон.

У сейсмічних районах потрібно враховувати сейсмічне мікрора­йонування з використанням під житлову забудову ділянок з мен­шою сейсмічністю.

Комплекс зазначених умов і наведених у табл. 9.1 вимог мас ві­добразитися у схемі функціонального зонування землекористуван­ня території міста як у складі проектів землеустрою з упорядкуван­ня території міста, так і у складі його генерального плану.

Структуризація землекористування міста спрямована на ство­рення відкритої територіальної системи землекористування, яка складається з міста-центру системи розселення (агломерації), про­мислового та зеленого поясу і приміської зони.

Роль і функції земель у межах населених пунктів, а особливо в містах, у суспільстві визначаються тим, що ці землі призначені для забезпечення різноманітних видів життєдіяльності людей. З метою оптимізації землекористування проводять його структуризацію по функціях землі.

Структуризація функціональних типів землекористування міст має три типи моделей: радіальну (радіально-кільцеву), лінійну та змішану, які зумовлені транспортно-планувальним каркасом — го­ловними міськими транспортними магістралями, мережею звичай­ного і швидкісного міського та зовнішнього транспорту, головними планувальними осями та вузлами.

Транспортно-планувальний каркас формується на основі мінімі­зації витрат часу на пересування населення від місця роботи. При цьому слід уникати транзитного руху через центр та житлові тери­торії міста, передбачати обвідні автомагістралі-дублери та швидкіс­ні автомобільні дороги, організовувати лінії швидкісних видів транспорту (у найзначніших містах — метрополітен, швидкісний трамвай, електрифіковані залізниці).

Одним із основних завдань структуризації є забезпечення опти­мальних функціональних зв'язків між місцями розселення, при­кладення праці та рекреації, установами громадського обслугову­вання з урахуванням частоти їх відвідування та попиту населення (у тому числі ринкового), а також утворення підвалин дохідної еко­номіки й екологічної безпеки землекористування міста.

Структура землекористування міста має формуватися за прин­ципом ієрархічної побудови.

У найзначніших, значних і великих містах виділяють три ієрар­хічних рівні структури землекористування — локальний, районний (зональний), загальноміський, в інших містах — локальний та за-

гальноміський, яким відповідають певні елементи сельбищної сис­теми землекористування.

Кількість, розмір, межі зон типів землекористування та органі­зація основних елементів сельбищної системи землекористування залежать від комплексу чинників та умов. До них належать розмі­ри, народногосподарський профіль міста, місце розташування його у плані, ландшафтні особливості, соціально-функціональний склад території забудови, структура форм власності на землю, наявність транспортних зв'язків, загальне архітектурно-планувальне вирі­шення та ін.

На локальному рівні структура типів землекористування міста формується переважно за рахунок монофункціональних одиниць — житлового, промислового, виробничого типів землекористування, які характеризуються певною функціональною, архітектурно-планувальною та соціальною цілісністю.

У межах сельбищної зони залежно від розміру міста та планува­льних утворень виділяють історично усталені типи під сельбищною забудовою, масиви земель нових житлових районів або мікрорайо­нів, групи житлових кварталів або житлових комплексів, які роз­глядаються як один тип землекористування і мають локальне роз­міщення інших (землекористування малих підприємств, офісів, сер­вісно-побутових пунктів тощо).


Читайте також:

  1. А) Теоретичне обґрунтування педагогіки
  2. Алгоритм розробки техніко-економічного обґрунтування будівництва нового та реконструкції діючих підприємств харчування.
  3. Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування її розв’язання програмним методом
  4. Багатоцільова багатокритеріальна модель обґрунтування рішень в полі кількох інформаційних ситуацій
  5. Біохімічне обґрунтування принципів спортивного тренування
  6. В) політекономія та обґрунтування економічної політики
  7. Вибір і обґрунтування вихідних величин для теплового розрахунку
  8. Вибір та обґрунтування параметрів трансмісії автомобіля.
  9. Визначення національних органів, на які покладається про ведення валютної політики, їхніх прав та обов’язків у цій сфері.
  10. Виникнення та припинення права лісового землекористування
  11. ВИРОБНИЧА ПРОГРАМА ТА ЇЇ РЕСУРСНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ. ПЛАНУВАННЯ ВИТРАТ ПІДРОЗДІЛІВ ПІДПРИЄМСТВА.
  12. ВИРОБНИЧО-ОРГАНІЗАЦІЙНА ТА ЕКОНОМІЧНА СТРУКТУРИЗАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА




Переглядів: 584

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Формування меж землекористування приміських зон як чинника впливу на проектування меж населених пунктів | Технічні вимоги до складання проектів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.016 сек.