• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Вибір та обґрунтування параметрів трансмісії автомобіля.

Після вибору та обґрунтування типу трансмісії у разі застосування механічної ступінчастої трансмісії визначають кількість передач і передаточні числа у наведеній нижче послідовності.

Мінімальне передаточне число трансмісії U_ТРmіn визначають з умови забезпечення заданої максимальної швидкості руху автомобіля V_max, м/с:

(2.38)

Приймаючи до уваги передаточні числа всіх агрегатів і механізмів трансмісії можна записати,

= × × (2.39)

де: U_Кmіn - мінімальне передаточне число коробки передач;

U_РКmіn - мінімальне передаточне число роздавальної коробки (якщо автомобіль повнопривідний)

U₀ - передаточне число головної передачі.

У вантажних автомобілів остання (вища) передача коробки передач, як правило, пряма, тобто U_Kmіn= 1,0. Для вантажних автомобілів з дизелями інколи встановлюють прискорювальну передачу (КП з подільником) з передаточним числом, яке з конструктивних міркувань вибирається U_Kmіn = 0,66...0,88. Коробки передач задньопривідних легкових автомобілів класичної компоновки мають здебільшого останню передачу пряму (U_Kmіn= l,0), а у легкових передньопривідних автомобілів остання передача у коробці передач найчастіше прискорювальна: U_Kmin = 0,73...0,95. У міських та приміських автобусів U_Kmіn = 1,0, у міжміських U_{K mіn} = 0,72.. .0,78.

Роздавальні коробки сучасних повнопривідних вантажних автомобілів мають мінімальні передаточні числа в інтервалі від 0,917 до 1,30 (інколи 1,0), а максимальні передаточні числа роздавальних коробок сучасних повнопривідних вантажних автомобілів знаходяться в інтервалі від 1,31 до 2,28;.

Прийнявши передаточні числа вищих передач коробки передач U_Kmіn та роздавальної коробки U_РKmіn (якщо роздавальна коробка відсутня - U_РKmіn = 1,0), визначають передаточне число головної передачі U₀ виходячи із умови забезпечення максимальної швидкості - V_max:

(2.40)

Максимальне передаточне число трансмісії Uтp_max визначають з умов подолання автомобілем найбільшого опору дороги, користуючись рівнянням силового балансу автомобіля для усталеного руху, та забезпечення руху з мінімальною швидкістю.

Враховуючи, що при русі на першій передачі швидкості невеликі, силу опору повітря не враховуємо,

, (2.41)

Максимальне значення коефіцієнту опору дороги - Ψ_max, який має долатися на першій передачі в КП та вищій в РК (для автомобілів підвищеної та високої прохідності при ввімкненій пониженій передачі у роздавальній коробці передач), як правило, приймають:

- для легкових автомобілів, а також вантажних автомобілів та автобусів, призначених для міжміських сполучень Ψ_max = 0,25...0,30;

- для інших вантажних автомобілів та автобусів Ψ_max = 0,35...0,45;

- для автомобілів підвищеної прохідності Ψ_max = 0,45...0,55;

- для автомобілів високої прохідності Ψ_max = 0,60.. .0,70.

Для забезпечення руху автомобіля з мінімальною швидкістю ( = 0,7 … 1,2 м/сек), при мінімально стійкій частоті обертів колінчатого валу двигуна = 0,2 × , при ввімкненій першій передачі у коробці передач та підвищеній у роздавальній коробці, максимальне передаточне число трансмісії становитиме:

(2.42)

З отриманих значень (див. 2.42 та 2.43) приймаємо більше значення.

Прийняте значення U_TРmax бажано перевірити на виконання умови зчеплення ведучих коліс автомобіля з полотном дороги без буксування:

, (2.43)

де φ - коефіцієнт зчеплення коліс з полотном дороги (приймають = 0,6);

G_вед - частина маси автомобіля, що припадає на ведучі колеса (використовуємо параметри з розділу 2.15 (формули 2.10 – 2.18).

Якщо нерівність (2.44) виконується, то обчислену величину U_Tpmax використовують для подальших розрахунків, якщо ж ні, то слід спробувати збільшити навантаження на ведучі колеса за рахунок зміни загального компонування автомобіля, а коли таке збільшення неможливе - обчислити UТр_max з умов відсутності буксування.

Максимальне передаточне число коробки передач U_Kmax, тобто передаточне число першої передачі коробки передач U_K1 визначають:

. (2.44)

Кількість ступенів в коробці передач приймається із завдання, визначається типом автомобіля, зокрема його транспортним призначенням, класом, прохідністю по параметрах автомобіля аналога, або з рекомендацій.

Якщо кількість ступенів не задана, у сучасних легкових автомобілів найчастіше приймають: 4 … 6; вантажних – 5 ... 22. Кількість передач у вантажних автомобілів в залежності від діапазону визначається (табл. 2.8).

Д_к = U_{K max} / U_{K min} (2.45)

Таблиця 2.8 Орієнтовна кількість ступенів коробки передач

Кількість ступенів коробки, яка не має додаткових редукторів, зазвичай не більше 5. Щоб отримати більшу кількість ступенів, застосовують коробки, які складаються з основного та додаткового (додаткових) редукторів. Наприклад, на автомобілях-тягачах можуть встановлюватися коробки передач у складі чотири - або п'ятиступінчастого основного редуктора у поєднанні з демультиплікатором або з подільником або з обома додатковими редукторами одночасно.

Передаточні числа проміжних передач коробки передач вибирають із умов забезпечення оптимальних показників як тягово-швидкісних властивостей, так і паливної економічності. Існують різноманітні методики: одні передбачають отримання найкращої прийомистості, інші - паливної економічності або середньої швидкості в деяких заданих умовах руху.

При цьому приймаються наступні допущення:

- перемикання передач відбувається в незмінному діапазоні частот обертання колінчатого валу - ω₁ , і ω₂ ;

- падіння швидкості при перемиканні передач відсутнє – швидкість автомобіля на попередній передачі рівняється його швидкості на наступній.

Передаточні числа проміжних передач можна визначати, зокрема:

- за геометричною прогресією;

- за гармонічним рядом;

- за динамічним рядом (коли в основу покладена мінімізація загального часу розгону автомобіля з урахуванням часу на переключання передач);

- із умови забезпечення максимальної інтенсивності розгону (методика Л.Г.Аніскіна і Х.Д.Квітко, в основу якої покладена умова забезпечення оптимальних взаємоприйнятних показників - середнього прискорення на передачах і швидкості у кінці розгону на передачах);

- за оптимальною величиною щільності ряду (методика Е.І.Наркевича, згідно з якою рекомендується приймати щільність ряду для нижчих передач рівною коефіцієнту К_ш - коефіцієнту пристосованості двигуна за кутовою швидкістю колінчастого вала);

- за аналогією з ідеальною трансмісією (методика А.А.Токарева);

- із умови забезпечення високих показників розгону (методика Пилипчика М. М., яка базується на забезпеченні рівності прискорень в кінці і на початку розгону на суміжних передачах).

Якщо передаточні числа проміжних передач визначають за геометричною прогресією, то в разі, коли остання передача коробки передач пряма, передаточні числа проміжних передач знаходять за виразом:

, (2.46)

де і - порядковий номер проміжної передачі,

n - кількість ступенів у коробці передач.

Якщо остання передача прискорювальна, а передостання - пряма, то

. (2.47)

Слід зважати на те, що передаточне число прискорювальної передачі, яке було прийняте раніше, може не входити у геометричний ряд.

У більшості сучасних автомобілів передаточні числа вищих передач зближені на 5...15 % порівняно зі значеннями, отриманими за геометричною прогресією, а співвідношення між нижчими передачами на 5...15 % більші від знаменника геометричної прогресії.

Вибір величин передаточних чисел додаткових редукторів коробок передач пов'язаний з їх призначенням та типом.

Подільник та демультиплікатор, які встановлюють на вантажних автомобілях і конструктивно виконують суміщеними з основною коробкою (в окремому картері, приєднаному до картера основної коробки) або вбудованими в основну коробку передач зазвичай двоступінчасті і мають пряму та понижуючу (редукторну) передачу. Застосування подільника або демультиплікатора дозволяє збільшити кількість передач вдвічі, а наявність обох цих пристроїв - в чотири рази.

Подільник встановлюють перед основною коробкою передач. Він зменшує інтервал між передаточними числами сусідніх передач (ущільнює ряд) основної коробки при одночасному незначному збільшенні її діапазону (у більшості випадків на 20...25 %). Залежно від співвідношення передаточного числа редукторної передачі подільника та передаточного числа пари зубчастих коліс привода проміжного вала подільник може бути прискорюючим або понижуючим. Оскільки коробки передач з подільниками застосовують на автомобілях з дизелем, подільники виконують прискорюючими з передаточним числом редукторної передачі U_РЕДmах близько 1,2... 1,3, що на прямій передачі основної коробки передач та редукторній подільника забезпечує мінімальне передаточне число коробки передач U_Kmіn = 0,77...0,83.

Демультиплікатор розміщують за основною коробкою передач. Він суттєво збільшує діапазон передач, для чого передаточне число його редукторної передачі виконується достатньо великим - U_ДЕМmах = 3,0...3,5 і зазвичай дорівнює діапазону основної коробки. Якщо на автомобілі, що проектується, передбачається встановлення демультиплікатора, то в курсовій роботі можна обчислити передаточне число його редукторної передачі через визначені вище U_Kmax та U_Kmіn як

(2.48)

Стосовно передаточного числа заднього ходу, то він служить виключно для маневрування і його вибирають з компоновочних міркувань при проектуванні коробки передач. Орієнтовно, для виконуваного розрахунку, можемо прийняти

U_ЗХ = (0,8 ... 1,2) U_К1 (2.49)

Виходячи з виконаних розрахунків та наведених вище міркувань приймаємо остаточні значення передаточних чисел коробки передач, роздаточної коробки та головної передачі. Рекомендується отримані передаточні числа порівняти з даними автомобілів аналогів.

Вибрані та обраховані параметри автомобіля, що проектується, зводимо у таблицю 2.9.

Таблиця 2.9.

Читайте також:

1. I. Доповнення до параграфу про точкову оцінку параметрів розподілу
2. IV Етап: Вибір стратегії керування виявленими ризиками й виділення пріоритетних напрямків роботи
3. IV розділ. Сегментація ринку та вибір цільового сегменту
4. XV. Реалізація права вступників на вибір місця навчання
5. А) Теоретичне обґрунтування педагогіки
6. Алгоритм планування податкових платежів. Вибір оптимального варіанту оподаткування та сплати податків.
7. Алгоритм розробки техніко-економічного обґрунтування будівництва нового та реконструкції діючих підприємств харчування.
8. Аналіз компонування автомобіля та визначення параметрів ваги
9. Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування її розв’язання програмним методом
10. Аудиторська вибірка
11. Багато вибіркові
12. Багатоконтурні частотно-вибірні системи

Переглядів: 1254