Український вертеп (народну драму)

Вертеп та вистави народного театру ("Коза", "Маланка", "Дід") є унікальними, яскравими і самобутніми витворами української культури, що мають дуже давнє коріння та специфічне поєднання багатьох видів художньої творчості нашого народу. Тут органічно взаємодіють художнє слово і спів, музика і народне малярство, гра акторів та витвори самобутніх умільців, що дивують широтою фантазії й багатством кольорів. Саме тому ці явища народного театрального мистецтва, які ще не повною мірою досліджені, потребують пильної уваги з боку фольклористів, етнографів і мистецтвознавців. Тим більше, що ще збереглися традиції влаштовувати театралізовані дійства на Різдво, Новий рік (за старим стилем), інші свята народного календаря.

Народна драма (до неї належить і вертеп) – це окремий жанр народної творчості, наділений рисами поетики, що має давнє походження та цікаву історичну долю, найчастіше виконує основну морально-виховну функцію засобами театру.

Наука нині потребує детального вивчення вертепу (народної драми), бо дане явище народного театру становить вагому частину усієї духовної культури українців, відбиває їх психологію та філософські уявлення, які склалися упродовж століть. Відтак виникає необхідність удосконалювати збирацьку роботу, займатися якою можуть як професійні фольклористи, театрознавці, етнографи, історики, літературознавці, так і студенти університетів, вузів мистецтв та культури, краєзнавчі, фольклорні чи етнографічні гуртки при загальноосвітніх, музичних школах, музеях, громадських організаціях і т. д. Методику збирання та запису вертепу (народної драми) ми коротко подаємо у цьому виданні, щоб максимально ефективно використати можливість спілкування і з тими людьми, які беруть або брали участь у виставі Вертепу (народного театру).

Відповіді варто записувати якомога детальніше і повніше, не висловлюючи своєї власної думки для того, хто відповідає. Якщо опитуваний чогось не пам'ятає, то це можна так і зазначити. Бажано з'ясовувати незрозумілі чи невисвітлені питання в інших жителів цієї ж місцевості (хутора, села, міста).

Необхідно точно вказувати усі місцеві назви театралізованих дійств, персонажів, атрибутів тощо. На закінчення опитування слід обов'язково зафіксувати ім'я, по батькові та прізвище, вік особи, від якої взято відповіді. Варто зафіксувати, звідки ця людина родом (хутір чи село, район, область). Потрібно зазначити і число, місяць, рік, коли було проведено дане опитування, назвати прізвище, ім'я, по батькові того, хто зробив запис.

Було б дуже добре, якби все, про що йде мова, під час опитування було сфотографовано, а саме: оповідач, вертепна скринька, ляльки, костюми, атрибути вистави, маски і т. ін.

Нинішні технічні можливості дозволяють фіксувати відповіді оповідача не лише шляхом запису на папері, а й за допомогою диктофона, магнітофонної чи відеоапаратури. Використання цих засобів є дуже корисним та набагато спрощує роботу дослідника.

Отже, зведемо свої рекомендації до визначення конкретних правил повноцінного запису фольклорного (етнографічного) матеріалу:

· Записувати необхідно точно так, як ми чуємо.

· Текст вертепу (народної драми) необхідно записувати без жодних змін, виправлень, доповнень і, тим більше, редагувань.

· Фіксуючи народно-поетичний (як і прозовий) твір, необхідно повністю зберегти усі наголоси виконавця, повтори, звернення, вставні слова (репліка), пояснення, коментарі до тексту і у тексті та діалект мовлення оповідача.

· Під час запису потрібно звертати увагу на те, як саме оповідач відповідає на питання. Чи використовує жести і міміку, чи зупиняється, роздумує, намагається здивувати нас? (Ці моменти бажано було б сфотографувати).

· Якщо запис здійснюється за допомогою магнітофонної чи відеотехніки, необхідно вказати спочатку назву населеного пункту, дату, ім'я та по батькові, прізвище того, кого будуть опитувати.

· Після здійснення опитування збирач мусить заповнити своєрідний паспорт, у якому містяться відомості про оповідача. Тільки при наявності такого паспорта зафіксована інформація має наукову цінність.

· Паспорт складається із відомостей про:

а) Особу, яку опитано: прізвище, ім'я, по батькові, рік народження (або вік), національність, освіта, професія, місце проживання і з якого часу живе у даному населеному пункті. Звідки переїхав і коли,

б) Повна дата запису (число, місяць, рік),

в) Місце запису (хутір, село чи місто, район, область),

г) За яких умов здійснено запис (під час свята, в будень, під час роботи і т. ін.).

д) Відомості про збирача (прізвище, ім'я, по батькові, рік народження, освіта (де працює), скільки років здійснює подібні записи.

Вельми важливо завжди пам'ятати, що поспішати в опитуванні, перебиваючи оповідача, швидко переходити з теми на тему ніяк не можна.

Ø Головне – дати інформатору висловитися повністю, незважаючи на об'єктивність розповіді. Лише тоді, коли вся інформація вичерпається, можна задавати наступне запитання. Не біда, якщо оповідач кілька разів повторить подібні факти. Це лише підсилить значення записаного матеріалу, засвідчить його достовірність.

Ø Свої записи необхідно детально опрацювати у той же день (вечір), коли вони були здійснені, оскільки пізніше окремі факти чи дрібні нюанси можуть втратитися, "випасти" з поля зору дослідника, просто забутися.

Ø Потрібно максимально передати регіональний характер і особливості зібраного матеріалу – не змінюючи (не редагуючи) окремих слів, звуків, наголосів, стилістику речень, фраз.

Ø Власні думки з приводу зафіксованого польового матеріалу, окремих відомостей про явища народного театру, дрібних фактів слід оформляти у вигляді висновків після "паспортизованого" й розшифрованого запису.

Усе це полегшить роботу з даним матеріалом у подальших дослідженнях.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Матеріалів для вчителя	\|	Розділ ІІІ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.