Тема: «Мотивація та стимулювання персоналу»

План

1. Сутність, значення і взаємозв’язок категорій «мотив», «інтерес», «стимул» і «стимулювання».

2. Теорії мотивації персоналу: змістовні теорії мотивації; процесуальні теорії мотивації.

1. Сутність, значення і взаємозв’язок категорій „мотив”, „інтерес”, „стимул” і „стимулювання”.

Управління мотивацією персоналу– важливе завдання суч.менеджерів, від успішного вирішення якого залежить ефект. дія-і організацій, їх підрозділів. Функція мотивації займає важливе місце в системі упр.підприємством. Вона тісно зв’язана з основн.функціями менедж-у (планування, організація, контроль, прий.рішень ін.).

До основних елементів мотив.процесу відносяться: потреби особистості; мотиви діяль-і; стимули як зовнішні важелі впливу на людину; спрямованість, установки, інтереси, схильність особистості та ін.

Потреби – це те, що неминуче викликає і супроводжує людину в процесі її життя, те, що є спільний для різних людей, а водночас виявляється індивідуально в кожної людини.

Потреби – відчуття фізичного, соціального дискомфорту, нестачі чогось, це необхідність у чомусь, що потрібне для створення і підтримки нормальних умов життя і розвитку людини. Потреби у свідомості людини перетворюються на інтерес або мотив.

Мотив – це усвідомлена спонуковуюча причина, основа, підстава до якоїсь дії чи вчинку.

Мотив знаходиться «всередині» людини, має «персональний» характер, залежить від безлічі зовнішніх і внутрішніх стосовно людини чинників. Мотив не тільки спонукає людину до дії, а й визначає, що треба зробити і як саме здійснюватиметься ця дія. Модель мотивації через потреби показано на рис.3.11.

Рис.3.11. Схема моделі мотивації через потреби

Людина здатна впливати на свої мотиви, посилювати або обмежувати їх дію, навіть усувати їх з свого мотиваційного поля.

Поведінка людини звичайно визначається не одним мотивом, а їх сукупністю та конкретним співвідношенням їх значущості щодо впливу на мотиваційний потенціал. При цьому один з них може бути основним, провідним, а інші виконують функцію додаткової стимуляції. Безперечно, мотиви виникають, розвиваються і формуються на основі потреб. Водночас вони відносно самостійні, оскільки потреби не визначають однозначно сукупність мотивів, їхню силу і сталість. За однакової потреби у різних людей можуть виникати неоднакові мотиви.

Мотивація в заг.розумінні – це сукупність рушійних сил, що спонукають людину до виконання певних дій, залежно від поведінки людини – це процес свідомого вибору нею того або іншого типу дій, обумовлених комплексним впливом зовнішніх і внутрішніх факторів (відповідно стимулів і мотивів).

Мотивація (управлінська функція) – це процес спонукання людини або групи людей до досягнення цілей організації і включає в себе мотиви, інтереси, потреби, захоплення, мотив.установки, ідеали і т.ін.

Мотивація – це процес свідомого вибору людиною того чи іншого типу поведінки, що визначається комплексним впливом зовнішніх (стимули) і внутрішніх (мотиви) чинників.

Стимулювання праці передбачає створення умов для активної трудової діяльності, є умовою задоволення значних і соціально обумовлених потреб працівника, формування у нього мотивів до праці.

Система мотивів і стимулів праці має опиратись на певну нормативно-правову базу. Працівник має знати, які вимоги ставляться перед ним, яка буде винагорода та навпаки покарання.

Ціль стимулювання – не взагалі спонукати людину працювати, а зацікавити її працювати краще, продуктивніше, ніж це обумовлено трудовими відносинами.

Стимулювання праці – це зовнішнє спонукання, елемент трудової ситуації, що впливає на поведінку людини у сфері праці, матеріальна оболонка мотивації персоналу. Стимулювання виконує економічну, моральну й соціальну функцію.

Процес мотивації складається із кількох послідовних стадій

Перша стадія – виникнення потреби. Потреба проявляється у вигляді того, що у людини виникає почуття нестачі чогось важливого для неї. Потреба з’являється в конкретний час і починає “вимагати” певних дій від людини для її задоволення (усунення).

2 стадія – пошук шляхів задоволення потреби. Якщо проблема виникла і створює дискомфорт, людина починає шукати можливості її усунення, задоволення, подавлення.

3 стадія – визначення цілей (напрямків) дій. Людина визначає, що необхідно зробити для задоволення потреби і узгоджує для себе кілька моментів:

4 стадія – здійснення дій. На цій стадії людина витрачає зусилля на виконання дій, які допоможуть одержати те, що усуне потребу і дискомфорт від неї. В процесі здійснення дій може відбуватись корекція визначених цілей.

5 стадія – одержання винагороди за виконані дії. Після виконання певної роботи людина одержує винагороду. На даній стадії виявляється наскільки виконання дій забезпечило бажаний результат. В залежності від цього відбувається збереження, послаблення чи підсилення мотивації до дій.

6 стадія – задоволення потреби. В залежності від рівня зняття напруги, викликаної потребою, людина може заспокоїтися (якщо потреба задоволена) чи продовжувати шукати нові можливості.

Мотивована діяльність – це обумовлені внутр.спонуканнями дії людини, ® власних цілей, інтересів. Працівник сам визначає форму і міру своїх дій залежно від внутр.спонукань і умов середовища

Мотивація праці – це прагнення співробітника задовольнити потреби (отримати певні блага) шляхом трудової діяльності. В структуру мотиву праці входять: потреба; благо; трудова; ціна.

Мотивація праці здійснюється через прийоми, орієнтовані на робітника, колектив.

Мотивація праці формується до початку проф.труд.дія-і, шляхом засвоєння людиною цінностей і норм трудової моралі та етики, а також через особисту участь у трудовій діяльності.

2. Теорії мотивації персоналу: змістовні теорії мотивації; процесуальні теорії мотивації.

Самі по собі теоретичні знання менеджменту, необхідні керівнику, повинні охоплювати весь процес організації користування соціальним об'єктом як цілісною системою.

Розрізняють 3 групи мотиваційних теорій:

- первісні, в основі яких лежить специфічна "модель" працівника – людини;

- змістовні, що аналізують структуру потреб і мотивів особистості і їх проявів;

- процесуальні, що вивчають вплив на мотивацію зовнішніх факторів.

Первісні."XY-теорія" Д. Мак-Грегора. Це одна з найбільш простих і широко розповсюджених теорій мотивації праці. У її основі лежить специфічна "модель" людини. Вона містить у собі дві протилежні теорії – "X" і "Y", тому називається "XY-теорією".

Теорію X розробив в 20-і роки XX ст. Ф. Тейлор, а в 60-і роки розвив і доповнив Д. Мак-Грегор.

Теорія X розглядає людину як поганого, несумлінного й безініціативного працівника із задатками рабської психології. Цим пояснюється необхідність примусу як основного мотивуючого стимулу й матеріального заохочення – як допоміжного. Звичайно ж, зустрічаються люди, що відповідають моделі теорії "X", але їх частка серед працездатного населення країни може бути різною.

Модель теорії "Y", також розроблена в 60-і роки XX ст. і є доповненням теорії "X", описує передову, творчо активну частину суспільства. Стимули спонукання до праці в цій теорії розташовуються в такому порядку: самоствердження, моральне й матер.заохочення, примус. Питома вага працівників – 15-20 % колективу.

Теорія «Z». її розробив в 1981 р. амер.професор У. Оучи на основі японського досвіду управління на додаток до теорій "X" і "Y" Д. Мак-Грегора. Основна відмітна риса цієї теорії – обґрунтування колективістських принципів мотивації.

Теорія "Z" описує позитивного працівника, що надає перевагу роботі в групі й має чіткі цілі діяльності на тривалий період.

Змістовні теорії мотивації ґрунтуються на потребах і пов'язаних з ними факторах, які визначають поведінку людей.Із змістовних теорій мотивації найбільш відомими є:

а) теорія потреб Маслоу:

б) теорія існування, зв'язку та росту Альдерфера;

в) теорія набутих потреб Мак-Клелланда;

г) теорія 2-х факторів Герцберга.

У 1943 р. розробив амер. лікар-психолог А. Маслоу. Відповідно до теорії:

- фізіологічні потреби (голод, спрага, сон, відсутність болю, тощо);

- потреби в безпеці (стабільність, народжуваність, захист, відсутність страху, і т.д.);

- соціальні потреби: любов, дружба, приналежність до групи;

- потреба в повазі потреба в увазі до себе, самостійності й позитивній оцінці суспільством його індивідуальності, потреби престижу, впливу, затвердження, визнання;

- самореалізація як потреба росту. Потреби особистісного росту, саморозвитку.

Теорія існування, зв'язку та росту Альдерфера. Вважає, що рух іде в обидві сторони: наверх, якщо не задоволені потреби нижчого рівня, і вниз, якщо не задовольняється потреба більш високого рівня. У випадку незадоволення потреб верхнього рівня посилюється міра дії потреб нижчого рівня, що переключає увагу людини на цей рівень. Коли потреби не задовольняються на верхньому рівні, здійснюється переключення на більш конкретну потребу на нижчому рівні

Теорія набутих потреб Мак-Клелланда вплив на поведінку потреб досягнення, співучасті та влади.

Потреба досягнень проявляється в бажанні людини досягти поставлених цілей.

Потреба співучасті проявляється у вигляді бажань дружніх відносин з оточуючими.

Потреба влади є набутою, розвивається на основі навчання, життєвого досвіду і проявляється в тому, що людина хоче контролювати людей, ресурси і процеси, що проходять в її оточенні. Людей з високою мотивацією влади можна розділити на дві взаємовиключаючі групи. Першу групу складають ті, хто прагне до влади з метою володарювання. Інтереси підприємства для них стоять на другому плані і навіть втрачають зміст.

Теорія 2-х факторів Герцберга: потреби, пов'язані з факторами умов праці, і потреби мотивації.

Мотивуючі фактори – пов'язані з характером і сутністю роботи (досягнення цілей, можливість успіху і визнання, високій рівень самостійності і відповідальності).

Гігієнічні фактори – це умови роботи, заробітки, режим роботи й т.п.

Процесійні теорії в них аналізується те, як людина розподіляє зусилля для досягнення різних цілей і як вибирає конкретний тип поведінки. Процесійні теорії визнають існування потреб, але вважають, що поведінка людей визначається не тільки ними. Поведінка особистості с також функцією сприйняття і очікування, пов'язаних з даною ситуацією, і можливих наслідків вибраного типу поведінки. В даний час існує три основні процесійні теорії мотивації:

- теорія очікування В. Врума;

- теорія справедливості Адамса;

- теорія Портера–Оулера.

Теорія В. Врума визначає, що активна потреба не єдина необхідна умова мотивації людини для досягнення своєї мети. Людина має бути впевнена в тому, що вибраний нею тип поведінки приведе до задоволення потреб. Теорія ґрунтується на трьох взаємозалежностях: затрати праці – результати; результат – винагорода; валентність (задоволення винагородою).

Теорія справедливості Адамса люди суб'єктивно визначають відношення одержаної винагороди до затрачених зусиль, а потім порівнюють це з винагородою інших людей, які виконують аналогічну роботу. Це порівняння вказує на дисбаланс і несправедливість, оскільки людина вважає, що її колега одержав більшу винагороду за аналогічну роботу, внаслідок цього в людини виникає психологічна напруга.

Вирішення проблеми управлінням підприємством може здійснюватись двома шляхами: створенням чіткої, зрозумілої і простої системи оплати праці (посадові оклади або тарифна ставка + винагороди + премія + збереження розмірів сумарного заробітку кожного працівника в таємниці).

Теорія Портера-Лоулера ґрунтується на поєднанні елементів теорії очікувань та справедливості. В теорії фігурує 5 змінних: затрачені зусилля, сприйняття, одержаний результат, винагорода, міра задоволення. Досягнуті результати залежать від зусиль працівника, його здібностей і характеру, а також усвідомленості ним своєї ролі в процесі праці.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Лекція 33

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.