Відбувається утвердження нової моделі соціально-економічних відносин, визнаної де-факто гетьманською владою. Основні риси цієї моделі:
· ліквідація, за невеликим винятком, великого і середнього феодального землеволодіння, кріпацтва, фільварково-поміщіцької системи. Провідною формою господарювання стало козацько-селянське дрібне землеволодіння;
· Провідним, привілейованим станом стало козацтво. Козаки становили близько половини дорослого чоловічого населення України (в окремих випадках козаками вважало себе до 80% населення). За козаками закріплювалося право власності па землю, звільнення від податків, участь у політичному житті. Головним обов 'язком козака була військова служба, яку він ніс за власний рахунок. Із козацької старшини формувалася нова українська знать, яка змінила витіснену польську знать. Відбувалася феодалізація козацької старшини - вона зосереджувала у своїх руках владу, землю, обмежувала свободу селян та простих козаків, що загострювало соціальні конфлікти в українському суспільстві.
Другий період (1652-1657 рр.)
Восени 1653 р. відбулася битва між українсько-татарськими та польським військами біля м. Жванець на Поділлі. Польська армія опинилася в оточенні. Однак, кримський хан знову зрадив українську сторону і пішов на переговори з королем, які завершилися 15 грудня 1653 р. Кам'янецькою угодою.
Пошуки союзника
Українська сторона, починаючи з 1648р., неодноразово зверталася до Москви з проханням про допомогу, Москва реагувала надзвичайно обережно, очікуючи, поки козаки й поляки не виснажать одне одного.
У 1653р. Б. Хмельницький звернувся до царя з конкретними пропозиціями тісного союзу, погрожуючи, що укладе союз з Туреччиною. Цар Олексій Михайлович терміново скликав Земський собор, який 11 жовтня 1653 р. прийняв рішення про прийняття Війська Запорозького під протекторат московського царя. В Україну для переговорів з гетьманом було вислане спеціальне посольство на чолі з боярином Василем Бутурліним.