• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства

Норми господарського права як загальні правила поведінки суб'єктів господарських відносин функціонують завдяки своїй нормативній формі — формі нормативних актів. Саме у формі нормативних актів норми господарського права приймаються, вивчаються і застосовуються, тобто функціонують як загальні обов'язкові правила господарювання. Відповідно господарське законодавство загалом можна визначити як систему норматив­них актів, які згідно із законом є інституційними джерелами господарського права. Основними джерелами господарського права є саме закони та інші нормативні акти. Такі форми пра­ва, як звичай, судовий прецедент, у цій сфері застосовуються рідко.

Система господарського законодавства загалом обумовлена предметом регулювання. Офіційно межі цього предмета сьо­годні визначені у кодифікованому нормативному акті — Гос­подарському кодексі України.

Згідно зі ст. 1 ГК він визначає основні засади господарю­вання в Україні і регулює господарські відносини, що вини­кають у процесі організації та здійснення господарської діяль­ності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господа­рювання.

Отже предметом господарського законодавства є господарські відносини, тобто відносини між організаціями щодо вироб­ництва і реалізації (поставки, купівлі-продажу, міни) продукції, відносини у капітальному будівництві, відносини у закупівлі сільськогосподарської продукції в аграрних товаровиробників (агропідприємств та фермерських господарств), відносини організацій всіх видів транспорту з клієнтами та між собою, відносини у державному страхуванні, зовнішньоекономічній діяльності тощо. Це точка зору представників теорії госпо­дарського права. Згідно з нею господарське законодавство яв­ляє собою самостійну галузь — систему нормативних актів, правила яких регулюють господарські відносини щодо органі­зації та здійснення господарської діяльності в галузі суспіль­ного виробництва і обігу.

Теорія господарського права виходить з того, що як галузь господарське законодавство окреслене лише господарськими відносинами і не включає всіх нормативних актів (фінансово­го, адміністративного, трудового права тощо), які теж регулю­ють народне господарство. У такому спеціальному значенні господарське законодавство кодифіковане шляхом прийняття Господарського кодексу.

Друге визначення предмета господарського законодавства тривалий час формулювалося не за предметом регулювання («господарські правовідносини»), а за «критерієм адресата» — за відношенням нормативних актів до народного господар­ства, адресуванням їх цьому об'єктові. Згідно з цим визначен­ням господарське законодавство є сукупністю нормативних актів, які регулюють усі, а не тільки господарські, відносини у народному господарстві. Таке визначення терміну «господарське законодавство» узагальнювало адресоване економіці _ цивільне (насправді господарське), трудове, фінансове, земельне, еко­логічне та інші окремі системи законодавства. Тобто це без­межно широка «суперсистема» законодавства («безмежний нор­мативний масив»). Прихильники цієї теорії називають госпо­дарське законодавство не галуззю, а «нормативним масивом» — терміном, змістовно-понятійні межі якого з'ясувати важко. Він охоплює всі нормативні акти, котрі так чи інакше стосуються народного господарства. З урахуванням того, що і суто госпо­дарсько-правових актів у нас дуже багато, наукова цінність цієї теорії досить сумнівна.

Ознаки та особливості господарського законодавства, од­нією з яких є комплексний зміст основних нормативних актів, більш повно характеризують цю галузь законодавства. Пере­важна більшість нормативних актів господарського законодав­ства включає норми двох і більше галузей права.

Як приклад можна навести транспортні кодекси і статути.

Другою ознакою і особливістю господарського законодав­ства є те, що воно включає в себе одногалузеві акти господарсь­кого законодавства. Такими, зокрема, слід вважати Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та Положення про поставки товарів народного споживання. Вони одногалузеві, бо регулюють відносини щодо укладання та виконання відповідних господарських договорів.

Об'єктивною ознакою господарського законодавства є мно­жинність актів, зумовлена тим, що:

1) це законодавство регулює різні види господарської діяль­ності (промислову, будівельну, транспортну, інноваційну тощо), кожен з яких має суттєві особливості, які враховуються у спе­ціальних актах;

2) в економіці наявні різні форми власності (приватна, ко­лективна, державна, комунальна), що теж відповідним чином диференціює акти господарського законодавства;

3) на території України до цього часу застосовуються ок­ремі акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульо­вані законодавством України (в тому числі й стосовно законо­давчого регулювання господарських відносин), за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України;

4) тривалий час був відсутній кодифікований акт госпо­дарського законодавства, натомість діяла значна кількість актів, прийнятих вищим та центральними органами державної вико­навчої влади.

З названих об'єктивних факторів і суб'єктивних причин напрошується висновок про те, що кодифікувати господарське законодавство навіть у великому акті (Господарському кодексі) буде дуже важко. Сьогодні ми це бачимо вже після прийняття Господарського кодексу, який, на нашу думку, так і не вико­нав до кінця завдання кодифікації.

Наступною ознакою господарського законодавства України є його поєднання з комерційним правом інших країн та міжна­родними договорами з господарських питань. Воно здійснюється згідно з певними принципами, зазначеними нижче.

Принцип пріоритету спеціальних норм міжнародного договір­ного права над загальними нормами господарського права Украї­ни. Цей принцип сформульований, зокрема, у ст. 50 ГК: «У разі якщо чинним міжнародним договором, згоду на обов'яз­ковість якого надано Верховною Радою України, встановлено інші правила щодо підприємництва, ніж ті, що передбачено законодавством України, застосовуються правила міжнародно­го договору. Правила міжнародних договорів України, чинних на момент прийняття Конституції України, застосовуються відповідно до Конституції України в порядку, визначеному цими міжнародними договорами».

Принцип надання нормам міжнародних економічних договорів статусу національного законодавства України. Законом Украї­ни від 29 червня 2004 р. «Про міжнародні договори України»1 чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною націо­нального законодавства і застосовуються у порядку, передба­ченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чин­ності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору (ст. 19 За­кону). Якщо такого порядку не встановлено, пріоритет, згідно з нормами міжнародного права, мають норми міжнародних договорів.

Третім принципом поєднання господарського законодавства України з комерційним правом інших країн є право сторін зов­нішньоекономічних договорів обирати (погоджувати вибір) пра­во країни, яким визначаються права та обов'язки сторін дого­ворів. Законодавством України також передбачено, що за відсут­ності згоди сторін щодо застосовуваного права діє право краї­ни місцезнаходження (основного місця діяльності, заснування, проживання) сторони—виконавця договору: продавця, наймо-давця, перевізника, кредитора, поручителя тощо (ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»). Це так зва­ний принцип місця. Територіальний принцип діє також сто­совно деяких видів договорів (про створення спільного підприє­мства, про виконання будівельно-монтажних робіт тощо), коли застосовується право країни, на території якої створюється та реєструється СП, виконуються роботи чи здійснюється інша діяльність.

Завершуючи розгляд цього питання, слід зазначити, що поняття «господарське законодавство» охоплює як господарські закони у власному значенні, так й інші нормативні акти з питань господарської життєдіяльності. Це законодавство вклю­чає в себе і так зване відомче господарське законодавство. До відомчих нормативних актів належать у такому разі ті, що мають нормативну силу стосовно прав і обов'язків суб'єктів господарських відносин. Це нормативні акти міністерств, державних комітетів, інших органів виконавчої влади, що здійсню­ють державне управління економікою.

________________________________________________________

¹ Голос України. — 2004. — 3 серпня.

- 70 -

Незважаючи на те, що стосовно господарських відносин впроваджено принципи прямої дії законів і сфера дій відом­чого господарського законодавства, таким чином, обмежуєть­ся, його питома вага у складі господарського законодавства ще досить значна. З метою забезпечення законності актів відом­чого законодавства, їх відповідності законам та підзаконним нормативним актам Указом Президента України від 3 жовтня 1992 р. «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»1в Україні вве­дено державну реєстрацію відомчих нормативних актів. її здійснюють: Міністерство юстиції України — щодо норматив­но-правових актів міністерств, інших центральних органів ви­конавчої влади, органів господарського управління та контро­лю; Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим — щодо нормативно-правових актів міністерств і республіканських комітетів Автономної Рес­публіки Крим; обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції — щодо нормативно-правових актів облас­них, Київської та Севастопольської міських державних адмі­ністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів, а також місцевих органів господарського управління та контролю; районні, районні у містах Києві та Севастополі управління юстиції — щодо нормативно-правових актів районних, район­них у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів.

До господарського законодавства належать також норма­тивні акти, які в теорії права називають локальними, або ста­тутними. Це статути і засновницькі договори підприємств, гос­подарських товариств, господарських об'єднань, положення про структурні підрозділи підприємств, у тому числі відособлені (філії, представництва, відділення). Сукупність цих норматив­них актів є, з юридичної точки зору, своєрідним елементом господарського законодавства.

По-перше, зазначені акти приймаються (затверджуються), як правило, тими суб'єктами, статутні процедури функціону­вання яких вони регулюють, тобто підприємствами (щодо дер­жавних підприємств діє порядок затвердження їхніх статутів уповноваженими на це органами), товариствами, концернами,

________________________________________________________

¹ Голос України. — 1992. — 8 жовтня.

корпораціями, асоціаціями тощо. Звідси джерелом юридичної сили статутів, установчих договорів тощо є нормотворчі пов­новаження саме цих осіб як заснованих на законі соціальних інститутів. Межі таких повноважень визначені законом, тобто статутне право грунтується на законі. По-друге, за колом осіб такі акти є «суб'єктними», тобто поширюються лише на тих суб'єктів, що їх прийняли. Звідси визначення локальні.

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. IV. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ І ЗАКОНОДАВСТВА.
3. IXX. ОСОБЛИВОСТІ ПРИЙОМУ ДО кафедри військової підготовки НАУ
4. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
5. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
6. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
7. XVIII. Особливості прийому та навчання іноземців та осіб без громадянства у вищих навчальних закладах України
8. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
9. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
10. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
11. Аграрна сфера виробництва та її особливості
12. Аграрне виробництво і його особливості

Переглядів: 414