• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття, ознаки та принципи господарсько-правової відповідальності

Відповідальність у господарському праві — це комплекс­ний правовий інститут, який має свій особливий предмет ре­гулювання — правопорушення у сфері господарювання (гос­подарські правопорушення).

Господарське правопорушення — це протиправна дія або бездіяльність учасника господарських відносин, яка не відпо­відає вимогам норм господарського права, не узгоджується з юридичними обов'язками зазначеного учасника, порушує суб'єк­тивні права іншого учасника господарських відносин або третіх осіб. Як встановлено ст. 610 ЦК, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначе­них змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Господарські правопорушення можна класифікувати за ви­дами і систематизувати в окремі групи за певними критеріями.

Так, залежно від юридичної підстави (тобто які юридичні норми порушені) розрізняються договірні та позадоговірні пра­вопорушення. В свою чергу, договірні правопорушення по­діляються на:

— правопорушення на стадії виникнення зобов'язань: пору­шення порядку, змісту та строків укладання договорів (статті 179, 180 ГК); процедури врегулювання розбіжностей, що ви­никають при їх укладанні (ст. 181 ГК); вчинення зобов'язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і сус­пільства (ст. 207 ГК);

— порушення строків виконання договірних та інших госпо­дарських зобов'язань щодо поставки продукції та товарів (най­поширеніші в господарській практиці), перевезення вантажів, виконання робіт тощо. Прострочення виконання зобов'язання загалом тягне за собою обов'язок зобов'язаного суб'єкта відшко­дувати завдані простроченням збитки (статті 220, 221, 224 ГК) сплату боржником визначеної законом чи договором неустой­ки, штрафу, пені (статті 230, 231 ГК), застосування оператив­но-господарських санкцій (ст. 236 ГК);

— порушення господарських зобов'язань щодо якості поставле­ної продукції (товарів), виконаних робіт, наданих послуг (правові наслідки таких порушень встановлені, зокрема статтями 224, 231, 268 ГК);

— порушення державної дисципліни цін, пов'язані з виконан­ням договорів. Закон України від 3 грудня 1990 р. «Про ціни і ціноутворення»1встановлює, що у разі порушення підприєм­ством ціни (при реалізації за договором продукції) надлишко­во одержана сума підлягає вилученню в доход відповідного бюджету;

— порушення у сфері кредитних та розрахункових відносин, пов'язані з виконанням господарських договорів (як правило, це порушення виконання грошових зобов'язань, штрафні санкції за які встановлюються відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК);

— порушення господарських зобов'язань щодо перевезень ван­тажів: зобов'язань з планів перевезень (неподача перевізних засобів, непред'явлення вантажів до перевезення); простій транспортних засобів під навантаженням і розвантаженням понад встановлені терміни; втрата, нестача, пошкодження ван­тажу; прострочення доставки вантажу тощо. Відповідальність за ці правопорушення встановлена, крім статей 313 і 314 ГК, також транспортами кодексами і статутами;

Предметом господарсько-правової відповідальності є також позадоговірні правопорушення:

— порушення законодавства про захист економічної конкуренції (антиконкурентні узгоджені дії; зловживання монопольним (до­мінуючим) становищем; антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-гос­подарського управління та контролю), відповідальність за які встановлена нормами Глави 28 ГК, а також нормативно-право­вими актами антимонопольно-конкурентного законодавства;

________________________________________________________

¹ Відомості Верховної Ради УРСР. — 1990. — Ст. 651.

— порушення прав власника як поєднаних, так і не поєдна­них з позбавленням прав володіння тощо.

Вчинення учасником господарських відносин правопору­шення тягне за собою застосування до правопорушника перед­бачених або санкціонованих нормами господарського законо­давства заходів відповідальності. Оскільки це відповідальність за господарські правопорушення (правопорушення, вчинені у сфері господарської діяльності), санкції за них визначені гос­подарським законом. Такий вид відповідальності в теорії гос­подарського права визначається як господарсько-правова відпо­відальність.

Господарсько-правовій відповідальності властиві особливі ознаки.

З точки зору форми ця відповідальність є юридичною, тобто являє собою дію (вплив) кредитора (потерпілого) на правопо­рушника безпосередньо або за допомогою суду. Юридична природа такої відповідальності полягає у негативній оцінці поведінки правопорушника з боку держави і в прямій вимозі або санкції закону застосувати до нього заходи майнового впливу у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки, штрафу, пені або інші несприятливі для правопорушника правові на­слідки. Загальним принципом цієї відповідальності є держав­на забезпеченість щодо застосування передбачених договором чи законом майнових та інших господарських санкцій. Держа­ва гарантує застосування їх завдяки системі спеціальних і за­гальних правозахисних державних органів, функцією яких є саме застосування господарських санкцій.

За змістом господарсько-правова відповідальність загалом є матеріальною і застосовується у формі певної системи май­нових (економічних) санкцій, передбачених або дозволених нормами господарського законодавства. Суб'єкти господарю­вання (як господарські організації, так і громадяни-підприємці) можуть нести лише матеріальні витрати як відповідальність (примусові виплати, неодержання належних сум, зменшення майна внаслідок відшкодування збитків тощо). Господарське законодавство закріплює принцип повної майнової відпові­дальності суб'єктів господарювання аж до оголошення банк­рутом (ч. 4 ст. 205 ГК). Таким чином, найвищою економічною санкцією згідно із законодавством можна вважати процесу­альне (судове) оголошення суб'єкта-боржника банкрутом.

Господарсько-правова відповідальність застосовується лише у разі правопорушення, тобто на такій юридичній підставі, як об'єктивні протиправні дії чи бездіяльність правопорушника, і загалом базується на презумпції його вини.

Як встановлено ч. 2 ст. 216 ГК, застосування господарсь­ких санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інте­ресів громадян, організацій та держави, в тому числі відшко­дування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Таким чином, у функціональному відношенні господарсь­ко-правова відповідальність покликана стимулювати належне виконання учасниками господарських відносин господарських зобов'язань. її головною метою є забезпечення правопорядку в сфері економіки (в господарських відносинах).

Реалізації цієї мети покликані сприяти принципи, на яких базується господарсько-правова відповідальність. Згідно з цими принципами, закріпленими в ч. З ст. 216 ГК:

— потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

— передбачена законом відповідальність виробника (про­давця) за недоброякісність продукції застосовується також не­залежно від того, чи є застереження про це в договорі;

— сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'я­зань у натурі;

— у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Правовим засобом відповідальності (формою реалізації відповідальності і одночасно мірою відповідальності) у сфері господарювання є господарські санкції.

Господарські санкції — це заходи впливу на правопоруш­ника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідальністю є застосування до правопорушника вста­новлених законом або договором санкцій, внаслідок чого він зазнає майнових втрат. Отже, поняття господарсько-правової відповідальності включає і майнові наслідки застосування санкцій. В свою чергу, господарсько-правова санкція стано­вить визначену безпосередньо законом або договором міру (масштаб, величину) відповідальності правопорушника. Це гранична величина майново-примусового впливу на право­порушника, який може застосувати до нього кредитор або відповідний орган (господарський суд, уповноважений дер­жавний орган тощо).

Господарсько-правові санкції у своїй сутності є переважно економічно-юридичними. Тому в законодавстві визначення «економічні» і «майнові» можуть вживатися як тотожні. Термін «економічні санкції» означає, що за змістом господарсько-пра­вова відповідальність є економічною. Це негативний економіч­ний вплив на правопорушника з метою стимулювання вико­нання ним зобов'язання.

Термін «майнові санкції» є юридичним еквівалентом попе­реднього терміну і означає, що з точки зору форми госпо­дарсько-правова відповідальність є юридичною відповідаль­ністю. Ця відповідальність застосовується лише у правовій формі, якою є передбачені законом або договором майнові (економічні за змістом) санкції.

Відповідно до ч. 2 ст. 217 ЦК у сфері господарювання застосовуються три види господарських санкцій:

- відшкодування збитків;

- штрафні санкції;

- оперативно-господарські санкції.

Крім того, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються Івдміністративно-господарські санкції (ч. З ст. 217 ГК).

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відно­син, а адміністративно-господарські санкції — уповноважени­ми органами державної влади або органами місцевого само­врядування.

Читайте також:

1. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
2. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
3. Адміністративна відповідальність та строки адміністративної відповідальності
4. Адміністративна відповідальність: поняття, мета, функції, принципи та ознаки.
5. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи
6. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи.
7. Адміністративне правопорушення, його ознаки та склад
8. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
9. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
10. Адміністративно-командна система, її ознаки та механізм функціонування.
11. Аксіоми. Теореми. Ознаки.
12. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.

Переглядів: 747