• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Провадження у справах про банкрутство

Провадження за цією категорією справ здійснюють органи правосуддя в господарських відносинах — господарські суди. Підвідомчість цих справ господарським судам встановлює п. 1 ст. 6 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з яким справи про банкрут­ство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника, та ст. 12 Господарського процесу­ального кодексу України, а провадження у справах про банкрут­ство регулюється Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Господарським проце­суальним кодексом України, іншими законодавчими актами.

Провадження у справах про банкрутство можна поділити на кілька стадій:

- порушення провадження у справі;

- підготовче засідання господарського суду;

- виявлення кредиторів та інвесторів;

- попереднє засідання господарського суду;

- проведення зборів кредиторів і утворення комітету креди­торів;

_______________________________________________________

¹ Так, з 1 грудня 2003 року розмір мінімальної заробітної плати складає 205 гривень на місяць.

- винесення ухвали про санацію;

- визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

- припинення провадження у справі про банкрутство. Розглянемо зазначені стадії детальніше.

На стадії порушення провадження у справі господарський суд розглядає заяву на предмет того, чи підлягає вона прий­няттю, а справа — порушенню.

Заява про порушення справи про банкрутство подається у письмовій формі і повинна містити відомості, зазначені в ст. 7 Закону. Крім того, до заяви мають бути додані документи, перелік яких визначений ст. 7 Закону залежно від особи заяв­ника (кредитор, боржник, орган державної податкової служ­би). Із заяв про порушення справи про банкрутство справ­ляється державне мито відповідно до закону.

Суддя господарського суду приймає заяву про порушення справи про банкрутство, якщо вона подана з дотриманням вста­новлених вимог.

Згідно з п. 2 ст. 8 Закону суддя відмовляє в прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, виносячи при цьому відповідну ухвалу, якщо:

- боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності;

- подано заяву про порушення справи про банкрутство ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи;

- стосовно боржника юридичної чи фізичної особи—суб'єкта підприємницької діяльності вже порушено справу про банк­рутство;

- якщо вимоги кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство, в сумі складають менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передба­чено Законом;

- вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою. Суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, якщо мають місце порушення, передбачені п. 1 ст. 9 Закону. Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до госпо­дарського суду в загальному порядку після усунення допуще­ного порушення.

Заява про порушення справи про банкрутство може бути відкликана заявниками до опублікування в офіційному друко­ваному органі оголошення про порушення справи про банк­рутство або після такого опублікування, якщо протягом місяч­ного строку не надійшло інших заяв кредиторів щодо задово­лення вимог.

При позитивному вирішенні питання щодо прийняття зая­ви суддя виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство. Ухвала має бути винесена не пізніше 5 днів з дня надходження заяви. В ухвалі вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату про­ведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше, ніж на тридцятий день із дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих доку­ментів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосову­ються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виник­ли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку, передбаченому ч. 10 ст. 17 Закону.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поши­рюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодуван­ня шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на вимоги кредиторів, які виникли після порушення провадження у справі.

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кре­диторів, що здійснюється боржником у порядку, встановлено­му ст. 14 Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановлено­му ст. 31 Закону.

Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобо­в'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий.

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, в провадженні якого знаходить­ся справа про банкрутство боржника.

Ухвала направляється сторонам та державному органу з питань банкрутства.

Підготовче засідання господарського суду необхідне для:

- оцінки поданих документів;

- заслуховування пояснення сторін;

- розгляду обґрунтованості заперечень боржника;

- призначення розпорядника майна, якщо при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство призначити його було неможливо;

- розгляду та вирішення інших питань, передбачених Законом. З метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які висловили

бажання взяти участь у санації боржника, суддя у підготовчо­му засіданні виносить ухвалу, якою зобов'язує заявника пода­ти до офіційних друкованих органів (газети Верховної Ради України «Голос України» та газети Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр», друкованих видань відповідної обласної ради за місцезнаходженням боржника) у десятиденний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банк­рутство визначеного змісту.

За результатами розгляду заяви кредитора та відзиву борж­ника у підготовчому засіданні виноситься ухвала, в якій, зок­рема, мають бути визначені розмір вимог кредиторів, дата скла­дання розпорядником майна реєстру вимог кредиторів, дата попереднього засідання суду, дата скликання перших загаль­них зборів кредиторів, дата засідання суду, на якому буде ви­несено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання його банкрутом, чи припинення провадження у справі (п. 11 ст. 11 Закону).

Господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення грошових ви­мог кредиторів згідно з Господарським процесуальним кодек­сом України та п. 1 ст. 12 Закону, а також вводити мораторій на задоволення вимог кредиторів.

З метою забезпечення майнових інтересів кредиторів гос­подарський суд вводить процедуру розпорядження майном боржника і призначає з числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, розпо­рядника майна.

Правовий статус розпорядника майна визначе­ний, зокрема, ст. 13 Закону.

Виявлення кредиторів здійснюється шляхом подання кон­курсними кредиторами у місячний строк із дня опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство до госпо­дарського суду письмових заяв про грошові вимоги до борж­ника та документів, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановлено­го для їх подання, або не заявлені взагалі, — не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначе­ний строк є граничним і поновленню не підлягає.

Інвестори (фізичні та юридичні особи, які виявлять бажан­ня взяти участь у процедурі санації боржника) подають розпо­ряднику майна заяву про участь у санації боржника та свої пропозиції щодо санації (план санації).

Попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше трьох місяців після проведення підготовчого засідан­ня суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторо­ни, а також інші учасники провадження у справі про банкрут­ство", до яких, крім сторін, згідно з Законом належать: арбіт­ражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених Зако­ном, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самовря­дування, представник працівників боржника.

У попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були запере­чення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду госпо­дарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір ви­знаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядни­ком майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.

Протягом десяти днів після винесення ухвали за результа­тами попереднього засідання господарського суду розпоряд­ник майна повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та органі­зує їх проведення.

До компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішен­ня про:

- вибори членів комітету кредиторів;

- визначення кількісного складу комітету кредиторів, виз­начення його повноважень, дострокове припинення повнова­жень комітету кредиторів або окремих його членів;

- інші питання, передбачені Законом.

Обраний на час дії процедур банкрутства зборами креди­торів комітет кредиторів (у складі не більше семи осіб) прий­має рішення про:

- вибори голови комітету;

- скликання зборів кредиторів;

- підготовку та укладення мирової угоди;

- внесення пропозицій до господарського суду щодо про­довження або скорочення строку процедур розпорядження май­ном боржника чи санації боржника;

- звернення до господарського суду з клопотанням про від­криття процедури санації, визнання боржника банкрутом і від­криття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбіт­ражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючо­го (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), на­дання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника, чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість;

- інші питання, передбачені Законом. Господарський суд за клопотанням комітету кредиторів у

строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, установленого відповідно до Закону, має право вине­сти ухвалу про проведення санації боржника та призначення керуючого санацією.

Санація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців, який може бути продовжений ще до шести місяців або скоро­чений.

З дня винесення ухвали про санацію:

- керівник боржника відсторонюється від посади у поряд­ку, визначеному законодавством про працю, управління борж­ником переходить до керуючого санацією, крім випадку, пе­редбаченого ст. 53 Закону;

- припиняються повноваження органів управління боржника— юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією. Органи управління боржника протягом трьох днів із дня прийняття рішення про санацію та призна­чення керуючого санацією зобов'язані забезпечити передачу ке­руючому санацією бухгалтерської та іншої документації борж­ника, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей;

- арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржни­ка щодо розпоряджання його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації, у разі, якщо вони не пере­шкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтере­сам конкурсних кредиторів.

Здійснення санації боржника організовує керуючий сана­цією, правовий статус якого визначено положеннями ст. 17 Закону. Зокрема, керуючий санацією має право:

- розпоряджатися майном боржника з урахуванням обме­жень, передбачених Законом;

- укладати від імені боржника мирову угоду, цивільно-пра­вові, трудові та інші угоди;

- подавати заяви про визнання угод, укладених боржни­ком, недійсними.

Керуючий санацією в тримісячний строк із дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання до­говорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо:

- виконання договору завдає збитків боржнику;

- договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахова­ним на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника;

- виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Крім цього, за заявою керуючого санацією господарський суд може визнати недійсною угоду боржника, що укладена або виконана боржником з окремим кредитором чи іншою особою після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом шести місяців, що передували дню порушення про­вадження у справі про банкрутство, якщо:

- відповідно до такої угоди кредитору чи на його користь здійснено оплату його вимог, які виникли до укладення зазна­ченої угоди, або в рахунок оплати зазначених вимог передано (відчужено) майно боржника, за умови, якщо угоду укладено на день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищу­вала вартість його майна, та якщо внаслідок реалізації угоди кредитор отримав більше, ніж він отримав би у разі ліквідації боржника, якби реалізація такої угоди не відбулася;

- відповідно до такої угоди боржником відчужено або при­дбано майно за цінами, що є відповідно нижчими або вищими за ринкові, за умови, якщо до дня укладення угоди або внас­лідок її виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

За угодою, що визнана господарським судом недійсною з вищезазначених підстав, кожна із сторін зобов'язана поверну­ти іншій стороні все, що отримано за угодою, а у разі немож­ливості повернути отримане в натурі — відшкодувати його вартість у грошовій формі за ринковими цінами, що існували «а день укладення угоди.

У разі оспорювання зазначених угод господарський суд має виходити з презумпції недостатності майна боржника для за­доволення вимог кредиторів. Обов'язок доказування плато­спроможності (достатності майна для задоволення вимог кре­диторів) покладається на боржника.

Угода боржника, що укладена або виконана боржником— юридичною особою після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом шести місяців, що передували дню порушення провадження у справі, що пов'язана з випла­тою (виділенням) долі (частки) в майні боржника учасникові боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників борж­ника, за заявою арбітражного керуючого або кредитора ви­знається господарським судом недійсною, а все отримане за цією угодою повертається боржникові.

Одним з основних обов'язків керуючого санацією є під­готовка і подання комітету кредиторів для схвалення плану санації боржника. Якщо у майні підприємства-боржника час­тка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків, ке­руючий санацією зобов'язаний попередньо погодити план санації боржника з органом, уповноваженим управляти дер­жавним майном.

План санації повинен містити:

- заходи щодо відновлення платоспроможності боржника (перелік таких можливих заходів містить ч. 2 ст. 18 Закону);

- умови участі інвесторів, за їх наявності, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом пе­реведення боргу (частини боргу) на інвестора;

- строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам;

- умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань.

План санації повинен передбачати строк відновлення пла­тоспроможності боржника, яка вважається відновленою за відсутності ознак банкрутства, визначених Законом.

План санації може містити умови про:

- виконання зобов'язань боржника третіми особами;

- обмін вимог кредиторів на активи боржника та (або) його корпоративні права;

- задоволення вимог кредиторів іншим способом, що не суперечить закону.

План санації розглядається комітетом кредиторів, який скли­кається керуючим санацією в чотиримісячний строк із дня винесення господарським судом ухвали про санацію, і вва­жається схваленим, якщо за нього таке рішення було підтри­мано більшістю голосів кредиторів—членів комітету кредиторів.

Комітет кредиторів може відхилити план санації і зверну­тися до господарського суду з клопотанням: а) про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або б) про звільнення керуючого санацією від виконання ним обо­в'язків і призначення нового керуючого санацією.

Якщо протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію до господарського суду не буде поданий план санації боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

За п'ятнадцять днів до закінчення санації, а також за наяв­ності підстав для дострокового припинення санації керуючий санацією зобов'язаний надати комітету кредиторів письмовий звіт і повідомити членів комітету кредиторів про час і місце проведення засідання комітету кредиторів.

Звіт керуючого санацією має бути розглянутий комітетом кредиторів не пізніше десяти днів від дати його надходження.

За наслідками розгляду звіту керуючого санацією комітет кредиторів приймає рішення про звернення до господарського суду з клопотанням щодо:

- припинення процедури санації у зв'язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника;

- продовження встановленого строку процедури санації;

- припинення процедури санації, визнання боржника банк­рутом і відкриття ліквідаційної процедури;

- припинення процедури санації і укладення мирової угоди.

У разі виникнення обставин, що є підставою для припи­нення процедури санації, комітет кредиторів може прийняти відповідне рішення за відсутності звіту керуючого санацією.

Якщо комітетом кредиторів не прийнято жодне з цих рішень або таке рішення не подано до господарського суду протягом п'ятнадцяти днів із дня закінчення санації чи ви­никнення підстав для її дострокового припинення, господарсь­кий суд розглядає питання про визнання боржника банкру­том і відкриття ліквідаційної процедури в порядку, передба­ченому Законом.

Припинення провадження у справі про банкрутство. Відпо­відно до ст. 40 Закону господарський суд припиняє прова­дження у справі про банкрутство, якщо:

1) боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності;

2) подано заяву про визнання банкрутом ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юри­дичної особи;

3) у провадженні суду є справа про банкрутство того ж боржника;

4) затверджено звіт керуючого санацією боржника в поряд­ку, передбаченому Законом;

5) затверджено мирову угоду;

6) затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому ст. 32 Закону;

7) боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами;

8) кредитори не висунули вимог до боржника після пору­шення провадження у справі про банкрутство за заявою борж­ника.

Про припинення провадження у справі про банкрутство виноситься ухвала, яка може бути перевірена в апеляційному порядку.

Провадження у справах про банкрутство може бути припи­нено у випадках, передбачених пунктами 1, 2 та 5 ч. 1 ст. 40 Закону, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство, тобто як до, так і після визнання боржника банкрутом; у ви­падках, передбачених пунктами 3, 4, 7 і 8, — лише до визнан­ня боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому п. 6, — лише після визнання боржника банкрутом.

- 319

Читайте також:

1. I. Сторони в справі про банкрутство
2. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
3. IIІ. Інші учасники провадження у справі про банкрутство
4. X Впровадження Зростання Зрілість Спад Час
5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
6. АПЕЛЯЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
7. Банкрутство підприємств
8. Банкрутство підприємств як економічне явище
9. Банкрутство підприємства: причини, наслідки, процедура.
10. Банкрутство підприємства: причини, оцінка ймовірності настання та наслідки
11. Банкрутство як правовий механізм регулювання підприємницької діяльності.
12. Банкрутство, санація, ліквідація – методи антикризового управління

Переглядів: 459