Особливості й умови становлення літературної вимови

Значення формування умінь літературної вимови

Формування в учнів навичок літературної вимови — одна з основних вимог, яка ставиться нині перед школою, адже мовна культура — перша ознака загальної культури людини. Крім того, орфоепічні уміння мають безпосередній вплив на формування писемної грамотності учнів.

Однак, як відмічають дослідники, заняття з орфоепії ще не стали систематичними. Основна увага на уроках мови все ще зосереджується тільки на формуванні орфографічної грамотності. Учителі забувають при цьому, що в основі правописних умінь і навичок лежить правильна літературна вимова. Без наявності орфоепічних умінь не можна сформувати орфографічні навички.

Важливість формування літературної вимови посилюється в умовах територіальних діалектів, де наявні значні відхилення від літературних норм, що позначається не лише на усному, а й на писемному мовленні учнів, знижує загальну орфографічну грамотність.

Так, у письмових роботах учнів північних областей України (Житомирській, Рівненській, Волинській, Чернігівській та ін.) наявні помилки типу: кинь (и замість і), двир (и замість і); кот, двор (о замість і); хітрий, пташкі (ізамість и); ведерце, мешок (е замістьі); пошла, ночний (озамість і); плавец, хлопец; прамо, говору; носят, ходят; приду, заняв; зелени, червони (відсутність й); теплійший, чорнійший (наявність й); знаня, дорученя.

У роботах учнів південних і східних областей (Черкаська, Полтавська, Харківська, Луганська, Донецька та ін.) часто трапляються такі помилки: Питрусь, зимляний, нису, песьменник; гряниця, сахарю; крічять, біжять; росписав, с-під моста; хвашисти; Росію, доповідю та ін.

У роботах учнів південно-західних областей України (Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Чернівецька, Хмельницька, Тернопільська, Одеська) досить частими є помилки типу: гулодний, туму (у замість о); кіслий, хітрий (і у сполученнях ги, ки, хи), стил, лижко (изамість і); відно, вбіти (ізамість и), сат,дуп, віткрутить; козацкий, боєц; селянский, батьківский; бурак, бурйак, радок; обличя, знаня та ін.

Спостереження за усним мовленням свідчить, що ці помилки є прямим відображенням тих діалектних відхилень, які характерні для усного мовлення учнів зазначених районів. Спеціальні дослідження, зокрема Л. М. Симоненкової, свідчать, що кількість помилок, які виникають під впливом місцевих говорів, у творчих роботах учнів становить від 27 до 31 %.

Робота над сформованістю усного мовлення потребує неабияких зусиль учителя, оскільки володіння місцевою говіркою має досить стійкий характер, бо є для учня «першою мовою, якою він заговорив і яка в наступні роки безперервно й активно підтримувалась практикою його мовленнєвого спілкування з оточуючими».

Як зазначає О. В. Текучов, процес переходу учнів на користування літературним мовленням досить складний і проходить ряд умовних етапів:

1)виявлення того, що його мовлення, таке близьке й зрозуміле з дитинства, неправильне і з точки зору вимог школи неприйнятне;

2)поступове осмислення особливостей нових для учнів фактів (вимови звуків і їх сполук, слів, граматичних форм);

3)нагромадження в досвіді і в пам'яті учнів нових для них фактів літературної мови;

4)період конкуренції в свідомості учнів старого і нового (нове засвоюється повільно, а старе виявляється знову і знову);

5)період відносно повного засвоєння.

Для подолання діалектизмів у мовленні учнів необхідно забезпечити ряд умов.

1. Першою і найважливішою з них є систематичність у роботі над подоланням діалектизмів, володіння методикою формування літературного мовлення.

2. Другою і необхідною умовою є делікатність, тактовність, терпіння, які має проявляти вчитель, інакше учень може замкнутись і взагалі не бажати розмовляти.

3. Уже на початковому етапі навчання необхідно показувати, що в мовленні дітей є неправильним і як треба говорити, формувати уявлення про діалектне й літературне мовлення, підвищити в очах учнів роль і значення літературного мовлення і знизити роль діалектного, показати, що воно є причиною ряду помилок на письмі, і цим самим викликати бажання навчитися говорити літературною мовою (і в школі, і поза нею).

4. Для того щоб робота над формуванням літературного мовлення йшла успішно, школа має передусім домогтися, щоб усі — і вчителі, й учні — говорили орфоепічне правильно. Цьому сприяє організація радіопередач «Розмовляємо правильно», спеціальне слухання (з увагою до вимови) фонозаписів та грамзаписів казок, оповідань, віршів, яке можна проводити як на уроці, так і в позаурочний час (на групі подовженого дня), створення в класі куточків «Вимовляй і пиши правильно», у яких словниковий матеріал періодично змінюється відповідно до теми, над якою працюють учні.

5. Крім цього, як зазначає О. В. Текучов, - необхідно провести роботу з батьками, щоб не кепкували з намагань дітей говорити правильно вдома, а підтримували їх зусилля, цікавились у них, як правильно слід вимовляти те чи інше слово.

6. Важливе значення для успішного формування умінь літературного мовлення має виховання мовленнєвої дисципліни, вольових зусиль, спрямованих на подолання
інертності у користуванні мовою, організація взаємоконтролю за мовленням.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вимоги до уроків навчання орфографії	\|	Методика формування умінь літературної вимови

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.