Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Джерела конституційного права Франції.

Францію не випадково називають "лабораторією конституцій". За роки Нового та Новітнього часу у Франції було прийнято 16 конституцій. Нині діюча Конституція Французької Республіки була прийнята в 1958 році на референдумі. і оформила створення у Франції П'ятої Республіки.

Конституція Франції складається з трьох документів: Декларації прав людини і громадянина 1789 р., прийнятої під час Великої французької революції (у ній говориться про деякі аспекти правового статусу особистості, у зв'язку з чим у Конституції 1958 р. відсутній відповідний розділ); преамбули Конституції 1946 р., прийнятої під час підйому демократичного руху після Другої світової війни (у ній говориться про можливості соціально-економічних реформ і про деякі соціально-економічні права особистості); Конституції 1958 р., у якій є посилання на зазначені вище два документи і яка насамперед регулює відносини між вищими органами держави. Конституція 1958 р. містить також посилання на деякі міжнародні акти, у яких бере участь Франція (тепер — договір про Європейський Союз 1992 р.), і інші основні закони (наприклад, про асоціації 1901 р.), у зв'язку з чим окремі французькі юристи включають принципи цих документів у «конституційний блок».

Конституція 1958 року складається із короткої преамбули і 16 розділів, розбитих на 93 статті. В конституції відсутній звичайний для сучасних актів розділ про права і свободи. Преамбула обмежується посиланням на Декларацію прав людини і громадянина 1789 року і на преамбулу конституції 1946 року, яка в цій частині з юридичної точки зору залишається в силі.

Конституція визначила основні параметри держави, встановивши, що Франція є неподільною, демократичною і соціальною республікою. Принцип республіки:”Влада народу, по волі народу і для народу” закріплено в статті 2 конституції.

В основному законі закріплене надзвичайно важливе положення про те, що республіканська форма правління не може бути предметом перегляду.

В конституції визначені найважливіші положення про характер французької держави – її неподільність. Посягання на неподільність, на цілісність її території карається відповідно до статей Кримінального кодексу.

Склад держави може змінитися тільки у відповідності з нормами третього абзацу ст.53: “Ніякий поступ, ніякий обмін, ніяке приєднання території не є дійсним без згоди зацікавленого населення”.

Франція - світська держава, тобто в ній відсутня офіційна релігія, а громадяни володіють повною свободою віросповідання.

Термін “демократична” республіка вперше був включений в конституцію 1848 року і означав введення тільки для чоловіків загального виборчого права. Згідно ст.3 діючого основного закону загальне виборче право може бути прямим і похідним, а також рівним і таємним.

Термін “соціальна” республіка вперше був включений в конституцію 1946 року і впроваджений в діючому акті. В середині 40-х років для засновників конституції Четвертої республіки цей термін означав розвиток політичної, економічної і соціальної демократії.

Процедура перегляду конституції встановлена в її 16-му розділі, який включає тільки одну 89-ту статтю.

Порядок внесення змін включає дві стадії:

1) внесення поправок і їх прийняття;

2) ратифікація цих поправок.

Ініціатива внесення поправок належить президенту республіки, який діє за пропозицією прем’єр-міністра, і членами парламенту.

Друга фаза – ратифікація - може бути здійснена двомаспособами.

- ратифікація на референдумі (основний), на якому досить отримання простої більшості голосів виборців.

- ратифікація парламентом, який скликається в якості конгресу, тобто президенту належить право вибору способу ратифікації. На загальних зборах парламентських палат проект рахується схваленим, якщо він отримає 3/5 загального числа поданих голосів. Конгрес може тільки прийняти чи відхилити передані йому поправки і не може вносити в них зміни.


Читайте також:

  1. D (правая) S (левая)
  2. I. ТЕОРИЯ И ИСТОРИЯ ГОСУДАРСТВА И ПРАВА
  3. II. Права та обов'язки адміністрації організації, що проводить туристську подорож
  4. II. ТЕОРИЯ ГОСУДАРСТВА И ПРАВА
  5. IV. Обов'язки і права керівника та заступника керівника подорожі
  6. XV. Реалізація права вступників на вибір місця навчання
  7. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
  8. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
  9. АВТОРСЬКЕ ПРАВО І СУМІЖНІ ПРАВА
  10. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
  11. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
  12. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ




Переглядів: 2040

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Загальна характеристика правової системи Франції. | Права і свободи громадян.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.