• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Центральні органи державної влади.

У П’ятій республіці до числа органів центральної виконавчої влади відносяться:

- Президент республіки;

- уряд.

Ці два органа не є зовсім відокремленими один від одного.

Президент республіки займає вершину в ієрархії державних органів.

Франція належить до числа республік з змішаною формою правління. Президенту належить центральне місце в системі органів державної влади. В ст. 5 Конституції містяться положення, що були певною мірою новаціями для сучасного конституціоналізму. В ній, зокрема, записано: «Президент Ре­спубліки пильнує за додержанням Конституції. Він забезпечує своїм арбіт­ражем нормальне функціонування державних органів, а також спадковість держави». І далі в тій же статті сказано, що Президент є «гарантом наці­ональної незалежності, територіальної цілісності, виконання міжнародних договорів та угод». До того ж у ст. 64 зафіксовано, що він є також «гаран­том незалежності судової влади». Ключовим у вищевикладеному можна вва­жати положення про президентський арбітраж.

Президент обирається шляхом загальних і прямих виборів строком на сім років. При цьому і Конституція, і законодавство не містять жодних обме­жень щодо переобрання однієї і тієї ж особи. Віковий ценз для кандидатів у Президенти є таким же як і для кандидатів у члени нижньої палати пар­ламенту і становить 23 роки.

Конституція не тільки надала Президенту зовнішньої значущості, а й наділила його суттєвими владними повноваженнями, частину з яких він здійснює самостійно і без контрасигнування з боку уряду. Зокрема, Прези­дент на власний розсуд призначає Прем'єр-міністра. Він припиняє повно­важення глави уряду після вручення останнім заяви про відставку уряду. За пропозицією Прем'єр-міністра і за його контрасигнуванням Президент при­значає інших членів уряду. Уряд, коли в ньому головує Президент, має офіційну назву Ради Міністрів. Президент підписує нормативно-правові ак­ти (ордонанси і декрети), які були обговорені в Раді Міністрів. Він здійснює призначення на цивільні і військові посади на державній службі. Президент є головнокомандувачем збройними силами. Він головує у спеціальних дер­жавних органах — радах і вищих комітетах національної оборони. У всіх на­званих випадках акти і рішення глави держави потребують формального контрасигнування з боку глави уряду і в разі необхідності — відповідально­го міністра.

Важливим повноваженням Президента є його право «вживати заходів, яких вимагають обставини» за умов, коли, згідно зі ст. 16 Конституції, «інститути Республіки, незалежність нації (держави), цілісність її території або виконання її міжнародних зобов'язань є під серйозною і безпосереднь­ою загрозою, а нормальне функціонування органів державної влади, що ут­ворені у відповідності до Конституції, порушене». Для прийняття відповід­ного рішення Президенту достатньо провести офіційні консультації з Прем'єр-міністром, головами палат парламенту, а також з Конституційною Радою. Це рішення він доводить спеціальним посланням до нації.

На Президента покладені дуже важливі обов’язки по нагляду за встановленим конституційним правопорядком. В статті 5 основного закону міститься формула щодо нагляду президентом за дотриманням конституції і про забезпечення своїм арбітражем нормального функціонування державних органів.

Найбільш важливим повноваженням Президента є право розпуску Національних зборів, яке обмежене лише трьома умовами:1) не може бути проведений розпуск на протязі року, наступного після попереднього розпуску, 2) під час дії надзвичайного положення (ст.16 конституції), 3) тимчасовим президентом республіки, тобто головою Сенату, який заміщає вакантну посаду глави держави до обрання нового президента.

Президент практично знизу доверху формує виконавчу владу. Він призначає міністрів, всіх вищих чиновників, тільки дрібні державні службовці призначаються декретами міністрів.

Президент - голова Збройних сил, він головує у вищих зборах та комітетах національної оборони. В області міжнародних відносин Президент заключає і ратифікує міжнародні договори, за виключенням тих, які вимагають обов’язкової ратифікації парламента.

В судовій області Президент володіє традиційним правом глави держави - правом помилування.

Уряд.

За Конституцією, «уряд визначає і здійснює політику нації» (ст. 20).

Уряд – це колегіальний орган, до складу якого входять прем’єр-міністр і міністри. У відповідності до конституції розрізняють:

· Раду міністрів - збори міністрів під головуванням Президента республіки;

· кабінет міністрів - збори міністрів під головуванням прем’єр-міністра.

Уряд призначається слідуючим чином: Президент республіки підбирає кандидатуру на пост прем’єр-міністра і призначає його. Останній підбирає міністрів і представляє Президенту, який їх призначає. При виборі кандидата на пост прем’єр-міністра Президент володіє значною свободою. Це його особисте право. Важливо лише те, щоб при голосуванні на Національних зборах прем’єр-міністру не було відмовлено у довір’ї.

Повноваження уряду діляться на здійснювані ним колегіально і на здійснювані особисто прем’єр-міністром.

Нововведенням стало утвердження інституту несумісності посади члена уряду з наявністю парламентського мандата, з будь-якою посадою професіонального представництва загальнонаціонального характеру, а також з будь-якою державною службою чи професіональною діяльністю.

Особлива роль в уряді належить прем’єр-міністру, який здійснює керівництво діяльністю уряду. У разі необхідності він головує замість Президента на засіданнях рад і комітетів національної оборони. Це ж саме він може робити і на засіданнях Ради Міністрів, однак тільки у «ви­няткових випадках» за дорученням Президента і за «визначеним порядком денним» (ст. 21). Він координує роботу міністерств, контролює її, дає вказівки про складання важливих актів (бюджет, економічні плани, ін.). Він головує в між міністерських комітетах, може головувати і в раді міністрів.

Прем’єр-міністр несе відповідальність за національну оборону, “забезпечує виконання законів” (ст.21 конституції), здійснює регламентовану владу і видає декрети, які не розглядаються на Раді міністрів. Крім того, він може пропонувати Президенту скликати парламент (ст.29,30 конституції), коли той не проводить засідань, він володіє правом законодавчої ініціативи, особисто приймає участь у підготовці законопроектів, може приймати участь в роботі парламентських комісій і в палатах, в будь-який час він повинен бути вислуханий в них.

Уряд в цілому несе політичну відповідальність перед парламентом: Національні Збори можуть висловити йому недовіру шляхом прийняття резолюції осуду уряду.

Парламент складається з двох палат:

- нижньої - Національних зборів

- верхньої - Сенату.

Парламент збирається на одну сесію в рік, вона відкривається в перший робочий день жовтня і закінчується в останній робочий день червня. Причому число днів, на протязі яких палати можуть засідати, не повинно перевищувати ста двадцяти.

Для організації роботи кожна палата створює бюро.

Голова Сенату у випадку вакантності поста Президента республіки тимчасово виконує його обов’язки, кожний головуючий призначає по три члени в Конституційну раду, визначає межу відповідальності та недоторканості, і індемнітет, тобто надання члену парламента матеріальних можливостей для забезпечення його занять.

Функції французького парламента :

· законодавчі;

· економічні;

· контрольні;

· судові;

· зовнішньополітичні.

Висока палата правосуддя формується для здійснення правосуддя по відношенню Президента республіки за державну зраду. Ця палата включає 24 постійних суддів і 12 їх заступників. Після кожного переобрання Національних зборів в місячний строк, слідуючим за першим засіданням, Збори обирають 12 постійних суддів і 6 заступників. Вибори проводяться таємним голосуванням. Для обрання необхідно отримати абсолютну більшість голосів в кожній палаті. Сама Висока палата обирає голову із двох його заступників.

Суд республіки включає 15 членів, 12 із яких в рівній кількості обираються Національними зборами і Сенатом після їх повного чи часткового оновлення. Трьох інших членів представляє Касаційний суд, і один із цих членів головує в Суді.

Читайте також:

1. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
2. III. Организация проведения государственной экспертизы
3. III. РЕСУРСНОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ ОРГАНИЗАЦИЙ ТОРГОВЛИ
4. L Организационная часть.
5. Автономна Республіка Крим, регіональні та місцеві органи державної влади.
6. Адміністративно-правове регулювання державної реєстрації актів цивільного стану, державної виконавчої служби, нотаріату та адвокатури.
7. Адміністративно-правове регулювання проходження державної служби
8. Американский и японский подходы к организации менеджмента.
9. Апарат державного управління як система органів виконавчої влади.
10. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду, шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
11. Б- Суточный баланс воды в организме.
12. Банківський контроль та нагляд: форми та мета здійснення. Пруденційний нагляд: поняття, органи та мета проведення.

Переглядів: 511