Концепція рівноваги споживача в термінах граничної корисності

При фіксованому особистому бюджеті і незмінних поточних цінах товарів споживач керується своєрідним правилом: за умов спадної граничної корисності будь-якого товару він намагається максимізувати сумарний споживацький ефект від всіх здійснених закупівель.

Оскільки така оцінка є невід’ємною від цін товарів, що купуються, то правило максимізації споживацького ефекту досягається за умов: рівна гранична корисність товару – на рівновелику одиницю грошових витрат. У випадку, коли один з товарів має порівняно більшу граничну корисність на одиницю грошових витрат, покупець буде збільшувати його закупівлю, намагаючись максимізувати сумарний споживацький ефект саме цими закупівлями. Водночас буде скорочуватись закупівля товару з меншою граничною корисністю на таку ж одиницю грошових витрат. Саме з цією метою покупець здійснює “перелив” грошових витрат з особистого бюджету.

Таким чином, умова споживацької рівноваги свідчить, що кожен споживач розширює окремі види споживання до тих пір, поки граничні корисності не опиняться пропорційними цінам, чи поки не опиняться однаковими зважені граничні корисності.

Ця умова може бути висловлена наступним чином:

, (2.1)

де МU – гранична корисність окремих товарів, Р – ціни окремих товарів.

Якщо правило максимізації корисності застосувати для двох товарів - , а потім помножити це рівняння на Р₂ і поділити на МU₁, отримаємо:

(2.2)

Це рівняння відоме як другий закон Госсена: індивід досягає максимуму корисності, якщо співвідношення граничних корисностей будь-яких двох благ дорівнює співвідношенню їх цін.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Теорія граничної корисності і суб’єктивна цінність блага	\|	Бюджетне обмеження

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.