МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
ІІІ ОСОБА він (вона, воно) іде вони ідуть
ІІІ. БЕЗОСОБОВІ ДІЄСЛОВА Напр., пахне чебрецем. Вони мають особову форму, але означають дію, яка відбувається сама по собі (тобто питання ХТО? є недоречним): світає, вечоріє. Вони не змінюються за особами і числами; вільно утворюються від особових форм за допомогою частки -ся: спить – спиться, хоче – хочеться, вірить – віриться. Виконавець дії у називному відмінку неможливий. Вони можуть мати: · неозначену форму: світати; · ІІІ особу теперішнього або майбутньго часу: розвидняється; · середній рід у минулому часі: світало, вечоріло. За значенням вони поділяються на дієслова, що означають: 1) явища природи: тепліє, дощить; 2) стихійні явища: вибило градом, замело, висушило; 3) фізичні відчуття людиною внутрішніх і зовнішніх явищ: пече, нудить, трусить; 4) психічні переживання: гнітить, не віриться; 5) буття, існування, стан (або заперечують їх): буде так, не стало; 6) випадковість, незалежність від особи якогось факту: пощастило, не пощастило.
ІV. ПЕРЕХІДНІ / НЕПЕРЕХІДНІ ДІЄСЛОВА Дієслова відрізняються синтаксично, тобто за формою додатка. Перехідні дієслова мають при собі додаток у формі: 1) знахідного відмінка без прийменника: Обніміте ж, брати мої, найменшого брата; прочитати книгу; 2) у заперечних реченнях прямий додаток має форму родового відмінка: не читати книги; 3) коли дія переходить не на весь предмет, а на його частину, додаток ставиться у родовомувідмінку: принести води, відрізати хліба. Неперехідні дієслова або не мають додатка: Ліс дрімає; або у формі іншого відмінка: зайти за хату. Але є ряд дієслів, що завжди є неперехідними: 1) бо не можуть мати додаток: жити, боятися, блищати; 2) завжди вживаються із часткою -ся: пишатися. Межа між перехідними і неперехідними дієсловами у живому мовленні може змінюватися: перехідні дієслова вказують на конкретну дію, а неперехідні – на потенційну властивість предмета: читати газету (перехідне), малювати картину (перехідне), але гарно малює, швидко читає (неперехідні). V. КАТЕГОРІЯ СТАНУ Стан дієслова – це граматична категорія, що виражає відношення дії до суб’єкта (її виконавця) і об’єкта її, яке виявляється у відповідних дієслівних формах. Для українських дієслів виділяємо їх 3: · активний стан: до нього належать усі перехідні дієслова: збудувати метро, склати екзамен; · пасивний стан, що утворюється від перехідних дієслів за допомогою частки -ся. При ньому виконавец дії стоїть в орудному відмінку, а предмет, на який переходить дія, – у називному: Скатертина вишивається матір’ю; · зворотно-середній стан, який утворюється від перехідних дієслів часткою -ся: хвилюватися, турбуватися. У його межах виділяють підгрупи: 1. власне-зворотні дієслова, коли дія переходить на самого виконавця дії: одягатися (тобто одягати себе), вмиватися (вмивати себе); 2. пасивно-якісні, що називають здатність предмета підпадати під вплив іншого предмета: папір рветься, лоза гнеться; 3. взаємно-зворотні – сумісна дія кількох осіб одночасно: зустрітися, битися, листуватися тощо.
VІ. КАТЕГОРІЯ ВИДУ Вид дієслова – це граматична категорія, специфічно дієслівна, що охоплює всю дієслівну лексику (всі існуючі дієслова). Вона має дуже абстрактне значення, а протиставлення за оснаками цієї категорії може бути і в межах одного дієслова. Переважна більшість дієслів утворюють видові пари (у межах цієї категорії), а саме значення виду може бути вираженим за допомогою суфіксів, префіксів, наголосами тощо: виконував – виконав, залучати – залучити, звільняти – звільнити. Дієслова доконаного виду відповідають на питання ЩО ЗРОБИТИ? ЩО ЗРОБИВ? ЩО ЗРОБЛЮ? (питання обов’язково містить префікс) і позначають: · початок дії: застибати (почати стрибати), заворушитися (почати ворушитися); · тривалу завершену дію: поспати, полежати; · досягнення результату завершеної дії: написати, проспівати; · раптову одноразову дію: грюкнути, стукнути; · різку одноразову дію: стуконути, штовхнути; · многократну завершену дію: попереписувати, пороздавати. Дієслова недоконаного виду відповідають на питання ЩО РОБИТИ? ЩО РОБИВ? ЩО РОБЛЮ? ЩО РОБИТИМУ? (питання не містить префікс) і позначають: · ритмічну повторювану незавершену супровідну дію: приспівувати, примовляти; · нерегулярно повторювану дію (тобто ту, що має місце час від часу): поглядати, підбігати, підписувати, посміхатися; · протяжну дію: бігати, возити, літати; · незавершену дію без додаткових відтінків: сидіти, читати, говорити. Видова пара – це протиставлення двох дієслів (доконаного і недоконаного виду), причому реальне значення таких дієслів тотожне (однакове): сипати (недок. вид) – насúпати (док. вид), вступати (недок. вид) – вступити (док. вид). Водночас існують дієслова, що не можуть утворювати видові пари – це так звані ОДНОВИДОВІ і ДВОВИДОВІ ДІЄСЛОВА. ОДНОВИДОВІ дієслова називають дію одного тільки виду (або доконаного, або недоконаного): побоюватися (недок.в.), поважати (нед.в.), схаменутися (док.в.), знепритомніти (док.в.). ДВОВИДОВІ дієслова – це дієслова, які однією і тією самою формою (без жодних змін) залежно від контексту виражають значення доконаного чи недоконаного виду: наслідувати, арендувати, адресувати тощо (у минулому часі вони є доконаного виду, а у теперішньому – недоконаного виду), напр.: Пішли на пошту і телеграфували (док.в.); Ви вчитеся (недок.в.). Крім того, є дієслова, що утворюють видову пару від дієслова з іншою основою: брати (недок.в.) – взяти (док.в.), говорити (недок.в.) – сказати (док.в.), ловити (недок.в.) – піймати (док.в.).
VІІ. КАТЕГОРІЯ ЧАСУ Категорія часу – одна зі специфічних дієслівних категорій, що охоплює всі дієслівні форми, крім інфінітива. В основу цієї категорії покладено співвіднесеність дії з моментом мовлення. У сучасній українській мові виділяють 4 форми часу: 1. Теперішній час – дія відбувається в момент мовлення: Криється пилом дорога; його граматичне значення передається системою особових закінчень; 2. Майбутній час – дія, яка відбудеться після моменту мовлення: Я для неї хмари розвію; граматичне значення виражене системою особових закінчень, але структурно вони відрізняються від теперішнього; 3. Минулий час – дія, що відбулася до моменту мовлення: Одшуміла хвиля золотая; граматичне значення виражене суфіксами -л- (жіночий, середній рід, множина; -в- – чоловічий рід); 4. Давноминулий час (переважно у художньому мовленні) – дія, що передує іншій минулій дії: Я скинув був пилотку і знову надів. Читайте також:
|
||||||||
|