• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ІІІ ОСОБА він (вона, воно) іде вони ідуть

ІІІ. БЕЗОСОБОВІ ДІЄСЛОВА

Напр., пахне чебрецем. Вони мають особову форму, але означають дію, яка відбувається сама по собі (тобто питання ХТО? є недоречним): світає, вечоріє. Вони не змінюються за особами і числами; вільно утворюються від особових форм за допомогою частки -ся: спить – спиться, хоче – хочеться, вірить – віриться. Виконавець дії у називному відмінку неможливий. Вони можуть мати:

· неозначену форму: світати;

· ІІІ особу теперішнього або майбутньго часу: розвидняється;

· середній рід у минулому часі: світало, вечоріло.

За значенням вони поділяються на дієслова, що означають:

1) явища природи: тепліє, дощить;

2) стихійні явища: вибило градом, замело, висушило;

3) фізичні відчуття людиною внутрішніх і зовнішніх явищ: пече, нудить, трусить;

4) психічні переживання: гнітить, не віриться;

5) буття, існування, стан (або заперечують їх): буде так, не стало;

6) випадковість, незалежність від особи якогось факту: пощастило, не пощастило.

ІV. ПЕРЕХІДНІ / НЕПЕРЕХІДНІ ДІЄСЛОВА

Дієслова відрізняються синтаксично, тобто за формою додатка.

Перехідні дієслова мають при собі додаток у формі: 1) знахідного відмінка без прийменника: Обніміте ж, брати мої, найменшого брата; прочитати книгу; 2) у заперечних реченнях прямий додаток має форму родового відмінка: не читати книги; 3) коли дія переходить не на весь предмет, а на його частину, додаток ставиться у родовомувідмінку: принести води, відрізати хліба.

Неперехідні дієслова або не мають додатка: Ліс дрімає; або у формі іншого відмінка: зайти за хату. Але є ряд дієслів, що завжди є неперехідними: 1) бо не можуть мати додаток: жити, боятися, блищати; 2) завжди вживаються із часткою -ся: пишатися.

Межа між перехідними і неперехідними дієсловами у живому мовленні може змінюватися: перехідні дієслова вказують на конкретну дію, а неперехідні – на потенційну властивість предмета: читати газету (перехідне), малювати картину (перехідне), але гарно малює, швидко читає (неперехідні).

V. КАТЕГОРІЯ СТАНУ

Стан дієслова – це граматична категорія, що виражає відношення дії до суб’єкта (її виконавця) і об’єкта її, яке виявляється у відповідних дієслівних формах. Для українських дієслів виділяємо їх 3:

· активний стан: до нього належать усі перехідні дієслова: збудувати метро, склати екзамен;

· пасивний стан, що утворюється від перехідних дієслів за допомогою частки -ся. При ньому виконавец дії стоїть в орудному відмінку, а предмет, на який переходить дія, – у називному: Скатертина вишивається матір’ю;

· зворотно-середній стан, який утворюється від перехідних дієслів часткою -ся: хвилюватися, турбуватися. У його межах виділяють підгрупи:

1. власне-зворотні дієслова, коли дія переходить на самого виконавця дії: одягатися (тобто одягати себе), вмиватися (вмивати себе);

2. пасивно-якісні, що називають здатність предмета підпадати під вплив іншого предмета: папір рветься, лоза гнеться;

3. взаємно-зворотні – сумісна дія кількох осіб одночасно: зустрітися, битися, листуватися тощо.

VІ. КАТЕГОРІЯ ВИДУ

Вид дієслова – це граматична категорія, специфічно дієслівна, що охоплює всю дієслівну лексику (всі існуючі дієслова). Вона має дуже абстрактне значення, а протиставлення за оснаками цієї категорії може бути і в межах одного дієслова. Переважна більшість дієслів утворюють видові пари (у межах цієї категорії), а саме значення виду може бути вираженим за допомогою суфіксів, префіксів, наголосами тощо: виконував – виконав, залучати – залучити, звільняти – звільнити.

Дієслова доконаного виду відповідають на питання ЩО ЗРОБИТИ? ЩО ЗРОБИВ? ЩО ЗРОБЛЮ? (питання обов’язково містить префікс) і позначають:

· початок дії: застибати (почати стрибати), заворушитися (почати ворушитися);

· тривалу завершену дію: поспати, полежати;

· досягнення результату завершеної дії: написати, проспівати;

· раптову одноразову дію: грюкнути, стукнути;

· різку одноразову дію: стуконути, штовхнути;

· многократну завершену дію: попереписувати, пороздавати.

Дієслова недоконаного виду відповідають на питання ЩО РОБИТИ? ЩО РОБИВ? ЩО РОБЛЮ? ЩО РОБИТИМУ? (питання не містить префікс) і позначають:

· ритмічну повторювану незавершену супровідну дію: приспівувати, примовляти;

· нерегулярно повторювану дію (тобто ту, що має місце час від часу): поглядати, підбігати, підписувати, посміхатися;

· протяжну дію: бігати, возити, літати;

· незавершену дію без додаткових відтінків: сидіти, читати, говорити.

Видова пара – це протиставлення двох дієслів (доконаного і недоконаного виду), причому реальне значення таких дієслів тотожне (однакове): сипати (недок. вид) – насúпати (док. вид), вступати (недок. вид) – вступити (док. вид).

Водночас існують дієслова, що не можуть утворювати видові пари – це так звані ОДНОВИДОВІ і ДВОВИДОВІ ДІЄСЛОВА.

ОДНОВИДОВІ дієслова називають дію одного тільки виду (або доконаного, або недоконаного): побоюватися (недок.в.), поважати (нед.в.), схаменутися (док.в.), знепритомніти (док.в.).

ДВОВИДОВІ дієслова – це дієслова, які однією і тією самою формою (без жодних змін) залежно від контексту виражають значення доконаного чи недоконаного виду: наслідувати, арендувати, адресувати тощо (у минулому часі вони є доконаного виду, а у теперішньому – недоконаного виду), напр.: Пішли на пошту і телеграфували (док.в.); Ви вчитеся (недок.в.).

Крім того, є дієслова, що утворюють видову пару від дієслова з іншою основою: брати (недок.в.) – взяти (док.в.), говорити (недок.в.) – сказати (док.в.), ловити (недок.в.) – піймати (док.в.).

VІІ. КАТЕГОРІЯ ЧАСУ

Категорія часу – одна зі специфічних дієслівних категорій, що охоплює всі дієслівні форми, крім інфінітива. В основу цієї категорії покладено співвіднесеність дії з моментом мовлення. У сучасній українській мові виділяють 4 форми часу:

1. Теперішній час – дія відбувається в момент мовлення: Криється пилом дорога; його граматичне значення передається системою особових закінчень;

2. Майбутній час – дія, яка відбудеться після моменту мовлення: Я для неї хмари розвію; граматичне значення виражене системою особових закінчень, але структурно вони відрізняються від теперішнього;

3. Минулий час – дія, що відбулася до моменту мовлення: Одшуміла хвиля золотая; граматичне значення виражене суфіксами -л- (жіночий, середній рід, множина; -в- – чоловічий рід);

4. Давноминулий час (переважно у художньому мовленні) – дія, що передує іншій минулій дії: Я скинув був пилотку і знову надів.

Читайте також:

1. Аудит розрахунків із підзвітними особами.
2. Аудиторська фірма — юридична особа, створена відповідно до законодавства, яка здійснює виключно аудиторську діяльність.
3. Біохімічна ОБГРУНТУВАННЯ МЕТОДИКИ занять фізичною культурою і спортом з особами різного віку та статі
4. Види конституцій. Класифікація конституцій за соціальними та за юридичними ознаками, за формою вираження, порядком прийняття, за способами внесення змін, часу дії.
5. Визначити ООП можна і багатьма іншими способами.
6. Вирішити дану проблему у бюджетуванні можна двома основними способами.
7. Відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої передбачено законом, надавати недостовірну чи не в повному обсязі інформацію.
8. Відповідальність за шкоду, завдану особами з пороками волі
9. Грошові кошти видають підзвітним особам для оплати господарських витрат та у випадку відрядження.
10. Державне регулювання економіки може здійснюватися двома способами.
11. Дилер – фізична або юридична особа, яка провадить діяльність за свій рахунок і від свого імені.
12. Документування розрахунків з підзвітними особами

Переглядів: 1018