• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Види конституцій. Класифікація конституцій за соціальними та за юридичними ознаками, за формою вираження, порядком прийняття, за способами внесення змін, часу дії.

Класифікація конституцій дає можливість зорієнтуватись у різноманітті конституцій, сприяє встановленню закономірно існуючих зв’язків між ними, визначенню місця відповідного нормативного акта, допомагає краще їх розрізняти, порівнювати та з’ясовувати особливості їх змісту і структури.[1]

Однак, класифікація конституцій, як і будь-яка інша класифікація в юридичній науці, має досить умовний характер.

І все ж, навіть враховуючи умовність класифікації конституцій в зарубіжних країнах, можна із впевненістю зазначити, що за її допомогою, можна більш чітко сформувати знання про конституції в країнах світу.

Аналізуючи конституції зарубіжних країн, можна їх класифікувати за такими основними критеріями:

1. За часом дії:

а) Конституції, які мають обмежений строк дії (тимчасові). До таких Конституцій відносять Конституції ОАЕ 1971р.,(діє і до сьогодні), Судану 1985р., Тайланду 1991р., ПАР 1994р., Малу Конституцію Польщі 1992р.).

б) Конституції, які мають необмежений строк дії (постійні).Постійними є більшість конституцій зарубіжних країн, але відсутність у тексті конституції обмеження строку її дії не гарантує довго тривалості та стабільності дії даного нормативного акту в тій чи іншій країні.

2. За формою правління, що встановлюється конституцією:

а) Монархічні.

б) Республіканські.

3. За політичним режимом конституції поділяються на:

а) Демократичні –гарантують визначене коло прав і свобод, дозволять вільне утворення і діяльність політичних партій, передбачають виборність органів влади.

б) Авторитарні – обмежують або забороняють діяльність політичних партій чи встановлюють панування однієї партії.

в) Тоталітарні – для них характерним є підвищений ідеологічний зміст, іноді з вказівками на конкретні ідеології, ворожі існуючому в країні ладу.

4. За встановленою формою політико-територіального устрою конституції поділяють на:

а) Унітарні –

б) Федеративні –

в) Конституції суб’єктів федерації (Конституції штатів в США, Конституції Республік в Росії і інші).

г) Конституції автономій, які носять в основному, політичний характер ( Конституція АР Крим).

5. Залежно від способу внесення змін конституції бувають:

а) Гнучкі –

б) Жорсткі

в) Змішані

1. За соціальними ознаками:

· Конституція буржуазного типу

· Конституція соціалістичного типу

· Конституції перехідні до буржуазного типу

· Конституції перехідні до соціалістичного типу.

А) За соціальною суттю:

· Напівфеодальні – теократичні конституції (Конституції Брунея, Катара, Саудівської Аравії).

· Конституції розвинутого капіталістичного суспільства (США, Франція, Японія).

· Конституції тоталітарного соціалізму (КНДР, Куба).

· Постсоціалістичні конституції (Румунія, Росія, Україна).

Б) За соціальним змістом:

· Демократичні.

· Авторитарні.

· Тоталітарні.

В)Наоснові наближення правових систем складається модель конституції сучасної цивілізації,яка враховує особливості різних країн.

Класифікація конституцій за соціальними ознаками. Марксистсько-ленінський напрямок у правознавстві звичайно розрізняє конституції буржуазного і соціалістичного типів, а також конституції, перехідні до буржуазного типу (у країнах капіталістичної орієнтації) і перехідні до соціалістичного типу (у революційно-демократичних державах, у тому числі в країнах соціалістичної орієнтації). В основу такої класифікації покладені насамперед соціальні ознаки: характер суспільного ладу, що закріплюється основним законом, і природа політичної влади (іноді враховуються й інші моменти, наприклад організація державної влади на основі принципу повновладдя рад у соціалістичних країнах).

Така класифікація відображає (правда, далеко не цілком) існуючі реалії, хоча вживання терміну «буржуазні» стосовно більшості сучасних західних конституцій є невдалим. В сучасних конституціях переплітаються елементи капіталізму і соціалізму, йдуть процеси зближення різних правових систем. З іншого боку, у деяких монархічних державах (наприклад, ПАР, Заїрі) діють (або діяли) такі конституції, що ще далекі від буржуазних і тим більше від буржуазно-демократичних моделей. Тому з погляду соціального характеру нерідко розрізняються: напівфеодально-теократичні конституції (наприклад, конституції Брунею, Катару, Саудівської Аравії), конституції капіталістичного суспільства, конституції тоталітарного соціалізму і постсоціалістичні конституції. На базі поєднання правових систем, що відбувається, складається модель конституції сучасної цивілізації, що у той же час враховує особливості різних країн. За ознакою демократичності конституцій, розрізняються демократичні, авторитарні і тоталітарні. Слід зазначити лише, що відкрито авторитарні конституції зустрічаються вкрай рідко, звичайно реальний авторитаризм буває прикритий демагогічними нормами. Сказане відноситься і до тоталітарних конституцій, хоча в даному випадку антидемократизм виражений найбільше чітко.

2. За юридичними ознаками:

А)за структурою:

· Консолідовані

· Неконсолідовані

· Комбіновані

Б)За юридичним змістом:

· Інструментальні – регулюють лише структуру держави, її органи, порядок здійснення державної влади, права людини і не містять соціальних норм – Конституція Франції 1958р., акти соціального характеру.

· Соціальні – сучасні конституції.

В)за формою:

· Писані

· Неписані

Класифікація конституцій по юридичних ознаках. Вище вже говорилося про розподіл конституцій з погляду їхньої структури на консолідовані, неконсолідовані й ін.

У залежності від форми розрізняються два види конституцій: писані і неписані. Писана конституція — це особливий законодавчий акт або трохи нерідко різночасних актів (наприклад, у Фінляндії, Швеції), що офіційно проголошені основними законами даної країни. Неписана конституція — це сукупність різних законів, судових прецедентів і звичаїв (конвенціональних норм); через останній така конституція і називається неписаної. Ці акти і норми у своїй сукупності закріплюють якоюсь мірою основи існуючого ладу, але формально не проголошені як основні закони (Великобританія, Нова Зеландія).

Зазначене розходження значною мірою умовно, тому що в даний час немає таких конституцій, що були б цілком неписаними (навіть Великобританія, що вважається класичною країною неписаної конституції, має в складі основного закону безліч писаних актів). Власне кажучи, це комбіновані конституції, що містять писані і неписані норми. Тому зазначене вище розходження писаної і неписаної конституції часто заміняють розходженнями формальної конституції (конституційний акт) і матеріальної конституції (сукупність норм, що регулюють питання конституційного значення).

3. За порядком прийняття:

· Октруйовані (даровані)

· Прийняті представницьким органом (установчими зборами, парламентом)

· Погоджені референдумом.

4. За способом зміни:

· Гнучкі (Конституція Великобританії)

· Жорсткі (Конституція України)

· Змішані

5. Залежно від періоду дії:

· Постійні

· Тимчасові (діє до сьогодні ОАЕ 1971р., Судан 1985р., Тайланд 1991р., ПАР 1994р. Ін., мала Конституція Польщі 1992р.)

6. З точки зору цілеспрямованості:

· Конституції програмного характеру.

· Констатуючі.

Перші як правило, це соціалістичні конституції (Китай). Другі, не містять програмних положень про перетворення суспільства (США)

7. З точки зору територіальних масштабів:

· Конституції федеративних держав

· Конституції унітарних держав

· Конституції суб’єктів федерації

Іноді, конституції є в автономіях політичного характеру (АР Крим).

Одне за другим видання конституції закордонних країн підрозділяються на: октруйовані (даровані); прийняті представницьким органом (установчими зборами, парламентом); схвалені на референдумі. Октруйовані конституції видаються владою глави держави без участі представницьких органів. В епоху катастрофи феодальних порядків у Європі конституції нерідко «дарувались» монархом «своєму народу». Зараз така форма октруювання зустрічається рідко (Катар, Кувейт і ін.). У період катастрофи колоніальної системи октруювання придбало іншу форму — дарування метрополією конституції колишній колонії. Насправді ж ні в тім, ні в іншім випадку октруювання не було добровільним актом: європейські конституції XIX в. були вирвані у феодалів у результаті боротьби народних мас на чолі з буржуазією, а сучасні «даровані» конституції завойовані в результаті перемог національно-визвольних революцій.

За способом зміни розрізняються «гнучкі» і «тверді» конституції. «Гнучкими» називають ті з них, що змінюються в тім же порядку, що й інші закони (така, наприклад, неписана конституція Великобританії). Для внесення змін у «тверді» конституції потрібні особливі умови, зазначені вище (кваліфікована більшість голосів, подвійний вотум, твердження на референдумі й ін.). В даний час спостерігається тенденція появи усе більшого числа «змішаних» один по одному зміни конституцій: одні їхньої статті не підлягають зміні взагалі, інші змінюються в ускладненому порядку, треті — у спрощеному. Внести виправлення в «тверду» конституцію, природно, сутужніше, ніж у «гнучку», але якщо текст конституційного документа залишається без змін протягом тривалого часу, те це ще не виходить, що незмінної залишається також і фактична конституція країни. Фактична конституція змінюється щораз, коли змінюється в країні співвідношення сил, але в тексті конституційного документа такі зміни відображаються далеко не завжди.

У залежності від періоду дії конституції бувають постійними і тимчасовими. Зрозуміло, віднесення тієї або іншої конституції до першої групи аж ніяк не означає її вічної дії: вічних конституцій не було і немає (більш двох століть діє конституція США, більш століття — Бельгії). Нерідкі випадки, коли прийняті й офіційно названі постійними конституції незабаром скасовувалися і замінялися новими, більш прогресивними або, навпроти, реакційними. Постійна конституція — це така, у якій не встановлюється заздалегідь яких-небудь хронологічних границь її дії. Тимчасова ж конституція обмежує термін своєї дії або встановлює умови, при настанні яких вона заміняється постійною конституцією (наприклад, Конституційна декларація Єменської Арабської Республіки 1974 р., тимчасові конституції ОАЭ 1971 р., Судану 1985 р., Таїланду 1991 р., ПАР 1994 р. і ін.). Тимчасові конституції приймаються без скликання установчих зборів і на референдум не виносяться. Звичайно вони проголошуються главою держави (так часто було в Єгипті, така тимчасова конституція Таїланду 1991 р.) або новим керівництвом країни після чергового перевороту (Судан у 1985 р.).

В умовах катастрофи тоталітарних режимів тимчасові конституції приймалися на загальнонаціональних конференціях (Заїр, Ефіопія й ін.). У деяких країнах у такий спосіб прийняті і постійні конституції (Бенін, Конго, Чад і ін.). Багато хто з названих вище тимчасових конституцій уже замінені іншими, але, наприклад, в Іраку й ОАЭ тимчасові конституції діють уже більш чверті століття.

З погляду целеполагания розрізняють конституції програмного характеру і що констатують. Програмними звичайно є всі соціалістичні конституції, визначальні цілі будівництва соціалізму і комунізму (наприклад, у Китаєві, як пояснюють його керівники, ціль будівництва соціалізму, поставлена в конституції, зажадає для свого здійснення приблизно 100 років). Конституції, що констатують, не містять програмних положень про перетворенні суспільства (наприклад, конституція США). Однак велика частина норм програмних конституцій — що констатують, а в конституціях, що констатують, майже завжди утримуються елементи програми (наприклад, у преамбулах). Розрізняють також конституції федеративних держав, унітарних держав, суб'єктів федерації. У рідких випадках конституції маються в автономіях політичного характеру (наприклад, Автономна Республіка Крим на Україні).

Читайте також:

1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
2. V. Класифікація і внесення поправок
3. V. Класифікація рахунків
4. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
5. Автомобільні ваги з залізобетонною платформою
6. Автомобільні ваги з металевоюплатформою
7. Агрегати для приготування, навантаження та внесення добрив.
8. Агрегати для приготування, навантаження та внесення добрив.
9. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
10. Акти за формою Н – 5, Н – 1 та НПВ. Нещасні випадки пов’язані з виробництвом і не пов’язані з виробництвом.
11. Акти Конституційного Суду України в системі національного законодавства.
12. Акти Конституційного суду України в системі національного законодавства.

Переглядів: 8374