Методичні вказівки

Фінансова політика як особлива сфера економічної діяльності держави направлена на мобілізацію фінансових ресурсів, їх раціональний розподіл і використання для забезпечення функцій держави. Фінансові відносини – це основа фінансової політики. Разом з тим, хоч фінанси і фінансова політика тісно взаємопов’язані, між ними існують суттєві відмінності, а саме:

q фінанси як специфічна форма виробничих відносин складають елемент базису; фінансова політика держави відноситься до надбудови;

q фінансові відносини як елемент базису об’єктивні і незалежні від людської свідомості; фінансова політика – форма свідомої діяльності людей. Вона потребує законодавчого оформлення у відповідних нормативних актах.

Фінансова політика має враховувати потреби суспільного розвитку, реальні економічні й фінансові можливості держави, тому вона залежить від конкретно-історичних умов і завдань, що стоять перед суспільством. Мета фінансової політики – оптимальний розподіл ВВП між галузями народного господарства, соціальними групами населення та територіями.

Вивчаючи вимоги, які теорія і практика господарювання пред’являють до фінансової політики, слід зосередитися на дуже важливому висновку – фінансова політика має бути адекватною закономірностям суспільного розвитку. Порушення цієї вимоги призводить до значних втрат в народному господарстві. Про це свідчить наша історія. Своєчасне внесення змін у фінансову політику на основі врахування особливостей поточного моменту дає можливість в більш короткі строки і з меншими втратами розв’язувати завдання, які стоять перед державою.

Фактори, які впливають на фінансову політику поділяють на зовнішні (залежність держави від економічних взаємовідносин з іншими державами щодо поставок сировини, матеріалів та інших видів ресурсів, а також обміну технологіями; залежність від експортних можливостей самої держави; рівень інтеграції держави з світовими економічними системами) та внутрішні (форма власності на засоби виробництва; структура економіки; соціальний склад населення; рівень добробуту населення; стан розвитку і організація грошового обігу, стабільність грошової одиниці; розвиток форм кредитування).

Залежно від тривалості періоду і характеру завдань, що вирішуються, фінансова політика поділяється на фінансову стратегію і фінансову тактику.

У свою чергу, складовою частиною фінансової політики є встановлення фінансового механізму, за допомогою якого відбувається здійснення всієї діяльності держави в галузі фінансів. Вивчаючи сутність і складові елементи фінансового механізму, слід виходити з того, що його функціонування відбувається в різних сферах і ланках фінансових відносин. Звідси випливає, що складниками фінансового механізму є: фінансовий механізм комерційних підприємств, фінансовий механізм некомерційних організацій та установ, страховий механізм і механізм функціонування державних фінансів.

Функціонування фінансового механізму забезпечується через певні організаційні структури, а саме: фінансове планування (прогнозування), управління фінансами, фінансовий контроль і правову регламентацію фінансової діяльності.

Об’єктом фінансового планування є фінансова діяльність суб’єктів господарювання і держави, а результатом – складання різних видів фінансових планів і прогнозів, бізнес-планів. Конкретні завдання фінансового планування визначаються фінансовою політикою.

Управління фінансами здійснюється спеціальним апаратом із застосуванням особливих прийомів і методів.

Фінансовий контроль – це сукупність дій та операцій з перевірки фінансових і пов’язаних з ними питань діяльності суб’єктів господарювання та управління із застосуванням специфічних форм і методів його організації. Залежно від суб’єктів, що його здійснюють, розрізняють фінансовий контроль: загальнодержавний, муніципальний, галузевий, внутрішньогосподарський, громадський та аудиторський; залежно від методів контролю (прийомів і способів його здійснення) – перевірки, обстеження, аналіз, ревізії.

Правова регламентація полягає у розробці й прийнятті законодавчих актів щодо організації фінансової діяльності.

Розглядаючи фінансовий механізм з точки зору його впливу на суспільне виробництво, виділяють такі функціональні ланки: мобілізація ресурсів, фінансування, стимулювання, регулювання.

Елементи фінансового механізму – форми, види, методи організації фінансових відносин – складають “конструкцію фінансового механізму”, яка приводиться в дію встановленням кількісних параметрів кожного елементу, тобто визначенням ставок і норм вилучення коштів, обсягу фондів, рівня видатків тощо.

Запитання до теми:

1 У чому полягає сутність фінансової політики, які внутрішні та зовнішні фактори впливають на неї?

2 Які існують типи фінансової політики і в чому їх призначення?

3 Які складові фінансової політики?

4 Дайте характеристику фінансового механізму як сукупності форм і методів організації фінансових відносин.

5 З яких складових елементів формується фінансовий механізм держави?

6 Які фінансові органи та інституції здійснюють управління фінансами в Україні?

7 Охарактеризуйте сутність і завдання фінансового планування. Які існують методи фінансового планування?

8 Охарактеризуйте зміст, форми і види фінансового контролю.

ЗМ 4Фінанси підприємницьких структур

П 4.1Основи організації фінансів підприємств (1 год)

1 Поняття фінансів підприємств, їх функції та основи організації.

2 Фінансові відносини суб’єктів господарювання.

3 Характеристика механізму фінансової діяльності підприємств.

4 Методи організації фінансової діяльності підприємств.

5 Фінансові ресурси підприємств та джерела їх формування.

6 Фінанси бюджетних установ, громадських організацій, політичних партій та доброчинних фондів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методичні вказівки	\|	Методичні вказівки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.