• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Структура посівних площ

Розділ 4

Проектування нової сівозміни

Починається розділ із визначення терміну «проектування сівозміни». Виходячи з критичних зауважень до сівозміни, приведених в розділі 2, та користуючись структурою посівних площ (табл. 1) студент складає схему сівозміни і записує її нижче (об’єм розділу — 1 стор.).

Розділ 5

Наукове обґрунтування запроектованої сівозміни

В цьому розділі науково обґрунтовуються схема нової сівозміни (об’єм розділу – 2 стор.).

Розділ 6

Складання системи удобрення під культури сівозміни

Рівень урожайності на 50% і більше зумовлюються застосуванням добрив. Тому встановлення оптимальної норми добрив є однією з найважливіших складових в удобренні культури сівозміни. Неправильно визначена доза може знизити економічну окупність їх або призвести до негативного наслідку.

Добрива під культури сівозміни слід вносити таким чином, щоб не втрачалася родючість ґрунту. Для цього враховують насиченість сівозміни поживними речовинами, тобто оптимізують живлення культур впродовж вегетації з урахуванням удобрюваності попередника та самого попередника.

Щоб родючість ґрунту не втрачалася на 1 га сівозмінної площі необхідно вносити у незрошувальній сівозміні 7-8 т/га органічних та 80-100 кг/га діючої речовини мінеральних добрив, а у зрошувальній відповідно: 12-15 т/га та 240-260 кг/га. Звичайно ж зазначенні дози добрив істотно розрізняються залежно від біологічних особливостей культури сівозміни та попередника. Органічні добрива вносять, як правило, під 2 або 3 культури сівозміни – це в першу чергу пар та просапні культури, під якими вони швидше розкладаються. Під культуру, під яку вносять органіку, дози мінеральних добрив зменшують з урахуванням використання NPK з органічного добрива у рік застосування та під наступну культуру сівозміни. Дози мінеральних добрив при цьому зменшують. Знижують їх і при вирощуванні сільськогосподарської культури після бобового попередника. Зазначене пересвідчує, що правильно і найбільш економічно доцільно систему удобрення розробляти для сівозміни, за цих умов буде формуватись стала врожайність сільськогосподарських культур, сприятливого буде їх якість та зберігатиметься родючість ґрунту.

При визначенні з дозою добрива під культури слід враховувати їх біологічні особливості та вірно добирати співвідношення N : P : K.

під зернові це як: 1 : 0,7-0,8 : 0,2-0,3

під бобові 1 : 1,2-1,3 : 0,4-0,5

під кормові культури 1 : 0,5 :

під овочеві, баштанні та картоплю 1 : 1,3-1,4 : 0,7-0,8.

При входженні в сівозміну, складанні схеми удобрення для окремих ланок сівозміни, відсутності органічних добрив та найбільш високої економічної ефективності та окупності застосування мінеральних добрив їх дози доцільно визначати розрахунково з урахуванням вмісту рухомих NPK в ґрунті конкретного поля.

Основним методом установлення оптимальних норм мінеральних добрив є балансовий метод, який ґрунтується на порівнянні валового виносу елементів живлення запрограмованою урожайністю з можливим виносом їх за рахунок вмісту елементів живлення ґрунті. Розрахунок ведуть за логічно-розрахунковими схемами (табл. 2).

Таблиця 2

Логічна схема розрахунку доз добрив на запрограмовану врожайність

Розрахунки доз добрив на заплановану урожайність розраховують окремо під кожну культуру сівозміни.

Запрограмовану врожайність сільськогосподарських культур беремо з додатку Б, враховуючи попередники.

Винос елементів живлення одиницею урожаю по додатку В залежно від культури.

Винос елементів живлення запланованим урожаєм розраховуємо за формулою

В=У×в,

де, В – валовий винос елементів живлення урожаєм, кг/га; У – запрограмована урожайність, ц/га; в – питомий винос елементів живлення, кг/ц.

Глибина розрахункового шару, щільність ґрунту та вміст елементів живлення у ґрунті береться по звіту господарства.

Запаси елементів живлення у ґрунті визначаємо за формулою

П_гз=h×A×n,

де, П_гз – запаси елементів живлення у ґрунті, кг/га; h – глибина розрахункового шару, см; А – об’ємна маса ґрунту, г/см³; n – вміст елементів живлення у ґрунті, мг/на 100 г ґрунту.

Коефіцієнт використання елементів живлення з ґрунту беремо по додатку Г.

Буде засвоєно рослинами з ґрунту визначаємо за формулою

М=П_гз×К_гз ,

де, М – засвоєння рослинами з ґрунту, кг/га; К_гз – коефіцієнт використання елементів живлення з ґрунту.

Потрібно засвоїти з мінеральних добрив визначаємо за формулою

д=В–М,

де, д – потрібно засвоїти з мінеральних добрив, кг/га; В – валовий винос елементів живлення урожаєм, кг/га; М – засвоєння рослинами з ґрунту, кг/га.

Для визначення коефіцієнту використання елементів живлення з мінеральних добрив використовуємо додаток Д.

Потрібно довнести з мінеральними добривами визначаємо за формулою

Д=д / К_м ,

де, Д – потрібно внести з мінеральними добривами, кг/га; д – потрібно засвоїти з мінеральних добрив, кг/га; К_м - коефіцієнт використання елементів живлення з мінеральних добрив.

На основі розрахованих норм добрив окремо під кожну культуру необхідно розрахувати загальну кількість добрив для сівозміни.

Розділ 7

Оцінка загальної продуктивності існуючої

а запроектованої сівозмін

Ефективність існуючої та запроектованої сівозмін визначають за виходом з 1 га сівозмінної площі зерна (в т. ч. пшениці озимої), буряків цукрових (чи іншої основної технічної культури зони), кормових одиниць, перетравного протеїну, а також за забезпеченістю кормової одиниці перетравним протеїном.

Урожайність основної продукції сільськогосподарських культур для обох сівозмін береться з додатку Б, а врожайність побічної продукції для кожної культури вираховують шляхом множення врожайності основної продукції на коефіцієнти переводу, взяті з додатку Е. Одержані дані заносяться в таблиці 3 і 4.

Вихід продукції з поля або окремої його частини розраховують шляхом множення врожайності на площу, яку займає культура на полі та окремою стрічкою вихід продукції з поля післяжнивної культури. Якщо в одному полі вирощуються кілька культур, то цей розрахунок робиться для кожної культури окремо. Це ж стосується і випадку, коли в одному полі розміщена одна культура, яка вирощується після різних попередників.

Для розрахунку виходу кормових одиниць і перетравного протеїну в таблицях 3 і 4 графи 8–11 заповнюються даними, наведеними в додатку Ж. Вихід кормових одиниць і перетравного протеїну розраховується множенням валової продукції на їх вміст в одному центнері кожного виду продукції.

Загальна оцінка продуктивності обох сівозмін подається в таблиці 5. На підставі аналізу та порівняння окремих показників загальної продуктивності обох сівозмін робиться висновок про ефективність запроектованої сівозміни та пояснюють, за рахунок чого підвищилася продуктивність запроектованої сівозміни, якщо це має місце (обсяг розділу – 3-4 стор.).

Таблиця 3

Читайте також:

1. B. Тип, структура, зміст уроку і методика його проведення.
2. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
3. ISO 15504. Призначення і структура стандарту
4. ISO 15504.Структура еталонної моделі
5. IY.3. Общество и его структура.
6. VІ. План та організаційна структура заняття
7. А) Структура економічних відносин.
8. Аграрна структура та її елементи
9. Агропромисловий комплекс та його структура
10. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
11. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
12. Алфавіт мови і структура програми

Переглядів: 1704