GХіміотерапевтичними засобами називають такі сполуки, які, потрапивши в кров, проявляють на збудників захворювання специфічну згубну дію, не впливаючи негативно на організм тварин.
Основними досягненнями в хіміотерапії сучасна наука зобов'язана заслугам відомих вчених М.В.Ломоносову, М.М.Зініну, О.М.Бутлерову,
Д Л. Менделєєву, які своїми відкриттями започаткували розвиток синтетичної хімії. Значний внесок у хіміотерапію зробив російський вчений Д.Д.Романовський, який ще в 1891 році встановив згубну дію хініну на збудників малярії. На основі вірогідних науково-експериментальних даних він вперше чітко сформулював основні принципи хіміотерапії і довів, що хіміотерапевтичні засоби, з одного боку, діють згубно на збудників, а з іншого - підвищують захисні сили організму. Велика роль у розвитку хіміотерапії належить радянському вченому В.І Лкимову, якого вважають основоположником ветеринарної хіміотерапії.
Хіміотерапевтичні засоби можна застосовувати з метою хіміотерапії і хіміопрофілактики.
Для успішної хіміотерапії слід додержувати таких правил: точно знати збудників хвороби; лікування починати якомога раніше; використовувати препарати спочатку в максимальних дозах для того, щоб запобігти утворенню мікробів, стійких до препарату, що застосовується; у разі потреби призначити комбіновану хіміотерапію (більш ефективну); щоб запобігти рецидивам, продовжувати лікування ще протягом кількох днів після видимого видужування. Слід також врахувати, що не обґрунтоване застосування хіміотерапевтичних засобів (великі дози і концентрації, помилкова оцінка стану організму тощо) може призвести до отруєння і навіть до загибелі тварини.