Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Лекція. Тема 11. Роль держави в ринковій економіці.

  1. Необхідність державного регулювання економіки.
  2. Основні форми і методи державного регулювання економіки.

 

-1-

Питання про форми і межі втручання держави в економічні процеси має давню історію. У розвитку ринкової економіки був тривалий період, коли держава практично не втручалась у сферу економічного життя. Так, на стадії вільної конкуренції,яку сучасні економісти назвали досконалою ( 17 – остання третина 19 ст.), держава, за образним виразом А.Сміта, «виконувала роль нічного сторожа», що охороняє приватну власність. Економічні функції держави були вкрай обмежені. Ринковий механізм вільної конкуренції дозволяв вирішувати практично усі проблеми економічного розвитку без помітного державного втручання.

Ринок здатен самостійно вирішити безліч проблем. Однак і за умов вільного підприємництва існують проблеми, які він не може вирішити без допомоги держави:

    • забезпечення економіки грошовою масою через діяльність центрального банку, що знаходиться під контролем держави;
    • забезпечення основ функціонування системи вільного підприємництва ( державне управління і правові норми, національна оборона, охорона громадського порядку, єдина енергетична і транспортна системи, фундаментальна наука тощо);
    • забезпечення екологічної безпеки і економії невідтворюваних природних ресурсів, адже ринкова система не створює відповідних стимулів до цього;
    • забезпечення захисту національного ринку, що є давньою прерогативою держави.

 

Економічні функції держави починають розширюватись з утвердженням панівної ролі монополій( кінець ХІХ – 30-40 роки ХХ ст.). З появою монополій держава починає застосовувати антимонопольне регулювання,ширше втручатись у процеси суспільного відтворення.

Виникає необхідність посилення ролі державного фактора у ринковому механізмі для досягнення макроекономічної рівноваги,яка постійно порушувалась. А економічна криза 1929-1933 років продемонструвала необхідність і невідворотність посилення державного впливу на економіку.

Про масштаби і глибину державного втручання в економіку існують альтернативні думки серед економістів-теоретиків. Одні з них вважають, що ринок сам по собі не потребує суттєвого державного коректування, інші – що без державного регулювання ринкова економіка не зможе функціонувати, а треті дотримуються ідеї обмеженого втручання. Усі ці точки зору знайшли своє відображення у концепціях і політиці економічного лібералізму і економічного дирижизму.

Економічний лібералізм – напрям, який заперечує необхідність втручання держави в економічні процеси. При цьому вважається, що конкурентний ринковий механізм сам здатен оптимально і об’єктивно регулювати економіку.

Економічний дирижизм – напрям, що розвиває ідею активного втручання держави у макроекономічні процеси. При цьому стверджується, що без державного регулювання ринковий механізм буде діяти неефективно і не зможе забезпечити рівноважного економічного зростання.

Лібералізм – це панування вільної конкуренції. Прихильники цієї концепції – представники класичної політекономії ( А.Сміт, Д.Рікардо, Ж.Б.Сей, Т.Мальтус та інші) і маржиналізму ( австрійська економічна школа, Л.Вальрас, А.Маршалл, Дж. Б.Кларк та інші).

Засновниками дирижизму стали французькі дирижисти, Дж.М.Кейнс, вчені шведської економічної школи. Сучасні прихильники економічного лібералізму – неокласики і неоліберали – вже заперечують повністю економічну роль держави, але вважають, що державне регулювання повинно мати вузькі межі. Зокрема, сучасна соціальна ринкова економіка побудована на принципах неолібералізму – свобода дії ринкового механізму і соціальний захист громадян під контролем держави.

 

Необхідність державного втручання зумовлюють :

1) неспроможність приватної власності забезпечити подальший прогрес сучасних продуктивних сил ( розвиток освіти, фундаментальних наукових досліджень, освоєння космосу та ін.), що призвело до певного одержавлення економічної системи, до дії закону одержавлення економіки;

2) поступове наростання протиріч у взаємодії людини з природою, виникнення екологічної кризи;

3) неспроможність механізму ринкового саморегулювання рівномірно розвивати регіони країни;

4) неспроможність забезпечити відносно справедливий розподіл і соціальний захист людей;

5) неспроможність забезпечити пропорційний розвиток галузей, чисельність яких постійно зростає;

6) поява монополій;

7) неспроможність подолати економічні кризи;

8) неспроможність забезпечити планомірний розвиток н/г;

9) неспроможність забезпечити розвиток економічної і соціальної інфраструктур;

10) неспроможність забезпечити захист прав споживачів і виробників, розробити правову систему;

11) приведення до хронічного безробіття;

12) неспроможність забезпечити розвиток міжнародних економічних відносин.

 

Економічні функції сучасної держави :

1) забезпечення простору для сучасних продуктивних сил шляхом створення якісно нових, прогресивніших форм власності ( державної, державно-корпоративної та ін.);

2) політика захисту навколишнього середовища шляхом створення відповідної законодавчої бази, формування екологічного мислення та ін.;

3) регіональна економічна політика інтенсивного спрямування державних інвестицій;

4) частковий перерозподіл національного доходу на користь найбідніших верств населення через механізм прогресивного оподаткування;

5) складання планів економічного розвитку;

6) антимонопольна політика;

7) проведення антициклічної та анти кризової економічної політики;

8) забезпечення належного рівня розвитку інфраструктури;

9) розробка і прийняття правових засад економіки;

10) контроль за рівнем зайнятості;

11) регулювання зовнішньоекономічних, у тому числі валютних відносин;

12) захист населення від негативних наслідків підприємництва, зокрема захист прав споживачів.

 

Реалізація багатьох із цих функцій здійснюється у процесі державного регулювання економіки.

 

 

-2-

Форми державного регулювання ринкової економіки :

    • фінансове регулювання( через систему податків і державні фінанси);
    • грошово-кредитне регулювання( через регулювання грошової маси і % ставки);
    • цінове регулювання( корекція рівня цін товарного ринку);
    • структурне регулювання( через зміну галузевої структури економіки і, відповідно, структури попиту і пропозиції на ринку);
    • соціальне регулювання( соціальний захист населення через державний перерозподіл доходів);
    • адміністративне регулювання( через застосування неекономічних методів впливу на економічне життя).

 

Найбільше значення сьогодні має фінансове, грошово-кредитне, структурне і соціальне регулювання економіки.

За ринкових умов існують певні обмеження державного впливу на економіку. Недопустимі тотальне директивне планування, директування розподілу виробничих факторів і споживчих товарів, всеохоплюючий державний контроль за цінами, попитом і пропозицією. Держава, опираючись на економічні методи регулювання ,намагається уникнути інфляції чи неповної зайнятості, вона не виключає планування, яке, однак має рекомендаційний характер.

Сучасна ринкова економіка багато у чому є саморегульованою системою , тому найдоцільнішими є економічні методи державного впливу. Наприклад, такими є фінансове і грошово-кредитне регулювання. Проте, це не означає, що у ринковій економіці не мають права на існування адміністративні методирегулювання, т.б. вольові, командні. У ряді випадків така форма просто необхідна. Можна виділити кілька основних напрямів адміністративного регулюванняринковою економікою :

1) державний контроль над монопольними ринками;

2) державний контроль над небажаними ефектами системи вільного підприємництва;

3) забезпечення мінімально допустимого рівня добробуту і соціального захисту населення;

4) захист національного ринку;

5) реалізація цільових програм економічного, соціального і науково-технічного розвитку;

6) забезпечення дотримування національних стандартів усіма учасниками суспільного виробництва.

 

Адміністрування небезпечне не саме по собі, воно приносить відчутну шкоду лише тоді, коли починає підмінювати необхідні економічні форми регулювання. Основну роль все ж виконують економічні форми і методи регулювання.

Державне регулювання національної економіки знаходить свій вираз у різних формах економічної політики.

Економічна політикапов’язана із вибором державою певних форм і методів регулювання економіки з метою забезпечення збалансованого макроекономічного розвитку і гідного добробуту нації. Держава має обирати різні форми і методи впливу на економіку.

Виділяють :

*фіскальну політику( регулювання економіки через податки і державні фінанси);
* монетарну політику( регулювання через грошову масу і кредитні інструменти);

*структурну політику( регулювання структури економіки і тим самим попиту і пропозиції);

*соціальну політику( регулювання соціальної сфери);

* зовнішньоекономічну політику( створення сприятливих умов для національного виробництва на світовому ринку.)

 

 

Розрізняють мінімально необхідні та максимально допустимі межі регулювання. Нижні межі спричинені неспроможністю ринкового механізму розв’язати багато важливих проблем. Складнішою є проблема щодо верхніх меж державного регулювання економіки. З одного боку, виникає можливість майже повного витіснення ринкових важелів регулювання і встановлення централізованої системи управління економікою, що призводить до виникнення державної економіки. З іншого боку, верхня межа зумовлена потребами та інтересами підприємців і співпраці із державою. Частково верхня межа визначається загальнонаціональними інтересами.

 


Читайте також:

  1. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
  2. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
  3. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
  4. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
  5. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
  6. Антиінфляційна політика держави
  7. Антимонопольна діяльність держави
  8. Антимонопольна діяльність держави.
  9. Антимонопольна політика держави.
  10. Античні міста-держави на півдні України, їх культурні традиції.
  11. Античні міста-держави Північного Причорномор'я
  12. Античні міста-держави Північного Причорномор'я




Переглядів: 875

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Мета приватизації | Національний дохід.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.071 сек.