• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Мета приватизації

Зміст перехідної економіки – формування нових елементів та системоутворення їх, яке дає можливість зайняти новому панівне місце в ієрархії підсистем як цілого.

Трансформаційна економіка є особливим станом еволюційного процесу суспільного розвитку в період зміни його соціально-економічних форм.

Перехідні (трансформаційні) економічні системи – це складне явище. В історії розвитку практично кожного соціуму настають періоди, коли стара економічна система функціонує за низхідною (занепадає), а в її просторі зароджуються елементи нової системи з тенденцією до самоорганізації та висхідного розвитку.

Перехідні економіки можна класифікувати за аспектами цивілізаційного і формаційного процесів.

Аспект цивілізаційного процесу :

- від неоліту до бронзового віку;

- від бронзового до залізного віку;

- від залізного до перед індустріального віку;

- від перед індустріального до індустріального віку;

- від індустріального до постіндустріального ( інформаційного ) віку.

Аспект формаційного процесу:

- від первісного до рабовласницького ладу;

- від рабовласництва до феодалізму;

- від феодалізму до капіталізму;

- від капіталізму до соціалізму;

- від соціалізму до капіталізму (для постсоціалістичних країн тощо).

В межах кожної цивілізації та кожної суспільно-економічної формації є перехідні стани від однієї стадії розвитку до іншої.

У сучасному світі виділяються країни з чотирма типами господарських систем:

1) країни з розвиненою ринковою економікою ( близько 30 країн світу – Західна Європа, США, Канада, Японія, Австралія, Нова Зеландія та деякі інші);

2) країни, у яких формується ринкова економіка, але нетоварне господарство займає досить помітне місце – це так звані країни, що розвиваються ( понад 130 країн Азії, Африки, Латинської Америки, Океанії);

3) країни з командно-адміністративною економікою (Північна Корея, Куба, Китай);

4) країни, що знаходяться на стадії переходу від планової до соціально-орієнтованої ринкової економіки ( 29 країн Європи, Азії, у тому числі усі колишні республіки СРСР, зокрема, Україна).

З наведеної класифікації видно, що абсолютна більшість країн світу характеризується перехідною економікою. Вона ж дає можливість виділити два типи перехідної економіки:

• економіка, що перебуває у стані переходу від традиційного до ринкового господарства ( економіка країн, що розвиваються);
• економіка, у якій здійснюється перехід від планового до соціально орієнтованого ринкового господарства( економіка постсоціалістичних країн).

Для перехідної економіки першого типу характерні такі основні ознаки :

• нерозвиненість ринку і товарного виробництва;
• відсталість продуктивних сил, більшості галузей;
• не сформованість н/г комплексу;
• соціально-економічна відсталість;
• низький життєвий рівень широких верств населення, їх соціальна незахищеність;
• значна або пануюча економічна роль держави.

Для багатьох країн, що розвиваються, ці ознаки є відносними. Так, значна їх група за своїм економічним розвитком наближається до країн розвиненого ринку ( Південна Корея, Аргентина, Бразилія, Мексика, Чилі, Малайзія, Сінгапур, Туреччина, Тайвань та ін. ) – це так звані нові індустріальні країни.

Водночас більшість країн цієї групи є слаборозвиненими, з тоталітарними режимами, надзвичайною бідністю ( Гаїті, Лесото, Напал, Бангладеш, Сомалі, Ліберія, Чад, Конго та ін.)

Ряд країн, насамперед, експортери нафти, забезпечили високий рівень життя за рахунок експортних доходів, але їх економіка однобічна і повністю залежна від розвинених ринкових країн( Кувейт, Саудівська Аравія, Ірак, ОАЕ, Лівія та ін).

Інший тип перехідної економіки пов’язаний із радикальним реформуванням планової економіки, її перетворенням у ринкову. Тут зберігаються товарна форма виробництва, система суспільного поділу праці, існують порівняно розвинені продуктивні сили індустріального типу. Водночас є ряд особливостей і ознак, що вказують на необхідність і шляхи ринкових перетворень:

• монопольний характер або переважання державної власності;
• відсутність або нерозвиненість ринкового середовища – конкуренції і вільного підприємництва;
• відсутність регулюючого впливу ринку;
• нерозвиненість ринкової структури та інфраструктури;
• порівняно невисокий рівень життя широких мас.

За специфікою шляхів переходу від централізованої до соціально орієнтованої ринкової економіки визначалось кілька груп постсоціалістичних країн:

1) країни, де намагаються впровадити ринкові відносини без руйнування планової адміністративної системи – шляхом створення «вільних економічних зон» чи реформування провідних галузей економіки ( Китай, Монголія, В’єтнам);

2) країни з вираженим, поступовим, еволюційним переходом до ринкової системи, без соціальних потрясінь ( Угорщина, Чехія, Словенія та інші);

3) країни, що обрали шлях «шокової терапії» - швидкого переходу до ринкової економіки із соціальним « струсом» суспільства ( Польща).

Водночас є ряд країн, де застосовують елементи усіх трьох підходів з більшим чи меншим успіхом. Серед них знаходиться й Україна.

Специфікою перехідної економіки України є не сформованість її народногосподарського комплексу у зв’язку із тим, що українська економіка була частиною економічної системи СРСР. Серед важливих завдань реформування економічної системи потрібно виділити:

• зміна відносин власності шляхом її роздержавлення і приватизації;
• створення ринкового економічного середовища – системи конкуренції і вільного підприємництва;
• структурна перебудова економіки з метою формування національного н/г комплексу і ринкової структури;
• розвиток ринкової інфраструктури – кредитно-банківської і фінансової систем, бірж, фірм;
• підвищення рівня життя і соціальної захищеності населення;
• виховання ринкової психології і ринкового економічного мислення населення;
• створення правової і соціальної бази реформ, ринкового законодавства.

-2-

Особливе значення для формування економічної системи соціально орієнтованого ринку має роздержавлення і приватизація власності – вихідний пункт і основа ринкових перетворень.

Поняття «роздержавлення» і «приватизація» відображають дві стадії реформування монопольної державної власності.

Роздержавленняозначає обмеження державної власності, її скорочення за рахунок створення інших форм власності – колективної, корпоративної, індивідуальної, сімейної тощо.

Приватизація –це переведення державної власності у приватну і створення вагомого приватного сектора в економіці. Роздержавлення і приватизація здійснюються різноманітними методами.

Основними методами роздержавлення і приватизації власності в українській економіці стали :

· акціонування ( перетворення державної власності у корпоративну через приватизаційні сертифікати та їх обміну на акції новоутворених акціонерних товариств);

· прямий продаж;

· відкритий конкурс;

· аукціон.

В країнах, які порівняно недавно були прилучені до планової системи, одним із методів стала реприватизація – безкоштовне повернення об’єктів власності їх колишнім власникам або їх спадкоємцям ( в країнах Центральної і Східної Європи – Литві, Польщі, Естонії, Чехії, Латвії, Угорщині, Хорватії, Македонії, Румунії та інших).

Метою роздержавлення і приватизації є формування прошарку власників і виникнення суб’єктів ринкової економіки, створення ринкового середовища і умов конкуренції, нової системи економічних відносин, яка б відповідала змішаній економіці, зрештою – підвищення ефективності суспільного виробництва, зростання добробуту нації.

Головними цілями приватизації визнано:

· докорінна зміна відносин власності;

· формування прошарку незалежних власників;

· створення змішаної, багатоукладної економіки;

· обмеження монополізму і розширення бази конкуренції;

· створення умов для іноземних інвестицій.

У першу чергу розпочалась приватизація підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, житлово-комунального господарства, легкої, харчової, будівельної, деревообробної, місцевої промисловості, матеріально-технічного постачання, збиткових підприємств усіх галузей, тобто так звана «мала приватизація». Ці об’єкти мають найбільший вплив на розвиток споживчого ринку і сприяють стабілізації державного бюджету і економіки в цілому. Проте без роздержавлення і приватизації усіх галузей, а насамперед землі – вирішального об’єкта власності , процес переходу до ринкової економіки не буде завершеним.

Особливою була технологія приватизаційного процесу в Україні.

- Населенню надано право участі у приватизації через механізм застосування безплатно отриманих «приватизаційних грошей» - іменних сертифікатів, представлених депозитними рахунками в Ощадбанку України.

- Працівникам великих підприємств надані пільги при купівлі акцій своїх підприємств. Особливими пільгами користувалося керівництво підприємств з метою ініціювання приватизаційного процесу.

- Працівникам малих підприємств створені можливості викупу їх за залишковою не проіндексованою вартістю здебільшого через механізм оренди з наступним викупом.

У приватизаційному процесі виділяється кілька етапів:

Досвід проведення широкомасштабної приватизації в Україні показує, що офіційна зміна титулів власності сама по собі не гарантує появи реальних власників з підприємницьким типом мислення та ринковою поведінкою.

Читайте також:

1. Аудиторська оцінка вартості об'єктів приватизації та оренди.
2. Договірні відносини у процесі приватизації
3. Завдання приватизації: забезпечення підвищення соціально-економічної ефективності виробництва, залучення коштів на структурну перебудову економіки.
4. Злочини проти порядку приватизації
5. Зміна форм і специфікація прав власності у процесі приватизації.
6. Казначейське обслуговування коштів від приватизації державного майна
7. Основні ознаки приватизації земель
8. Перевірка дотримання законодавства під час приватизації державного майна
9. Поняття і головні засади приватизації
10. Поняття та головні цілі приватизації. Законодавство про приватизацію
11. Поняття та юридичні підстави приватизації земель за діючим законодавством. Суб’єкти приватизації земель.

Переглядів: 3857