МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||||||||||||||||||||||||
Мета приватизаціїЗміст перехідної економіки – формування нових елементів та системоутворення їх, яке дає можливість зайняти новому панівне місце в ієрархії підсистем як цілого. Трансформаційна економіка є особливим станом еволюційного процесу суспільного розвитку в період зміни його соціально-економічних форм.
Перехідні (трансформаційні) економічні системи – це складне явище. В історії розвитку практично кожного соціуму настають періоди, коли стара економічна система функціонує за низхідною (занепадає), а в її просторі зароджуються елементи нової системи з тенденцією до самоорганізації та висхідного розвитку.
Перехідні економіки можна класифікувати за аспектами цивілізаційного і формаційного процесів.
Аспект цивілізаційного процесу : - від неоліту до бронзового віку; - від бронзового до залізного віку; - від залізного до перед індустріального віку; - від перед індустріального до індустріального віку; - від індустріального до постіндустріального ( інформаційного ) віку. Аспект формаційного процесу: - від первісного до рабовласницького ладу; - від рабовласництва до феодалізму; - від феодалізму до капіталізму; - від капіталізму до соціалізму; - від соціалізму до капіталізму (для постсоціалістичних країн тощо).
В межах кожної цивілізації та кожної суспільно-економічної формації є перехідні стани від однієї стадії розвитку до іншої.
У сучасному світі виділяються країни з чотирма типами господарських систем: 1) країни з розвиненою ринковою економікою ( близько 30 країн світу – Західна Європа, США, Канада, Японія, Австралія, Нова Зеландія та деякі інші); 2) країни, у яких формується ринкова економіка, але нетоварне господарство займає досить помітне місце – це так звані країни, що розвиваються ( понад 130 країн Азії, Африки, Латинської Америки, Океанії); 3) країни з командно-адміністративною економікою (Північна Корея, Куба, Китай); 4) країни, що знаходяться на стадії переходу від планової до соціально-орієнтованої ринкової економіки ( 29 країн Європи, Азії, у тому числі усі колишні республіки СРСР, зокрема, Україна).
З наведеної класифікації видно, що абсолютна більшість країн світу характеризується перехідною економікою. Вона ж дає можливість виділити два типи перехідної економіки:
Для перехідної економіки першого типу характерні такі основні ознаки :
Для багатьох країн, що розвиваються, ці ознаки є відносними. Так, значна їх група за своїм економічним розвитком наближається до країн розвиненого ринку ( Південна Корея, Аргентина, Бразилія, Мексика, Чилі, Малайзія, Сінгапур, Туреччина, Тайвань та ін. ) – це так звані нові індустріальні країни. Водночас більшість країн цієї групи є слаборозвиненими, з тоталітарними режимами, надзвичайною бідністю ( Гаїті, Лесото, Напал, Бангладеш, Сомалі, Ліберія, Чад, Конго та ін.) Ряд країн, насамперед, експортери нафти, забезпечили високий рівень життя за рахунок експортних доходів, але їх економіка однобічна і повністю залежна від розвинених ринкових країн( Кувейт, Саудівська Аравія, Ірак, ОАЕ, Лівія та ін).
Інший тип перехідної економіки пов’язаний із радикальним реформуванням планової економіки, її перетворенням у ринкову. Тут зберігаються товарна форма виробництва, система суспільного поділу праці, існують порівняно розвинені продуктивні сили індустріального типу. Водночас є ряд особливостей і ознак, що вказують на необхідність і шляхи ринкових перетворень:
За специфікою шляхів переходу від централізованої до соціально орієнтованої ринкової економіки визначалось кілька груп постсоціалістичних країн: 1) країни, де намагаються впровадити ринкові відносини без руйнування планової адміністративної системи – шляхом створення «вільних економічних зон» чи реформування провідних галузей економіки ( Китай, Монголія, В’єтнам); 2) країни з вираженим, поступовим, еволюційним переходом до ринкової системи, без соціальних потрясінь ( Угорщина, Чехія, Словенія та інші); 3) країни, що обрали шлях «шокової терапії» - швидкого переходу до ринкової економіки із соціальним « струсом» суспільства ( Польща).
Водночас є ряд країн, де застосовують елементи усіх трьох підходів з більшим чи меншим успіхом. Серед них знаходиться й Україна. Специфікою перехідної економіки України є не сформованість її народногосподарського комплексу у зв’язку із тим, що українська економіка була частиною економічної системи СРСР. Серед важливих завдань реформування економічної системи потрібно виділити:
-2- Особливе значення для формування економічної системи соціально орієнтованого ринку має роздержавлення і приватизація власності – вихідний пункт і основа ринкових перетворень. Поняття «роздержавлення» і «приватизація» відображають дві стадії реформування монопольної державної власності. Роздержавленняозначає обмеження державної власності, її скорочення за рахунок створення інших форм власності – колективної, корпоративної, індивідуальної, сімейної тощо. Приватизація –це переведення державної власності у приватну і створення вагомого приватного сектора в економіці. Роздержавлення і приватизація здійснюються різноманітними методами. Основними методами роздержавлення і приватизації власності в українській економіці стали : · акціонування ( перетворення державної власності у корпоративну через приватизаційні сертифікати та їх обміну на акції новоутворених акціонерних товариств); · прямий продаж; · відкритий конкурс; · аукціон.
В країнах, які порівняно недавно були прилучені до планової системи, одним із методів стала реприватизація – безкоштовне повернення об’єктів власності їх колишнім власникам або їх спадкоємцям ( в країнах Центральної і Східної Європи – Литві, Польщі, Естонії, Чехії, Латвії, Угорщині, Хорватії, Македонії, Румунії та інших). Метою роздержавлення і приватизації є формування прошарку власників і виникнення суб’єктів ринкової економіки, створення ринкового середовища і умов конкуренції, нової системи економічних відносин, яка б відповідала змішаній економіці, зрештою – підвищення ефективності суспільного виробництва, зростання добробуту нації. Головними цілями приватизації визнано: · докорінна зміна відносин власності; · формування прошарку незалежних власників; · створення змішаної, багатоукладної економіки; · обмеження монополізму і розширення бази конкуренції; · створення умов для іноземних інвестицій. У першу чергу розпочалась приватизація підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, житлово-комунального господарства, легкої, харчової, будівельної, деревообробної, місцевої промисловості, матеріально-технічного постачання, збиткових підприємств усіх галузей, тобто так звана «мала приватизація». Ці об’єкти мають найбільший вплив на розвиток споживчого ринку і сприяють стабілізації державного бюджету і економіки в цілому. Проте без роздержавлення і приватизації усіх галузей, а насамперед землі – вирішального об’єкта власності , процес переходу до ринкової економіки не буде завершеним.
Особливою була технологія приватизаційного процесу в Україні. - Населенню надано право участі у приватизації через механізм застосування безплатно отриманих «приватизаційних грошей» - іменних сертифікатів, представлених депозитними рахунками в Ощадбанку України. - Працівникам великих підприємств надані пільги при купівлі акцій своїх підприємств. Особливими пільгами користувалося керівництво підприємств з метою ініціювання приватизаційного процесу. - Працівникам малих підприємств створені можливості викупу їх за залишковою не проіндексованою вартістю здебільшого через механізм оренди з наступним викупом.
У приватизаційному процесі виділяється кілька етапів:
Досвід проведення широкомасштабної приватизації в Україні показує, що офіційна зміна титулів власності сама по собі не гарантує появи реальних власників з підприємницьким типом мислення та ринковою поведінкою. Читайте також:
|
||||||||||||||||||||||||||||||
|