Злочини проти порядку приватизації

Стаття 233. Незаконна приватизація державного, комунального майна

1. Приватизація державного, комунального майна шляхом заниження його вартості через визначення її у спосіб, не передбачений законом, або використання підроблених приватизаційних документів, а також сама приватизація майна, яке не підлягає приватизації згідно з законом, або приватизація неправомочною особою -
караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.
2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, якщо воно призвело до незаконної приватизації майна державної чи комунальної власності в великих розмірах або вчинене групою осіб за попередньою змовою, -
карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Примітка. Великим розміром, передбаченим у цій статті, визнається незаконна приватизація майна на суму, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1. Предметом злочину є 1) державне майно, 2) комунальне майно чи 3) підроблені приватизаційні документи.
Державне майно - майно, яке належить до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, з структури якого вони виділяються; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти; акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань (див. ч.1 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 4 березня 1992 р. в редакції від 19 лютого 1997 р.)
Державною програмою приватизації на 2000-2002 роки, затвердженою Законом України "Про Державну програму приватизації" від 18 травня 2000 р., об'єкти приватизації з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації поділені на шість груп: А, В, Г, Д, Е, Ж. (див.: п.5 названої Державної програми приватизації).
Комунальне майно - майно, що належить територіальній громаді села (кількох сіл), селища чи міста, яким вона має право володіти, користуватися і розпоряджатися на свій розсуд як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (див. ст.1, 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р.).
Під приватизаційними документами у ст.233 слід розуміти документи, які використовуються у процесі приватизації державного (комунального) майна, та документи, якими оформляється перехід права власності на приватизоване державне (комунальне) майно. До таких документів належать:
- документи, які згідно з законодавством подаються разом із заявою про приватизацію до органу приватизації (бізнес-план або техніко-економічне обґрунтування післяприватизаційного розвитку об'єкта, що включає план зайнятості працівників підприємства, пропозицію інвестора із зазначенням максимального розміру інвестиції, строків та порядку її внесення, а також декларація про доходи для покупців - фізичних осіб) (абз.2 ч.1 ст.12 Закону України "Про приватизацію державного майна"), нотаріально завірені копії установчих документів та копія про державну реєстрацію покупця - юридичної особи, довідка про наявність та розмір державної частки в статутному фонді покупця (в довільній формі за підписом керівника) (див. Порядок подання та розгляду заяв на приватизацію, затверджений наказом ФДМ від 1 липня 1997 р. № 683);
- документи, які складаються при оцінці вартості майна (акти інвентаризації майна, висновок експерта про вартість оцінюваного майна, який затверджується замовником експертної оцінки чи керівником відповідного органу приватизації, акт приймання-передачі робіт з експертної оцінки майна, передавальний баланс підприємства та ін.);
- документи, якими оформляється перехід права власності на приватизоване майно, зокрема, договір його купівлі-продажу;
- приватизаційні папери;
- будь-які інші документи, які подаються покупцями чи складаються в процесі приватизації майна залежно від об'єкту приватизації та її способу.
До заяви про включення об'єкта до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, додаються також документ про внесення плати за подання заяви та відомості про розподіл статутного фонду між учасниками (див. Наказ ФДМУ "Про затвердження форми заяви про включення об'єкта до переліку об'єктів, що підлягають приватизації" від 11 липня 2000 р. № 1431).
Про поняття приватизаційних паперів див. п.2 коментаря до ст.234.
2. Із об'єктивної сторони злочин дістає вияв у вчиненні будь-якого із чотирьох діянь, альтернативно зазначених у диспозиції ч.1 ст.233. Основний склад злочину є формальним, злочин є закінченим з моменту вчинення будь-якого із вказаних діянь.
3. Під приватизацією державного (комунального) майна розуміється відчуження майна, що перебуває у державній власності, майна, що належить АРК, та майна, що є у комунальній власності, на користь фізичних чи юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна" та інших законів з питань приватизації, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України (див. ст.1, ч.4 ст.3 Закону України "Про приватизацію державного майна").
Приватизація державного майна здійснюється шляхом: продажу об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом; продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців; продажу на конкурсній основі цілісного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій акціонерного товариства при поданні покупцем документів, передбачених Законом; викупу майна державного підприємства згідно з альтернативним планом приватизації. Неконкурентні способи продажу майна державних підприємств застосовуються щодо об'єктів, не проданих на аукціоні, за конкурсом (ч.1 ст.15 Закону).
Не охоплюється поняттям "приватизація державного, комунального майна" приватизація об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, що фінансуються з державного бюджету, в тому числі сфери охорони здоров'я, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються, а також зміна організаційно-правових форм власності колгоспів та підприємств споживчої кооперації (див. ч.2 ст.3 Закону).
Приватизації державного майна передує його передприватизаційна підготовка, яка проводиться ФДМ та органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном, окремо щодо кожного підприємства в порядку, визначеному п.13-22 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, яка включає в себе визначення ФДМ способу приватизації кожного підприємства за результатами вивчення попиту потенційних покупців або про його реструктуризацію (див. Положення про передприватизаційну підготовку підприємств, затверджене постановою КМУ від 17 серпня 1998 р. № 1301).
4. Під приватизацією майна шляхом заниження його вартості через визначення її у спосіб, не передбачений законом, слід розуміти відчуження на користь покупців (фізичних чи юридичних осіб) державного (комунального) майна, вартість якого занижена при проведенні його оцінки внаслідок застосування способів її визначення щодо конкретного об'єкта приватизації, не передбачених законодавством, та визначених відповідним органом приватизації.
Під оцінкою майна (майнових прав) розуміється процес визначення його вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються КМУ, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються КМУ та ФДМ. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках приватизації та іншого відчуження державного та комунального майна (див.: ч.1 ст.3, ч.2 ст.7, ч.1 ст.9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12 липня 2001 р.). Постановою КМУ від 10 вересня 2003 р. № 1440 затверджений Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав".
Під застосуванням способу визначення вартості об'єкта приватизації, не передбаченого законом, слід розуміти або застосування такого способу, який взагалі не застосовується, або ж застосування способу, який згідно із законодавством не може застосовуватись при оцінці вартості даного об'єкта приватизації, але може чи повинен застосовуватись при оцінці вартості інших видів об'єктів приватизації.
Порядок визначення початкової ціни продажу об'єктів приватизації державної власності, у тому числі пакетів акцій, встановлюється Методикою оцінки вартості майна під час приватизації, а ринкові ціни пакетів акцій ВАТ, що приватизуються шляхом продажу на організаційно оформлених ринках цінних паперів у встановленому порядку, складаються виходячи із співвідношення попиту та пропозиції в ході продажу. При цьому ринкові ціни можуть бути вищими або нижчими за початкові ціни (див. абз.5 п.26, п.27 згаданої Державної програми приватизації на 2000-2002 роки).
Вартість - суспільно визначений еквівалент у грошовій формі. Під способами оцінки вартості майна слід розуміти обумовлені способом приватизації (відчуження майна) методичні підходи, правила та принципи його оцінки, визначені нормативно-правовими актами, якими регулюється проведення оцінки вартості майна об'єкта приватизації. Визначається вартість державного та комунального майна, яке підлягає приватизації, згідно з Методикою оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженої постановою КМУ від 12 жовтня 2000 р. № 1554, та нормативно-правовими актами ФДМ (див., наприклад, Положення про порядок експертної оцінки цілісних майнових комплексів під час їх приватизації шляхом викупу та конкурентними способами, затверджене наказом ФДМ від 28 квітня 2001 р. № 763.)
У випадках, не врегульованих законодавством, експертна оцінка вартості майна проводиться на основі принципів та правил, визначених міжнародними стандартами оцінки. Роз'яснення та висновки з питань експертної оцінки майна надаються ФДМ (див. п.6 згадуваної Методики оцінки вартості майна під час приватизації).
Під використанням підроблених приватизаційних документів слід розуміти подання (представлення) документів, які містять неправдиві відомості, органам приватизації, їх врахування органами приватизації, вчинення інших дій з такими документами, якими обумовлюється прийняття рішення щодо приватизації об'єкта, визначення її способу, вартості об'єкта тощо.
Приватизація майна, яке не підлягає приватизації згідно із законом, - це відчуження та придбання об'єктів державної чи комунальної власності, які або віднесені до таких, що взагалі не підлягають приватизації або ж можуть бути приватизовані за певних умов чи з дотриманням певного порядку, наприклад, які можуть приватизуватись лише за погодженням з КМУ.
У частині 2 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна" визначені види об'єктів загальнодержавного значення, які не підлягають приватизації. До таких об'єктів відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення. Крім того, у ч.5 цієї статті визначені види майнових комплексів, приватизація яких може здійснюватись за погодженням з КМУ: підприємств - монополістів на ринку відповідних товарів України, визнаних такими у встановленому порядку; підприємств військово-промислового комплексу, що підлягають конверсії згідно з відповідною програмою; підприємств, приватизація яких здійснюється із залученням іноземних інвестицій за міжнародними договорами України; інших об'єктів, віднесених Державною програмою приватизації до групи Г. Перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, міститься у додатку 1, а перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, - у додатку 2 Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 7 липня 1999 р. під корпоратизацією розуміється перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством, у відкриті акціонерні товариства (див. п.1 Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15 червня 1993 р. № 210/93 в редакції від 23 травня 1997 р.).
Постановою ВРУ "Про тимчасові обмеження у сфері приватизації" від 13 січня 2005 р. КМУ та іншим органам виконавчої влади, державним органам приватизації, відповідним органам Автономної Республіки Крим та органам місцевого самоврядування рекомендовано у період виконання повноважень КМУ, відставка якого відповідно до ч.5 ст.115 Конституції України прийнята Президентом України, не приймати рішення з питань приватизації (відчуження) та передачі до статутних фондів господарських товариств об'єктів права державної власності, об'єктів, що належать АРК, та об'єктів права комунальної власності, а також зупинити виконання відповідних рішень щодо приватизації (відчуження) та передачі до статутних фондів господарських товариств зазначених об'єктів, прийнятих ними після висловлення 1 грудня 2004 р. ВРУ недовіри КМУ.
Приватизація державного, комунального майна неправомочною особою - це його придбання фізичною чи юридичною особою, яка не може бути покупцем такого майна згідно із законом. Зокрема, згідно з ч.3 ст.8 Закону України "Про приватизацію державного майна" не можуть бути покупцями юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25 відсотків, органи державної влади та працівники державних органів приватизації. Інші обмеження чи особливості участі у приватизації, включаючи галузеві та сумарні квоти на придбання юридичними особами державного майна, акцій (часток, паїв) стосовно конкретних об'єктів (груп об'єктів) можуть визначатись Державною програмою приватизації (ч.5 ст.8 названого Закону).
Приватизацією державного, комунального майна неправомочною особою є також відчуження (продаж) такого майна неналежним органом, тобто органом, який не наділений правом відчуження даного майна (наприклад, відчуження державного майна органом приватизації органів місцевого самоврядування, які наділені правом приватизації комунального майна).
Із суб'єктивної сторони злочин характеризується умисною виною, вид умислу прямий.
Суб'єктами злочину, залежно від форми його вчинення, можуть бути:
- фізичні особи - покупці об'єктів приватизації;
- службові особи, засновники чи власники юридичної особи - покупця об'єктів приватизації;
- службові особи органів приватизації.
Кваліфікованими видами злочину є вчинення передбачених ч.1 ст.233 дій за попередньою змовою групою осіб та незаконна приватизація майна державної чи комунальної власності в великому розмірі, під яким розуміється майно на суму, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ст. 23 та коментар до неї.
Відчуження об'єктів приватизації не тим способом, яким вони повинні відчужуватись, якщо при цьому їх вартість не була занижена, складу передбаченого ст.233 злочину не утворює. Такі дії службових осіб органів державної влади та органів приватизації можуть кваліфікуватися, за наявності підстав, як службовий злочин (ст.364 чи ст.365).
Заниження вартості об'єкта приватизації експертом, який здійснював його оцінку, складу передбаченого ст.233 злочину не утворює, оскільки приватизація - це дії, що полягають у відчуженні (продажу-купівлі) майна, що приватизується, які вчинюються суб'єктами приватизації - державними органами приватизації, покупцями (їх представниками) та посередниками (див. ст.6 Закону України "Про приватизацію державного майна"), а експерт не є суб'єктом приватизації. Дії експерта у разі заниження вартості об'єкта приватизації можуть кваліфікуватися, за наявності підстав, або як підроблення документів, або як зловживання службовим становищем. Якщо ж зазначені дії експертом вчинені за змовою із суб'єктом приватизації майна, оцінку вартості якого він здійснював, то вони повинні кваліфікуватися як пособництво вчиненню злочину, передбаченого ст.233, виконавцем якого є службові особи суб'єктів приватизації.

Стаття 234. Незаконні дії щодо приватизаційних паперів

1. Продаж або інша незаконна передача приватизаційних паперів особою, яка не є власником цих документів, їх купівля або розміщення та інші операції з приватизаційними документами без належного дозволу -
караються штрафом від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або особою, раніше судимою за один із злочинів, передбачених статтями 233, 235, або організованою групою, або з використанням службового становища, -
караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
3. Викрадення приватизаційних паперів -
карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

1. Статтею 234 передбачена відповідальність за два самостійних склади злочинів: 1) здійснення незаконних (без належного дозволу) операцій з приватизаційними паперами (ч.1, 2) та 2) викрадення приватизаційних паперів (ч.3).
2. Поняття "приватизаційні папери" та "приватизаційні документи" у ст.234 вживаються як синоніми, тобто є тотожними. Предметом злочину є приватизаційні папери (див. п.2 коментаря до ст.199).
Приватизаційний майновий сертифікат - це особливий вид державного цінного папера, який засвідчує право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств (див. п.1.1 Положення про порядок видачі приватизаційних майнових сертифікатів, затвердженого постановою правління НБУ від 2 грудня 1994 р. № 204). Використовувались приватизаційні майнові сертифікати до 1 травня 1999 р.
Житлові чеки - це приватизаційні папери, які одержують всі громадяни України і які використовуються при приватизації державного житлового фонду - житлового фонду місцевих рад та житлового фонду, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Громадяни, які мають житло на праві власності, а також громадяни, які отримали житлові чеки в порядку компенсації за приватизовану квартиру (будинок), можуть використовувати одержані житлові чеки для придбання частки майна державних підприємств, земельного фонду (див. ч.1 ст.1, ст.4 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 р.). Житлові чеки існують у вигляді приватизаційних депозитних рахунків, емісія яких здійснюється НБУ (див. п.1, 2 постанови КМУ "Про випуск в обіг приватизаційних житлових чеків" від 26 квітня 1993 р. № 305). Законом України від 25 грудня 2002 р. термін використання житлових чеків продовжено до 31 грудня 2006 р.
Приватизаційні папери, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки земельного фонду, у встановленому законодавством порядку не випускались. Не є предметом злочину сертифікати на земельну частку (пай), випуск яких передбачено Указом Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 8 серпня 1995 р. № 720/95, оскільки, по-перше, емітентом цих сертифікатів не є НБУ, по-друге, ними посвідчується право власності на земельну частку (пай) колективного сільськогосподарського підприємства, тобто право власності на частку у колективній власності, і по-третє, їх випуск і видача здійснюється відповідною районною державною адміністрацією. Форма зазначеного сертифіката затверджена постановою КМУ "Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)" від 12 жовтня 1995 р. № 801. Зазначені сертифікати, отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства (п.17 розд. X. Перехідних положень ЗК).
3. Із об'єктивної сторони злочин характеризується вчиненням із приватизаційними паперами одного із діянь, альтернативно передбачених у диспозиції ч.1 ст.234.
Продаж приватизаційних паперів - це їх оплатне відчуження, тобто укладення щодо них угоди купівлі-продажу (див.: ст.224 ЦК).
Купівля приватизаційних паперів - це їх оплатне придбання будь-якою особою, будь-яким способом і з будь-якою метою.
Незаконна передача приватизаційних паперів - це або не пов'язане із оплатністю їх відчуження, наприклад, дарування, передача для погашення боргу, або їх передача іншій особі для незаконного використання в процесі приватизації для придбання державного майна, земельної ділянки тощо, або використання як застави забезпечення платежів або кредитів.
Продаж та купівля приватизаційних паперів, а також їх передача іншим особам завжди є незаконними, оскільки приватизаційні папери вільному обігу не підлягають.
Використання приватизаційних паперів здійснюється шляхом їх обміну на паї, акції, інші документи, що встановлюють та засвідчують права власності на частку державного майна відповідно до номіналу приватизаційного папера з обов'язковим відображенням змісту обмінної операції як на самому приватизаційному папері, так і в супутніх документах, і супроводжуються погашенням приватизаційного папера. Приватизаційні папери можуть бути використані лише для обміну на документи, що встановлюють право власності на придбані об'єкти приватизації (див. ч.3, 4 ст.4 Закону України "Про приватизаційні папери"). Вільному обігу приватизаційні папери не підлягають, їх продаж або відчуження іншим способом є недійсним. Приватизаційні папери не можуть використовуватись для здійснення розрахунків та як застава для забезпечення платежів або кредитів. Незаконними є будь-які угоди, укладені щодо приватизаційних паперів, не пов'язані з їх використанням для придбання громадянами України частки майна державних підприємств та інших об'єктів, державного житлового фонду, земельного фонду відповідно до законодавства про приватизацію (див. ч.4 ст.5 Закону України "Про приватизаційні папери").
Діяльність по оформленню та реєстрації документів на право власності на квартиру (будинок) мають право здійснювати органи приватизації, що здійснюють приватизацію державного житлового фонду, на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому КМУ (див. ч.7 ст.8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").
З приватизаційними паперами законом дозволена лише посередницька та представницька діяльність. Під посередницькою діяльністю з приватизаційними паперами розуміється комерційна діяльність, яка проводиться шляхом їх обміну на паї, акції і здійснюється посередником від свого імені, за дорученням, за рахунок і на ім'я власників приватизаційних паперів, а під представницькою - обмін приватизаційних паперів на паї, акції, що здійснюються представниками від імені, за рахунок і на ім'я власників таких паперів (див. ст.7 Закону України "Про приватизаційні папери").
Розміщення приватизаційних документів без належного дозволу - це використання в процесі приватизації державного майна приватизаційних паперів інших осіб особою, яка не має права на здійснення такої діяльності, зокрема, здійснення посередницької діяльності з цінними паперами особами, які не мають дозволу (ліцензії) на такий вид господарської діяльності, а також будь-які інші дії щодо приватизаційних паперів, здійснення яких можливе за умови одержання спеціального дозволу (ліцензії) без його одержання.
Інші операції з приватизаційними документами без належного дозволу - це, перш за все, незаконне здійснення представницької діяльності з приватизаційними паперами, тобто її здійснення особою, яка не має дозволу (ліцензії) на такий вид діяльності.
4. Із суб'єктивної сторони злочин характеризується лише умисною виною, вид умислу прямий.
5. Суб'єкт злочину, передбаченого ч.1 статті, загальний. При цьому суб'єктом продажу чи іншої незаконної передачі приватизаційних паперів є особа, яка не є власником цих документів.
6. Кваліфікованими видами злочину є вчинення передбачених ч.1 ст.234 дій 1) повторно, 2) особою, раніше судимою за один із злочинів, передбачених ст.233, 235, 3) організованою групою чи 4) з використанням службового становища.
Повторним є вчинення дій, передбачених частинами 1 чи 2 статті, особою, яка раніше вчинила злочин, також передбачений ч.1 чи ч.2 ст.234.
Для кваліфікації за ч.2 дій як вчинених особою, раніше судимою за один із злочинів, передбачених ст.233, 235, необхідно, щоб судимість особи за ці злочини не була погашена чи знята у встановленому законом порядку.
Про поняття "використання службового становища" див.: коментар до ст.364.
Про вчинення злочину організованою групою див.: ч.3 ст.28 та коментар до неї.
7. Під викраденням приватизаційних паперів (ч.3 ст.324) слід розуміти заволодіння ними шляхом крадіжки, грабежу або розбою.

Стаття 235. Недотримання особою обов'язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання

Подання неправдивих відомостей у декларації щодо походження коштів, за які приватизується державне, комунальне майно або підприємство, та інших документах, необхідних для їх приватизації, недотримання вимог щодо подальшого використання приватизованого об'єкта та інших обов'язкових умов щодо приватизації, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами, -
караються штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

1. Предметом злочину є або відомості, що містяться у документах, необхідних для приватизації державного, комунального майна або підприємства, або приватизований об'єкт.
Перелік документів, що подаються потенційними покупцями для приватизації державного, комунального майна або підприємства, визначається ст.12 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" та нормативно-правовими актами ФДМ.
2. З об'єктивної сторони злочин дістає вияв у вчиненні одного із двох діянь:
- подання неправдивих відомостей у декларації щодо походження коштів, за які приватизується державне, комунальне майно або підприємство, та інших документах, необхідних для їх приватизації;
- недотримання вимог щодо подальшого використання приватизованого об'єкта та інших обов'язкових умов щодо приватизації, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами.
Злочин містить формальний склад, він є закінченим з моменту або 1) подання покупцем документів, необхідних для приватизації майна, що містять неправдиві відомості, або 2) вчинення щодо приватизованого майна діянь, якими порушуються вимоги обов'язкових умов приватизації такого об'єкта, визначені у договорі купівлі-продажу чи законодавчими актами, або ж з моменту закінчення терміну дії зобов'язань, які покупцем не виконані.
3. Під поданням неправдивих відомостей у документах, необхідних для приватизації державного, комунального майна або підприємств, слід розуміти включення у документи, що надаються органам приватизації, інформації, яка є неправдивою, фальсифікованою.
Покупці об'єктів приватизації, які бажають їх придбати, до державного органу приватизації подають такі документи: заяву про приватизацію; бізнес-план або техніко-економічне обґрунтування післяприватизаційного розвитку об'єкта, що включає план зайнятості працівників підприємства, пропозицію інвестора з зазначенням максимального розміру інвестиції, строків та порядку її внесення, а покупці - фізичні особи - додатково декларацію про доходи (див. ст.12 Закону України "Про приватизацію державного майна"). Крім того, при приватизації окремих видів майна мають подаватись органам приватизації і деякі інші документи (див. п.1 коментаря до ст.233).
Чинним законодавством про приватизацію передбачається подання лише одного виду документа, у якому повинні міститись відомості щодо походження коштів, за які приватизується державне, комунальне майно або підприємство, - декларації про доходи покупців - фізичних осіб. Подання будь-яких інших документів чи включення (внесення) до будь-яких документів відомостей щодо походження коштів, за які приватизується державне, комунальне майно або підприємство, чинним законодавством не передбачено.
4. Згідно зі ст.27 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 4 березня 1992 р. в редакції від 19 лютого 1997 р., до договору купівлі-продажу майна державного підприємства як цілісного майнового комплексу шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом, який укладається між продавцем (державні органи приватизації - ФДМ, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в АРК) та покупцем (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи), повинні включатися передбачені бізнес-планом чи планом приватизації зобов'язання або зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, щодо: здійснення програм технічного переозброєння виробництва, впровадження прогресивних технологій; здійснення комплексу заходів щодо збереження технологічної єдності виробництва та технологічних циклів; збереження та раціонального використання робочих місць; виконання вимог антимонопольного законодавства; збереження номенклатури та обсягу виробництва продукції (послуг) відповідно до бізнес-плану; завершення будівництва жилих будинків; утримання об'єктів соціально-побутового призначення; виконання заходів щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та охорони навколишнього середовища; внесення інвестицій виключно у грошовій формі, їх розміру та строків; виконання встановлених мобілізаційних завдань. Включення до договору інших зобов'язань покупця допускається за згодою сторін.
До договору купівлі-продажу можуть включатись і інші обов'язкові умови щодо використання приватизованого майна, передбачені законодавством про приватизацію. Зокрема, п.8 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації" від 18 травня 2000 р., передбачено, що до умов договорів купівлі-продажу об'єктів, на яких у технологічних процесах використовуються отруйні, радіоактивні речовини, бактеріологічні, біологічні, сильнодіючі хімічні засоби, а також об'єктів, що виконують вибухові роботи, в обов'язковому порядку включаються зобов'язання покупця щодо здійснення ним контролю та вжиття необхідних заходів з метою гарантування захисту громадян від наслідку впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництв тощо. Обов'язковими умовами приватизації об'єктів незавершеного будівництва, крім продажу під розбирання, є встановлення терміну завершення будівництва, заборона продажу об'єкта та земельної ділянки, на якій він розташований, до завершення будівництва та введення його в експлуатацію. У разі неможливості завершення будівництва в установлені терміни за наявності обґрунтувань терміни завершення будівництва можуть бути змінені за рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування, про що укладається додатковий договір (див. п.70 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки).
Згідно з абз.14 ч.2 ст.27 Закону України "Про приватизацію державного майна", термін дії зобов'язань, покладених на покупця договором купівлі-продажу державного чи комунального майна, за винятком встановлених мобілізаційних завдань, не повинен перевищувати п'яти років, а щодо підприємств-монополістів, підприємств військово-промислового комплексу, що підлягають конверсії, галузевих науково-дослідних інститутів та проектно-конструкторських бюро, інших підприємств і установ, приватизація яких здійснюється за погодженням з КМУ, порядок контролю за їх діяльністю затверджується КМУ.
Невиконання покупцем будь-якого із зобов'язань, взятих на себе за договором купівлі-продажу, в тому числі і включених додатково за його згодою, до закінчення терміну, на який вони встановлені, є недотриманням вимог щодо подальшого використання приватизованого об'єкта та інших обов'язкових умов щодо приватизації (невнесення повністю чи частково передбачених договором інвестицій, зміна номенклатури та обсягу виробництва продукції відповідно до бізнес-плану тощо). При цьому необхідно встановити, що у особи була об'єктивна можливість виконати передбачені договором зобов'язання. При невиконанні зобов'язань внаслідок форс-мажорних обставин (непереборна сила) відповідальність виключається.
5. Із суб'єктивної сторони злочин характеризується лише умисною формою вини, вид умислу прямий.
6. Суб'єктом злочину у формі подання неправдивих відомостей в документах, необхідних для приватизації державного, комунального майна або підприємства, може бути покупець - фізична особа (громадянин України, іноземець чи особа без громадянства), а також службова особа чи власник покупця - юридичної особи, а у формі недотримання обов'язкових умов щодо приватизації - також і службові особи створеного на базі приватизованого майна суб'єкта господарської діяльності та фізичні чи службові особи або власники юридичних осіб, які придбали об'єкт приватизації у разі його подальшого відчуження першим покупцем протягом терміну дії зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, оскільки, згідно з абз.15 ч.2 ст.27 Закону України "Про приватизацію державного майна", зобов'язання, передбачені для покупця договором купівлі-продажу об'єкта приватизації, зберігають свою дію для осіб, які придбавають об'єкт, у разі його подальшого відчуження протягом терміну дії цих зобов'язань.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Злочини проти прав і законних інтересів спожиачів	\|	Злочини проти екологічної безпеки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.042 сек.