• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Регуляція дихання

У системі регуляції можна виділити внутрішні та зовнішні ланки саморегуляції. Внутрішні ланки пов'язані зі станом крові (вміст гемоглобіну, буферні властивості) та серцево-судинної системи, зовнішні — з механізмами зовнішнього дихання.

Процес дихання регулюється нервовим і гуморальним шляхами. Ці два механізми забезпечують ритмічний характер дихання і зміну його інтенсивності, пристосування організму до різних умов навколишнього та внутрішнього середовища.

Дихальний центр розташований у довгастому мозку, у ділянці дна IV шлуночка. Дихальний центр складається з центру вдиху, або інспіраторного центру, і центру видиху, або експіраторного центру.У верхній частині варолієвого мо­сту міститься пневмотаксичний центр, який лімітує тривалість вдиху, впливаючи на частоту дихання.

Дихальному центру притаманний автоматизм, працює за принципом реципрокності.

Головною особливістю функціонування дихального центру є періодичність, при якій збудження нейронів змінюється їхнім гальмуванням. На активність дихального центру впливають різні відділи ЦНС: ретикулярна формація, гіпоталамус, кора великих півкуль, варолієв міст (пневмотаксичний центр). Наприклад, характер дихання змінюється залежно від емоційно­го стану, під час виконання фізичних вправ. Глибину і частоту дихання людина може змінювати свідомо, що свідчить про вплив на дихальний центр кори великих півкуль. Завдяки цим зв'язкам дихання узгоджується з виконанням робочих рухів, мовною функцією, під час співу.

3.3.1. Рефлекторна регуляція дихання.

Вдих і видих забезпечу­ються наступними нервовими процесами. Рецептори розтягнення легень збуджуються у відповідь на розтягнення легенів під час вдиху, особливо при глибокому. Інформація від цих рецепторів передається в дихальний центр по аферентних волокнах блукаючого нерва і через гальмівні вставні нейрони гальмує інспіраторний відділ, що приводить до активізації експіраторного відділу. Таким чином, вдих припиняється і наступає видих. Ці рефлекси носять назву рефлексів Герінга-Брайера. Вони приймають участь в саморегуляції ритму дихання. Цим і визначається роль блукаючих нервів в забезпеченні ритму дихання.

У рефлекторній регуля­ції беруть участь й інші рецепторні зони. Так, під час видиху збуджуються механорецептори дихальних м'язів, що рефлек­торно стимулює вдих. У разі підвищення артеріального тиску подразнюються барорецептори каротидного синуса, що спри­чинює сповільнення дихання, а зниження — посилення ди­хання.

Подразнення больових і температурних рецепторів може рефлекторно впливати на характер дихання. Частіше спосте­рігається початкова затримка дихання з наступною задиш­кою. Гіпервентиляція може виникнути і в разі подразнення температурних рецепторів шкіри, внаслідок чого зростає час­тота дихання при зменшенні його глибини. Це сприяє збіль­шенню вентиляції легеневого простору та виділенню надлиш­ку тепла.

Окрім рефлекторної регуляції на дихання впливають і гуморальні чинники. Специфічним гуморальним подразником дихального центра є підвищення вмісту СО2 в крові, який діє на дихальні нейрони безпосередньо та опосередковано через подразнення хеморецепторів дуги аорти або каротидного синусу. Збільшення концентрації СО₂ в крові посилює частоту та глибину дихання.

3.4. Механізм першого вдиху новонародженої дитини

1. Після перерізані пуповини в крові дитини накопичується вуглекислота, знижується рН крові та знижується парціальний тиск кисню –збуджується дихальний центр – збудження інспіраторних нейронів – скорочення м’язів вдиху.

2. Стимулювати перший вдих новонародженого можна дією на різні рецептори, оскільки аферентна інервація дихального центру дуже різноманітна:

· стимулюючи терморецептори – раніше дитину опускали то в холодну то в теплу воду;

· діючи на механорецептори (поплескування, пощипування шкіри);

· діючи на вестибулорецептори – дитину можна опускати головою вниз, нахиляти зі сторони в сторону.

2. Після народження дитини треба зняти “рефлекс пірнальника”, котрий блокує настання вдиху через наявність рідини в дихальних шляхах. Щоб зняти цей рефлекс цю рідину періодично аспірують.

Читайте також:

1. Y. Температура тіла та її регуляція.
2. Безпечне купання. Особливості купання в гірських і рівнинних річках, на морі. Засоби допомоги потопаючому. Штучне дихання.
3. Біологічна регуляція, її види і значення. Контур біологічної регуляції. Роль зворотнього зв’язку в регуляції.
4. Будова органів дихання
5. Будова органів дихання
6. Будова органів дихання.
7. Будова та функції системи дихання
8. Будова та функції системи дихання. Зовнішнє дихання. Дихальний цикл. Біомеханіка вдиху та видиху.
9. Відсутність звуків двохстороннього дихання
10. ВОЛЯ І РЕГУЛЯЦІЯ ПОВЕДІНКИ
11. Вправа для дихання « Листочок »
12. Вправи для вдосконалення органів дихання

Переглядів: 4216