Y. Температура тіла та її регуляція.

Температура тіла людини підтримується на відносно постійному рівні, незалежно від коливання температури зовнішнього середовища.

Постійність температури називають ізотермія. Вона властива тільки теплокровним тваринам (гомойотермним). Вона відсутня у холоднокровних (пойкілотермних) тварин. Ізотермія необхідна для нормального функціонування органів людини. При зміні температури організму змінюються структура і функції білків, нуклеїнових кислот, швидкість ферментативних реакцій, проникність клітинних мембран. Перегрівання організму називається гіпертермія (температура тіла вище 37 град), а охолодження – гіпотермія (температура тіла нижче 35 град). Для людини верхній, смертельний поріг становить 43 град, а нижній – 26 град, при якій зупиняється серце.

У гомойотермних організмах температура різних частин тіла є різною.

Температура шкіри – 28 град. на кистях, 33 град – на тулубі і голові (залежить від температури зовнішнього середовища). Температура м’язів і внутрішніх органів вища і постійна (найвища у печінці – 38 град).

На практиці температуру тіла визначають у пахвовій ямці (36,6*С), у порожнині рота (36,7 – 37 *С), в прямій кишці (37,3-37,6*С). Температура тіла коливається протягом доби. Найнижча температура спостерігається о 3-4 годині ночі, потім вона поступово підіймається, доходячи до найвищого рівня о 16-й годині, і знову починає знижуватися. Коливання добових температур становить 1,0 *С. Температура тіла може різко підвищуватися до 38-39 град при м’язовій роботі.

Температура тіла людини – результат рівноваги між теплоутворенням і тепловіддачею всього організму. Це досягається за допомогою фізіологічних механізмів терморегуляції (нервових і ендокринних).

YI. Хімічна терморегуляція відбувається за рахунок змін рівня теплоутворення під дією зовнішнього середовища. Основним джерелом теплоутворення в організмі є клітинний метаболізм. У клітинах і органах проходять

Окисні процеси, які супроводжуються вивільненням енергії. Найбільш інтенсивне теплоутворення відбувається в м’язах. У спокої в скелетних м’язах виробляється 20% тепла. Незначна рухова активність збільшує теплоутворення на 50-80 %, а важка м’язова робота – на 400-500 %. В умовах холоду теплоутворення в м’язах збільшується рефлекторно: подразнюються холодові рецептори шкіри, в них виникає збудження, яке йде в центральну нервову систему, а звідти – до м’язів, викликаючи періодичні їх скорочення – тремтіння і рефлекторне підвищення м’язового тонусу. Посилення обміну речовин і теплоутворення під впливом холоду відбувається і при відсутності м’язових рухів за рахунок окисного розпаду білків, жирів, вуглеводів. У хімічній терморегуляції значну роль відіграють печінка і нирки. В стані спокою на частку печінки припадає близько 20% загальної теплопродукції. При охолодженні тіла теплопродукція в печінці зростає. При підвищення температури повітря теплопродукція в організмі зменшується.

Фізична терморегуляція відбувається шляхом зміни тепловіддачі організмом. Існує два потоки тепла в організмі:

1) Внутрішній – від внутрішніх ділянок тіла до зовнішніх, опосередкується кров’ю за рахунок її високої теплоємності;

2)Зовнішній – від поверхні тіла у зовнішнє середовище, забезпечується теплопровідністю, конвекцією, радіацією, випаровуванням.

Теплопровідність відбувається шляхом нагрівання навколишніх предметів, з якими стикається тіло( організм віддає 31% тепла).

Конвекція – це перенесення тепла через більш холодні шари повітря.

Радіація – це тепловіддача у вигляді інфрачервоного випромінювання від шкіри (44% тепла так віддається).

Через випаровування переноситься близько 20% тепла. Якщо температура зовнішнього середовища вища, ніж температура тіла, то тепловіддача випаровуванням складає 100%. При випаровування 1 л води організм втрачає 2400 кДж тепла. Види випаровування: залозисте (рефлекторний акт потових залоз), позазалозисте (проходить через шкіру і слизові-з легень, із сечею).

Велику роль у тепловіддачі відіграє рефлекторне розширення і звуження судин шкіри. Під впливом холоду кровоносні судини (артеріоли) спочатку дещо розширюються, а потім звужуються. Внаслідок цього кровопостачання шкіри зменшується, що призводить до зменшення тепловіддачі шляхом випромінювання. Під впливом тепла артеріоли шкіри розширюються, кров інтенсивно підходить до поверхні тіла, що сприяє підсиленню тепловіддачі. У тепловіддачі бере участь дихання. Тепло використовується на випаровування води легенями і на зігрівання повітря, яке вдихається. Холод сприяє рефлекторному сповільненню дихання, а при високій температурі дихання стає частим, з’являється теплова ядуха. Тепловіддачу гальмує підшкірний жир. Тому товсті люди легше переносять холод.

Центра терморегуляції.

ЦТ знаходиться в гіпоталамусі. Центр теплопродукції знаходиться в ядрах заднього відділу. При зниженні температури сюди надходить інформація від холодових рецепторів. Потім через симпатичний відділ ВНС йдуть імпульси, спрямовані на підвищення клітинного метаболізму, звуження судин шкіри, збільшення м’язової активності. Таким чином температура тіла залишається постійною. Підвищують температуру тіла гормони – адреналін, тироксин.

Центр тепловіддачі знаходиться в ядрах переднього відділу гіпоталамуса. При підвищенні температури інформація до цього центру надходить від теплових рецепторів. Звідси йдуть імпульси, що сприяють розширенню судин шкіри, підвищенню потовиділення, зниженню інтенсивності клітинного метаболізму.

Процес теплоутворення і тепловіддачі знаходиться під впливом кори головного мозку. У собаки був вироблений умовний рефлекс на збільшення теплоутворення (свисток – на спину собаки ложать вантаж – температура тіла зростає; свисток –температура тіла собаки зростає).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Отдел Magnoliophyta	\|	Тема: Фізіологія збудливих тканин. Властивості збудливих тканин.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.