Засновники та учасники підприємницьких товариств

Засновники та учасники господарських товариств є безпосередніми суб'єктами корпоративних відносин. Для подальшого їх установлення слід звернутися до відповідної термінології, чинного законодавства, наукових джерел та судової практики, що сформувалася у зв'язку з їх застосуванням.

У статті 3 Закону України «Про господарські товариства» визначено коло осіб, які можуть виступати «учасниками» та «засновниками» господарських товариств. Підприємства, установи та організації, які стали учасниками товариства, не ліквідуються як юридичні особи. Іноземні громадяни,особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародніорганізації можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з громадянами та ххишганмми особамиУкраїни, крім випадків, тредбачаиих заховодавчмми актами України.

Згідно ізч. 1 ст. 114ЦК учат нотами вхииіирвіивиихправовідносин можуть виступати суб'«атяаг*кЦьяого права- фізична або юридична особи. Слід зауважити,що вЦК відсутнє застосування такого поняття, як «засновки», а в ГК немає йсамого визначення цих понять.

Щодо судової практики, то у п. 1.1 рекомендацій президії Вищого господарського суду України «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» вказується на такий склад сторін корпоративного спору: 1) учасник (акціонер, засновник) господарського

7-535

98________________________________________________ Розділ 4

товариства, в тому числі такий, що вибув, та товариство або 2) учасники (акціонери, засновники) господарського товариства у спорі між ними, пов'язаному зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням цього товариства (п. 4 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України). До виключної компетенції господарських судів належать справи у спорах між учасниками (акціонерами, засновниками) господарського товариства та господарським товариством стосовно реалізації та захисту корпоративних прав.

Статус учасника господарського товариства тісно пов'язаний із правом участі у ньому, а правовий зв'язок учасника із товариством робить можливим застосування цього терміна. Якщо говорити про коло осіб, які охоплюються поняттям «учасник», то слід зазначити, що воно включає акціонерів, учасників, вкладників, повних товаришів тощо. Постає питання: чи можна називати особу, яка передплатила акції при створенні товариства, учасником? Відповідь буде позитивною лише щодо учасника установчих зборів. Але його ще не можна вважати повноправним суб'єктом корпоративних правовідносин (наприклад, не набувши права власності на цінний папір, особа, яка передплатила акції, не може його відчужити).

Учасником (засновником) може виступати саме підприємницьке товариство, зокрема, коли йдеться про створення дочірніх підприємств. Юридичні особи у своїй діяльності керуються статутом, а тому вони можуть виступати учасниками товариства в разі, якщо таке право передбачене їх статутами, і законодавство не встановлює щодо цього явних обмежень чи заборон. Філії та представництва не є юридичними особами, проте й вони можуть бути суб'єктами корпоративних правовідносин. Зауважимо також, що юридичну особу можна вважати основним суб'єктом корпоративних відносин, оскільки останні складаються саме у зв'язку зі створенням юридичної особи та існують за її участю.

Відповідно до частин 5 і 6 ст. 1 Закону України «Про господарські товариства» товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати у зобов'язання, виступати в суді та третейському суді від свого імені. Причому придбання часток (акцій), активів інших господарських товариств має здійснюватися з дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Суб'єкти(учасники) корпоративних відносин

Отже, учасниками корпоративних відносин є і господарські товариства, які набули статусу юридичної особи (з дня їх державної реєстрації — ч. 4 ст. 87 ЦК) і право участі в діяльності яких як учасників підтверджене відповідним документом (акцією в акціонерному товаристві, рішенням зборів учасників або статутом товариства з обмеженою відповідальністю, установчим договором повного товариства тощо).

Поряд із фізичними та юридичними особами особливу роль у корпоративних відносинах відіграє держава як акціонер. У процесі приватизації в Україні було створено велику кількість відкритих акціонерних товариств, у статутному капіталі яких збереглася частка державного майна. Такі товариства мають певні особливості, зумовлені як наявністю у складі акціонерів держави, так і розміром державної частки¹. Відповідно до ст. 168 ГК корпоративні права держави здійснюються визначеними законом центральними органами виконавчої влади та уповноваженими особами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.Держава виступає у корпоративних правовідносинах І як суб'єкт державного (правового) регулювання, і як безпосередній учасник (акціонер) в особі спеціально уповноважених Ів та їх посадових осіб. Для державних підприємств зако-ач«єокреме обмеження: державні підприєм-Цшіяиккх організацій,підприємств буді-

,___ удімякнмх матеріалів,які є засновниками

.. .-.^-_г_____ і товариств, шо здійснюватимутьпроектування та

перспективне будівництво аа кордоном) не можутьвиступати засновниками господарських товариств- (ст. І Декрету«Про

" ктпі пипрмсмшщькоїдіяльності, : гідпрюмств* від 81.Ш992 р.)²

, - - 1 профеаультатаї уиріава~~тіияа~~корпо-

¹ Щербина О. В. Правове становище акціонерів за законодавством України / О. В. Щербина. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - С 13. ' ВВР. - 1993. - № 11. - Ст. 94.

ЧтштМЩШШйтршт ■ IUUIHJ—ЛІИІН ЮКфиствах за 2005 р., уттродо»ж*)ИЯвт«рек ~~нові» цядіир~~аїчнийпортфель держави мае і' гІИку МИРЯІЩІЮЩмиимвиюя,що поліпшує структуру корпоративних прщ ~~UtMaHW~~'llскорочення переважно відбувається за рахунок пакегівшційрозміром від 25 до50% статутного капіталу та дрібних пакетів(до 25%). Світовий

100________________________________________________ Розділ 4

досвід свідчить, що підприємства з державною часткою в капіталі стикаються з рядом специфічних управлінських проблем. Зокрема, вони можуть постраждати як від щільного та політично мотивованого втручання держави, так і від надто пасивного здійснення державою функцій власника. З іншого боку, може «розмиватися» відповідальність таких підприємств в силу їх захищеності від двох основних загроз, що постають перед менеджментом цілком недержавних компаній, — поглинань та банкрутства¹.

Як зазначають дослідники, справи, що виникають з приводу управління державними корпоративними правами (корпо-ратизовані підприємства), не належать до поширених категорій спорів. Натомість такими є справи, позовні вимоги по яких ґрунтуються на договорах про здійснення функцій управління державними корпоративними правами (Постанова Кабінету Міністрів України від 04.11.98 р. № 1741 «Про управління державними корпоративними правами»), а також спори про передачу корпоративних прав уповноваженому державному органу на виконання вимог нормативних актів.

Отже, управління державними корпоративними правами є виключною функцією Фонду державного майна України, який може здійснювати таке управління самостійно, а може передавати функції з управління іншим особам на договірній основі.

Управління державними корпоративними правами здійснює уповноважена особа на підставі чинного законодавства та договору (доручення чи довірчого управління) у порядку, встановленому законом. Держава виступає у цьому випадку як суб'єкт корпоративних правовідносин. У разі участі представника Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку при проведенні реєстрації акціонерів його не можна вважати суб'єктом корпоративних відносин, оскільки він не є учасником товариства. Тому не слід ототожнювати відносини щодо контролю за дотриманням корпоративного законодавства із самими корпоративними правовідносинами.

Здатність іноземного громадянина набувати статусу учасника господарського товариства визначається особистим законом цього громадянина. Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України від 23.06.05 р. «Про міжнародне приватне право» № 2709-IV особис-

Суб'єкти(учасники) корпоративних відносин

тий закон фізичної особи визначається за його громадянством¹. Зміст корпоративних прав встановлюється за правом країни, до якої належить юридична особа. Відповідно до ч. 1 ст. 25 цього Закону особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи.

Як зазначається у п. 6.1 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин», діяльність акціонерного товариства, зареєстрованого в Україні як юридичної особи, відносини між акціонерним товариством і акціонерами, а також між акціонерами цього товариства з приводу діяльності останнього регулюються виключно законами та іншими нормативно-правовими актами України. У разі укладення акціонерами — іноземними юридичними або фізичними особами — угоди (правочину) про підпорядкування іноземному праву відносин між акціонерами, а також між акціонерами і акціонерним товариством з приводу діяльності товариства, такий правочин є нікчемним. Відносини між засновниками (учасниками) господарського товариства з приводу його створення, формування його органів, визначення компетенції цихорганів, процедури скликання загальних зборів та встановлення порядку прийняття рішеньна зборах регулюються по-ложеннями ЦК України та ЗаконуУкраїни «Про господарські товариства». За своїм змістом ці нормиє імперативними, а їх недотриманняпорушує публічний порядок.

В юридичній літературі розглядається також питанняпро те, чи може державна установа бути засновником та учасником корпорації.Тут доречнопогодитися з Н. С. Глусь, яка.вважає, що можливість бути засновником та учасником корпораціїдля державної установи залежить від обсягу правоздатності останньої, яка мав абстрактний характер, а реалізація цьогоправа, тобто наділення устанони конкретними суб'е^стнвнимикорпоративними правами відбувається в порядну, передбаченомучинним законодавством України та внутрішніминормативними актами установи. Щодо державних установ таорганізацій необхідно застосовувати норму, яка міститься в ч. З ст. 13 Закону «Про господарські товариства» і передбачає заборону використання бюджетних коштів для формування статутного фонду.

¹ Поєдинок В. Правові питання здійснення корпоративних прав держави / В. Поєдинок // Українське комерційне право. — 2006. — № 7. — С 78—79.

¹ ВВР. - 2005. - № 32. - Ст. 422.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розділ 4	\|	Розділ 4

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.