• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Адміністративний договір

Договір — це вольова угода двох чи більше суб’єктів права про встановлення, зміну або припинення суб’єктивних прав чи обов’язків. Це правовий акт, укладення і набрання чинності якого тягне за собою правові наслідки для його учасників і третіх осіб, а також встановлює погодження, інтеграцію та взаємодію волі договірних сторін.

Існують різні види договорів, але за загальним правилом їм усім притаманні загальні принципи договірного регулювання: 1) автономія волі договірних сторін, що передбачає добровільність укладення до­говору; 2) дисиозитивність, що виражається у свободі встановлення сторонами договірних умов; 3) формально-юридична рівність дого­вірних сторін; 4) еквівалентний характер договору; 5) взаємна відпо­відальність сторін за невиконання (неналежне виконання) умов до­говору.

Ці принципи повною мірою характеризують правову природу при­ватноправових договорів, яскравим прикладом яких є цивільний до­говір. Однак публічно-правовий характер низки галузей права зумов­лює особливості договорів, укладення, зміна та припинення яких ре­гулюються нормами цих галузей. До таких договорів можна віднести міжнародні, конституційні, адміністративні та ін.

Адміністративний договір — це різновид публічно-правового до­говору. Він посідає проміжне місце в системі публічно-правових зв’язків, знаходячись, з одного боку, між договором приватноправово­го характеру, якому притаманна рівноправність сторін, а з другого — адміністративним актом, що виражає одностороннє владне волевияв­лення органу державного управління.

Категорія адміністративного договору протягом останніх двох десятиліть вважається перспективним напрямком розвитку правового регулювання державного управління. Дійсно, як науковці, так і зако­нодавець відійшли від переконання, що ефективну систему державно­го управління можливо побудувати лише на засадах владних розпо­ряджень та примусу. Зі зростанням усвідомлення суб’єктами права власних прав і свобод все більшого значення набувають договірні форми відносин та економічне стимулювання зацікавленості суб’єктів у належній поведінці.

До недавнього часу поняття «адміністративний договір» не було закріплено в чинному законодавстві, але з прийняттям 6 липня 2005 р. 150

КАС України цю проблему розв’язано. Пункт 14 ч. 1 ст. З КАС Украї­ни визначає, що адміністративний договір — це дво- або багатосто­роння угода, зміст якої складають права та обов’язки сторін, що ви­пливають із владних управлінських функцій суб’єкта владних повно- нажень, який є однією із сторін угоди.

Наведене визначення дає загальне розуміння категорії адміністра- і іншого договору, достатнє для застосування у судовій практиці. Однак < точки зору наукового пізнання адміністративний договір — це право- иий акт управління, що ухвалюється на підставі норм права двома (чи більше) суб’єктами адміністративного права, один з яких обов’язково с органом виконавчої влади, може містити загальнообов’язкові прави­ла поведінки (нормативний характер) або встановлювати (змінювати, припиняти) конкретні правовідносини між його учасниками (індиві­дуальний характер)^[42].

У системі державного управління адміністративний договір за­стосовують у господарській, соціальній, духовній і адміністративно- політичній сферах діяльності держави. Це означає, що в процесі своєї діяльності органи державного управління можуть здійснювати владні повноваження шляхом не тільки видання актів управління, а й укла­дання адміністративних договорів.

Виходячи з наведеного, можна окреслити характерні ознаки адмі­ністративного договору:

1) застосовується у сфері публічної влади, у зв’язку і з приводу реалізації органом виконавчої влади чи органом місцевого самовряду­вання своїх владних повноважень. Відповідно обов’язковою стороною адміністративного договору є державний орган, посадова особа або суб’єкт з делегованими повноваженнями. Орган виконавчої влади в адміністративному договорі виступає як суб’єкт публічного права, його статус визначається його компетенцією. Коли він стає учасником цивільно-правової угоди, його правовий статус визначається цивільною правоздатністю. Право на укладення адміністративного договору (де­легування повноважень, охорону майна громадян тощо) має бути пе­редбачено в нормах про компетенцію органу виконавчої влади. Ви­мога компетентності органу виконавчої влади як учасника договору є основною умовою дійсності адміністративного договору. Ця вимога є гарантією проти свавілля, зловживань. Застосування термінів «ком­петенція» і «правоздатність» має вирішальне значення для визначення юридичної природи правовідносин;

2) виникає на підставі правозастосовного акта, що встановлює суттєві умови договору. Адміністративний договір базується пере­важно на адміністративно-правових нормах, але багато адміністратив­них договорів мають комплексний характер і регулюються нормами декількох галузей права: цивільного, фінансового, екологічного, тру­дового. Наприклад, із владними повноваженнями пов’язаний трудовий договір (державне регулювання праці, договірне регулювання праці) або договір про платне навчання в державному навчальному закладі відповідного рівня. Орган, що видає акт, на підставі якого укладається адміністративний договір, за загальним правилом встановлює його основні умови. Так, постановою від 17 серпня 1998 р. № 1288 «Про затвердження Положення про механізм розрахунків під час закупівлі сільськогосподарської продукції і продовольства для державних потреб та їх реалізації з державних ресурсів через біржовий товарний ринок» Кабінет Міністрів України встановив для відповідних договорів умови проведення розрахунків, відповідальності сторін тощо¹;

3) має організуючий характер. Особливість адміністративних до­говорів полягає і в тому, що вони є договорами організаційного харак­теру, як і сама діяльність виконавчої влади. Адміністративний договір забезпечує координацію роботи різних управлінських структур у ви­падках, коли суб’єкти управління певними сторонами своєї діяльності є юридично рівноправними і виникає потреба в координації їх діяль­ності;

4) укладається з метою задоволення публічних інтересів, оскільки цільова спрямованість адміністративних договорів — це досягнення загального блага (договори у сфері управління державною власністю, договори, що забезпечують державні потреби та податкові угоди, тощо);

5) не підлягає зміні в односторонньому порядку, не допускається одностороння відмова від виконання договірних зобов’язань;

6) до нього не застосовуються норми про форс-мажор, що визна­чають надзвичайну і непереборну силу як обставину, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов’язань;

7) не може бути визнано конфіденційним;

8) часто є підставою для прийняття актів управління^[43].

Незважаючи на дискусійний характер питання щодо класифікації

адміністративних договорів за предметним критерієм, можна навести такий їх перелік: договори про компетенцію (розмежування або деле­гування повноважень і предметів відання); договори у сфері управлін­ня державною власністю; договори, що забезпечують державні по­треби (державні контракти (договори); контракти з державними служ­бовцями, студентами; фінансові та податкові угоди; договори про взаємодію, співпрацю; концесії та інвестиційні угоди; договори про надання деяких послуг приватним особам, наприклад, охорона громад­ського порядку та майна, надання комунальних послуг тощо.

До процедури укладення і виконання адміністративних договорів доцільно застосовувати загальні вимоги договірного права, встановле­ні цивільним законодавством, зокрема, такі, як форма договору, на­слідки її недодержання, випадки визнання договору недійсним та ін. Однак при розгляді зазначених питань слід ураховувати специфіку владного суб’єкта адміністративного договору (в першу чергу це сто­сується питань його компетенції), яка не врахована нормами цивіль­ного законодавства.

Специфіка адміністративного договору виявляється також у питан­ні відповідальності сторін за невиконання його умов. Її зумовлено можливістю застосування до учасників адміністративного договору заходів адміністративної відповідальності. Однак при розгляді цього питання слід ураховувати особливі умови застосування адміністратив­них стягнень до юридичних осіб та такого особливого суб’єкта адмі­ністративного договору, як орган виконавчої влади (чи орган місцево­го самоврядування), котрий сам наділений державно-владними повно­важеннями^[44].

Запитання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття «форма державного управлін­ня».

2. Наведіть класифікацію форм державного управління та охарактеризуйте кожний з видів.

3. Дайте визначення поняття «акта державного управління», назвіть його основні ознаки.

4. Назвіть критерії класифікації актів державного управління.

5. Охарактеризуйте стадії провадження з прийняття актів дер­жавного управління.

6. Наведіть основні ознаки адміністративного договору.

Читайте також:

1. Агентський договір: зміст, виконання та припинення
2. Адміністративний арешт активів та його наслідки
3. Адміністративний арешт та його види
4. Адміністративний арешт як вид адміністративного стягнення
5. Адміністративний захист об’єктів інтелектуальної власності від недобросовісної конкуренції
6. Адміністративний і територіальний поділи Запорозької Січі
7. Адміністративний і територіальний поділи Запорозької Січі
8. Адміністративний менеджмент
9. Адміністративний поділ, площа і населення українських земель у складі Речі Посполитої в першій воловині ХVІІ ст.
10. Адміністративний примус
11. Адміністративний примус застосовують на основі адміністративно-процесуальних норм.

Переглядів: 1601