Періоди та причини розвитку світового господарства

Після того як світова економіка склалася на рубежі століть, вона перетерпіла значні зміни, пройшовши через ряд періодів.

Період з початку Першої світової війни до початку 50-х рр. характеризується згортанням світових господарських зв'язків (у ході двох світових воєн, революцій і громадянських воєн, економічної кризи 30-х рр.) у сполученні із частковим відновленням їх в 20-е рр. і після Другої світової війни. У результаті обсяг світової торгівлі вийшов на рівень 1913 р. тільки через сорок років, а обсяг руху факторів виробництва - ще пізніше, якщо судити по міжнародному руху капіталу. Так, в 1913 р. обсяг експорту товарів з Російської імперії становив не набагато більше 1 млрд. дол. і зі США - 2,6 млрд. дол., в 1928 р. - 0,7 млн. дол. зі СРСР і 5,8 млрд. дол. зі США, в 1938 р. - відповідно менш 0,3 і 3,1 млрд. дол. і лише наприкінці 40-х рр. експорт зі СРСР перевищив 1 млрд. дол., а зі США - 12 млрд. дол. З урахуванням знецінення долара за цей час в 2,2 рази відновлення експорту в обох країнах відбулося фактично в 50-і рр.

Період 50 - 70-х рр. був часом, коли виникали інтеграційні угруповання (ЄС, СЭВ), бурхливо йшов процес транснаціоналізації та на цій основі активно переміщалися між країнами знання (технології), підприємницькі здібності та підприємницький капітал, відновився світовий ринок позикового капіталу й коли на свою особливу роль у світовому господарстві стали претендувати соціалістичні й країни, що розвиваються.

Період 80 - 90-х рр. характеризується насамперед тим, що для найбільш розвинених країн він став часом переходу в еру постіндустріалізації, для багатьох відсталих країн - активного подолання свого економічного відставання (Китай і нові індустріальні країни), для колишніх соціалістичних країн - повернення в лоно ринкової економіки, для всіх країн - лібералізації внутрішнього й зовнішнього господарського життя і її глобалізацій (див. тему 3).

Корінна причина виникнення й розвитку міжнародних економічних відносин - це розходження в наділеності країн факторами виробництва (економічними ресурсами), що, з одного боку, веде до міжнародного поділу праці, а з іншого боку, - до переміщення цих факторів між країнами.

Внаслідок різної наділеності факторами виробництва господарюючі суб'єкти спеціалізуються на виробництві обмеженого набору продукції. При цьому вони досягають високої продуктивності праці в її виготовленні, але одночасно змушені обмінюватися цією продукцією для задоволення своїх потреб. Спочатку поділ праці зароджується в рамках країни, потім охоплює сусідні країни й, нарешті, весь світ.

Міжнародний поділ праці являє собою спеціалізацію окремих країн на виробництві товарів і послуг, якими вони обмінюються між собою. До промислового перевороту (кінець XVIII - перша половина XIX вв.) міжнародний поділ праці базувалося на розходженнях у наділеності країн природними ресурсами: кліматом, ґрунтами, надрами, водними й лісовими ресурсами й т.д. Потім підсилюється спеціалізація, що ґрунтується на розходженнях у наділеності країн іншими факторами виробництва - капіталом, працею, підприємницькими здібностями, знаннями. Саме це сьогодні багато в чому визначає, на виробництві яких товарів і послуг для світового ринку спеціалізується країна. Так, Росія й сто років тому, і зараз поставляє на світовий ринок продукцію, виробництво якої забезпечується насамперед достатком природних ресурсів (на їхній базі тоді вирощувалися й експортувалися зерно, льон, лісоматеріали, зараз - енергоносії). Однак у цей час у українському експорті значне місце займають товари, виробництво яких пов'язане з достатком не тільки природних, але й інших ресурсів (наприклад, метали й добрива), або ж взагалі не залежить від наявності природних ресурсів у країні (озброєння).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Етапи формування світової економіки	\|	Тема 2. Міжнародна торгівля та митна логістика

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.