Етапи формування світової економіки

Більшість дослідників сходяться в тому, що світове господарство хоча й почало складатися дуже давно, остаточно сформувалося біля ста років тому. Усе почалося з міжнародної (світової) торгівлі, тобто руху товарів і послуг між країнами. Їхній ввіз з-за кордону називається імпортом, а вивіз - експортом. Міжнародна (світова) торгівля являє собою сукупність зовнішньої торгівлі всіх країн світу й має довголітню історію..

Жителі першої у світі держави - Єгипту - ще п'ять тисяч років тому торгували із сусідніми племенами, купуючи в них деревину, метали, худобу в обмін на продукти єгипетського ремесла й землеробства; вони також організовували експедиції для господарського освоєння нових земель. У той же час племена, що жили на території сучасної Росії, уже обмінювалися товарами із сусідніми й навіть віддаленими від них регіонами світу. Так, мідні й бронзові вироби з Кавказу й Південного Уралу й Сибіру розходилися по всій Євразії, перепродуючись одним плем'ям іншому.

До міжнародної торгівлі товарами стали підключатися торговці послугами. Фінікійські й грецькі купці не тільки торгували по всьому Середземномор'ю власними й придбаними в інших країнах товарами, але й робили послуги, перевозячи чужі вантажі й іноземних пасажирів.

Район Середземномор'я й Чорного моря разом із прилягаючими країнами Західної Азії став тим регіоном миру, де ще в далекій давнині зародилося ядро світового господарства. Поступово до нього приєднувалися інші господарські регіони миру - спочатку Південна Азія, потім Південно-Східна й Східна Азія, Росія, Америка, Австралія й Океанія й, нарешті, важкодоступні райони Тропічної Африки й Східної Азії.

Особливо великий внесок у становлення світової торгівлі товарами й послугами внесло активне поширення в новий час ринкових відносин (спочатку в Західній Європі, а потім в інших регіонах миру), великі географічні відкриття XV-XVII вв., поява в XIX в. машинної індустрії й сучасних видів транспорту й зв'язку Європейські купці, швидко багатіли, часто разом з монархами своїх країн (їхня міць також зміцніла в порівнянні із часами середньовічної роздробленості), прагнули до нових ринків і нових джерел капіталу. Спрага золота, нових земель, заморських товарів стимулювала одне з найбільших підприємств людства - хвилю експедицій з Європи на пошуки нових земель і торговельних шляхів. Експедиції Колумба, Васко де Гама, Магелана, Єрмака розширили межі світового ринку того часу в багато разів, приєднавши до нього величезні нові регіони. Господарські зв'язки із цими регіонами установилися після початку масового фабричного виробництва готових виробів в XIX в. спочатку в Західній Європі, а потім у Північній Америці, Росії і Японії. Переважно це були доступні всім прості й дешеві споживчі товари; вони вироблялися як для внутрішнього, так і для зовнішнього ринку. Їхньому збуту сильно сприяли пароплави, залізниці, телеграф, що з'явилися в раніше малодоступних куточках світу.

У результаті до кінця XIX в. склався світовий (всесвітній) ринок товарів і послуг, тобто сукупність національних ринків товарів і послуг (якщо використовувати широке визначення). По вузькому визначенню, це сукупність тільки тих товарів і послуг, які продаються й купуються на зовнішньому ринку. До них часто застосовується термін «торгуємі товари й послуги», тобто беруть участь у міжнародній торгівлі. Інші позначаються терміном «неторгуємі товари й послуги».

Хоча на світовому ринку, як і зараз, домінували товари, одночасно широко продавалися й деякі види послуг - фрахтові, банківські, біржові. Росія на світовому ринку виступав насамперед як експортер зерна й іншої сільськогосподарської продукції, а також деревини в Західну Європу, постачальник готових виробів у сусідні азіатські країни, а також як імпортер західноєвропейських готових виробів, матеріалів і напівфабрикатів.

Одночасно у світі посилювався рух майже всіх факторів виробництва — капіталу, робочої сили, підприємницьких здібностей, технології. Так, Росія стала прибігати до використання іноземного позичкового капіталу (перша зовнішня позика була зроблена Катериною II в 1769 р. у голландських банкірів), до залучення іноземного підприємницького капіталу (перша іноземна компанія - «Німецьке континентальне газове суспільство» - початку свою діяльність у Росії в 1855 р.), а потім сама приступилася (з кінця минулого століття) до експорту капіталу, переважно в сусідні азіатські країни. Іноземна робоча сила використовувалася в Росії з кінця XIX в. (іранські робітники працювали на бакинських нафтопромислах, китайські робітники брали участь у будівництві Транссибірської залізничної магістралі). Іноземний підприємницький досвід і іноземна технологія активно надходили в Росію, часто в супроводі іноземного капіталу (авіаційна промисловість у дореволюційній Росії виникла багато в чому на базі дочірніх підприємств французьких літакобудівних і моторобудівних компаній, звідси орієнтація дореволюційних авіапідприємств в основному на випуск літаків закордонної конструкції). В останні сто років СРСР активно надавала свою технологію й досвід господарювання як сусіднім, так і віддаленим країнам.

Потоки економічних ресурсів (факторів виробництва) спочатку йшли в одному напрямку - з невеликої групи найбільш розвинених країн в усі інші, менш розвинені країни. Британський, французький, бельгійський, голландський і німецький капітали були помітним елементом нагромадження капіталу в Америці й Росії, емігранти з Європи хазяйновито освоїли величезні простори Північної Америки, Південної Африки, Австралії й інших регіонів миру, а західні підприємці донесли в усі куточки миру епохальні досягнення західної науки (електрика, двигун внутрішнього згоряння, механічні засоби пересування).

Потім процес переміщення економічних ресурсів став більше комплексним: капітал, підприємницькі здатності й технологію стали не тільки імпортувати, але й експортувати середньо розвинені країни (включаючи царську Росію), а в експорті робочої сили активна участь стали приймати й слаборозвинені країни. У результаті міжнародний рух факторів виробництва стає взаємним, хоча аж ніяк не симетричним.

Таким чином, національні економіки виявилися учасниками не тільки світового ринку товарів і послуг, але й руху економічних ресурсів між країнами й регіонами. У цих умовах стало можливим говорити про більше широке поняття світового (всесвітнього) господарства, що охоплює рух товарів, послуг, а також факторів виробництва. Світове господарство склалося на рубежі Х1Х-ХХ ст.

Що являло собою світове господарство того часу, чим воно відрізнялося й чим походило на сучасне світове господарство?

Воно відрізнялося насамперед тим, що рівень економічного розвитку був набагато нижчим, ніж зараз. У світі вироблялося набагато менше продукції, наприклад, у США ВВП на рубежі розглянутих століть був майже в 25 разів меншим, ніж в нагальний час. Це впливало на рівень і якість життя. Так, в 1897 р. у тій частині Російської імперії, що нині є Російською Федерацією, приблизно 70 млн жителів була неписьменна (70,4% населення у віці від 9 до 49 років), середня тривалість життя становила 32 року (проти нинішніх 65 років). Невисоким було й споживання найцінніших продуктів харчування: річне споживання м'яса й м'ясопродуктів на душу населення в 1913 р. становило 29 кг (для порівняння 69 кг - в 1989 р. і 50 кг - в 1997 р.), молока й молочних продуктів - 154 кг у перерахуванні на молоко (396 кг - в 1989 г і 229 кг - в 1997 р.), фруктів і ягід- 11 кг (46 кг - в. 1986 р. і 28 кг - в 1997 р.).

У структурі світової економіки домінувало сільське господарство. У промисловості переважала легка й харчова індустрія, що базувалася в основному на кустарних і малих підприємствах. Сфера послуг була представлена переважно торгівлею, а також домашньою роботою з наймання, що виконувала численна домашня прислуга (її тримали навіть люди середнього статку). У Росії напередодні Першої світової війни в сільському господарстві було зайнято 75% населення, у промисловості й будівництві - 9%, у сфері послуг - 16%.

У той же час тодішнє світове господарство походило на сучасне високим ступенем участі в ньому національних економік. Якщо судити про участь тієї або іншої країни у світовому ринку, що характеризується насамперед експортною квотою, в 1913 р. у Російської імперії тільки по товарах вона становила (по оцінці) близько 10%, а в США - близько 6%. Для порівняння вкажемо, що експортна квота по товарах у Російської Федерації в 1997 р. склала 8,5%, а в США - також 8,5%. Для Росії й багатьох інших країн значення бюджетних надходжень з-за кордону було навіть вище, ніж зараз. Так, після 1897 р. (у тім році в Росії був уведений золотий стандарт) близько 40% інвестицій у промисловість забезпечувалося фінансами, що надходили з-за кордону, а напередодні Першої світової війни - навіть 55%. Однак ТНК були нечисленні, інтеграційні об'єднання були відсутні, а міжнародні організації були нечисленні й слабкі. Господарське життя усередині національних економік і у всьому світовому господарстві також були не менш ліберальні (а за багатьма показниками - навіть більше ліберальна), чим зараз. Капіталізм вільної конкуренції, що усе ще переважав у провідних країнах світу, означав низькі державні видатки й невисокі податки, відносну свободу міжнародної торгівлі й руху капіталу й робочої сили, хоча індустріальні країни збільшували імпортні мита (у Росії в 1877-1990 р. вони були збільшені більш ніж у два рази).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Механізм світового господарства і його складові частини	\|	Періоди та причини розвитку світового господарства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.246 сек.