Грибкові хвороби

В Україні найбільш поширені тверда і летюча сажки.

Тверда сажка. В районах з помірним і помірно холодним кліматом пшеницю поражає переважно Tilletia tritici Wint, а в теплі роки з меншою кількістю опадів може поширюватися Tilletia levis.

За зовнішнім виглядом уражене колосся відрізняється від здорового розчепіреними колосками і темно-зеленим забарвленням. Замість зерен утворюються сажкові мішечки чорного кольору. Вони мають різкий запах гнилого оселедця через присутність триметил-аміну. Найкращі умови для ураження твердою сажкою складаються при температурі 8-10°С і вологості ґрунту 60-80 %, тому озима пшениця уражується більше при пізніх строках сівби і глибокому загортанні насіння.

Летюча сажка (збудник Ustilago tritici). Уражений колос має вигляд обгорілого, замість квіток і зерен утворюється чорна спорова маса, яка легко розпорошується. Рослини заражаються під час цвітіння. У зараженому колосі формується зерно, всередині якого є міцелій гриба, що перебуває в стані спокою до висіву його в ґрунт. Зараженню рослин сприяє помірно волога та жарка погода під час цвітіння(відносна вологість повітря понад 50 %, середня температура повітря 23-25 °С).

Хвороби пшениці, викликані іржею.

Шкідливість цих хвороб полягає головним чином у порушенні ними нормального розвитку рослин: посилюється транспірація дихання, зменшується інтенсивність фотосинтезу і активність ферментів, передчасно всихає листя.

Найбільш поширені є три види іржі: бура, жовта, стеблова.

Бура або листкова іржа(Puccinia triticina). З усіх видів іржі вона найбільш поширена. Характерною ознакою цієї хвороби є іржаво-бурі , безсистемно розміщені на листках овальні пустули. Пізніше утворюються чорні пустули. Розвитку хвороби сприяє стійка тепла погода (15-20°С ) з високою вологістю повітря.

Навесні хвороба розвивається слабо. Тільки починаючи з фази колосіння, вона інтенсивно розвивається і досягає максимуму в фазі молочної стиглості. Значне ураження верхнього листка призводить до зниження врожайності на 40% і більше.

Жовта іржа. Найбільш поширена в західних областях України. Хвороба поширюється в роки з вологою й прохолодною весною та в першій половині літа. Вона уражає листя, піхви, колосові луски , остюки, навіть зерно. В місцях ураження утворюються характерні світло-жовті, дрібні уредопустули, розміщені правильними рядами у вигляді видовжених смужок. Жовта іржа знижує фотосинтетичну діяльність листків, затримує ріст кореневої системи рослин. При ураженні колоса зерно слабо наливається, підсихає і стає щуплим.

Стеблова або лінійна іржа. Найкращі умови для поширення стеблової іржі - сніжна зима, тепла погода під час вегетації і чергування теплої вологої погоди з сонячними днями. Уражує переважно стебла, рідше листя.

Пустули від жовто-бурого до темно-коричневого кольору довжиною до 1 см, розміщуються на листкових піхвах і стеблах у вигляді рядків. Спільне ураження стебла спричиняє вилягання рослин, стебла можуть надламуватися, а рослини гинуть.

Борошниста роса. Поширена хвороба пшениць, особливо прогресує в останні роки. Збільшення норм азотних добрив, підвищення норми висіву створюють винятково сприятливі умови для її розвитку.

Борошниста роса проявляється у вигляді білого павутинного нальоту і вато подібних подушок. Хвороба уражає листки, стебла, листкові піхви, іноді колосся.

Оптимальні умови для проростання спор і зараження рослин є 15-20°С та відносна вологість повітря 60-100%. Як правило, більше уражуються цією хворобою ранні посіви озимої пшениці. Борошниста роса дуже шкідлива. В уражених рослин порушується фотосинтезі в результаті знижується їх продуктивність.

При сильному ураженні восени пшениця нерідко гине взимку або навесні. Втрати врожаю в окремі роки можуть перевищувати 60 %.

Снігова пліснява (Fusarium nivale). Спостерігається в роки, коли на не промерзлий ґрунт випадає товстий шар снігу, під покривом якого у рослин посилюється процес дисиміляції, що призводить до їх ослаблення. Хвороба проявляється після танення снігу у вигляді плям на листках з білим або рожевуватим нальотом.

Листки склеюються, жовтіють і засихають. Часто засихають і інші частини рослин, що призводить до їх загибелі.

Весняне боронування зменшує негативний вплив снігової плісняви.

Кореневі гнилі найпоширеніші хвороби пшениці. Уражують корінь, підземне міжвузля, основу і нижнє міжвузля стебла, що призводить до гнилі коренів, загибелі проростків, відмирання продуктивних стебел, пустоколосиці, неповноцінності колосу і щуплості зерна. На пшениці найчастіше спостерігаються звичайна або гельмінтоспоріозна, церкоспорельозна (або ломкість стебел).

Звичайна або гельмінтоспоріозна гниль. Хвороба викликає побуріння і деформацію проростків, гниль коренів, підземного міжвузля і основи стебел, пригнічення росту рослин , загибель продуктивних стебел, розвиток неповноцінного колоса із щуплим зерном, вилягання. Проявляється у вигляді бурих смуг і плям , на яких у вологу погоду утворюється рожевуватий наліт.

Найкращими умовами для поширення цієї хвороби є температура 20-22°С, відносна вологість повітря 40% і вище.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Дози внесення вапна	\|	Бактеріальні хвороби

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.