Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Дози внесення вапна

Дози вапна визначаються залежно від ступеня кислотності ґрунтів, їх механічного складу, відношення сільсько­господарських культур до кислотності і способу внесення вапна. На ґрунтах середньої і великої кислотності під більшість сіль­ськогосподарських культур для нейтралізування надмірної кис­лотності в усьому орному шарі звичайно застосовую дози вапна.

Повну дозу вапна знаходять множенням показників гідролі­тичної кислотності, вираженої в міліграм-еквівалентах на 100 г ґрунту на коефіцієнт 1,5, що являє собою результат розрахунку кількості вапна в тоннах на 1 га орного шару ґрунту на 1 мг-екв водню.

Так, наприклад, при гідролітичній кислотності, яка дорівнює 3,0 мг-екв, доза вапна дорівнює 3,0• 1,5=4,5 т на 1 га.

Великі дози вапна при їх одночасному внесенні можуть різко зрушити реакцію в лужну сторону і несприятливо позначитись на розвиткові льону, картоплі та деяких інших культур, особливо на легких ґрунтах, які не мають достатньої буферності. Тому в практиці вапнування мінеральних ґрунтів не рекомендується од­ночасне внесення вапна в дозах понад 6 т на 1 га.

У сівозмінах з великими площами вирощування льону і кар­топлі дози вапна зменшуються. В господарствах, де багато ви­рощується картоплі і льону, доза вапна звичайно не повинна пе­ревищувати дози, що відповідає 1/2 гідролітичної кислотності; краще застосовувати вапнисті матеріали, що містять магній.

В господарствах північних районів, що мають посіви цукро­вих буряків, дози вапна треба збільшувати до рівня доз, визна­чених за полуторною і навіть подвійною гідролітичною кислот­ністю, з обов'язковим внесенням борних добрив.

Якщо даних гідролітичної кислотності немає, то для визна­чення примірних доз вапна можна користуватися показниками обмінної кислотності ґрунтів.

Для торфових кислих ґрунтів можна застосовувати більші дози, які на верхових болотах становлять 8—10 т на 1 га.

Тепер багато господарств нечорноземної смуги вже мають картограми кислотності ґрунтів. У найближчі роки картограми будуть складені або обновлені в усіх колгоспах і рад­госпах. На картограмах і в доданих до них рекомендаціях зазна­чаються не тільки ступінь кислотності ґрунту, але й дози вапна для кожного поля, що набагато полегшує обґрунтоване прак­тичне застосування вапна. При необхідності уточнення дози на окремих ділянках легко зробити на основі визначення обмінної кислотності (pH) ґрунтового зразка в найближчій агрохімічній лабораторії або в самому господарстві. Для цього використо­вують дуже простий прилад Н. І. Алямовського.

Найкраще вносити повні дози вапна восени під зяблеву оран­ку. В цьому випадку добре перемішується вапно з орним шаром.

Високий ефект від вапна вже в перший рік його застосування досягається пошаровим внесенням, при якому 3/42/3 дози вно­сять під плуг, 1/41/3 — під культиватор.

Внесення повних доз вапна — захід дуже ефективний і з три­валим післядіянням, але трудомісткий. У зв'язку з цим в практи­ці сільськогосподарського виробництва часто вдаються до вапну­вання малими дозами.

Застосування малих доз вапна розраховано на нейтра­лізацію кислотності ґрунту в зоні проростання насіння. Малі дози вапна вносять неглибоко, а саме в зону розвитку молодих коре­нів, які особливо чутливі до кислотності ґрунтового розчину. В такому випадку застосовують половинні і ще менші дози.

Внесення вапна. Вапнування, нейтралізуючи шкідливу кис­лотність, створює сприятливі умови для більшої ефективності ор­ганічних і мінеральних добрив. У зв'язку з цим найбільше підви­щення врожаю досягається при поєднанні вапна з різними орга­нічними і мінеральними добривами.

Проте при безпосередньому змішуванні великих доз вапна з аміачними формами азотних мінеральних добрив, торфомінеральними аміачними добривами і гноєм можуть бути великі втрати азоту у вигляді аміаку. При змішуванні великих доз вап­на з суперфосфатом відбувається перетворення легкорозчинних сполук фосфору в менш розчинні і менш доступні для рослин. Погані результати дає взаємодія вапна з деякими мікродобрива­ми, наприклад з борними добривами.

Щоб не допустити втрат поживних речовин з добрив або зни­ження доступності елементів живлення, що містяться у них, вап­но та інші добрива вносять на одне і те ж саме поле, але в різні строки або загортають в ґрунт окремо, по можливості в різні ша­ри ґрунту.

Наприклад, для того щоб не зменшити розчинність фосфорит­ного борошна, його вносять в ґрунт під час осіннього обробітку, а вапно — навесні; в іншому випадку восени під оранку вносять фосфоритне борошно, а вапно — під культивацію.

При одночасному внесенні вапна з гноєм або компостом спо­чатку розсівають вапно, потім вносять органічні добрива і ра­зом приорюють.

Внесення вапна одночасно з мінеральними добривами цілком допустиме і бажане, але тільки невеликими дозами, розрахова­ними на нейтралізацію фізіологічно або хімічно кислих добрив. У цьому випадку на 1 ц мінеральних добрив звичайно припадає від 0,5 до 1,2 ц вапна.

Основною агрохімічною вимогою щодо розсівання вапнистих матеріалів (як і до внесення інших добрив), є рівномірний роз­поділ їх по всій поверхні поля.


Читайте також:

  1. V. Класифікація і внесення поправок
  2. Агрегати для приготування, навантаження та внесення добрив.
  3. Агрегати для приготування, навантаження та внесення добрив.
  4. Баланс гумусу на полях сівозмін господарства, норми внесення органічних добрив на полях сівозмін
  5. Безпосереднє інтегрування. Внесення сталої, змінної або функції під знак диференціалу
  6. Бюджетний розпис. Порядок внесення та оформлення змін до розпису.
  7. Види конституцій. Класифікація конституцій за соціальними та за юридичними ознаками, за формою вираження, порядком прийняття, за способами внесення змін, часу дії.
  8. Внесення витрати винесення
  9. Внесення відомостей про нагородження й заохочення
  10. Внесення відомостей про роботу
  11. Внесення відомостей у разі звільнення
  12. Внесення до постанови подання прокурора




Переглядів: 3325

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Кислотність ґрунтів і значення вапнування. | Грибкові хвороби

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.