Морфологічні особливості зарнових культур.

Усі зернові культури родини злакових мають багато спільного у морфологічній будові органів.

Коренева система злаків - мичкувата, не має головного корення. Проте серед численних тонких корінців розрізняють корінцці, які розвиваються безпосередньо з насіння і утворюють так звану зародкову або первинну, кореневу систему, та корінці, що закладаються у вузлі кущення і формують вузлову, або вторинну кореневу систему.

Мичкувате коріння злакових рослин розміщується переважно в одному шарі грунту на глибині до 40 см, а деякі корінці проникають у грунт на глибину до 1 м, а окремі – до 1,5 – 2 м.

Фізіологічна активність кореневої системи залежить від виду рослин. Наприклад, в озимого жита і вівса вона висока, легко засвоює елементи живлення з важкорозчинних сполук грунту; у пшениці особливо ярої, - недомтатня і потребує у грунті легкорозчинних сполук позитивних речовин.

Стебло у злакових рослин – соломина. У хлібів першої групи, а також у проса й рису вона являє собою циліндричну трубку з порожниною в середині, висотою 1 – 1,5 м; у кукурудзи соломина досягає висоти 3 – 5 м. у більшості рослин стебло розділяється стебловими вузлами з поперечними перегородками на 5 – 7 міжвузлів може досягати 20 – 25 і більше. Темп росту міжвузлів різні: друге міжвузля росте швидше і тому довше за розмірами, ніж перше, третє росте інтенсивніше і більше, ніж попереднє і т. д.

Листок лінійної форми, складається з двох частин: нижньої – листкової піхви, яка у вигляді трубки охоплює стебло, і верхньої листкової пластинки. Між піхвою і пластинкою з внутрішнього боку листа є тонка плівка – язичок, який щільно прилягає до стебла і захищає нижню його частину від затікання води та проникнення збудників хвороб; із зовнішнього з обох боків – так звані вушка (ріжки), які частково або повністю охоплюють стебло.

Листкова поверхня – основний орган фотосинтезу у рослин.

Зернові злакові рослини утворюють кілька типів суцвіть – колос (пшениця, жито, ячмінь) волоть – (овес, просо, рис), а в кукурудзи на одній рослині утворюється два суцвіття: чоловіче (тичинкове) – волоть (султан) і жіноче (маточкове) – качан.

Колос складається з колосового стрижня, який поділяється на окремі членики. На виступах кожного членика розміщується один (у пшениці, житі) або три колоски (у ячменю), які складаються з квіток.

Основою волоті є вісь, яка розгалужується на бічні гілки. На кінцях гілок волоті сидять коломки.

Качан, який зверху вкритий листковими обгортками складається із стержня та колосків з жіночими квітами. Колоски вертикальними рядками розміщуються у комірках сткржня. Кількість рядків зерен на качані кукурудзи завжди парна.

В основі кожного колоска є дві колоскові луски різної форми і розміру. Між ними розміщуються квіти. Кожна квітка має дві квіткові луски – нижню і верхню. Нижня квіткова луска в астистичних хлібів несе на собі остюк. Між квцтковими лусками знаходиться маточка, яка складається із зв’язі з двома пірчастими приймочками, та трьох тичинок, за винятком рису, у якого їх шість.

Плід злакових рослин називається зернівною (зерном). У зернівці розрізняють три головні частини: оболонку, зародок та ендосперм. Ендосперм складається з двох шарів – зовнішнього, який утворюється із стінок завязі і називається плодовою оболонкою, і внутрішнього, що утворюється із стінок насінного зачатка і називається насінною оболонкою.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Перша група	\|	Особливості росту і розвитку злаків (наприкладі пшениці).

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.043 сек.