• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

НАКОПИЧУВАЛЬНА ВІДОМІСТЬ ЗА РОЗРАХУНКАМИ З ПІДЗВІТНИМИ ОСОБАМИ

№ з/п	КЕКВ	Номер авансового звіту підзвітної особи	Прізвище, ім’я, по батькові підзвітної особи	Залишок на початок місяця за субрахунком № 362	Видано під звіт і відшкодовано перевитрат — дебет субрахунка № 362
Дата виникнення заборгованості	Дебет	Кредит	Дата	Кредит субрахунка № 301	Дата	Кредит субрахунка № 30__
			Беляєв О. О.				5,03	150,00
			Городова В. І.	27,02		17,43	6,03	17,43
			Шамова В. Н.				7,03	243,98
І так далі до кінця
Усього	5769,37	1411,20		13 998,30
Сума оборотів

Закінчення табл. 3.15

Виконавець: ________ _______ _______________

^{(посада) (підпис) (ініціали і прізвище)}

Перевірив: __________ __________ _____________

^{(посада) (підпис) (ініціали і прізвище)}

Головний бухгалтер: ________ ______________ «___» _________ 20 ___ р. Додаток на ________ аркушах

Дебетовий залишок указує на наявність в обліку авансових сум, за якими ще не подано звітів, кредитовий відображає розмір перевитрат за Звітами порівняно із сумами, отриманими під звіт.

У балансі бюджетних установ дебетове сальдо показують у складі оборотних активів, кредитове — у складі зобов’язань установи.

Схему відображення в обліку розрахунків із відрядженими особами наведено на рис.3.9.

Рис. 3.9. Схема обліку розрахунків із підзвітними особами

3.6. Облік розрахунків із відшкодуванням
завданих збитків

Суми завданих збитків установам від розкрадання й нестач матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, що віднесені на рахунок винних осіб, та інші суми, які підлягають утриманню в установленому порядку, обліковують на активному субрахунку № 363 «Розрахунки з відшкодування завданих збитків».

Для обчислення розміру збитків від розкрадання, нестач, псування матеріальних цінностей застосовують Порядок визначення розмірів збитків від крадіжок, нестач, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджений Постановою Кабі-
нету Міністрів України від 22.01.1996 р. № 116 (зі змінами та доповненнями). Згідно із цим Порядком розмір збитків визначається за балансовою вартістю цих цінностей (без зносу), але не нижче за 50 % балансової вартості з урахуванням індексів інфляції, які щомісяця визначає Держкомстат України, податку на додану вартість та акцизного збору, й обчислюється за формулою:

(3.1),

де Р_з — розмір збитків (у грн);

Б_в — балансова вартість на момент встановлення факту розкрадання, нестачі, знищення, псування матеріальних цінностей (у грн);

А — амортизаційні відрахування (у грн);

І_інф — загальний індекс інфляції;

ПДВ — розмір податку на додану вартість (у грн);

А_зб — розмір акцизного збору (у грн).

У разі розкрадання, нестачі, знищення/псування матеріальних цінностей, що підлягають списанню на видатки мірою їх придбання й обліковуються лише в кількісному вираженні, розмір збитків визначають на підставі ринкових цін на аналогічні матеріальні цінності, зменшених пропорційно до фактичного зносу, але не нижче за 50 % ринкової ціни.

Відповідно до п. 10 зазначеного Порядку в розпорядженні установи залишається тільки сума на погашення збитків, а залишок коштів переказують до Державного бюджету України.

Розмір збитків, завданих установі працівниками, які виконують операції, пов’язані із закупівлею (зберіганням, продажем, обміном, доставкою, пересиланням тощо) у процесі виробництва дорогоцінних металів і коштовного каміння, відходів і брухту, що містять дорогоцінні метали та каміння, а також валютних цінностей, визначається Законом України«Про визначення розміру збитків, завда-
них підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), нестачею або втратою дорогоцінного каміння та валютних цінностей» від 06.06.1995 р. № 217/95-ВР. Збитки, допущені внаслідок недбалості в роботі, порушення спеціальних правил, інструкцій визначаються в таких розмірах:

· дорогоцінних металів (золото, срібло, платина та інші метали платинової групи) — у подвійному розмірі вартості цих металів у чистому вигляді за відпускними цінами, що діють на день завданих збитків;

· музейних експонатів, що містять дорогоцінні метали й коштовне каміння, — за оцінкою, проведеною експертами з урахуванням історично-художньої цінності експоната й у подвійному розмірі вартості цих металів;

· іноземної валюти, а також платіжних документів та інших цінних паперів в іноземній валюті — у сумі, еквівалентній потрійній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день виявлення завданих збитків;

· заборгованість працівників установ у разі неповернення в установлений термін авансу, виданого в іноземній валюті на службове відрядження або господарські потреби, та в інших випадках нездавання іноземної валюти, отриманої під звіт, стягується в розмірі, еквівалентному потрійній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованих у валюту України за обмінним курсом Національ-
ного банку України на день погашення заборгованості.

Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) бланків цінних паперів і документів суворого обліку відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.1996 р. № 1009 (доповнення до Порядку № 116, п. 7) обчислюють із застосуванням коефіцієнта:

5 — до номінальної вартості, зазначеної на бланках цінних паперів і документів суворого обліку, або до вартості документів суворого обліку, установленої законодавством;

50 — до вартості придбання (виготовлення) бланків цінних паперів і документів суворого обліку, на яких не зазначено номінальної вартості або вартість яких не встановлено законодавством.

Розрахунок розміру збитків від псування бланків суворої звітності, для яких у законодавстві визначено вартість, виконують за формулою:

Р_з = Н_с · K, (3.2),

де Р_з — розмір збитків від нестачі одного бланка;

Н_с — вартість бланка суворого обліку, передбачена законодавством на момент встановленого факту крадіжки, нестачі, зни-
щення (псування);

K — коефіцієнт.

Відображення в бухгалтерському обліку сум, що надходять до каси установи або утримані із заробітної плати, стипендій на відшкодування завданих установі збитків проводиться за кредитом субрахунка № 363 і дебетом рахунка № 301.

Стягнуті суми спрямовуються насамперед на відшкодування збитків, завданих установі, а решту перераховують до Державного бюджету України.

Суми відшкодованих збитків установі зараховують до доходів спеціального фонду як власні надходження від реалізації майна.

Кореспонденцію рахунків, за якими відображаються в обліку розрахунки з відшкодування завданих збитків, наведено в табл. 3.16.

Суми заборгованості за нестачами, втратами й розкраданнями мають перебувати під постійним контролем і відшкодовуватися незалежно від притягнення винних осіб до кримінальної чи адміністративної відповідальності.

Таблиця 3.16

ОСНОВНІ БУХГАЛТЕРСЬКІ ПРОВЕДЕННЯ З ОБЛІКУ
РОЗРАХУНКІВ ІЗ ВІДШКОДУВАННЯ ЗАВДАНИХ ЗБИТКІВ

Виявлені суми крадіжок і розтрат матеріальних цінностей відносяться на винних осіб у сумі, яку зазначено в акті ревізії чи перевірки. У разі потреби документи про виявлені розтрати й розкрадання передають до судових чи слідчих органів і встановлюють контроль за проходженням справ у судових інстанціях.

У практичній діяльності бюджетних установ нерідко трапляються випадки виявлення нестач матеріальних цінностей і грошових коштів, а також збитків від псування матеріальних цінностей через недбалість у роботі окремих працівників. У такому разі відповідно до статті 130 КЗпП заподіяну шкоду може добровільно відшкодовувати винна особа цілком або частково. Відшкодування шкоди, що не перевищує середнього місячного заробітку, здійснюється за наказом (розпорядженням) керівника установи відрахуванням із заробітної плати працівника. Розпорядження має бути зроблено не пізніш як упродовж двох тижнів від дня виявлення завданої працівником шкоди і призначено до виконання не раніш як через сім днів від дня повідомлення про це працівника. Обчислюючи розмір відрахувань, беручи до уваги обмеження, встановлені статтею 128 КЗпП, згідно з якою під час кожної виплати заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не має перевищувати 20 %, а в окремих випадках — 50 % заробітної плати, що підлягає виплаті працівникові.

Якщо працівник не згоден із відрахуванням або з його розмірами, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, визначеному законодавством. У решті випадків (відповідно до статті 136 КЗпП) керівник установи подає позов до районного (міського) суду, після чого суд приймає відповідне рішення.

Операції з обліку дебіторської заборгованості за розрахунками з відшкодування завданих збитків відображають у різних меморіальних ордерах.

Аналітичний облік за субрахунком № 363 за кожною винною особою ведеться на картках ф. № 292а, в яких неодмінно зазначається сума заборгованості та дата її виникнення.

3.7. Облік розрахунків за платежами
й податками до бюджету

Доходи бюджетних установ підлягають оподаткуванню. Згідно з чинним законодавством бюджетні установиє платниками податків та платежів до бюджету. Оподаткуванню й перерахуванню до бюджету зборів і обов’язкових платежів підляга-
ють отримані доходи за рахунок асигнувань з державного та місцевих бюджетів, а також власні надходження установ, перелік яких наведено на рис. 3.10.

Рис. 3.10. Бюджетні установи як платники податків
і платежів до бюджету

Для обліку розрахунків за податками та платежами до бюджету застосовують активно-пасивний рахунок № 64 «Розрахунки з податків та платежів», який має два субрахунки:

· № 641 «Розрахунки за платежами й податками в бюджет»;

· № 642 «Інші розрахунки з бюджетом».

За кредитом субрахунків відображаються суми фактично утриманих та нарахованих податків і платежів до бюджету (податок з доходів фізичних осіб, податок на додану вартість, податок на прибуток, податок на землю, податок із транспортних засобів, збір за спеціальне використання водних ресурсів та забруднення навколишнього середовища, виторг від реалізації основних засобів). За дебетом відображається факт перерахування податків та платежів у дохід бюджету.

Сплата податку на прибуток бюджетними установами регулюється Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. з подальшими змінами й доповненнями, яким передбачено спеціальні норми щодо оподаткування неприбуткових установ та організацій.

Як уже зазначалося в попередньому розділі, бюджетні установи належать до неприбуткових, тобто їхня діяльність не передбачає отримання прибутку. Підтвердженням неприбутковості установ є відповідним чином оформлені статутні документи. Конче важливе значення має правильність їх оформлення, оскільки не підлягають оподаткуванню лише доходи від проведення основної діяльності. Щоб установа вважалася «повною мірою неприбутковою» та мала можливість скористатися спеціальним порядком оподаткування, їй необхідно пройти реєстрацію в податкових органах, де її внесено до Реєстру неприбуткових організацій.

Критерієм віднесення тієї чи іншої установи до неприбуткової є відповідність її статутних документів вимогам норм законодавчої бази про неприбуткові організації. Статутні документи таких організацій повинні мати вичерпний перелік видів діяльності. При цьому в них не мають зазначатися види діяльності, спрямовані на отримання прибутку. Законом про податок на прибуток (п. 7.11) передбачено перелік установ та організацій, які в разі дотримання всіх зазначених вимог щодо оформлення статутних документів можуть бути зареєстровані як неприбуткові, та перелік доходів, отриманих неприбутковими організаціями, що звільняються від оподаткування податком на прибуток.

У разі, якщо неприбуткова організація отримає дохід із інших джерел, ніж установлено для її неприбуткової групи, такі доходи підлягають оподаткуванню на загальних підставах. У цьому випадку установи стають звичайними платниками податку на прибуток стосовно таких доходів. Оподаткований прибуток обчислюють як різницю між сумою доходів, отриманих з інших джерел, та сумою витрат, пов’язаних з отриманням зазначених доходів, але в межах цих доходів.

Такі установи, крім бухгалтерського обліку, в обов’язковому порядку ведуть податковий облік та сплачують податок на прибуток за ставкою 25 % об’єкта оподаткування господарської діяльності щоквартально,за наростаючим підсумком від початку звітного податкового року.

Об’єктом оподаткування цих установ є прибуток, який визначається зменшенням суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань.

Якщо доходи неприбуткових організацій, отримані впродовж звітного (податкового) року, на кінець І кварталу наступного за звітним року перевищують 25 % загальних отриманих валових доходів, такі установи також підлягають оподаткуванню. За підсумками першого кварталу наступного за звітним роком вони мають сплатити до бюджету податок на прибуток у терміни, встановлені для інших платників податку на прибуток.

Не підлягають оподаткуванню доходи неприбуткових установ, зокрема доходи закладів і установ освіти, науки, культури, охорони здоров’я, а також архівних установ, зареєстрованих як неприбуткові й утримуваних за рахунок бюджету. Ці доходи зараховуються до складу кошторисів на їх утримання й використовуються лише на фінансування видатків за кошторисом (включно із фінансуванням господарської діяльності згідно з їхніми статутами), складеного й затвердженого в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо за наслідками звітного (податкового) року доходи на утримання зазначених установ перевищують суму, визначену кошторисом, сума перевищення враховується у складі кошторису наступного року, при цьому із суми перевищення доходів над видатками зазначених неприбуткових установ податок на прибуток не сплачується.

Перелік платних послуг, які можуть надаватися зазначеними установами, визначає Кабінет Міністрів України.

Операції з нарахування податку на прибуток відображають за кредитом субрахунка № 641 і дебетом субрахунка № 432; під час сплати до бюджету на перераховану суму податку дебетується субрахунок № 641 і кредитуються субрахунки № 313, 323, 324.

Визначення платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій регулюється Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до цього Закону бюджетні установи, що здійснюють господарську діяльність або планують її здійснювати, можуть реєструватися і бути платником цього податку за добровіль-
ним рішенням. Обов’язковій реєстрації платника податку підля-
гають ті установи, в яких загальна сума від здійснення операцій з продажу товарів, робіт і послуг, що підлягають оподаткуванню, впродовж останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Базу оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначають, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижчою за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів) за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (послуг), згідно вз законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включають будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв’язку із компенсацією вартості товарів (послуг).

Податок становить 20 % бази оподаткування й додається до ціни товарів (робіт, послуг). Датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, що припадає на податковий період, упродовж якого відбувається будь-яка із подій, що сталася раніше:

· або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послу) за готівкові грошові кошти — дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої — дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

· або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами із додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкове зобов’язання — це загальна сума податку, отримана (нарахована) платником податку в звітному періоді. Звітним податковим періодом вважають період, за який платник податку зобов’язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.

Бюджетні установи, що є платниками податку, зобов’язані надавати покупцеві податкову накладну, в якій зазначають:

· порядковий номер податкової накладної;

· дату виписування податкової накладної;

· повну або скорочену назву, юридичної особи, зазначеної у статутних документах, або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

· податковий номер платника податку (продавця та покупця);

· місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

· опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їхню кількість (обсяг, об’єм);

· повну або скорочену назву, зазначену в статутних документах отримувача;

· ціну поставки без урахування податку;

· ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

· загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкову накладну складають у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної видається покупцеві, копія залишається в установі. Податкова накладна є звітним податковим і водночас роз-
рахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається винятково установам, зареєстрованим як платник податку.

Здійснюючи оподатковувані податком на додану вартість операції з продажу товарів (робіт, послуг) і сплачуючи податок на додану вартість до бюджету, бюджетні установи за наявності податкових зобов’язань згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» можуть формувати й податковий кредит. Податковий кредит — це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Установи, які підпадають під визначення платників податку, зобов’язані зареєструватисяяк платники податку в органах Державної податкової служби за місцем розташування та вести податковий облік, який передбачає окреме ведення реєстру отриманих і виданих податкових накладних (окремо з продажу та придбання) щодо операцій, які підлягають оподаткуванню і звільнених від оподаткування. Зведені результати такого обліку відображають у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до чинного законодавства.

Законом передбачено низку операцій, що не є об’єктом оподаткування, а також операції бюджетних установ, які звільняються від оподаткування.

Не є об’єктом оподаткування операції:

· з надання державних платних послуг фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, обов’язковість отримання (надання) яких установлюється законодавством, включно із платою за реєстрацію, отримання ліцензії (дозволу), сертифікатів у вигляді зборів, державного мита тощо;

· безоплатного передавання до державної або комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст або до їх загальної власності об’єктів усіх форм власності, що перебувають на балансі одного платника податку й передаються на баланс іншого платника, якщо такі операції здійснюються за рішенням Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Звільнено від оподаткування операції:

· з надання, згідно із Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8.06.2005 р. № 435 послуг з вищої, середньої, професійно-технічної та початкової освіти закладами освіти, що мають ліцензію на надання таких послуг і послуг з виховання та освіти дітей будинками культури в сільській місцевості, дитячими музичними та художніми школами, школами мистецтв;

· надання послуг з охорони здоров’я, згідно із Переліком, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 05.10.1998 р. № 1602, закладами охорони здоров’я, що мають ліцензію на надання таких послуг;

· надання культових послуг і предметів культового призначення релігійними організаціями за Переліком, затвердже-
ним постановою Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 р.
№ 1010.

Установи (платники податку), які здійснюють операції з продажу товарів (робіт, послуг) і звільнені від оподаткування, не мають права включати до податкового кредиту суми податку, що сплачені (нараховані) у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до видатків за рахунок коштів загального чи спеціального фондів. Суми податку, сплачені платником за придбані товари (роботи, послуги), у такому разі відшко-
довуютьсяза рахунок відповідних джерел фінансування.

Стосовно права на податковий кредит з інших операцій, які, відповідно до Закону, оподатковуються податком на додану вартість, то бюджетні установи мають право на податковий кредит звітного періоду в оплату товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу кошторисних витрат, лише в тій частині, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Порядок відображення операцій з обліку розрахунків за ПДВ у разі звільнення від оподаткування та за наявності права на податковий кредит ілюструє табл. 3.17.

Таблиця 3.17

ОСНОВНІ БУХГАЛТЕРСЬКІ ПРОВЕДЕННЯ
З ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ ІЗ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

Розрахунки з бюджетом за податком на додану вартість доціль-
но вести на трьох субрахунках другого порядку:

· субрахунку № 641/1— Розрахунки з бюджетом за ПДВ;

· субрахунку № 641/2 — Податковий кредит;

· субрахунку № 641/3 — Податкове зобов’язання.

Нарахування податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства проводиться за кредитом субрахунка № 641/3 та дебетом субрахунка № 811; перерахування суми податку до бюджету відображається за дебетом субрахунка № 641/3 та кредитом субрахунків № 313, 323.

Основним документом, що регулює земельні відносини в Україні, є Земельний кодекс України,ухвалений ВР 25.10.2001 р., а справляння земельного податку здійснюється відповідно до Закону України від 3.07.1992 р. № 2335–Х11«Про плату за землю» (зі змінами і доповненнями), яким визначено коло платників земельного податку, ставки податку, порядок його обчислення і сплати, а також пільги окремим категоріям платників. Ставки земельного податку встановлюють залежно від грошової оцінки землі. Бюджетні установи як землекористувачі земельними ділянками із земель державної та комунальної власності виступають в ролі платників земельного податку в таких випадках:

· у разі надання ними в оренду будівель, споруд, приміщень, розташованих на земельних ділянках, що перебувають в їхній власності чи користуванні;

· коли вони мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства;

· коли у них у користуванні є земельні ділянки, зайняті житловим фондом.

Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у користуванні бюджетної установи, зокрема на умовах оренди, а платниками — власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі.

Плата за землю справляється у двох формах:

· земельний податок;

· орендна плата.

Податок на земельні ділянки, зайняті житловим фондом, сплачується бюджетними установами у розмірі 3 % суми земельного податку.

Податок на земельні ділянки, зайняті госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їхніми частинами), переданими в тимчасове користування, (оренду) сплачується бюджетними установами в установлених розмірах на загальних підставах.

За умови передання в оренду приміщень бюджетна установа сплачує земельний податок за передану частину ділянки під таким приміщенням за рахунок отриманої орендної плати.

Основним Законом, що регулює організаційні відносини, пов’яза-
ні з переданням в оренду майна державних підприємств, а також питання справляння до бюджету плати за оренду державного майна, є Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 р. № 2269-Х11. Методику обчислення орендної плати й порядок її використання для об’єктів, що перебувають у державній власності, визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами та доповненнями), згідно з якою платники податків сплачують до Державного бюджету України плату за оренду нерухомого майна в розмірі 50 % суми орендної плати.

Операції з обліку земельного податку та плати за оренду відображаються такими бухгалтерськими проведеннями:

· на суму нарахованого земельного податку та платежу за оренду дебетується рахунок № 80 та кредитується субрахунок № 642;

· у разі перерахування коштів дебетується субрахунок № 642 та кредитуються рахунки № 31, 32.

Згідно із нормами Закону«Про податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991 р. № 1963 (зі змінами та доповненнями) до платників зазначеного податку віднесено й бюджетні установи, які мають зареєстровані транспортні засоби.

Податок із транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

За придбані впродовж року транспортні засоби податок сплачується перед їх реєстрацією за термінами сплати (кварталами), які не настали, починаючи з кварталу, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.

За транспортні засоби, зняті протягом року з реєстрації (перереєстровані), здійснюється перерахунок розміру податку перед зняттям їх з реєстрації за термінами сплати (кварталами), які не настали, починаючи з наступного за тим, в якому транспортний засіб знято з реєстрації.

Сума податку, який справляється з власників транспортних засобів, залежить від типу транспортного засобу, обсягу двигуна та ставки, визначеної з коду транспортного засобу. Під час розрахунку податку враховуються ті транспортні засоби, які, за даними бухгалтерського обліку, перебували на балансі установи станом на 1 січня поточного року. Розрахунок податку здійснюють раз на рік, подають до податкової інспекції до 1 березня наступного за звітним роком і сплачують щоквартально рівними частинами.

Операції з нарахування податку обліковують за дебетом рахунка № 80 та кредитом субрахунка № 641.

Перерахування податку до бюджету проводитьсяза дебетом субрахунка № 641 та кредитом субрахунків з обліку грошових рахунків на реєстраційних і поточних рахунках.

Крім податку з транспортних засобів, бюджетні установи сплачують до бюджету збір за викиди в атмосферне повітря забруднювальних речовин стаціонарними й пересувними джерелами забруднення, розрахунок і порядок сплати якого регулюється Інструкцією про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженою Наказом Мінекобезпеки України від 19.07.1999 р. Суму збору платники обчислюють самостійно щокварталу на підставі затверджених лімітів, виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду, на підставі нормативів збору за ці викиди.

На суму нарахованого збору робиться запис:

Дебет рахунка № 80 Кредит субрахунка № 641

Порядок нарахування та сплати інших податків і платежів розглянуто у відповідних розділах підручника.

Операції з обліку розрахунків за платежами і податками до бюджету відображають у різних меморіальних ордерах. Аналітичний облік за субрахунками № 641, 642 ведуть окремо за кожним видом податків і платежів на картках ф. № 292а або в машинограмі «Відомість обліку фінансово-розрахункових операцій».

Відповідно до бюджетної класифікації видатків суми загальнообов’язкових платежів та податків до бюджету (крім податку з транспортних засобів та податку з доходів фізичних осіб) відображають за кодом економічної класифікації видатків 1139. Податок із транспортних засобів відображається за кодом 1135.

3.8. Облік розрахунків з іншими дебіторами
і кредиторами

Установлення господарських відносин бюджетних установ з іншими суб’єктами господарювання чи фізичними особами передбачає виникнення між ними певних прав та обов’яз-
ків. Виникнення заборгованості пов’язане з тим, що одночасне виконання обома сторонами зустрічних зобов’язань за договором відбувається вкрай рідко. Як правило, спочатку свої зобов’язання виконує одна зі сторін, внаслідок чого у неї виникає право вимоги компенсації за заборгованістю, яка виникла у формі, обумовленій договором, у вигляді заборгованості дебітора (до отримання), що називається дебіторською, в іншої сторони — зобов’я-
зання перед кредитором, обов’язок сплатити (погасити) цю заборгованість, яку називають кредиторською.

У бухгалтерському обліку бюджетних установ зобов’язання виникають не в момент укладання договору, а після здійснення однією зі сторін передбачених у ньому дій, внаслідок яких виникає заборгованість однієї сторони перед іншою. Усі господарські відносини із постачальниками товарів, робіт та послуг із покупцями, замовниками та іншими дебіторами оформлюються договорами, які укладають винятково в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисом, і, відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу, розрахунки з юридичними та фізичними особами (крім розрахунків із підзвітними особами) за товари, роботи та послуги здійснюються після їх отримання. Попередня оплата дозволяється лише у випадках, визначених чинним законодавством України.

Укладені договори реєструються в Книзі обліку асигнувань та прийнятих зобов’язань, яку ведуть окремо за загальним і спеціальним фондами бюджету. Договори, які в поточному році залишилися не проплаченими, переносять до Книги обліку асигнувань наступного року.

Сума заборгованості з іншими дебіторами враховується при уточненні кошторисних призначень і підлягає зарахуванню при фінансуванні.

Для узагальнення інформації за проведеними розрахунками бюджетних установ за придбані матеріальні цінності, виконані роботи й надані послуги за поданими рахунками (крім розрахунків у порядку планових платежів), розрахунками за борговими зобов’язаннями і претензіями, переданими на розв’язання арбітражного суду, витрачання спонсорських і благодійних внесків, гуманітарної допомоги, проведення видатків за коштами, що надійшли як субвенції іншого рівня, а також розрахунків зі студентами й учнями навчальних закладів за користування гуртожитком, плату за навчання, підготовку кадрів і підвищення кваліфі-
кації у навчальних закладах професійно-технічної освіти та вищих навчальних закладах, розрахунків за оренду приміщень та будівель призначено активний субрахунок № 364 «Розрахунки з іншими дебіторами» та пасивний субрахунок № 675 «Розрахунки з іншими кредиторами».

Поділ субрахунків у Плані рахунків має умовний характер, і кожна установа визначає його самостійно на підставі переважання дебетового чи кредитового залишку.

У бухгалтерському обліку попередня оплата рахунків за матеріальні цінності та послуги, що будуть поставлені або надані установі в майбутньому, або відвантаження установою матеріальних цінностей та надання послуг, оплата яких очікується в майбутньому, проводиться за дебетом субрахунка № 364. Отримання матеріальних цінностей, сплачених раніше, або надходження грошових коштів за матеріальні цінності та послуги, відвантажені чи надані установою в минулому, відображають за кредитом субрахунка № 364.

У разі отримання матеріальних цінностей та послуг, за які установа розрахується в майбутньому, або зарахування грошових коштів за матеріальні цінності та послуги, що будуть відвантажені та надані установою в майбутньому, проводиться бухгалтерський запис за кредитом субрахунка № 675; у разі перерахування коштів — за дебетом субрахунка № 675.

Отже, за дебетом субрахунка № 364 проводиться запис на збільшення дебіторської заборгованості, за кредитом — погашення. Відповідно, за кредитом субрахунка № 675 проводиться збільшення кредиторської заборгованості, за дебетом — її зменшення.

Найтиповіші операції з обліку розрахунків з іншими дебіторами та кредиторами наведено у табл. 3.18.

Таблиця 3.18

ОСНОВНІ БУХГАЛТЕРСЬКІ ПРОВЕДЕННЯ З ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ
З ІНШИМИ ДЕБІТОРАМИ ТА КРЕДИТОРАМИ

Дебіторська заборгованість у бюджетних установах не завжди утворюється внаслідок порушення порядку розрахунків і не завжди погіршує їхній фінансовий стан. З огляду на те, що доходи й видатки бюджетних установ відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів, залишок дебіторської заборгованості на кінець звітного періоду не завжди відтворює реальну заборгованість установи. Наприклад, у вищих навчальних закладах плата за навчання нараховується залежно від умов контракту (за весь період навчання, за рік, посеместрово, щомісячно) і відображається бухгалтерським проведенням за дебетом субрахунка № 364 та кредитом субрахунка № 711. Оплата може проводиться частково або повністю наприкінці семестру. У разі нарахування плати за навчання за весь період або посеместрово несплачену студентами плату за навчання не можна приєднувати до реальної дебіторської заборгованості установи, оскільки послуги навчальним закладом і ще цілком не надані.

Синтетичний та аналітичний облік розрахунків з іншими дебіторами та кредиторами суміщено в Накопичувальних відомостях, відповідно ф. № 408 (бюджет), меморіальний ордер № 4 та меморіальний ордер № 6 (табл. 3.19, 3.20) ф. № 409 (бюджет), за допомогою позиційного способу записів, які проводять на підставі розрахункових документів мірою їх надходження. Аналітичний облік розрахунків із постачальниками і підрядниками ведуть за кожним пред’явленим рахунком.

Відомості складають окремо за кожним дебітором і кредитором, а також за кодами економічної класифікації видатків. Підсумкові дані відомості аналітичного обліку обов’язково звіряють із даними синтетичних рахунків.

Операції за розрахунками, що здійснюються за рахунок коштів спеціального фонду, ведуть в окремих меморіальних ордерах. Залишок на кінець місяця за субрахунками виводять як загальний, так і за кожним дебітором і кредитором, а також за кодами економічної класифікації видатків.

Розрахунки з постачальниками і підрядниками у бюджетних установах здійснюють лише у грошовій формі, а розрахунки шляхом взаємозаліку, застосування векселів, бартерних операцій заборонені.

Облік розрахунків зі студентами й учнями за проживання в гуртожитках і користування постільними речами ведуть в оборотній відомості ф. № 285. У ній кожному платникові відводиться один рядок, в якому впродовж року на вкладних листках записують нараховані суми, тобто дебетові обороти, і сплачені суми — кредитові обороти. За нарахування заборгованості дебетується субрахунок № 364 і кредитується субрахунок № 711 «Доходи спеціального фонду», а за погашення заборгованості кредитується субрахунок № 364 і дебетуються субрахунки № 301, 323.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.