Діти шикуються у дві шеренги, одна навпроти одної, та вітають один одного низьким укліном, при цьому праву руку тримають за спиною, а лівою допомагають привітатися, виконуючи характерний жест.
Та повели між собою розмову:
- Послухай, Сонечко, - почала Хмара, - ми з тобою однаково величні та потрібні всьому живому на світі.
- Ти права, Хмаро, - відповіло Сонечко.
- Так давай ми з тобою домовимося і по черзі будемо дарувати всім то дощ, то сонячні дні.
- А що, це було б дуже добре. - погодилося Сонечко.
-
Вправа « Сонечко та Хмара»
Дітям пропонується весела гра. Коли звучить легка та безтурботна музика, діти бігають та веселяться. Як тільки починає гриміти грім – діти одразу завмирають, стають у поважну позу, руки на пояс і роблять вигляд , що вони велична Чорна хмара.
Так вони мирно гомоніли, а в цей час розбишака Дощик, син Чорної хмари, пустував, і від цього на Землі почав накрапати дощ. Не зважаючи на суворі погляди великої Чорної хмари, бешкетник грався і був дуже задоволений собою.