• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Соціальна поведінка та фактори її формування.

Соціальна діяльність і соціальна поведінка людей зумовле­на як об’єктивними, так і суб’єктивними факторами. Об’єк­тивні - сукупні цілі, інтереси, потре­би суспільного розвитку, які реалізуються різними типами соціальних спільнот; суб’єктивні — це сукупність ціннісних орієнтацій, інтересів, цілей особи, соціальної групи і т. ін. Основою соціальної діяльності і соціальної поведінки лю­дей є об’єктивні умови життя, які породжують певні потреби та інтереси. Інтереси в свою чергу створюють у людей ті чи ін­ші мотиви діяльності. Так об’єктивна детермінація перехо­дить у суб’єктивну. Процес такого переходу можна розгляда­ти як результат дії таких груп механізмів:

1) мотивації соці­альної діяльності людини, тобто усвідомлення потреб у ви­гляді інтересів;

2) перетворення інтересів на мету діяльності, тобто формування диспозиційної структури особи;

3) індиві­дуальної поведінки і відносин людини.

Процес переходу від суб’єктивної детермінації до об’єк­тивної включає механізми:

1) переходу від індивідуальної по­ведінки та індивідуальних відносин до соціальної поведінки і соціальних відносин груп осіб;

2) виявлення у соціальних відносинах, які формуються на різних рівнях життєдіяльнос­ті суспільства (особистість, група, нація і т. ін.), соціальних за­кономірностей.

Всю практичну діяльність людей можна розглядати як форму задоволення потреб, що виникли як відображення об’єктивних умов і усвідомлення реальних можливостей їх задоволення.Потреби виражають об’єктивну залежність людини від зовнішнього світу.Розрізняють природні потреби та соціальні, тобто створе­ні суспільством. Під природними потребами розуміють бу­денні потреби людини в їжі, одязі, житлі і т.ін. До соціальних потреб належать потреби людини в духовній культурі, спіл­куванні, трудовій діяльності. Існує також значення соціальної потреби у вузькому розумінні, яке основано на уявленні про неї як про особливий вид суспільної потреби, яка існує поряд з економічними, моральними та іншими потребами.Найвищий рівень потреб становлять усвідомлення і засво­єння цінностей. Ціннісна орієнтація формує настанову діяль­ності, яка в свою чергу значною мірою визначає спрямова­ність соціальної поведінки особистості. Ціннісна орієнтація особистості — це системно пов’язані ціннісні уявлення про світ, його процеси й відносини, про те, що є більшою цінніс­тю, що меншою, що слід мати на меті, а що ні. Ціннісні орі­єнтації зумовлюють вчинки та дії людини. Умови діяльності можуть виступати у вигляді: предмет­них ситуацій; умов спілкування; існуючих норм і цінностей соціальної спільноти і суспільства взагалі; існуючих соціаль­них інститутів; особливостей соціальних організацій, в які включено індивідів; соціальних статусів, які вони мають, та соціальних ролей, які вони виконують відповідно до соці­альних статусів. Умови діяльності детермінують соціальну поведінку осо­бистості. Важливим фактором поведінки і діяльності будь-якого соціального суб’єкта чи то особистості, групи або су­спільства взагалі є соціальний інтерес, який виражає ставлен­ня людини, соціальної спільноти до свого стану та умов жит­тя в даній соціальній і економічній структурі, а також до обу­мовлених цим станом потреб. В основі інтересів лежать по­треби людей, які зрештою виражають вимоги соціальних за­конів і внаслідок цього інтерес виступає як результат усвідом­лення будь-якої потреби. Втілення потреби в інтерес, а інте­ресу в мету — це дві стадії діяльності суб’єкта, кожна з яких може бути охарактеризована як мотив діяльності. Мотив ді­яльності — це конкретні внутрішні спонуки до дії, які є відображенням у свідомості людей їх об’єктивних потреб та інте­ресів. Вони обумовлюють розробку цілей діяльності. Поряд з внутрішніми спонуками до діяльності (мотивами), на стадії переходу від інтересу до мети існують і зовнішні імпульси або стимули. Стимули — це об’єктивні фактори, що включені у різні сфери життєдіяльності суспільства. На відміну від моти­вів, стимули включають елементи, що виражають специфіку зовнішнього середовища. Взаємодія мотивів і стимулів створює механізм мотивації соціальної діяльності особистості. Цей механізм характеризу­ється взаємодією потреб, ціннісних орієнтацій та інтересів, які не лише виконують функцію мотивації соціальної діяль­ності, а й є функцією формування диспозицій особистості, які фіксуються у настановах різного рівня. Диспозиції особистос­ті, які формуються внаслідок взаємодії стимулів і мотивів у конкретних умовах навколишнього середовища, виступають як механізми саморегуляції соціальної поведінки особистості.

Слід зазначити, що люди вступають у взаємодію один з одним як індивіди, що перебу­вають на певному рівні розвитку суспільства і відчувають на собі його вплив. Саме тому їх особисте ставлення один до од­ного, яке складається на засадах прийнятих (або неприйнятих) норм та цінностей даного суспільства, постійно відтво­рює соціальні відносини. У процесі взаємодії індивідів не тільки реалізуються вже створені соціальні відносини, а й формуються нові, відповідно до умов життя. Таким чином, як соціальні, так індивідуальні відносини не можна зрозуміти у відриві одне від одного.

Читайте також:

1. II. Фактори, що впливають на зарплату при зарубіжних призначеннях
2. Абіотичні та біотичні фактори.
3. Агрегування та факторизація
4. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
5. Адресна соціальна допомога
6. Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання. Соціальна цінність права.
7. Артеріальний тиск, фактори, що визначають його величину. Методи реєстрації артеріального тиску.
8. Артеріальний тиск, фактори, що визначають його величину. Методи реєстрації артеріального тиску.
9. Б. Громадсько-політичний рух 60-90 рр. ХІХ ст. інтелігенції Росії та України, в центрі уваги яких був народ, селянська община та соціальна революція.
10. Біологічна, соціальна та психологічна сутність здоров’я.
11. Біологічні небезпеки. Вражаючі фактори біологічної дії. Пандемії, епідемії, масові отруєння людей.
12. Біологічні фактори

Переглядів: 3148