Платина - Pt

Фізичні властивості. Блиск металевий. Твердість середня. Колір срібно-білий, сталево-сірий. Риска срібно-біла, металево блискуча. Важка. Спайність відсутня. Дрібна вкрапленість в темних (ультраосновних і основних) магматичних породах і зернятка, лусочки, великі самородки в розсипах. Кристали виключно рідкісні. Сингонія кубічна. Ковка і тягуча. З платини можна - витягнути дріт діаметром до 0,015 мм і викувати листи товщиною 0,0025 мм.

Відмінні ознаки. Самородна платина відрізняється постійним металевим блиском, середньою твердістю, срібно-білим, сталево-сірим кольором, срібно-білою, металево блискучою рискою. Платина відрізняється від срібла більш тьмяним блиском. На відміну від самородного срібла платина розчинається тільки в нагрітій царській горілці. Платина схожа на молібденовий, сурм'яний і свинцевий блиск. Відмінність - перші два мінерали м'які, у свинцевого блиску - досконала спайність по гранях куба.

Хімічні властивості. Розчиняється тільки в нагрітій царській горілці.

Різновид. Залізиста платина (феро-платина) - темного кольору, магнітна.

Походження магматичне - виділяється при кристалізації ультраосновних і основних магм.

Срібло - Аg.

Фізичні властивості. Твердість 2,5 - 3. Блиск металічний. Непрозоре. Колір в свіжому зламі срібно-білий. Колір риски - білий, блискучий. Особливі властивості: ковке, тягуче, розплющується в тонкі листочки. Добрий провідник теплоти, електрики, теплота плавлення 960°С. Морфологія - зустрічається у вигляді дендритів, волосяноподібних утворень, нерідко скручених і зігнутих. Кристали трапляються рідко. Їх форма - куб, октаедр. Сингонія кубічна. Спайність відсутня. Злам гачкуватий.

Генезис та місцезнаходження. Зустрічається в гідротермальних жильних родовищах і як гіпергенне в зонах окислення сульфідних родовищ. В розсипищах спостерігаються у вигляді зерен і самородків.

Супутники. Парагенезне срібло асоціюється з іншими мінералами, які вміщують срібло (аргентитом, пруститом), з арсенідами нікелю і кобальту, іноді з урановою смолкою. З нерудних мінералів з ними зустрічається кварц, кальцит, флюорит, альбіт і інші.

Мідь - Cu. В природі зустрічається хімічно чиста мідь і з домішками Fе (до 2,5%), Аg, Аu, (до 2 - 3%), Рb, Ві, і інших елементів.

Фізичні властивості. Твердість 2,5 - 3. Блиск металевий. Непрозора. Колір на свіжому зламі світло-рожевий, потім темнішає і переходить в темно-червоний і коричневий. Риска мідно-червона, блискуча. Спайність відсутня. Злам скалковий, гачковий. Мідь зустрічається у вигляді дендритів, ниткоподібних і суцільних мас вагою в декілька тон. Кристали зустрічаються рідко. Сингонія кубічна. Особливі властивості - дуже ковка і тягуча, електро і теплопровідна, теплота плавлення 1083°С.

Генезис. Походження гідротермальне. Гіпергенне - при вивітрюванні мінералів, які містять мідь в зоні окислення сульфідних родовищ.

Супутники. Парагенезис: зустрічається разом з халькозином, купритом, кальцитом, баритом, гідрогетитом. В ролі вторинних мінералів з міддю часто асоціюють малахіт і азурит.

Графіт - С. Назва походить від грецького слова «графо» -пишу. В своєму складі часто містить гази - водень, азот, вуглекислий газ та інші, а також воду.

Фізичні властивості. Блиск металовидний, жирний або графіт матовий. М'який. Пише на папері, бруднить руки. Жирний на дотик. Колір залізно-чорний, сталево-сірий. Риска чорна. Спайність дуже бездоганна. Суцільні лускаті, щільні або землисті маси, вкраплення і кристали у вигляді шестикутних пластинок. Сингонія гексагональна. Кристали зустрічаються рідко. Кристалічна структура графіту обумовлює його відмінності від алмаза – іншої алотропної форми вуглецю, в якому атоми міцно зв’язані один з одним в усіх напрямках. Кристалічна структура графіту визначає і його малу твердість, легкість розтирання, відчуття жирності, вельми досконале розщеплення, непрозорість, металовидний блиск, високу електропровідність.

Відмінні ознаки. Для графіту характерна невелика твердість (графіт м'який), графіт легко пише на папері, має більш-менш постійний сталево-сірий, залізно-чорний колір. Графіт можливо сплутати з молібденітом. На відміну від молібденіту графіт розтирається пальцями в чорну пил (молібденовий блиск розтирається в світло-сірий порошок).

Хімічні властивості. З кислотами не взаємодіє. При нагріванні з селітрою дає спалах. Шматочок цинку, поміщений на поверхні графіту і змочений краплею мідного купоросу, виділяє плями міді (відмінність від молібденіту).

Різновид. Шунгіт - аморфна різниця графіту.

Походження. Відомі великі родовища графіту утворилися в результаті зміни осадових відкладень органічного походження (кам’яне вугілля, бітумів і т.п.) під дією контактного або глибинного (регіонального) метаморфізму. В окремих випадках графіт утворився в наслідок безпосередньої кристалізації з магми, багатих вуглецем, або відновлення вапняків, захоплених магматичними породами.

Алмаз – С.Назва походить від грецького слова «адамас» - що означає непереможний, непереборний в наслідок його великої твердості і стійкості.

Фізичні властивості. Алмаз має такий же хімічний склад, як і графіт. Але за зовнішніми ознаками від нього різко відрізняється. Ця відмінність пояснюється різним розташуванням атомів вуглецю в кришталевій решітці: в алмазі вони розміщені в тетраедричній структурі і мають міцний зв'язок в усіх напрямках.

Алмаз - камінь з незвичайним блиском, грою кольорів, внутрішнім вогнем. Блиск в алмаза сильний - алмазний. Алмаз дуже твердий - «цар усіх мінералів». По твердості він не поступається жодному з відомих мінералів. Алмаз є «чемпіоном твердості»: він у 1000 разів твердіше кварцу, в 150 разів твердіше корунду. Можливо, саме тому стародавні греки вважали алмаз талісманом влади.

Алмаз стійкий до кислот, нагрівання. Це єдиний мінерал, який залишає подряпину на корунді. За цією ознакою відрізняється від подібних до нього мінералів - гірського кришталю, топазу і ін.

Алмаз дуже твердий, але в той же час крихкий, Він легко розколюється по площинах спайності. Спайність досконала по гранях октаедра. Цю властивість алмазу використовують ювеліри при його обробці.

Жоден дорогоцінний камінь не має стільки відтінків як алмаз: починаючи від безбарвного до майже чорного через блакитний, зелений, жовтуватий, рожевий, червоний, коричневий, димчасто-сірий тони і прозорий.

Зустрічається алмаз здебільшого у вигляді окремих кристалів з викривленими гранями, за зовнішньою формою наближаються до кулі. Розміри кристалів зазвичай невеликі. Кристалізується в кубічній сингонії.

Відмінні ознаки. Характерними особливостями для алмазу є сильний алмазний блиск і висока твердість - залишає подряпину на корунді. Якщо металевим алюмінієм креслити по змоченій поверхні алмазу, алюміній слідів не залишає.

Хімічні властивості. Кислоти і луги не діють.

Різновиди. Діамант - штучно огранений алмаз. Діамант розсіює сонячне світло подібно крапельок дощу, що створює веселку. Діамант - самий сяючий дорогоцінний камінь. Борт - неправильні дрібнозернисті зростки. Баллас - кулястий алмаз, радіально-променевої будови. Карбонад - чорного, сірого кольору, щільний або тонкозернистий.

Походження. Родовища алмазу генетично пов'язані з ультраосновними (дуніт, перидотит) і основними (діабази) магматичними породами і з серпентинітом, що виникли в результаті хімічної зміни ультраосновних і основних порід. Алмаз утворюється в умовах високого тиску високої температури, тому його родовища приурочені до вулканічних воронок вибуху, через які піднімалася ультра основна або основна магма.

Здебільшого алмаз знаходять в розсипах, що представляють результат руйнування його первинних родовищ.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Золото – Аu	\|	Сірка - S.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.