Культура східної діаспори

4.1. Росія. Центром українського національного життя у Росії є Москва, яка має потужний інтелектуальний потенціал українства. З ініціативи української громади Москви у грудні 1989 р. відновила свою роботу під керівництвом Наталії Шаріної Державна бібліотека української літератури – наступниця Центральної української бібліотеки, заснованої ще у 1920-х рр. та закритої у 1938 р. У грудні 2010 р. ФСБ Росії закрила бібліотеку через поширення екстреміської літератури, але згодом справу закрили і бібліотека на початку 2012 р. відновила свою роботу.

У Москві діє також Культурний центр України, який створено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 травня 1993 р. (директор Володимир Мельниченко). Це – державна установа, завданням якої є зміцнення міжнародного авторитету України, пропаганда української культури та духовності, ознайомлення зарубіжної громадськості з історією і культурою, внутрішньою та зовнішньою політикою України, підтримка українських організацій та земляцтв у Російській Федерації.

Історик Віктор Ідзьоорганізував у 1995 р. в українському відділі міської бібліотеки № 147 міста Москви Український історичний клуб (УІК), що став важливим українознавчим осередком та літератури і входить у Росії. УІК є добровільною організацією шанувальників української історії, культури в Об’єднання українців Росії (ОУР), залишаючись при цьому незалежною організацією. Метою УІК є українознавча діяльність в галузі української історії, української літератури, мови та української культури. Кожен член УІК зобов’язаний брати активну участь в українознавчій, науково–освітній організаційній та міжнародній діяльності, вносити матеріальну допомогу у підтримці заходів, що їх проводить Рада клубу, зокрема у виданні друкованих органів УІК – „Українського Історичного Альманаху в Росії“ та „Наукового Вісника УІК”. Членами УІК є професійні історики – Б.Тимощук, Р.Мартинюк, С.Сімеряга, В.Кабузан, П.Кононенко, В.Грабовецький, Б.Чопик, О.Котов, В.Головко та ін.

Важливу роль у поширенні освіти відіграє Український університет у Москві – перший український державний науково–освітній заклад у Росії. Він був створений у 1992 р. на зразок діаспорних закладів у США, Канаді, Німеччині та ін. Його організаторами стали відомі науковці, освітяни, громадсько–культурні діячі (Т.Муранівський, В.Ідзьо, Ю.Овченко, А.Шевеленко, О.Руденко–Десняк, П.Кононенко, В.Білокінь, О.Окара, Р.Нестеренко, В.Назаренко, А.Глущенко, С.Онищук, І.Кравченко, В.Кривенький, М.Семіряга, В.Прохоренко, М.Плющ, Б.Тимощук, О.Головко та ін.).

Основне завдання університету – задовольнити потреби громадян українського походження та прихильників української культури в освітньому, інтелектуальному та духовному розвитку. Навчання в університеті здійснюється українською, російською та англійською мовами; діють факультети українознавства, бізнесу, екології та здоров’я людини, історичний, філологічний, філософський, технічний, художній, інформатики. Скорочення діяльності університету відбулося з середини 2006 р., коли російська влада вдалась до дискредитації української науково–освітньої ініціативи, влаштовуючи різні провокації з метою остаточного знищення науково–освітнього українського руху у Росії. Український університет змушений був реорганізуватися: у 2007 р. з шести залишилося три відділи: українознавчий, що включає в себе історію та філологію (очолює академік В.Ідзьо); філософський (очолює професор М.Пришляк) та технічний (очолює академік Є.Ширяєв).

У Санкт–Петербурзі активно діє Українське суспільно–культурне товариство ім. Т.Шевченка, яке здійснює значну роботу щодо задоволення духовно–культурних потреб української громади міста: організовує концерти та урочисті зібрання, присвячені національним святам і видатним постатям України, проводить зустрічі з українськими політиками, громадськими і культурними діячами тощо. Помітною є діяльність Фундації культури „Пам’ятник Шевченкові“, з ініціативи якої у 1998 р. у місті було встановлено пам’ятник Кобзареві.

На початку 1990-х рр. ХХ ст. зріс інтерес до своєї культури українців Уралу (сучасні Челябінська, Оренбурзька, Пермська, Свердловська області, а також республіка Башкортостан та Удмуртія). У січні 1990 р. в Уфі було утворено Товариство шанувальників української культури, пізніше реорганізоване у Республіканський національно–культурний центр українців Башкортостану „Кобзар“. З його ініціативи в Башкортостані щорічно проводяться фестивалі української культури, Шевченківські свята, урочистості з нагоди Дня незалежності України. Відкрито Український народний дім „Мир“, де розміщена бібліотека, влаштовуються виставки творів українського мистецтва, проходять науково–практичні конференції.

Серед досягнень українців – організація Інституту Тараса Шевченка, який діє в складі Оренбурзького університету. Інститутом видається газета „Інститут Тараса“ та „Наукові записки Оренбурзького інституту Тараса Шевченка“ (російськомовне видання).

Набуває дедалі організованіших форм український національно–культурний рух у районах зосередження недавніх економічних іммігрантів (Тюменська область і північна частина Красноярського краю). У 1989 р. в Уренгої виникло Товариство української мови, яке відкрило українську філію бібліотеки, розповсюджує українську пресу тощо.

Інтерес української діаспори Тюменської області представляє об’єднання „Єдина Родина“, що до її складу входять національно–культурні товариства: „Українська родина“ (Сургут), „Українське земляцтво“ (Нижнєвартвськ), „Відродження“ (Тюмень).

Значну роботу щодо збереження й розвитку української культури, мови та освіти Сибіру провадять об’єднання „Українська діаспора“ (Тобольськ), „Просвіта“ (Омськ), Центр української культури „Джерело“ (Томськ), „Уральська асоціація українців” (Єкатеринбург) та ін. Необхідно зазначити, що діяльність українських громадських організацій Сибіру, як і більшості інших регіонів Росії, нерідко відбувається в умовах відвертої неуваги, а то і протидії з боку місцевої влади.

У жовтні 1993 р. було проведено перший Конгрес українців Російської Федерації, на якому було створено Об’єднання українців Росії (ОУР), на чолі з головою І.Руденком–Десняком. ОУР виступило одним із ініціаторів та учасників розробки закону Російської Федерації „Про національно-культурну автономію“ та організатором низки науково–практичних конференцій з питань освіти діаспорних народів Росії.

Пресавідіграє важливу роль у збереженні української мови й культури. Останніми роками у Російській Федерації побачили світ такі газети, як „Український вибір“, „Український кур’єр“, „Інформаційний бюлетень Об’єднання українців Москви“(всі – Москва), „Криниця“ (Уфа), „Рідне слово“ (Челябінськ), „Українське слово“ (Мурманськ), „Українська родина“ (Сургут), „Український вісник“ (Сиктивкар) та ін. Деякі газети українських громад з огляду на брак фінансів видаються в Україні, наприклад, „Український вісник“ та „Промінь“ (для українців республіки Комі).

Нині східна діаспора потребує від України значної державної підтримки – в організації української освіти, науки, преси, громадських товариств тощо.

Джерела і література:

Атаманенко А.Українське історичне товариство: ідеї, постаті, діяльність. – Острог, 2010

Бачинський Ю.Українська імміграція в Сполучених Штатах Америки: монографія. – К., 1995

Горинь Б.Туга Віктора Цимбала: Докум. роман–есе. – К., 2005

Гунчак Т.Мої спогади – стежки життя. – К., 2005

Закордоннеукраїнство: Інформаційно–бібліографічний покажчик. – К., 2004

Зарубіжні українці: Довідник / С.Ю.Лазебник (кер. авт. кол.) та ін. – К., 1991

Заставний Ф.Д.Українська діаспора. Розселення українців у зарубіжних країнах. – Л., 1991

Заставний Ф.Д.Східна українська діаспора. – Л., 1992

Маруняк В.Українська еміграція в Німеччині і Австрії по Другій світовій війні: У 2 т. – Мюнхен, 1985

Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції 1919–1939. – К., 1999

Степовик Д.Скульптор Лео Мол: Життя і творчість. – К., 1995

Степовик Д.Скульптор Михайло Паращук: Життя і творчість. – К., 1994

Трощинський В.П, Шевченко А.А.Українці в світі. – К., 1999 (Україна крізь віки. Т. 15)

УкраїнськаВільна Академія Наук у США. – Нью–Йорк; К.; Львів, 2004

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Західній Європі	\|	Термінологічний словник

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.