Основні вимоги до якості фарбування.

План

1. Основні вимоги до якості фарбування.

2. Очищення деталей і вузлів перед фарбуванням.

3. Способи фарбування.

4. Сушіння фарбованих виробів.

Більшість сільськогосподарських машин працюють зовні приміщень і тому знаходяться під дією атмосферних явищ (дощ, сонячне проміння, різкі коливання температури). Часто їх зберігають під навісом і навіть на відкритому місці. Фарбове покриття машин повинне оберігати їх від корозії, і додавати їм відповідний зовнішній вигляд.

Вимоги до якості фарбування сільськогосподарських машин визначені ГОСТ 5282-57, в якому враховані різні умови експлуатації машин. Цей ГОСТ передбачає очищення металевих деталей перед фарбуванням від іржі, окалини, зварювальних бризок, формувальної землі, бруду, жирових і масляних плям і ін. Пофарбовані поверхні повинні бути сухими. Поверхні дерев'яних деталей перед фарбуванням також повинні бути обчищені від бруду, пилу і сміття. Смола на деталях з деревини хвойних порід повинна бути видалена. Абсолютна вологість деревини пофарбованих деталей не повинна перевищувати 15%.

Після очищення поверхні як металеві, так і дерев'яні деталі ґрунтують. Ґрунтовка металевих поверхонь покращує зчеплення фарби з пофарбованою поверхнею і зменшує пористість лакофарбового покриття. У виробах з деревини ґрунтовка, вбираючись, в пори, оберігає її від підвищення вологості.

Нерівності, що є на поверхні дерев'яних деталей, після ґрунтування шпаклюють, виконуючи шпаклівку суцільною або місцевою, в один або в декілька шарів, кількість яких залежить від вимог до гладкості пофарбованої поверхні. Шпаклювання є трудомісткою ручною операцією, її виконують інструментом типу скребка — шпателем. Після висихання шпаклівку шліфують пемзою, наждачним папером або за допомогою переносних шліфувальних верстатів, що також вимагає значних витрат праці. Тому хороший зовнішній вигляд краще забезпечувати не шпаклюванням, а за рахунок отримання якісних (рівних) поверхонь в заготівельних цехах і хорошого очищення деталей.

Зовнішні металеві поверхні машин (окрім ґрунтообробних), що піддаються атмосферним діям, і не піддаються механічному зношенню, фарбують емалевими фарбами в два шари по ґрунту або в один потовщений шар підігрітою емаллю по ґрунту.

Внутрішні поверхні машин, що не піддаються в процесі роботи механічному стиранню, фарбують емалевими фарбами в один шар по ґрунту, або в два шари без ґрунту, або підігрітою емаллю в один потовщений шар без ґрунту.

Робочі органи машин (наприклад, ріжучі апарати косарок і жаток, зуби грабель) і внутрішні поверхні вузлів машин, фарба яких під час роботи стирається, на час транспортування і зберігання фарбують бітумним лаком № 177 або емалевими фарбами в один шар без ґрунту. Поверхні лемешів, лап культиваторів, сегментів, вкладишів пальців ріжучих апаратів ножів збиральних машин і робочі поверхні відвалів не фарбують, а покривають спеціальним мастилом ПП 95/5 або петролатумом.

Поверхні металевих деталей і вузлів сушарок, кормозапарників, коренебульбомийок, кормозмішувачів і дощувальних установок, що піддаються нагріву або дії води, повинні бути пофарбовані алюмінієвою фарбою АЛ-177 в один шар без ґрунту. Внутрішні поверхні литих корпусів коробок передач, картерів і редукторів, які працюють в постійному зіткненні із змащувальними маслами, фарбують автонітроемаллю № 624-а в один шар без ґрунту. Оброблені поверхні металевих деталей, а також кріпильні деталі (болти, гайки, гвинти і ін.), що відправляються споживачу в окремій упаковці, не фарбують, а покривають технічним вазеліном, петролатумом або мастилом ПП 95/5.

Фарбування машин і знарядь слід проводити при температурі не нижче +10⁰. Поверхні машин в процесі фарбування і висихання повинні бути захищені від попадання атмосферних опадів, піску, пилу і інших забруднень. Серійні машини фарбують в один колір, який встановлюється заводом спільно із замовником.

При фарбуванні в декілька шарів нанесення подальшого шару можна проводити тільки після практичного висихання попереднього шару, під яким розуміють такий стан плівки фарби, коли після натиснення на неї пальцем ніякого сліду не залишається.

Лакофарбові покриття на машинах повинні бути суцільними, рівними, без плям, зморшок, бульбашок і забруднень, що пристали. На виставкових машинах часто наносять лінійчаті контури різнокольоровими фарбами — так звану цировку. Цю операцію проводять вручну пензлем.

На пофарбовані машини і на їх окремі вузли та механізми відповідно до технічних умов наносять заводську марку, умовне позначення машини, номера пакувальних місць, схеми змащування і передач, деякі особливо важливі правила поводження з машиною і правила змащування. Ці позначення наносять пензлем по вирізаному з ватману або жерсті трафарету або за допомогою декалькоманії (перевідних рисунків). Колір позначень, що наносяться, повинен відрізнятися від кольору машини.

Якість лакофарбових матеріалів має вирішальне значення для стійкості і довговічності покриттів, тому його перевіряють в центральній заводській лабораторії на відповідність вимогам ГОСТів. Перевірці підлягають в'язкість, укривостість (властивість фарби робити невидимим колір поверхні, яка підлягає фарбуванню), умовна твердість, гнучкість, еластичність, водостійкість, набухання плівки і ін.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Обкатування і випробування.	\|	Способи фарбування.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.