• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Займенник. Особливості вживання граматичних форм займенників

Прикметник. Уживання прикметників у діловому мовленні як засобів конкретизації вираження думки. Ступені порівняння якісних прикметників

Типові помилки у вживанні іменників

Написання закінчень родового відмінка однини іменників чоловічого роду II відміни

Написання і відмінювання власних особових назв

План

Іменник. Прикментник.Займенник

Морфологічні засоби ділового мовлення.

Лекція 7 – 8

1. Іменник. Функціональний зміст категорії роду, числа, відмінка в діловому мовленні

1. Іменник. Функціональний зміст категорії роду, числа, відмінка в діловому мовленні

Рід іменників. Викликають певні труднощі форми узгодження з невідмінюваними іменниками.

1. Невідмінювані іменники, які називають осіб чоловічої статі, відносяться до чоловічого роду, а ті, що називають осіб жіночої статі – до жіночого: висока леді, старий кюре, респектабельний аташе, гарна фрау, відомий рефері. До чоловічого роду належать невідмінні іменники, які позначають професії, звання, посади, традиційно пов’язані з чоловічою працею: конферансьє, портьє, шансоньє та ін.

Словами спільного роду називають іменники, що позначають осіб чоловічого і жіночого роду (тут можливе подвійне узгодження): візаві, протеже, також невідмінювані прізвища Кюрі, Долгих, Жеваго, Крутих та ін. Пор.: Марія Кюрі відкрила... П’єр Кюрі сказав...

2. Невідмінювані іменники, назви істот (тварин, риб, птахів), мають чоловічий рід: гарний какаду, кенгуру сховався, рижий поні. Узгодження за змістом у формі жіночого роду повинно бути мотивоване контекстом (читач повинен зрозуміти, що мова йде саме про самку): кенгуру відчайдушна захищала своє дитя.(виняток: цеце (муха) – жін. рід).

3. Назви неістот належать переважно до середнього роду: це депо, серйозне алібі, наше кафе, крайнє купе, шкіряне галіфе, чорне таксі.

4. Власні назви належать до того ж самого роду, що й позначувані ними загальні назви (озеро, місто, ріка, країна): багатомільйонне Токіо, прекрасне Сочі, могутня Конго (ріка), Конго розміщена в Африці (держава), „Юманіте” писала (газета), „Манчестер юнайтед” мав кілька команд (футбольний клуб).

5. Незмінювані складноскорочені слова мають переважно той же рід, що й основне слово: велика АЗС (автозаправна станція), Чорнобильська АЕС (атомна електростанція.

6. Назви осіб за професією, посадою, званням, як правило, утворюють паралельні форми чоловічого і жіночого роду (робітник – робітниця, вихователь – вихователька, викладач – викладачка та ін.). При виборі однієї з цих форм слід орієнтуватися на такі правила:

6.1. Офіційними, основними назвами посад, професій і звань служать іменники чоловічого роду: бакалавр, доктор, магістр, менеджер, інженер, бухгалтер, ректор, директор, технолог, професор, механік, віце-президент, прем’єр-міністр та ін. Використання найменувань у формі жіночого роду можливе в текстах, для яких вказівка на стать є бажаною і не може бути виражена іншими засобами (успіхи українських баскетболісток, виступ відомої співачки.

Примітка: багато іменників жіночого роду, утворених суфіксами -ш-, -их-, -к- та ін., мають розмовне, а нерідко й просторічно-жаргонне стилістичне забарвлення (секретарша, директорша, касирка). Для офіційного тексту вони непридатні.

6.2. В офіційно-діловому стилі не вживаються найменування осіб за ознакою місця проживання або місця роботи на зразок заводчани, дистанційники, сільчани, радгоспники (пор. колгоспники),

Ці слова є розмовними варіантами офіційних складених назв (заводські робітники, працівники дистанції на залізниці, мешканці села, робітники заводу по випуску вагонів).

Число іменників. Для ділового мовлення характерним є широке використання іменників, уживаних лише в однині (скасування, змагання, співпраця, огляд, запровадження, оформлення, виконання, схвалення, дебет, квота, кворум, рух), або лише в множині (кадри, ресурси, фінанси, дебати).

Речовинні іменники вживаються тільки в однині (вода, глина, крейда, вино, шовк, сатин, пшениця, кукурудза, віск, сталь, сіль, масло). Але деякі з них набувають невластивих для них форм множини на позначення видів, сортів, типів речовин (мінеральні солі, крупні сири, солодкі вина, машинні масла, сипучі піски, високі зелені хліба). Таке вживання форм множини у ділових паперах не є порушенням норм літературної мови. Для офіційно-ділового стилю характерне вживання іменників в однині на позначення не одного, а багатьох предметів (Жінка в нашій країні має рівні права з чоловіком. Полювання на дикого кабанадозволяється...Зібрано цукрового бурякана площі 100 га). У цих випадках однина служить засобом узагальнення, вона вказує на ряд однорідних предметів, що сприймаються цілісно.

Якщо ж мова йде про внутрішньо розчленовану велику кількість однорідних предметів, таку, що її можна рахувати або якось інакше вимірювати, тоді слід використовувати форму множини: Випуск автомобілів „Таврія” продовжується. Продаж костюмів проводиться тільки за готівку.

Проте бувають випадки, коли на це правило не зважають. На базу надіслано 100 штук дитячого шерстяного костюма). Таке використання форм однини, очевидно, виникає під впливом документів деяких типів – стандартних бланків, номенклатурних переліків і списків, прейскурантів тощо, у яких позначення предметів при переліченні подається звичайно у називному відмінку однини. Подібне використання статі особи, позначуваної цим іменником (призначити Саленко Галину Петрівну на посаду асистента; звільнити Бендерук Ольгу Іванівну від виконання обов’язків лаборанта та ін.).

Текст набуває суворо офіційного характеру, якщо слова, узгоджувані з назвою посади, подаються у формі чоловічого роду, навіть у тих випадках, копи йдеться про жінок адвокат зазначив, директор дозволив). Якщо ж у документі зазначається прізвище людини, яка займає цю посаду, то підпорядковані слова (дієслова, прикметники) узгоджуються з прізвищем і вказують при цьому на стать (менеджер Т.Ф. Павленко відмітила, доктор права О.І. Остапчук зазначила). Примітка: не відповідає нормам літературної мови висловлювання на зразок „головна технолог, старша бухгалтер поїхала у відрядження”. Форми однини в документах інших типів є відхиленням від норм літературної мови. Відповідає літературній нормі використання форм однини, яка вказує, що однакові предмети перебувають в однаковому відношенні до кожного з групи названих (Призовники з’являються до військкомату з паспортом і приписним свідоцтвом).

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
3. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
4. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
5. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
6. Аграрне виробництво і його особливості
7. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
8. АНАТОМІЯ І ФІЗІОЛОГІЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА ПЕРИФЕРИЧНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ, ЇЇ ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ
9. Анатомо-фізіолгічні особливості
10. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка та її вплив на його психологічні особливості й поведінку.
11. Анатомо-фізіологічні особливості молодших школярів
12. Антисептики ароматичного ряду (фенол чистий, іхтіол, дьоготь, мазь Вількінсона, лінімент за Вишневським). Особливості протимікробної дії та застосування.

Переглядів: 1314