• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Кругооборот і оборот промислового капіталу. Амортизація і відтворення основного капіталу

Реальний кругооборот промислового капіталу про­ходить три логічно-послідовні стадії (рис. 9.4):

I – грошовий капітал авансується на придбання засобів ви­робництва (устаткування, сировину, матеріали, виробничі приміщення) і робо­чої сили. На цій стадії грошова форма капіталу перетворюється у виробничу.

II – здійснюється процес вироб­ництва і створюється новий продукт. Головне призначення цієї стадії – ство­рення нової вартості (яка включає додаткову вартість).

III – відбувається реалізація готової про­дукції на ринку. В результаті підприємець повертає назад авансований капі­тал і додатково отримує додаткову вартість.

Рис. 9.4. Послідовні стадії та форми круго­обороту промислового капіталу

Кругооборот промислового капіталу – безперервний рух капіталу за трьома стадіями із послідовною зміною форм і по­верненням у свою початкову форму у збільшеному обсязі.

Оборот капіталу – це безперервно повторюваний круго­оборот капіталу в результаті якого авансовані кошти повністю повертаються до своєї початкової форми.

Однією з характеристик обороту капіталу є швидкість його руху.

Перший вимір швидкості обороту капіталу – відрізок часу, протягом якого до підприємця у вигляді виручки повертається вся грошова сума авансованого капіталу, що зросла на величину прибутку. Цей відрізок часу становить один оборот.

Другий вимір швидкості обороту капіталу – кількість обертів авансованого капіталу за рік. Цей вимір є похідним від першого і відображається формулою:

де n – кількість оборотів авансового капіталу за рік;

Т – визначена одиниця виміру – рік (12 місяців);

t– тривалість одного обороту.

Основний капітал – частина промислового капіталу, яка функціонує у натуральній формі засобів виробництва про­тягом кількох виробничо-технологічних циклів, частина­ми переносячи свою вартість на новостворену продукцію шляхом амортизаційних відрахувань.

Це будівлі, споруди, верстати, машини, обладнання та ін.

Оборотний капітал – частина промислового капіта­лу, що функціонує у вигляді предметів праці (сировини, матеріалів, на­півфабрикатів), незавершено­го виробництва, готової продукції, грошових коштів (у т. ч. заробітної плати), обертаючись і переносячи свою вартість на новостворену продукцію протягом одного вироб­ничо-технологічного циклу.

Амортизація(від лат. amortisatio – погашення) – це процес поступового перенесення вартості основного капі­талу на вартість но­воствореної продукції в міру його зношування.

Розрізняють фізичне та моральне зношування основного капіталу.

Фізичне зношуванняосновного капіталу відбувається у процесі виробничого споживання його елементів, а також під фізико-хімічним впливом навколишнього природного середови­ща. Втрати від фізично­го зносу можуть бути скорочені за раху­нок поточного та капітального ремонтів.

Моральне зношування основного капіталу – техніко-економічне старіння його елементів через появу дешевих та досконаліших засобів праці або зумовлене винайден­ням нових, ефективніших засобів праці.

Амортизаційні відрахування – щорічне списання части­ни вартості основного капіталу.

Річна амортизація основного капіталу розраховується за формулою:

де А_р– річна амортизація;

К – вартість основного капіталу;

t– термін (кількість років) служби основного капіталу.

Амортизаційні відрахування утворюють амортизаційний фонд.

Амортизаційний фонд – грошовий фонд, призначений для відшкодування вартості основного ка­піталу, які вибувають з виробничого процесу в міру свого фізич­ного та морального зношування.

Норма амортизації – виражене у відсотках відношення річної суми амортизації до вартості основного капіталу.

де А'– норма амортизації;

А– сума амортизаційних відрахувань за рік;

К– вартість авансованого основного капіталу.

5. Аграрні відносини, їхній зміст і особливості

Слово “аграрний” від лат. agrarius означає “земельний”.

Аграрні відносини – це складова економічних відносин, які виникають у сільському господарстві з приводу володін­ня й використання землі як головного засобу сільськогос­подарського виробництва, а також виробництва, розподі­лу, обміну й споживання сільськогосподарської продукції та послуг.

Найважливішою особливістю аграрних відносин є те, що в сільському господарстві основним засобом виробництва є земля.

Тому в цій сфері результати вироб­ництва значною мірою визначаються якістю земельних ділянок, їхньою родючістю, місцерозташуванням щодо ринків збуту, мінеральних добрив тощо.

Особливість аграрних відносин зумовлена і тим, що земля є одночасно предметом праці та засобом виробництва.

Сучасний земельний фонд України становить 60 млн. га, з яких 42 млн. га або майже 70% – це сільськогосподарські угіддя.

Основні фак­тори сільського господарства наведені на рис. 9.5.

Рис. 9.5. Фактори сільськогосподарського виробництва

Відповідно до цих факторів у сільському господарстві безпо­середньо взаємодіють дві групи об’єктивних законів: природно-біологічні й соціально-економічні.

Внаслідок того, що економічний процес відтворення в аг­рарній сфері тісно переплітається з природним, виникають такі особливості сільськогосподарського виробництва:

— природно-кліматичні умови, структура ґрунту та інші біологічні чинники впливають на нестійкість сільського господарства, а також породжують коливання у зайнятості робітників;

— особливості використання техніки, фінансування і форму­вання доходів сільськогосподарських підприємств у зв’язку із се­зонним характером виробництва;

— остаточний розмір доходів формується лише наприкінці року, після реалізації продукції;

— спеціалізація виробництва зумовлена, насамперед, геогра­фічними і природно-кліматичними факторами;

— значна частина виробленої продукції споживається всере­дині господарств не набуваючи товарної форми;

— велика залежність результатів виробництва від погодних умов вимагає створення в господарствах страхових фондів на випадок посухи, повені, іншого стихійного лиха для забезпечен­ня безперервного процесу відтворення.

Суб’єктами економічних відносин в аграрному секторі є:

Рис. 9.6. Суб’єкти аграрних відносин

Взаємодія суб’єктів аграрних відносин є основою економіч­них відносин у цьому секторі. Ці суб’єкти вступають в економіч­ні відносини не лише між собою, а й з представниками інших галузей і суспільством в цілому.

Характер і особливості аграрних відносин визначаються на­самперед формою власності на землю як основний засіб вироб­ництва. У сучасних умовах власність на землю в різних країнах має такі форми:

Рис. 9.7.Форми власності на землю

Згідно із Земельним кодексом, прийнятим у жовтні 2001 р. парламентом України, суб’єктами права власності на землю є:

— громадяни та юридичні особи – на землі приватної влас­ності;

— органи місцевого самоврядування – на землі комуналь­ної власності;

— державні органи – на землі державної власності.

Іноземні громадяни і юридичні особи, а також особи без гро­мадянства можуть стати власниками лише земель несільськогосподарського призначення, на яких розташовані об’єкти не­рухомості, які належать їм на правах приватної власності.

Читайте також:

1. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
2. Активи підприємства, їх кругооборот і оборот
3. Активи, що реалізуються повільно (А3) – це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 включно, а також рядок 250).
4. Акціонерні товариства випускають облігації на суму не більше 25 % від розміру статутного капіталу і лише після повної оплати всіх випущених акцій.
5. Альтернативні джерела формування підприємницького капіталу
6. Альтернативні теорії капіталу
7. Амортизація
8. Амортизація
9. Амортизація
10. Амортизація інших необоротних матеріальних активів
11. Амортизація нематеріальних активів
12. Амортизація нематеріальних активів

Переглядів: 1825