Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Злочини, що посягають на безпеку руху та експлуатації залізничного, водного, повітряного та магістрального трубопровідного транспорту.

План

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ БЕЗПЕКИ РУХУ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТРАНСПОРТУ

ЛЕКЦІЯ

1. Поняття і види злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

2. Злочини, що посягають на безпеку руху та експлуатації усіх видів транспорту.

3. Злочини, що посягають на безпеку руху та експлуатації залізничного, водного, повітряного та магістрального трубопровідного транспорту.

4. Злочини, що посягають на безпеку руху та експлуатації автомобільного та міського електричного транспорту.

1. Поняття і види злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту

Відповідальність за порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту передбачена розділом XI Особливої частини КК (статті 276-292). Кримінальна відповідальність за порушення правил безпеки руху або експлуатації різних видів транспорту диференційована залежно від виду транспорту, а також суб'єкта злочину.

Родовим об'єктомцих злочинів є безпека руху та експлуатації транспорту. Розкриття змісту такого об'єкта, насамперед, передбачає встановлення значення термінів, які використовуються для його позначення, тобто з'ясування того, що слід розуміти під «безпекою», що таке «транспорт», яка має відношення до його «руху», а яка - до «експлуатації».

Безпека — це відсутність небезпеки, загрози; стан, коли не заподіюється і не може бути заподіяна шкода правоохоронюваним цінностям; умови, коли попереджується шкода від потенційно небезпечних предметів, до яких належить і транспорт. Під транспортом звичайно розуміють як відповідну галузь народного господарства, так і певні види перевізних засобів. Поняття рух транспорту можна визначити як пересування людей та переміщення вантажів за допомогою транспортних засобів. Таким чином, рух транспорту передбачає переміщення транспортних засобів. Саме у зв'язку із приведенням в рух транспортні засоби набувають властивостей створювати небезпеку для людей та матеріальних цінностей. Експлуатація транспорту означає використання транспортних засобів за призначенням відповідно до нормативно визначених експлуатаційних параметрів.

Виходячи з викладеного, безпека руху та експлуатації транспорту як родовий об'єкт відповідних злочинів - це сукупність суспільних відносин, які складаються з приводу убезпечення від шкоди, яка може бути заподіяна під час пересування людей та переміщення вантажів за допомогою транспортних засобів або експлуатації транспорту.

Безпосередніми об'єктами злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту виступає безпека окремих видів транспорту.

З об'єктивної сторони більшість злочинів, передбачених розділом XI Особливої частини КК, є злочини з матеріальними складами. Формальний склад мають посягання, передбачені частинами 1 та 2 ст. 278, частинами 1 та 2 ст. 280, статтями 284-285, ч. 1 ст. 289.

Для основних складів злочинів, які вважаються закінченими з моменту настання суспільно небезпечних наслідків, характерними є наслідки у виді створення небезпеки для життя людей або інших тяжких наслідків, а кваліфікованих - заподіяння реальної шкоди - загибелі людей або інших тяжких наслідків. Створення небезпеки щодо злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту - це такі зміни у навколишньому світі, насамперед, у технічному стані транспортних засобів та інших об'єктів транспортної інфраструктури, в обстановці руху (зокрема, взаємному розташуванні транспортних засобів), у стані, в якому перебувають особи, які керують локомотивами, судами, літальними засобами, коли створюється високий ступінь ймовірності заподіяння реальної шкоди - настання залізничних, воднотранспортних чи авіаційних аварій чи катастроф. Створення небезпеки як наслідок злочину передбачає виникнення не абстрактної, а реальної можливості заподіяння шкоди. Про реальність загрози свідчать, зокрема, такі дані, як віддаль, на яку зблизилися в процесі руху транспортні засоби, розмір перевищення дозволеної в даних умовах швидкості.

Поняття загибелі людей або інших тяжких наслідків слід розуміти так само, як і в статтях інших розділів Особливої частини КК (вони аналізуються в § 1 глави XI цього підручника).

Суб'єкт більшості злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту - загальний. Відповідальність за такі посягання настає з 16-річного віку. З 14-річного віку може наставати відповідальність за злочини, передбачені ст. 277 (Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів), ст. 278 (Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна), частинами 2 та 3 ст. 289 (кваліфікуючий та особливо кваліфікуючий склад незаконного заволодіння транспортним засобом). Деякі злочини, передбачені розділом XI Особливої частини КК, може вчиняти лише спеціальний суб'єкт, зокрема, працівник транспорту чи окремі категорії таких працівників (статті 276, 284— 285, 287-288), або навпаки - особи, які не є працівниками транспорту (ст. 281), особа, яка керує транспортним засобом (ст. 286).

Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту з формальними складами характеризуються умисною формою вини. Також умисно вчиняються злочини, які полягають у знищенні чи пошкодженні транспортної інфраструктури, перешкоджанні роботі транспорту, заволодінні його об'єктами (статті 277, 279, 283, 289, 290, 292). Для злочинів з матеріальними складами характерним є їх вчинення з необережності. Умисне порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту з метою заподіяти шкоду особі, іншим охоронюваним законом благам кваліфікується за статтями про злочини проти життя і здоров'я, власності. Такі посягання, за наявності відповідних ознак, можуть становити диверсію або терористичний акт.

Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту можуть бути згруповані за багатьма критеріями. Найбільш поширеною є класифікація, проведена з врахуванням видів транспорту, безпека руху та експлуатації яких порушується. За таким критерієм можна виділити злочини, які посягають на безпеку руху та експлуатації:

1) усіх видів транспорту (статті 277, 279-280, 291);

2) залізничного, водного, повітряного, водного та магістрального трубопровідного транспорту (статті 276, 278, 281-285, 292);

3) автомобільного та міського електричного транспорту (статті 286-290).

2. Злочини, що посягають на безпеку руху та експлуатації усіх видів транспорту

Стаття 277. Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів

1. Умисне руйнування або пошкодження шляхів сполучення, споруд на них, рухомого складу або суден, засобів зв’язку чи сигналізації, а також інші дії, спрямовані на приведення зазначених предметів у непридатний для експлуатації стан, якщо це спричинило чи могло спричинити аварію поїзда, судна або порушило нормальну роботу транспорту, або створило небезпеку для життя людей чи настання інших тяжких наслідків, -
караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей, -
караються позбавленням волі на строк від семи до п’ятнадцяти років.

1. Об’єктом злочину є безпека руху або експлуатації транспорту та його нормальна робота, життя та здоров’я людей, власність, а також довкілля.
2. Предметом злочину е шляхи сполучення, споруди на них, транспортні засоби залізничного, повітряного, а також водного транспорту, засоби зв’язку чи сигналізації (щодо виду рухомого складу та інших транспортних засобів і шляхів сполучення див. коментар до ст.276).
До споруд на шляхах сполучення треба відносити пасажирські та вантажні платформи, мости, віадуки, шляхопроводи, тунелі, естакади, гідровузли, шлюзи, причали тощо. Засоби зв’язку чи сигналізації - це світлофори, семафори, радіостанції, радіомаяки, радіопеленгатори, локатори, телефон тощо.
Для чіткого окреслення предмета цього злочину необхідно враховувати, що його визначальною ознакою є здатність за своїм призначенням, технічним станом, за відповідністю нормативним вимогам забезпечувати безпечний рух або експлуатацію зазначених видів транспорту.
Споруди, що не забезпечують безпеку руху зазначених видів транспорту, не відносяться до предмета цього злочину.
3. З об’єктивної сторони злочин виражається в умисному руйнуванні або пошкодженні шляхів сполучення, транспортних засобів, їх комунікацій, засобів зв’язку чи сигналізації, а також вчинення інших діянь, що приводять зазначені предмети у непридатний для експлуатації стан.
4. Під руйнуванням транспортних засобів та інших транспортних комунікацій треба розуміти повне або часткове їх знищення і непридатність до подальшого цільового використання (вибух на залізниці, спалення рухомого складу, руйнування залізничних мостів, знищення злітних смуг, затоплення судна тощо).
5. Пошкодження предметів злочину - це приведення їх у такий стан, коли вони частково або тимчасово втрачають здатність до використання за призначенням (розгвинчування рейок, обрив телефонних або телеграфних проводів, приведення до непридатності для використання букс вагонів тощо).
6. Під іншими діями, спрямованими на приведення зазначених предметів у непридатний для експлуатації стан, треба розуміти такі дії, як вимикання засобів зв’язку чи сигналізації або їх блокування, влаштування перешкод для сприйняття знаків, сигналів та іншої інформації, припинення подачі енергії в контактну мережу тощо. Вказані дії визнаються злочинними тільки за умови, якщо вони спричинили або могли спричинити порушення нормальної роботи транспорту.
7. Злочин вважається закінченим з моменту руйнування або пошкодження шляхів сполучення, транспортних засобів чи вчинення інших дій, спрямованих на приведення зазначених предметів у непридатний для експлуатації стан, якщо це спричинило чи могло спричинити аварію поїзда, судна, або порушило нормальну роботу транспорту, або створило небезпеку для життя людей чи настання інших тяжких наслідків.
8. Наслідками за ч.1 ст.277 є аварія поїзда, судна, порушення нормальної роботи транспорту або створення небезпеки для життя людей чи настання інших тяжких наслідків.
9. Як аварію слід розглядати транспортну подію, що не потягла за собою тяжких наслідків. Вона пов’язана із зіткненням суден, сходженням поїздів з рейок та іншими інцидентами, які не спричинили заподіяння середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень чи загибелі людей, пошкодження рухомого складу або суден до рівня капітального ремонту тощо.
10. Під порушенням нормальної роботи транспорту слід розуміти порушення розкладу, графіку руху поїздів чи водних або повітряних суден, суттєве ускладнення подальшого пересування пасажирів та вантажів.
11. Про створення небезпеки для життя людей чи настання інших тяжких наслідків див. коментар до ст.276.
12. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом щодо руйнування або пошкодження шляхів сполучення, споруд на них, рухомого складу або суден, засобів зв’язку чи сигналізації, щодо аварії поїзда, судна або порушення нормальної роботи транспорту чи можливості їх настання - умислом або необережністю.
Психічне ставлення суб’єкта злочину до наслідків, що передбачені у ч.2 і 3 ст.277, має бути необережним.
13. Суб’єктом злочину може бути фізична осудна особа, яка досягла до моменту вчинення злочину 14-річного віку. При цьому Закон не обмежує коло суб’єктів даного злочину.
14. Частина 2 ст.277 встановлює відповідальність за дії, передбачені ч.1 цієї статті, якщо вони спричинили одному або декільком потерпілим середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди, яка визначається з урахуванням її розміру та інших конкретних обставин справи.
15. За частиною 3 ст.277 кваліфікуються діяння, передбачені ч.1 і 2 цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей, тобто смерть однієї або декількох осіб. Заподіяння потерпілому смерті охоплюється ст.277 і не потребує додаткової кваліфікації.
16. Якщо суб’єкт з необережності зруйнував, пошкодив або іншими діями привів у непридатність шляхи сполучення, транспортні засоби, засоби зв’язку чи сигналізації, що потягло за собою загибель потерпілих або інші тяжкі наслідки, то подібні діяння не утворюють складу злочину, передбаченого ст.277, а залежно від інших ознак можуть кваліфікуватися за ст.196 чи ст.291.
Якщо транспортні засоби, споруди чи їх обладнання руйнуються суб’єктом або пошкоджуються, то такі дії кваліфікуються за ст.277 і за сукупністю залежно від способу викрадення - як злочини проти власності за ст.185-187, ст.189-191.
Викрадення електричних мереж, кабельних ліній зв’язку, сигналізації та їх обладнання шляхом демонтажу або іншим засобом треба кваліфікувати за сукупністю злочинів - як пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів за ст.277 та ст.188. При цьому ч.3 ст.188 передбачає таку кваліфікуючу ознаку, як особливо тяжкі наслідки, до яких за ст.277 відносяться: загибель людини; перерва в забезпеченні споживачів електричною енергією та послугами зв’язку, внаслідок якої припинена діяльність промислових підприємств або порушено функціонування транспорту (див. примітку до ст.188). Якщо пошкодження зазначених предметів вчинюється в процесі хуліганства, такі дії кваліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених ст.277 і ст.296.
Умисне руйнування або пошкодження транспортних шляхів сполучення, споруд на них та інших предметів, зазначених у диспозиції ч.1 ст.277, а також вчинення інших дій, спрямованих на приведення зазначених предметів у непридатних для експлуатації стан з метою ослаблення держави, кваліфікується за наявності підстав як диверсія - за ст.113.

Стаття 279. Блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства

1. Блокування транспортних комунікацій шляхом влаштування перешкод, відключення енергопостачання чи іншим способом, яке порушило нормальну роботу транспорту або створювало небезпеку для життя людей, або настання інших тяжких наслідків, -
карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Захоплення вокзалу, аеродрому, порту, станції або іншого транспортного підприємства, установи або організації -
карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

1. Об’єктом злочину є нормальна робота транспорту, а також здоров’я, життя людей, власність, охоронювані законом інтереси транспортних підприємств, установ, організацій та громадян у сфері перевезень.
2. Предметом злочину, передбаченого ч.1 ст.279, є транспортні комунікації, тобто шляхи сполучення, споруди і технічні системи на них, засоби зв’язку та сигналізації, а також інші транспортні комунікації, що забезпечують нормальну роботу транспорту (див. коментарі до ст.276, 277).
Шляхи сполучення на автомобільному транспорті - це автомобільні дороги, вулиці (визначення і класифікацію див. у Законі України “Про дорожній рух” від 30 червня 1993 р. № 3353-ХІІ та в Законі України “Про автомобільний транспорт” від 5 квітня 2001 р. № 2344-ІІІ). На міському електричному транспорті (трамваї, тролейбусі, фунікулері) шляхи сполучення включають: рейкові шляхи, стрілки, контактну мережу та ін.
До споруд на вказаних шляхах сполучення належать мости, шляхопроводи, тунелі, транспортні розв’язки тощо.
Засоби зв’язку чи сигналізації - це світлофори, дорожні знаки, сигнали та інше обладнання.
До предмета цього злочину також належать магістральні газо-, нафто- і продуктопроводи (про магістральний трубопровід та його об’єкти див. коментар до ст. 292).
3. Об’єктивна сторона злочину визначена в законі шляхом вказівки на способи його вчинення:
- влаштування перешкод;
- відключення енергопостачання;
- інші способи.
4. Як перешкоди можуть бути використані транспортні засоби, шлагбауми, троси, завали, гідротехнічні споруди та інші об’єкти і предмети, що порушують (або можуть порушити) нормальну і безпечну роботу транспорту.
5. Відключення енергопостачання як спосіб блокування транспортних комунікацій - це припинення подачі енергії, що використовується для забезпечення нормальної роботи транспорту.
6. Під іншими способами блокування транспортних комунікацій розуміють такі дії, як встановлення постійних або тимчасових постів на залізничних шляхах, автомагістралях, злітно-посадочних смугах, вмикання засобів зв’язку чи сигналізації в блокуючому режимі, встановлення знаків, що забороняють рух транспортних засобів, влаштування перешкод для сприйняття знаків, сигналів та іншої інформації, перекриття засувок магістральних трубопроводів. Вказані дії визнаються злочинними тільки за умови, що вони порушили нормальну роботу транспорту або створювали небезпеку для життя людей, або викликали настання інших тяжких наслідків. Можливе вчинення цього злочину і шляхом бездіяльності.
7. Під порушенням нормальної роботи транспорту слід розуміти порушення розкладу, графіку руху поїздів, річкових, морських або повітряних суден, перевезень на автомобільному транспорті, суттєве ускладнення подальшого пересування пасажирів та вантажів за часом та маршрутами.
8. Створення небезпеки для життя людей як ознака злочину означає, що внаслідок блокування транспортних комунікацій була створена реальна загроза спричинення шкоди життю працівників транспорту або інших осіб (див. коментар до ст.276).
9. Як інші тяжкі наслідки розглядаються середньої тяжкості або тяжкі тілесні ушкодження, заподіяні одному або декільком потерпілим. Це також пошкодження або знищення державного, комунального або приватного майна (транспортних засобів, комунікацій), які завдали великої майнової шкоди, тощо (див. коментар до ст.286).
З урахуванням цього визначається і момент закінчення злочину.
10. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом, мотиви і мета на кваліфікацію не впливають, а враховуються при призначенні покарання.
11. Суб’єкт злочину - осудна особа, яка досягла 16-річного віку. При цьому ним може бути працівник транспорту.
12. Частина 2 ст.279 передбачає відповідальність за захоплення вокзалу, аеродрому, порту, станції або іншого транспортного підприємства, установи або організації. Таке захоплення може виявлятися у зайнятті льотного поля, будівлі вокзалу, порту, службових чи виробничих приміщень транспортних підприємств.
13. Дії, передбачені ч.1 або ч.2 ст.279, кваліфікуються за ч.3 ст.279, якщо вони спричинили загибель хоча б однієї людини або настання інших тяжких наслідків.
14. Якщо блокування транспортних комунікацій вчинене шляхом умисного пошкодження або руйнування шляхів сполучення чи транспортних засобів, то такі дії треба кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст.277 і 279. При їх відмежуванні слід звертати увагу на суб’єктивну сторону злочинів, оскільки блокування транспортних комунікацій, як правило, вчинюється з метою привернення уваги, впливу на рішення, відмови від певних дій органів державної влади або місцевого самоврядування щодо вирішення соціально-економічних чи інших питань життєдіяльності громадян.
15. У випадку, коли особа бажала або свідомо допускала такі наслідки, як заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, смерті чи пошкодження майна, її дії треба кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст.279 та відповідними статтями, що передбачають відповідальність за злочини проти життя та здоров’я особи, власності або громадської безпеки.

Стаття 280. Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов’язків

1. Примушування працівника залізничного, повітряного, водного, автомобільного, міського електричного чи магістрального трубопровідного транспорту до невиконання своїх службових обов’язків шляхом погрози вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням майна цього працівника чи близьких йому осіб, -
карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -
караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

1. Об’єктом злочину є нормальна робота транспорту, названого в диспозиції аналізованої статті, а також здоров’я, життя або власність працівника транспорту чи близьких йому осіб, а також інших людей.
2. Об’єктивна сторона злочину полягає в примушуванні, тобто в активних діях щодо працівника транспорту з метою домогтися невиконання ним своїх службових обов’язків. Примушування визнається злочинним посяганням лише тоді, коли воно реалізується суб’єктом шляхом погрози вбивством, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень або знищення майна працівника транспорту чи близьких йому осіб.
3. Потерпілими від цього злочину можуть бути особи, які знаходяться на службі або працюють на одному з видів транспорту, зазначеного в диспозиції ст.280 (працівники поїзних бригад або екіпажів річкових, морських чи повітряних суден; водії трамваїв, тролейбусів та інших засобів міського електротранспорту; особи, які безпосередньо забезпечують роботу магістрального трубопровідного транспорту).
Крім того, це працівники, від яких залежить нормальне і безпечне функціонування транспорту: чергові, диспетчери, працівники, які готують до рейсу рухомий склад і перевіряють його технічний стан, та ін.
Ще одну групу становлять службові особи, які виконують загальні функції по управлінню процесом експлуатації транспорту та його комунікаціями (керівники станцій, портів, транспортних підприємств, організацій, установ та їх підрозділів).
Взагалі закон не встановлює обмежень щодо кола працівників транспорту.
До осіб, близьких працівнику транспорту, відносяться його родичі - батьки, дружина, чоловік, діти, брати, сестри, дід, бабуся, онуки, а також близькі особи, вплив на яких може фактично сприяти реалізації умислу суб’єкта злочину.
4. Під погрозою, що застосовується як спосіб примушування потерпілого, треба розуміти психічне насильство, виражене жестами, словами, шляхом демонстрації зброї або інших предметів, які використовує винний (про погрозу див. коментар до ст.129). Погроза адресується як самому працівнику транспорту, так і його близьким. Треба зазначити, що в ст.280 законодавець вказує тільки на погрозу знищення майна потерпілого, а не на його пошкодження.
Оскільки погроза вбивством є обов’язковою ознакою складу злочину, що аналізується, додаткової кваліфікації вчиненого за ст.129 не потрібно. Реальне заподіяння смерті, тілесних ушкоджень або знищення майна потребує самостійної кримінально-правової оцінки.
5. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, спрямованих на примушування працівника транспорту зазначеним в диспозиції статті способом до невиконання своїх службових обов’язків, незалежно від того, чи досяг винний своєї мети.
6. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом: особа усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій і бажає їх вчинити. Мотиви та мета цього злочину можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.
7. Суб’єктом злочину є особа, яка досягла до часу вчинення злочину 16-річного віку. Якщо злочин вчинює службова особа, яка використовує своє службове становище щодо підлеглих, діяння кваліфікується за сукупністю злочинів.
8. Кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.280, є повторність - вчинення двох або більше злочинів, передбачених ч.1 цієї статті, а також вчинення його за попередньою змовою групою осіб - якщо злочин спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення (див. коментар до ч.2 ст.28).
9. За частиною 3 ст.280 відповідальність настає за дії, передбачені ч.1 або 2 цієї статті, вчинені організованою групою - якщо в їх готуванні або вчиненні брали участь три особи або більше, які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення плану, відомого всім учасникам групи (див. коментар до ч.3 ст.28), або за такі ж дії, поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого (див. коментар до ст.187), або такі, що спричинили загибель людей (див. коментар до ст.276) чи інші тяжкі наслідки (див. коментар до ст.276).

Стаття 291. Порушення чинних на транспорті правил

Порушення чинних на транспорті правил, що убезпечують рух, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -
карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до п’яти років.

1. Об’єктом злочину є безпечна робота транспорту, безпека руху, здоров’я і життя громадян, а також власність.
2. Об’єктивна сторона вимагає таких ознак в їх сукупності:
а) дія або бездіяльність особи, пов’язана з порушенням чинних на транспорті правил;
б) суспільно небезпечні наслідки;
в) причиновий зв’язок між порушенням і наслідками.
3. Відповідальність настає за порушення чинних правил, що убезпечують рух на залізничному, повітряному, водному, автомобільному, електричному та іншому транспорті.
4. Диспозиція ст.291 бланкетна, оскільки вона відсилає до чинних правил, що регулюють порядок безпечного руху транспорту. Ці правила встановлюються відповідними нормативними актами, які видаються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (наприклад, “Правила дорожнього руху” від 10 жовтня 2001 р. № 1306, “Правила безпеки громадян на залізничному транспорті України”, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 р. № 54, та ін.).
5. Порушення діючих на транспорті правил вчинюється різноманітними діями: самостійне пересування пасажира повітряного транспорту по території льотного поля; самовільне відкриття шлагбауму на залізничному переїзді без дозволу чергового; переїзд залізниці в місцях, де це не передбачено; прогін тварин через колію без дотримання правил безпеки.
Це також діяння, пов’язані з порушенням правил дорожнього руху водіями мопедів, велосипедів та інших транспортних засобів, що не належать до вказаних у примітці до ст.286.
Наприклад, водій М., керуючи мопедом з обсягом двигуна 48,9 см3, раптово з правого ряду повернув ліворуч, чим створив аварійну обстановку водію автомобіля “Опель-Вектра” Т., який рухався у попутному напрямку. Т., уникаючи наїзду в аварійній обстановці, зіткнувся на зустрічній смузі з легковиком, пасажир якого загинув.
Найбільш поширеними є дії пішоходів, які внаслідок порушення правил безпеки руху створюють аварійну обстановку для водіїв механічних транспортних засобів.
Суб’єктами цього злочину можуть бути пасажири. Так, Д., пасажир мотоцикла, знаходячись у стані сп’яніння, порушив правила безпеки на транспорті: жартуючи, закрив очі водію Ж., який втратив орієнтування, і мотоцикл перекинувся, внаслідок чого пасажир О., який знаходився в колясці мотоцикла, отримав тяжкі тілесні ушкодження.
До суб’єктів злочину також відносяться особи, які порушують правила безпеки або експлуатації при керуванні маломірними суднами тощо.
6. Під загибеллю людей треба розуміти загибель однієї особи або кількох осіб.
7. Як інші тяжкі наслідки даного складу злочину розглядаються середньої тяжкості або тяжкі тілесні ушкодження, заподіяні одному потерпілому або декільком потерпілим. Це також пошкодження або знищення державного, колективного або індивідуального майна (транспортних засобів, транспортних комунікацій), порушення нормальної роботи транспорту на тривалий час, що завдало великої майнової шкоди, тощо.
8. Злочин є закінченим з моменту спричинення загибелі потерпілого або настання інших тяжких наслідків, а тому склад злочину - матеріальний.
9. Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережною виною: особа передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків, але легковажно розраховує на їх відвернення, або не передбачає можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
10. Суб’єктами злочину можуть бути: велосипедисти, пішоходи, пасажири, водії мопедів, маломірних суден, погоничі тварин, водії гужового транспорту. Не підлягають відповідальності за цією статтею особи, які є суб’єктами злочинів, передбачених ст.276, 277, 283, 286, 287, 288.

Стаття 276. Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту

1. Порушення працівником залізничного, водного або повітряного транспорту правил безпеки руху або експлуатації транспорту, а також недоброякісний ремонт транспортних засобів, колій, засобів сигналізації та зв’язку, якщо це створило небезпеку для життя людей або настання інших тяжких наслідків, -
караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або заподіяли велику матеріальну шкоду, -
караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.
3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей, -
караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

1. Транспорт - важлива галузь виробництва, що задовольняє потреби суспільства у перевезеннях. Відносини, пов’язані з діяльністю транспорту в Україні, регулюються Законом України “Про транспорт” від 10 листопада 1994 р. № 232/94-ВР, кодексами окремих видів транспорту, іншими законодавчими та нормативними актами України.
Єдину транспортну систему України складають: залізничний, морський, річковий, авіаційний, міський електротранспорт і деякі інші види транспорту, вказані в ст.21 Закону.
2. Об’єктом злочину є суспільні відносини у сфері безпеки руху та експлуатації залізничного, водного і повітряного транспорту, здоров’я, життя людей, власність, а також довкілля.
3. Об’єктивна сторона злочину полягає у сукупності наступних ознак:
- порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту чи недоброякісний ремонт транспортних засобів, залізничних колій, засобів сигналізації та зв’язку, залізничного, водного або повітряного транспорту;
- наслідків, передбачених у диспозиції ч.2 або 3 ст.276, або створення небезпеки настання таких чи інших тяжких наслідків (ч.1 ст.276);
- причинового зв’язку між порушенням зазначених правил та наслідками чи загрозою їх настання.
4. Порушення повинні бути вчинені на одному з видів транспорту, вказаному в ст.276.
5. Залізничний транспорт - це механічний рейковий транспорт, який включає залізничні шляхи сполучення, рухомий склад та їх комунікації. Це також мережа під’їзних шляхів, рухомого складу підприємств і організацій, шахт, метрополітену. Теорія кримінального права і судова практика не відносять до залізничного транспорту міський електричний транспорт (трамвай, фунікулер). Безпека руху та експлуатації залізничного транспорту регулюється Законом України “Про залізничний транспорт” від 4 липня 1996 р. № 273/96-ВР, “Статутом залізниць України” затвердженим постановою КМУ від 6 квітня 1998 р. № 457, “Правилами технічної експлуатації залізниць України”, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 р. № 411, “Інструкцією із сигналізації на залізницях України”, затвердженою наказом Міністерства транспорту України від 8 липня 1995 р. № 259, та ін.
Види транспортних подій передбачені “Положенням про класифікацію транспортних подій на залізничному транспорті та метрополітенах України”, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 22 березня 2002 р. № 196, а також Положенням про класифікацію транспортних подій на Харківському і Дніпропетровському метрополітенах”, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 17 лютого 2003 р. № 112.
6. Водний транспорт - це морський, річковий та озерний транспорт, тобто пасажирські, вантажні, риболовецькі, науково-дослідні, рятувальні, допоміжні та інші судна (теплоходи, сейнери, буксири, земснаряди тощо), водні шляхи та комунікації. Маломірні судна (човни, байдарки, шлюпки тощо), стаціонарні платформи незалежно від форм власності на них не відносяться до водного транспорту в розумінні ст.276. Належність судна не впливає на кваліфікацію злочину, крім випадків, що стосуються військових суден.
Відносини безпеки судноплавства регулюють “Кодекс торговельного мореплавства України”, введений в дію постановою Верховної Ради України від 23 травня 1995 р. № 176/95-ВР, “Положення про капітана морського торговельного порту України”, затверджене наказом Міністерства транспорту України від 18 жовтня 2000 р. № 573, Положення про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті, затверджене наказом Міністерства транспорту України від 20 листопада 2003 р. № 904, Правила судноплавства на внутрішніх водних шляхах України, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 16 лютого 2004 р. № 91, та інші нормативні акти.
7. Повітряний транспорт включає повітряні судна - літальні апарати, які тримаються в атмосфері внаслідок їх взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні, і здатні маневрувати в тривимірному просторі (ч.2 ст.15 “Повітряного кодексу України”, прийнятого 4 травня 1993 р. № 3167-ХІІ), а саме: літаки, гелікоптери, аеростати, дирижаблі, планери тощо. Структуру повітряного транспорту утворюють аеропорти, аеродроми, майданчики для гелікоптерів та їх комунікації.
Види авіаційних подій визначено у “Правилах розслідування авіаційних подій з цивільними повітряними суднами в Україні”, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 12 грудня 2001 р. № 870.
8. Диспозиція ст.276 - бланкетна. Щоб з’ясувати, які правила руху чи експлуатації транспорту були порушені, треба звертатися до нормативних актів, чинних на залізничному, водному і повітряному транспорті.
9. Порушення правил безпеки руху та експлуатації цих видів транспорту вчиняється шляхом дії або бездіяльності. Необхідними складовими елементами об’єктивної сторони злочину, що аналізується, є порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту чи недоброякісний ремонт транспортних засобів, колій, засобів сигналізації та зв’язку. Судова практика показує, що переважна більшість злочинів на залізничному транспорті (близько 90%) пов’язана з порушенням правил безпеки руху або експлуатації транспорту, а біля 10% - з недоброякісним ремонтом транспорту.
Порушення правил безпеки руху - це перевищення швидкості руху, порушення правил маневрування, проїзд локомотива на заборонний сигнал семафора, недотримання правил розходження із зустрічними суднами або порушення правил проходу шлюзів (Правила пропуску суден через судноплавні шлюзи України, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20 жовтня 2003 р. № 809), недотримання коридору польоту, ігнорування диспетчерської або радіолокаційної інформації тощо.
Порушення правил експлуатації - дозвіл на експлуатацію несправного рухомого складу або суден, а також обладнання, експлуатація транспорту з несправностями, що створюють загрозу безпеці руху, недотримання правил закріплення та розміщення вантажів тощо.
Діяння може утворювати склад злочину лише у тому випадку, коли воно виражене у порушенні встановлених правовими нормами правил. Порушення “життєвих”, “професійних” або “неписаних” правил чи рекомендацій у сфері безпеки руху або експлуатації транспорту, що не мають нормативного характеру, не тягне за собою кримінальної відповідальності.
До кримінальних справ необхідно додавати витяги з нормативних актів з викладом відповідних положень (статей, пунктів тощо), що були порушені винним.
10. Діяння, що входить в об’єктивну сторону злочину, може полягати в недоброякісному ремонті рухомого складу (локомотивів, вагонів, теплоходів, літаків тощо), залізничних колій, полотна, стрілочних переводів та переїздів, засобів сигналізації (наприклад, бакенів), засобів зв’язку, що забезпечують безпеку руху або експлуатацію транспорту. Це ремонт з відступом від визначених стандартів, від певної технології, неусунення окремих несправностей, коли транспортні засоби та інші предмети після ремонту у встановленому порядку передані в експлуатацію. Наприклад, “Положення про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу”, затверджене наказом Міністерства транспорту України від 22 квітня 2002 р. № 261. Недоліки такого ремонту мають містити загрозу для безпеки руху або експлуатації транспорту.
11. Створення небезпеки (ч.1 ст.276) - це створення внаслідок порушення правил або недоброякісного ремонту такої обстановки, за якої настання відповідних негативних наслідків було б неминучим, але цього не сталося через втручання інших осіб або обставин.
Якщо порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту чи недоброякісний ремонт за конкретних обставин не могли створити таку небезпеку, склад злочину, передбачений ч.1 ст.276, відсутній.
Небезпека для життя людей (ч.1 ст.276) - це реальна можливість загибелі одного або декількох потерпілих. Заподіяння легких тілесних ушкоджень навіть значній кількості потерпілих охоплюється складом злочину, передбаченого ч.1 ст.276, за відсутності ознак - ч.2 і 3 ст.276.
12. Небезпека настання інших тяжких наслідків є оціночним поняттям, визначення якого залежить від фактичних обставин справи. Судова практика до інших тяжких наслідків відносить: спричинення середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, заподіяння великої матеріальної шкоди внаслідок загибелі вантажу, пошкодження рухомого складу або суден до непридатності їх подальшої експлуатації, значну шкоду навколишньому природному середовищу тощо.
13. Частина 2 ст. 276 встановлює відповідальність за дії, передбачені ч.1 цієї статті, якщо вони спричинили одному або декільком потерпілим середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або заподіяли велику матеріальну шкоду, при визначенні якої слід враховувати вартість пошкодженого або знищеного майна (рухомого складу, вантажів, шляхів сполучень, обладнання), забруднення довкілля тощо.
14. За частиною 3 ст.276 кваліфікуються діяння, передбачені ч.1 і 2 цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей, тобто смерть однієї або декількох осіб. Заподіяння потерпілому смерті охоплюється ст.276 і не потребує додаткової кваліфікації.
Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є причиновий зв’язок між діяннями та наслідками, що настали. Його технічну сторону може визначати експертиза, але встановлення причинового зв’язку у складі злочину є виключно правовим питанням. При цьому важливо враховувати вплив на вчинення цих злочинів багатьох факторів об’єктивного і суб’єктивного характеру (діяльність суб’єктів, які забезпечують функціонування транспорту, стан транспортних засобів та шляхів сполучення, обладнання, метеорологічні умови тощо).
Особи, які забезпечують функціонування транспорту, або учасники руху, які сприяли настанню суспільно небезпечних наслідків, підлягають кримінальній відповідальності за наявності всіх ознак відповідного складу злочину.
Умисні дії, спрямовані на позбавлення життя однієї чи багатьох осіб шляхом порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту, мають кваліфікуватися за сукупністю ст.115, 276.
15. Суб’єктивна сторона злочину щодо порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, а також щодо недоброякісного ремонту може характеризуватися як умислом, так і необережністю (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість) щодо можливих наслідків; форма вини - тільки необережна, як і в цілому цей злочин.
Психічне ставлення винного до наслідків, передбачених ч.2 та ч.3 ст.276, характеризується тільки необережною формою вини. У цілому злочин вважається необережним.
Суб’єктом злочину може бути тільки працівник залізничного, водного або повітряного транспорту (черговий по станції, машиніст, помічник машиніста, складач потягів, оглядач вагонів, оператор, капітан, помічник капітана, штурман, командир повітряного судна, пілот, радист, механік, диспетчер та інші особи, діяльність яких безпосередньо пов’язана з експлуатацією та ремонтом цих видів транспорту). Це також можуть бути працівники відомчої залізниці, метрополітену, особи, які працюють на риболовецьких, науково-дослідних та інших суднах.
Суб’єкт злочину наділений сукупністю двох ознак:
- перебування на службі чи роботі на відповідному виді транспорту;
- його діяльність пов’язана з виконанням обов’язків по безпеці руху, експлуатації чи ремонту транспортних засобів, шляхів, засобів сигналізації чи зв’язку.
Діяння осіб, які здійснили недоброякісний ремонт транспорту, за наявності інших ознак складу злочину слід кваліфікувати за ст.276 незалежно від того, є вони працівниками транспорту чи ні.
Службові особи зазначених видів транспорту, які не порушили правил безпеки руху або експлуатації транспорту, але давали (не давали) розпорядження, накази, вказівки щодо діяльності, внаслідок якої такі порушення були припущені іншими працівниками транспорту, за наявності інших ознак можуть кваліфікуватися як службова недбалість за ст.367.
Згідно з Законом відповідальність за ст.276 настає з 16-річного віку, але фактично такі посади на транспорті обіймають особи не молодші 18 років.
Особи, які порушили правила безпеки руху або експлуатації автомобільного транспорту, несуть відповідальність за ст.286, 287, а військовослужбовці - за ст.415 (порушення правил водіння або експлуатації машин), ст.416 (порушення правил польотів або підготовки до них), ст.417 (порушення правил кораблеводіння).

Стаття 278. Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна

1. Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна -
караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років.
2. Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, -
караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.

1. Об’єктом злочину є нормальна і безпечна робота транспорту, здоров’я та життя людей, а також власність.
2. Предметом злочинного посягання є залізничний рухомий склад, а також повітряні й морські чи річкові судна (див. коментар до ст.276).
3. Об’єктивна сторона злочину характеризується угоном або захопленням залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна. На окремих видах транспорту, зокрема повітряному, для забезпечення безпеки персоналу діє “Інструкція про порядок забезпечення авіаційної безпеки під час виконання авіаційних перевезень і робіт з аеропортів інших держав”, затверджена наказом Міністерства транспорту України від 17 січня 2002 р. № 16.
4. Угон - це незаконне, протиправне, самовільне заволодіння залізничним рухомим складом, повітряним, морським чи річковим судном, незалежно від місця його знаходження та підпорядкованості, з метою його подальшого пересування по маршруту, обраному винним.
5. Захоплення зазначених видів транспортних засобів - це незаконне протиправне, самовільне заволодіння ними, незалежно від місця їх знаходження, з метою угону або іншого протиправного контролю в особистих чи інших цілях.
6. Угон транспортного засобу визнається закінченим з моменту заволодіння ним і початку руху від місця його знаходження (залізничного рухомого складу і морських, річкових суден - від місця стоянки, повітряного судна - з моменту початку здійснення польоту, незалежно від його тривалості). У тих випадках, коли суб’єкт заволодіває транспортним засобом у процесі його руху, угон потрібно вважати закінченим з моменту виконання таких дій.
7. Захоплення транспортного засобу може бути вчинено в процесі його руху або в місці стоянки. Таким чином, захоплення утворює закінчений злочин з моменту заволодіння транспортним засобом, незалежно від місця його знаходження (стоянка, пункт транзиту, рух по маршруту тощо).
8. Угон, як і захоплення, може здійснюватися винним безпосередньо або опосередковано: винний або сам керує транспортним засобом, або примушує це робити працівників зазначених видів транспорту (машиніста, пілота чи штурмана).
9. Невдала спроба угону або захоплення транспортного засобу, коли винний не зміг довести свій злочинний умисел до кінця (зрушити з місця локомотив, встановити контроль за екіпажем судна, проникнути в кабіну літака тощо) з причин, що не залежать від нього, кваліфікується як замах на злочин, передбачений ст.278.
10. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Щодо наслідків, зазначених у ч.3 ст.278, вина може бути умисною або необережною.
11. Суб’єкт злочину - особа, яка до вчинення злочину досягла 14-річного віку. Це можуть бути як працівники зазначених видів транспорту, так і сторонні особи.
12. Частина 2 ст.278 передбачає відповідальність за дії, передбачені ч.1 цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб, - тобто якщо їх спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, до початку злочину, домовилися про спільне їх вчинення (див. коментар до ч.2 ст.28), або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого (див. коментар до ст. 186).
13. Дії, передбачені ч.1 або 2 ст.278, вчинені організованою групою, - тобто якщо в їх готуванні або вчиненні брали участь три особи і більше, які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення плану, відомого всім учасникам групи (див. коментар до ч.3 ст.28), або такі ж дії, поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого (див. коментар до ст.187), або такі, що спричинили загибель людей (див. коментар до ст.276) чи інші тяжкі наслідки (див. коментар до ст.276), - кваліфікуються за ч.3 ст.278.
14. Угон або захоплення транспортного засобу, які супроводжувались вбивством з необережності, охоплюються складом цього злочину, а якщо умисним вбивством, то підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів (ч.3 ст.278 і ст.115).
15. Якщо угон або захоплення транспортного засобу вчинені з метою державної зради, диверсії, бандитизму, терористичного акту, дії винного потрібно кваліфікувати за ст.111, 113, 257, 258 і ст.278, якщо ж з метою захоплення заручників - за ст.146, 278.
16. Якщо суб’єктом цього злочину є працівники зазначених видів транспорту, які допустили порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, відповідальність настає за сукупністю злочинів - за ст.276 і ст.278.
17. Угон або захоплення транспортних засобів, пов’язані з незаконним перетинанням державного кордону, незаконним переправленням осіб через державний кордон України, порушенням правил міжнародних польотів, необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ст.278, 331, 332 чи 334.

Стаття 281. Порушення правил повітряних польотів

1. Порушення правил безпеки польотів повітряних суден особами, які не є працівниками повітряного транспорту, якщо це створило небезпеку для життя людей або настання інших тяжких наслідків, -
карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди, -
караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей, -
караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

1. Об’єктом даного злочину є безпека повітряних польотів, здоров’я, життя людей та власність.
2. Об’єктивна сторона включає:
- порушення правил безпеки польотів повітряних суден, що містяться в законодавчих або інших нормативних актах, які встановлюють вимоги до безпеки правил польотів;
- створення небезпеки для життя людей або настання інших тяжких наслідків;
- причиновий зв’язок між порушенням правил безпеки польотів повітряних суден і реальністю створення небезпеки настання зазначених наслідків.
3. До повітряних суден при розгляді цього злочину відносяться літаки, гелікоптери, дирижаблі, планери, що належать окремим фізичним або юридичним особам та не підпорядковані транспортній системі.
4. Диспозиція ст.281 - бланкетна, а тому з’ясування об’єктивної сторони цього злочину вимагає встановлення нормативних актів (правил, інструкцій, положень, настанов про польоти суден тощо) та відповідних правил безпеки польотів повітряних суден, які було порушено, а також конкретного порушення зазначених правил.
5. Небезпека для життя людей, про яку йдеться в ч.1 ст.281, - це реальна можливість загибелі одного або декількох потерпілих (див. коментар до ст.276).
6. До небезпеки настання інших тяжких наслідків відноситься реальна можливість: заподіяння середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, пошкодження або знищення будівель чи інших споруд, цінного вантажу тощо. Віднесення тих чи інших наслідків до категорії інших тяжких вирішується залежно від фактичних обставин вчинення злочину.
7. Для наявності зазначеного складу злочину необхідно обов’язкове встановлення причинового зв’язку між діянням та суспільно небезпечними наслідками.
8. Кваліфікуючими ознаками за ч.2 ст.281 є спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень або завдання великої матеріальної шкоди, яка визначається з урахуванням її розміру та інших конкретних обставин справи.
9. За частиною 3 ст.281 кваліфікуються діяння, передбачені ч.1 або 2 цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей (див. коментар до ст.276).
10. Суб’єктивна сторона порушення правил повітряних польотів може характеризуватися прямим умислом або необережністю, відношення до наслідків злочину - лише необережною формою вини.
11. Суб’єктом злочину можуть бути особи, які не є працівниками повітряного транспорту і пілотують повітряним судном (пілоти нетранспортних підприємств або організацій чи пілоти, яким літальні апарати належать на праві приватної власності), а також особи, які не є працівниками повітряного транспорту, але здійснюють функції по забезпеченню безпеки польотів повітряних суден.Стаття 282. Порушення правил використання повітряного простору

1. Порушення правил пуску ракет, проведення всіх видів стрільби, вибухових робіт або вчинення інших дій у повітряному просторі, якщо це створило загрозу безпеці повітряних польотів, -
караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років.
2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди, -
караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
3. Діяння, передбачені частиною першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей, -
караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

1. Об’єктом злочину є порядок використання повітряного простору, безпека повітряних польотів, здоров’я та життя людей, власність, а також довкілля.
Повітряним простором України відповідно до ст.1 Повітряного кодексу є частина повітряної сфери, розташована над суходолом і водною територією України, в тому числі над її територіальними водами (територіальним морем).
2. Об’єктивна сторона злочину включає:
- порушення особою вимог законодавчих чи інших нормативних актів щодо дотримання правил використання повітряного простору;
- створення загрози безпеки повітряних польотів - реальної небезпеки заподіяння середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень, загибелі людей, завдання великої матеріальної шкоди;
- причиновий зв’язок між порушенням правил використання повітряного простору і наслідками, що настали, чи реальною загрозою настання таких наслідків.
3. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст.282, має бланкетну диспозицію, вимагає з’ясування законодавчих або інших нормативних актів та їх відповідних правил щодо використання повітряного простору, порушених суб’єктом злочинного посягання. До них відносяться правила, інструкції та інші документи, які визначають правила: запуску ракет; проведення зенітних або інших повітряних стрільб усіх видів; проведення вибухових робіт у повітряному просторі або таких, що безпосередньо впливають на його стан. У жовтні 2001 р. внаслідок влучення зенітної ракети С-200, випущеної в ході навчань українських ВПС і ВПО над акваторією Чорного моря, зазнав катастрофи пасажирський літак Ту-154 російської авіакомпанії “Сибирь”. Загинуло 66 пасажирів та 12 членів екіпажу.
До вчинення інших дій у повітряному просторі слід відносити запуск та переміщення метеорологічних зондів, використання повітряного простору для переміщення об’єктів рекламного, спортивного або іншого призначення.
Порушення правил використання повітряного простору шляхом інших дій може бути при виконанні робіт, пов’язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом, обслуговуванням різноманітних висотних споруд (телевеж, башт, вишок, труб, антен тощо) із застосуванням літальних апаратів.
За частиною 1 ст.282 відповідальність настає за умов, що дії, які вона передбачає, створили загрозу безпеці повітряних польотів. Така загроза повинна бути реальною і викликати можливість спричинення середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень чи загибелі хоча б однієї людини. Як приклад можна навести випадок, коли під час весілля його учасники розпочали стрільбу з вогнепальної зброї у повітря, внаслідок чого було збито цивільний гелікоптер, екіпаж якого загинув.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини щодо наслідків. Саме порушення порядку використання повітряного простору може бути умисним чи необережним.
4. Суб’єктом злочину можуть бути особи, відповідальні за безпечне використання повітряного простору (командири, начальники, керівники та ін.) при запуску ракет, проведенні стрільб, вибухових робіт або при вчиненні інших дій, а також особи, відповідальні за дотримання безпеки при виконанні спеціальних робіт.
5. Кваліфікуючими ознаками за ч.2 ст.282 є спричинення потерпілому середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень або завдання великої матеріальної шкоди.
6. За частиною 3 ст.282 кваліфікуються діяння, передбачені ч.1 або ч.2 цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей (див. коментар до ст.276).

Стаття 282. Порушення правил використання повітряного простору

Стаття 283. Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда

1. Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда стоп-краном чи шляхом роз’єднання повітряної гальмової магістралі або іншим способом, якщо це створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого, -
карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

1. Об’єктом злочину є безпека руху поїздів на залізничному транспорті, комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення його безаварійної роботи (див. ст.11 Закону України “Про залізничний транспорт” від 4 липня 1996 р. № 273/96-ВР). Кримінально-правова норма охороняє також здоров’я, життя людей, власність.
2. Предметом злочинного посягання можуть бути пасажирські, вантажні, поштово-багажні, господарчі, спеціальні (пожежні, ремонтні тощо) та будь-які інші потяги, що рухаються по коліях. Потяг - сформований і зчеплений состав вагонів з одним або декількома діючими локомотивами чи моторними вагонами, що мають встановлені сигнали (див. Правила технічної експлуатації залізниць України, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 р. № 411).
3. Об’єктивну сторону злочину утворюють активні самовільні дії, що спричиняють зупинення поїзда без дозволу чи вказівки працівника залізничного транспорту (начальника поїзда, машиніста, провідника вагону та ін.).
4. Діяння характеризується в Законі як вчинене без нагальної потреби. Причина для самовільного зупинення поїзда повинна бути досить вагомою та виправданою, з метою усунення більш значної та реальної небезпеки для життя або здоров’я людей, тобто коли особа діє у стані крайньої необхідності (див. коментар до ст. 39).
5. Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда може бути здійснене стоп-краном або шляхом роз’єднання повітряної гальмової магістралі. Стоп-крани в пасажирських вагонах і моторвагонному рухомому складі встановлюються в тамбурах, всередині вагонів і пломбуються (див. п.11.2 Правил технічної експлуатації залізниць України).
Згідно з п.14 Правил поведінки громадян на залізничному транспорті (затверджені постановою КМУ від 10 листопада 1995 р. № 903) пасажирам дозволяється самостійно користуватися стоп-краном для зупинення поїзда у разі виникнення непередбачених аварійних обставин (пожежі, невідкладної евакуації або необхідності термінового надання медичної допомоги пасажиру тощо).
Інші обставини особистого або майнового характеру (необхідність перевезення вантажу, бажання не відстати від поїзда тощо) не можуть виправдовувати самовільне зупинення поїзда через створення небезпеки для людей.
Самовільне зупинення поїзда для переслідування і затримання небезпечного злочинця може бути визнане виправданим, якщо це не потягло за собою загибелі людей або інших тяжких наслідків.
Оскільки перелік таких діянь у законі не є вичерпним, злочин може бути вчинено в інший спосіб, а саме: застосування ручного гальма, роз’єднання автозчіпки, подача сигналів, використання радіозв’язку та інші дії, спрямовані на зупинення поїзда.
6. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину є створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяння потерпілим легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності.
7. Суб’єктивна сторона характеризується умислом на самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда та необережним ставленням до наслідків, зазначених у ст.283.
8. Суб’єктом злочину можуть бути фізичні осудні особи, які досягли 16 років і не є працівниками залізниці, оскільки працівники залізниці за аналогічні дії несуть відповідальність за ст.276.
9. Частиною 2 ст.283 передбачена відповідальність за кваліфікований склад розглядуваного злочину, якщо він спричинив загибель людей або інші тяжкі наслідки (див. коментар до ст.276).
У разі зупинення поїзда внаслідок умисного зруйнування або пошкодження шляхів сполучення, споруд на них, рухомого складу або засобів зв’язку чи сигналізації вчинене утворює склад злочину, передбаченого ст.277.
10. У випадку, коли самовільна зупинка поїзда є способом захоплення залізничного рухомого складу, вчинене охоплюється ст.278 і не потребує додаткової кваліфікації за ст.283.
Зупинка поїзда з умислом викликати аварію, людські жертви тощо за наявності інших ознак може утворювати злочин проти основ національної безпеки України (ст.113) або проти особи (ст.115) чи злочин проти власності (ст.194) тощо.

Стаття 284. Ненадання допомоги судну та

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Злочинні порушення правил виконання окремих видів робіт	\|	Злочини проти громадського порядку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.