Злочинні порушення правил виконання окремих видів робіт

Стаття 272. Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою

1. Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов’язана їх дотримувати, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого, -
карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -
карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Стаття 272 передбачає відповідальність за порушення правил безпеки при виконанні не всіх видів робіт, а тільки тих, що характеризуються найбільш високим рівнем небезпеки для життя та здоров’я працівників та оточуючих осіб, власності, довкілля, інших правоохоронюваних інтересів.
Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджений наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 30 листопада 1993 р. № 196. Цей перелік має чинність на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та видів діяльності.
2. Основним безпосереднім об’єктом злочину виступає безпека виконання робіт з підвищеною небезпекою. Додатковими безпосередніми об’єктами є життя та здоров’я потерпілого.
3. Потерпілим від злочину є будь-яка особа - як особа, що має постійний чи тимчасовий правовий зв’язок з відповідним підприємством (див. коментар до ст.271), так і особа, яка такого зв’язку не має.
4. Об’єктивна сторона злочину характеризується такими ознаками:
- порушенням правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною безпекою на виробництві або на будь-якому підприємстві;
- наслідками у вигляді створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків (ч.1 ст.272); заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого (ч.1 ст.272); спричинення загибелі людей чи інших тяжких наслідків (ч.2 ст.272);
- причиновим зв’язком між діянням та вказаними наслідками.
Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою може відбуватися як шляхом дії, так і бездіяльності. До робіт з підвищеною небезпекою відносяться, зокрема, електрозварювальні, газонебезпечні, електромонтажні роботи в зонах дії струму високої частоти, підземні роботи на шахтах та рудниках, наватажувально-розвантажувальні, будівельні роботи тощо. При цьому важливим є характер робіт з підвищеною небезпекою, а не галузь виробництва, в якій ці роботи здійснюються.
Відповідальність за порушення правил безпеки під час виконання окремих видів робіт з підвищеною небезпекою, а саме правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах та у вибухонебезпечних цехах, правил ядерної або радіаційної безпеки, встановлюється ст.273 та 274.
Диспозиція ч.1 ст.272 є бланкетною, що означає необхідність звернення до спеціальних нормативно-правових актів, які містять організаційні та технічні вимоги безпеки проведення робіт підвищеної небезпеки у відповідних галузях виробництва, або до міжгалузевих актів. Правозастосовчий орган зобов’язаний з’ясувати зміст допущеного порушення та вказати у процесуальних документах статтю, пункт, параграф, які було порушено.
5. Місцем вчинення злочину у ст.272 назване виробництво або будь-яке підприємство. За змістом ст.272 виробництво - це об’єкт, де здійснюється процес створення промислової чи сільськогосподарської продукції - проектування, розвідка (наприклад, геологорозвідувальні роботи), виготовлення (первинне), переробка, комплектування, ремонт тощо.
Підприємство - самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідницької, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому законодавством (ст.62 ГК України). Підприємства створюються як для підприємницької, так і для некомерційної діяльності.
6. Створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків передбачає реальну можливість загибелі хоча б однієї людини, або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень хоча б одній особі, чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом або більше особам. Реальність такої загрози обумовлюється виникненням під час проведення робіт такого небезпечного стану, при якому вірогідність настання суспільно небезпечних наслідків є досить високою, і визначається у кожному конкретному випадку порушенням правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою.
7. Про поняття “шкода здоров’ю потерпілого”, “загибель людей”, “інші тяжкі наслідки” - див. коментар до ст.271.
8. Встановлення наявності причинового зв’язку між допущеним порушенням правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою та наслідками є обов’язковим.
9. Злочин вважається закінченим з моменту настання зазначених у ч.1 та ч.2 ст.272 суспільно небезпечних наслідків.
10. Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст.272, характеризується необережною виною щодо такого наслідку, як заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого, а щодо можливості загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків - злочинною самовпевненістю або непрямим умислом. Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст.272, характеризується необережною виною у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості щодо наслідків. Саме ж порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою може бути вчинене як умисно, так і необережно.
11. Суб’єктом злочину може бути особа, яка досягла 16 років і в силу своїх обов’язків під час виконання робіт з підвищеною небезпекою зобов’язана дотримуватися передбачених правил безпеки. До таких осіб відносяться службові особи підприємств (керівники дільниць, бригадири, виконроби, майстри та ін.), громадяни-підприємці, а також рядові працівники підприємств.

Стаття 273. Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах

1. Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах особою, яка зобов’язана їх дотримувати, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого, -
карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -
карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до десяти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Основний безпосередній об’єкт злочину - безпека на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах. Додатковими безпосередніми об’єктами виступають життя та здоров’я особи.
2. Про потерпілого від злочину - див. коментар до ст.272.
3. З об’єктивної сторони злочин характеризується діянням у вигляді порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах, суспільно небезпечними наслідками у вигляді створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або реального спричинення шкоди здоров’ю потерпілого (ч.1 ст.273), а так само у вигляді загибелі людей або інших тяжких наслідків (ч.2 ст.273), причиновим зв’язком між діянням та наслідками, зазначеними у ст.273.
4. Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах може здійснюватися як шляхом вчинення заборонених дій або неналежного виконання покладених на особу обов’язків по дотриманню таких правил, так і шляхом невиконання таких обов’язків (бездіяльності). До таких порушень відносять, зокрема, користування відкритим вогнем у зоні небезпеки, використання несправних електроприладів та обладнання, відключення вентиляції, необладнання місць охорони вибухонебезпечних засобів, відсутність або несправність вогнегасників тощо.
5. Бланкетний характер диспозиції ч.1 ст.273 обумовлює необхідність з’ясування змісту передбаченого в ній діяння шляхом звернення до нормативно-правових актів (законів, постанов, правил, положень, інструкцій тощо), які регламентують безпеку на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах.
Для конкретизації обвинувачення у справах цієї категорії необхідно посилатися на відповідні статті, пункти, параграфи нормативно-правових актів, що встановлюють правила безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах, і розкривати суть допущених порушень.
6. На вибухонебезпечних виробництвах діють загальні правила охорони праці та спеціальні правила безпеки - правила вибухобезпеки. За цільовим призначенням ці правила поділяються на правила вибухозапобігання та правила вибухозахисту. Відповідно до змісту ці правила можуть встановлювати вимоги безпеки поводження з вибуховими речовинами, а також вимоги щодо дотримання технологічної дисципліни при здійсненні робіт на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах.
У разі порушення на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах загальних правил охорони праці, правил безпеки поводження з вибуховими речовинами відповідальність за наявності підстав настає згідно зі ст.271 або ст.267 КК.
7. Обов’язковим елементом об’єктивної сторони злочину є місце його вчинення - вибухонебезпечні підприємства або вибухонебезпечні цехи. До них відносять, зокрема, підприємства, цехи або інші виробничі структурні підрозділи (лабораторії, склади тощо), на яких виробляються, зберігаються або використовуються вибухонебезпечні хімічні речовини чи суміші, збагачувальні комбінати, вугільні шахти з виділенням газу, наявністю вугільного, сірчаного пилу тощо. Належність підприємства (цеху) до вибухонебезпечних визначається не характером наслідків, що настали, а категорією і класом виробництва за вибухонебезпечністю, встановленими технологічним регламентом (п.15 постанови ПВСУ “Про судову практику в справах, пов’язаних із порушенням вимог законодавства про охорону праці” від 10 жовтня 1982 р. № 6). Перелік об’єктів та промислових підприємств з підвищеним рівнем вибухопожежонебезпеки, які підлягають щорічному пожежно-технічному обстеженню, затверджений наказом МВС України від 5 вересня 1998 р. № 651.
Суди зобов’язані вимагати від слідчих органів приєднання до справ про злочини, передбачені ст.273, копій нормативно-правових актів про віднесення підприємства чи цеху до певної категорії (класу) вибухонебезпечності.
8. Відповідальність за ч.1 ст.273 настає, якщо створена загроза загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків (див. коментар до ст.272), або якщо заподіяна шкода здоров’ю потерпілого (див. коментар до ст.271).
Частина 2 ст.273 в якості суспільно небезпечних наслідків визначає реальне спричинення загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків (див. коментар до ст.271).
9. Встановлення наявності причинового зв’язку між допущеним порушенням правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах та наслідками є обов’язковим.
10. Порушення на вибухонебезпечному підприємстві чи у вибухонебезпечному цеху встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, яке внаслідок умов виробництва могло викликати чи викликало фактично вибух і (чи) пожежу, якщо при цьому була створена реальна загроза загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків, кваліфікується за ч.1 ст.273 і додаткової кваліфікації за ст.270 не потребує. Якщо вказане порушення спричинило шкоду здоров’ю потерпілого, воно підлягає кваліфікації за сукупністю ч.1 ст.270 і ч.1 ст.273.
Порушення правил пожежної безпеки на вибухонебезпечному підприємстві (в цеху), яке викликало вибух чи вибух з пожежею, що спричинив людські жертви, майнову шкоду у великому розмірі чи інші тяжкі наслідки, повинно кваліфікуватися за сукупністю ч.2 ст.270 і ч.2 ст.273. Таке саме порушення, якщо воно викликало пожежу з тими ж наслідками, належить кваліфікувати за сукупністю ч.2 ст.270 і ч.1 ст.273.
11. Суб’єкт та суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст.273, такі ж, як і в злочині, передбаченому ст.272 (див. коментар до цієї статті).

Стаття 274. Порушення правил ядерної або радіаційної безпеки

1. Порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки особою, яка зобов’язана їх дотримувати, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого, -
карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є ядерна та радіаційна безпека виробництва. Додатковими обов’язковими об’єктами виступають життя та здоров’я особи.
Закон України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 8 лютого 1995 р. визначає такі поняття, як ядерна безпека, радіаційна безпека, ядерні та радіоактивні матеріали.
Ядерна безпека - це дотримання норм, правил, стандартів та умов використання ядерних матеріалів, що забезпечують радіаційну безпеку.
Радіаційна безпека - це дотримання допустимих меж радіаційного впливу на персонал підприємства, населення та навколишнє природне середовище, які встановлені нормами, правилами та стандартами безпеки. Недотримання вказаних правил може призвести до радіаційної аварії - події, внаслідок якої втрачається контроль над ядерною установкою, джерелом іонізуючого випромінювання, що призводить або може призвести до радіаційного впливу на людей, навколишнє природне середовище.
Радіоактивні матеріали - джерела іонізуючого випромінювання, радіоактивні речовини та ядерні матеріали, що перебувають у будь-якому фізичному стані в установці або у виробі чи в будь-якому іншому вигляді і щодо яких діють спеціальні правила поводження.
Ядерні матеріали - це будь-які вихідні або спеціальні розщеплювальні матеріали (уран, торій у вигляді металу, сплаву, хімічного концентрату, що містить зазначені речовини в певній концентрації, або спеціальний матеріал, що розщеплюється).
2. Про потерпілого від злочину - див. коментар до ст.272.
3. З об’єктивної сторони злочин характеризується діянням у вигляді порушення правил ядерної або радіаційної безпеки, суспільно небезпечними наслідками у вигляді створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або реального спричинення шкоди здоров’ю потерпілого (ч.1 ст.274), а так само у вигляді загибелі людей або інших тяжких наслідків (ч.2 ст.274), причиновим зв’язком між діянням та наслідками, зазначеними у ст.274.
Порушення правил ядерної або радіаційної безпеки можуть проявлятися у недотриманні таких правил, неналежному їх дотриманні, вчиненні дій, прямо заборонених відповідними правилами (у допуску працівників до проведення робіт в умовах радіоактивного випромінювання, допуску до робіт без засобів захисту, у порушенні порядку утилізації відпрацьованих радіоактивних матеріалів, недотриманні вимог щодо розміщення джерела іонізуючого випромінювання тощо).
4. Диспозиція ч.1 ст.274 є бланкетною. Для з’ясування, які саме правила безпеки порушені, необхідно звернутися до відповідних нормативно-правових актів, що встановлюють вимоги безпеки. До таких актів відносяться Закони України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 8 лютого 1995 р., “Про дозвільну діяльність у сфері ядерної енергії” від 11 січня 2000 р., “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань” від 14 січня 1998 р., “Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки” від 24 червня 2004 р., Загальні положення забезпечення безпеки атомних електростанцій, затверджені наказом Державної адміністрації ядерного регулювання України від 9 грудня 1999 р. № 63, та інші нормативно-правові акти.
Для вирішення питання про віднесення конкретної речовини, виробу до радіоактивних матеріалів необхідне призначення експертизи. У випадку призначення експертизи доцільно поставити питання про найменування радіоактивного матеріалу та про те, якими нормативно-правовими актами регламентується порядок його використання.
5. Стаття 274 передбачає порушення правил ядерної або радіаційної безпеки на виробництві, тобто на підприємствах, які виробляють, зберігають, використовують, транспортують радіоактивні матеріали, здійснюють їх захоронення та утилізацію і зобов’язані дотримуватися вимог ядерної та радіаційної безпеки.
6. Відповідальність за ч.1 ст.274 настає, якщо створена загроза загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків (див. коментар до ст.272) або якщо заподіяна шкода здоров’ю потерпілого (див. коментар до ст.271).
Частина 2 ст.274 в якості суспільно небезпечних наслідків визначає реальне спричинення загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків (див. коментар до ст.271).
7. При застосуванні ст.274 необхідно встановлювати наявність причинового зв’язку між порушенням правил ядерної або радіаційної безпеки та відповідними наслідками.
8. Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст.274, характеризується необережною виною щодо такого наслідку, як заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого, а щодо можливості загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків - злочинною самовпевненістю або непрямим умислом. Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст.274, характеризується необережною виною у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості. Саме ж діяння може бути вчинене як умисно, так і необережно.
9. Суб’єктом злочину може бути особа, яка досягла 16 років і зобов’язана дотримуватися правил ядерної та радіаційної безпеки. До таких осіб відносяться службові особи підприємств, громадяни-підприємці, рядові працівники підприємств.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Злочинні порушення загальних правил охорони праці	\|	Злочини, що посягають на безпеку руху та експлуатації залізничного, водного, повітряного та магістрального трубопровідного транспорту.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.