Злочинні порушення загальних правил охорони праці

План

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ БЕЗПЕКИ ВИРОБНИЦТВА

ЛЕКЦІЯ

1. Загальна характеристика та види злочинів проти безпеки виробництва.

2. Злочинні порушення загальних правил охорони праці.

3. Злочинні порушення правил виконання окремих видів робіт.

1. Загальна характеристика та види злочинів проти безпеки виробництва

Відповідальність за злочини проти безпеки виробництва передбачена розділом X Особливої частини КК (статті 271-275). Норми цього розділу виступають юридичною гарантією дотримання одного з найважливіших прав працівників — права на здорові та безпечні умови праці.

Вказівка на родовий об'єкт аналізованих злочинів міститься у назві розділу - ним є безпека виробництва. Поняття «безпека» має в цілому такий же зміст, як і щодо злочинів проти громадської безпеки, які аналізувалися вище. Безпека виробництва - це такий стан виробництва, за якого процеси, що становлять його зміст, не тягнуть за собою шкоди життю, здоров'ю людей, іншим правоохоронюваним благам і не створюють загрозу настання такої шкоди.

Під виробництвом розуміється місце, де відбувається процес створення матеріальних благ - виготовлення промислової продукції (створення цілком нових засобів виробництва або предметів споживання, чи їх переробка, реконструкція, ремонт), вирощування сільськогосподарських рослин, догляд за худобою тощо. Видається, що відповідальність за статтями розділу КК «Злочини проти безпеки виробництва» повинна наставати як тоді, коли виробництво здійснюється в установленому законом порядку, так і за умови, що такий порядок порушується. Тобто, коли здійснюється незареєстроване, нелегальне виробництво.

Таким чином, можна констатувати, що безпека виробництва як родовий об'єкт - це сукупність суспільних відносин, які складаються з приводу запобігання шкод життю і здоров'ю людей від потенційно шкідливих виробничих факторів.

Безпосередніми об'єктамизлочинів проти безпеки виробництва виступають суспільні відносини, які складаються з приводу відвернення як загрози внаслідок порушення загальних правил охорони праці, так і загрози, що виникає в ході проведення окремих видів робіт, виробничих операцій, які характеризуються підвищеною небезпекою (безпека окремих видів виробництва).

Характерною ознакою складів злочинів, передбачених розділом X Особливої частини КК, є заподіяння шкоди життю або здоров'ю потерпілого. Причому, в злочині, відповідальність за який встановлена в ст. 271, таким потерпілим може бути особа, яка постійно або тимчасово пов'язана з виробничою діяльністю підприємства, установи, організації, у зв'язку з діяльністю якої стався нещасний випадок, чи з виробничою діяльністю громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності. Тобто, таким потерпілим може бути учасник виробничого процесу (постійні та тимчасові працівники; учні, практиканти, стажисти; працівники, які перебувають у відрядженні або виконують роботи за цивільно-правовою угодою). Потерпілим від усіх інших злочинів можуть бути будь-які особи, включаючи і тих, що не пов'язані з даним виробництвом.

Об'єктивна сторонавсіх аналізованих злочинів характеризується наявністю відповідного діяння, наслідків та причинового зв'язку. Тобто,— це злочини з матеріальними складами.

Діяння в усіх злочинах проти безпеки виробництва полягає у порушенні або загальних правил охорони праці, тобто тих, які стосуються всіх працівників, поширюються на всі галузі виробництва і на всі види робіт (статті 271, 275), або ж у порушенні спеціальних правил безпеки, що стосуються певних видів робіт, окремих галузей виробництва (статті 212-214). Такі діяння можуть полягати в активній поведінці - вчиненні дій, заборонених правилами (давання вказівки на проведення певних робіт у шкідливих для здоров'я умовах чи з використанням неналежного обладнання, інструментів тощо). Однак частіше ці злочини вчиняються шляхом бездіяльності, яка має місце при невиконанні дій, які особа повинна була вчинити відповідно до існуючих нормативних вимог і могла їх виконати (зокрема, незабезпечення працівників індивідуальними засобами захисту, неналежне здійснення контролю за проведенням робіт і дотриманням при цьому правил безпеки праці, допуск до роботи осіб, які не мають відповідної підготовки чи не проінструктовані з питань охорони праці). Для встановлення змісту допущених порушень необхідно обов'язково звертатися до нормативно-правових актів (законів, постанов, інструкцій, правил тощо), які регламентують безпеку певних видів робіт.

Для більшості злочинів цієї категорії (статті 272-275) характерним є те, що ознакою їх основних складів є створення загрози заподіяння шкоди, а їх кваліфіковані види виділяються за наслідками. Причому в усіх цих статтях вказані одні і ті ж наслідки - загибель людей або інші тяжкі наслідки (зміст таких наслідків описаний у попередніх главах цього підручника).

Створення загрози заподіяння шкоди - це наслідки, які полягають у таких змінах у стані виробничих об'єктів, підприємств, внаслідок яких виникає реальна небезпека настання реальної шкоди вказаним у диспозиції відповідної статті КК благам (початок неконтрольованих процесів горіння, підвищення концентрації шкідливих газів в атмосфері, зміни у взаємному розташуванні важких предметів (порушенні їх стійкості) чи зменшенні міцності конструкцій, зростанні тиску газів у резервуарах чи трубопроводах, підведенні електричної напруги до об'єктів, які мають бути знеструмлені, тощо). Внаслідок цього виникає висока ймовірність виникнення пожеж, вибухів, дії термічних факторів, обвалу споруд чи вантажів, початку дії інших шкідливих факторів або й реальний початок відповідних процесів. У свою чергу, вони породжують можливість шкоди, вказаної у відповідних статтях КК.

Реальність загрози визначається, зокрема: з врахуванням наявності чи відсутності людей, матеріальних об'єктів у сфері дії шкідливих факторів, які приводяться в рух порушеннями правил виконання робіт з підвищеною небезпекою; кількості та ступеня шкідливості певних речовин; тривалості, місця та часу вчинення діяння. Тяжкість ймовірних наслідків визначається залежно від цінності благ, які поставлені під загрозу; кількості осіб, які можуть потерпіти від вибуху, обвалу, дії інших факторів; розміру можливих матеріальних збитків, інших конкретних обставин справи.

Причиновий зв 'язок між діянням та наслідками у виді створення загрози має складний характер. Такий зв'язок складається, принаймні, з двох ланок:

- між дією або бездіяльністю, яка полягає у порушенні правил безпеки при виконанні певних видів робіт, та виникненням або активізацією шкідливих, потенційно небезпечних факторів (тих, які створюють поки що абстрактну небезпеку заподіяння шкоди);

- між виникненням абстрактної небезпеки та наслідками, вказаними у диспозиції відповідної статті КК.

Тобто, причиновий зв'язок можна констатувати лише тоді, коли встановлені обидві ланки (ланцюги) причинності. Відсутність хоча б одного з них означає, що причиновий зв'язок між діянням певної особи і передбаченими законом наслідками відсутній, він може бути «розірваний» внаслідок дії сторонніх щодо цієї особи факторів.

При встановленні наявності причинового зв'язку слід мати на увазі, що в ряді випадків нещасні випадки на виробництві можуть бути викликані порушеннями правил безпеки чи інших вимог охорони праці самими потерпілими (наприклад, використання заборонених знарядь праці чи прийомів виконання певних робіт для їх полегшення чи прискорення). Це може вказувати на відсутність причинового зв'язку між діяннями певного працівника і шкодою, яка настала.

Суб'єктзлочинів проти безпеки виробництва - спеціальний. Це особа, на яку покладені спеціальні обов'язки щодо дотримання відповідних правил. На наявність таких обов'язків вказують накази по підприємству, посадові інструкції тощо.

Із суб'єктивної сторонивсі злочини проти безпеки виробництва характеризуються необережною виною у виді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості. Порушення правил та створення загрози заподіяння шкоди може характеризуватися й умисною формою вини. Якщо порушення вимог законодавства про безпеку виробництва було способом умисного заподіяння шкоди життю або здоров'ю людей, то такі діяння кваліфікуються з врахуванням конкретних обставин справи як диверсія (ст. 113) або умисні злочини проти життя та здоров'я особи.

За об'єктом (з урахуванням характеру правил, що порушені) злочини проти безпеки виробництва можна поділити на дві групи:

1) злочинні порушення загальних правил охорони праці (статті 271, 275);

2) злочинні порушення правил безпеки при виконанні робіт з підвищеною небезпекою (статті 272-274).

Значення такого поділу полягає, насамперед, у тому, що статті першої групи містять загальні норми про відповідальність за посягання на безпеку виробництва, а другої - спеціальні. Отже, можна констатувати, що ст. 271 повинна застосовуватися тоді, коли скоєне не охоплюється жодною із спеціальних норм (передбачених статтями 272-274), і, навпаки, якщо порушення безпеки виробництва передбачене спеціальними нормами, то повинні застосовуватися саме такі норми.

Стаття 271. Порушення вимог законодавства про охорону праці

1. Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином - суб’єктом підприємницької діяльності, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого, -
карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -
карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до семи років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.

1. Частиною 4 ст.43 Конституції України кожному громадянину гарантовано право на належні, безпечні та здорові умови праці. Одним із засобів забезпечення цього права є охорона праці. Згідно зі ст.1 Закону України “Про охорону праці” від 14 жовтня 1992 р. (в редакції Закону від 21 листопада 2002 р.), охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.
Законодавство про охорону праці регулює відносини між роботодавцем та працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці на всій території України. Як зазначено у ст.6 Закону України “Про охорону праці”, умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного й індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.
2. Основним безпосереднім об’єктом злочину є безпека праці. Це такий стан умов праці, за якого вплив на працівника небезпечних або шкідливих виробничих чинників усунуто або вплив шкідливих виробничих чинників не перевищує гранично допустимих значень (п.14 ДСТУ 2293-99 “Охорона праці. Терміни та визначення основних понять”). Додатковими безпосередніми об’єктами виступають здоров’я та життя особи.
3. Потерпілим від злочину визнається особа, яка має постійний або тимчасовий правовий зв’язок з відповідним підприємством, установою, організацією чи з діяльністю громадянина - суб’єкта підприємницької діяльності. Такий зв’язок може встановлюватися трудовим договором (контрактом), цивільно-правовим договором, предметом якого є виконання певної роботи чи певний матеріальний результат виконаної роботи (договір підряду, договір про виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт), нормативно-правовими актами розпорядчого характеру тощо.
Особи, які не пов’язані з даним підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем (замовники, покупці, сторонні особи, які випадково опинилися на території підприємства або мешкають поблизу нього), не можуть визнаватися потерпілими від цього злочину. У випадку заподіяння таким особам шкоди в результаті злочинних порушень вимог законодавства про охорону праці дії осіб, винних у такому порушенні, треба кваліфікувати як злочини проти особи чи злочини у сфері службової діяльності.
4. Об’єктивна сторона злочину передбачає наявність трьох елементів:
- порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці;
- заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого (ч.1 ст.271) або спричинення загибелі людей чи інших тяжких наслідків (ч.2 ст.271);
3) причинового зв’язку між порушенням зазначених вимог законодавства та наслідками, які настали.
Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці може бути здійснене як шляхом дії, так і бездіяльності. Під порушенням треба розуміти недотримання або неналежне дотримання вимог безпеки та гігієни праці і виробничого середовища. Порушення може виявлятися у відсутності відповідного інструктажу з охорони праці, відсутності або несправності спеціальних пристроїв для безпечної роботи машин, механізмів, електромереж, засобів індивідуального захисту (маски, окуляри, спеціальний одяг та взуття тощо), незадовільному гігієнічному стані робочих місць та виробничих приміщень та ін.
5. Поняттям “законодавчі та інші нормативно-правові акти про охорону праці” охоплюються акти вищого законодавчого органу (Закони України “Про охорону праці”, “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 р., Кодекс Законів про працю України, інші закони України), акти Президента України; акти Кабінету Міністрів України; міжнародні договори; акти центральних органів виконавчої влади (Державного комітету України з нагляду за охороною праці, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Державного комітету з питань будівництва та архітектури України, Головного санітарного лікаря України та ін.), акти місцевих органів виконавчої влади, акти підприємств, установ, організацій.
Вимоги охорони праці різноманітні. За спрямованістю їх можна розділити на загальні і спеціальні. Загальні - це вимоги, які стосуються працівників усіх галузей виробництва і невиробничої сфери і мають значення для всіх підприємств, установ, організацій; спеціальними є вимоги безпеки для окремих галузей чи окремих видів робіт.
Порушення спеціальних вимог безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах, правил ядерної або радіаційної безпеки, правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд, не охоплюються ст.271 і потребують кваліфікації за ст. 272-275.
Диспозиція ст.271 є бланкетною і для визначення наявності в діянні особи складу даного злочину необхідно встановити, вимоги яких саме нормативно-правових актів про охорону праці порушено з обов’язковою вказівкою на конкретну статтю, пункт, параграф, і з’ясувати зміст порушеної вимоги.
6. Злочин вважається закінченим з моменту настання вказаних у ст.271 наслідків.
7. Поняттям “шкода здоров’ю потерпілого” (ч.1 ст.271) охоплюються випадки заподіяння особі легкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження (див. коментар до ст.122, 125).
Під загибеллю людей (ч.2 ст.271) треба розуміти заподіяння смерті одній чи декільком особам.
Поняттям “інші тяжкі наслідки” охоплюється заподіяння тяжкого тілесного ушкодження хоча б одній особі (див. коментар до ст.121) або середньої тяжкості тілесного ушкодження двом чи більше особам.
Порушення вимог законодавства про охорону праці, якщо воно заподіяло майнову шкоду підприємству, установі, організації, громадянину-підприємцю, стороннім особам без спричинення шкоди здоров’ю чи життю працівника, не утворює злочину, передбаченого ст.271. У такому випадку винувата особа буде нести адміністративну, дисциплінарну чи цивільно-правову відповідальність, а за наявності підстав - за іншими статтями КК.
У разі одночасного спричинення службовою особою шкоди здоров’ю чи життю працівника, передбаченої ст.271, та майнової шкоди підприємству, установі, організації, громадянину-підприємцю чи стороннім особам вчинене необхідно кваліфікувати, за наявності підстав, за сукупністю злочинів, передбачених ст.271 та ст.367.
8. Причиновий зв’язок між порушенням вимог законодавства про охорону праці і зазначеними у ст.271 наслідками є обов’язковим елементом об’єктивної сторони злочину. При його встановленні необхідно враховувати те, що у багатьох випадках таких порушень розвиток причинового зв’язку має ускладнений характер - він може опосередковуватися дією механічних, хімічних, природних факторів, діяннями потерпілого чи третіх осіб тощо. У таких випадках, коли для вирішення питання про наявність причинового зв’язку необхідні наукові, технічні або інші спеціальні знання, суд призначає експертизу.
9. Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини у виді злочинної самовпевненості чи злочинної недбалості щодо наслідків. Саме ж порушення вимог законодавства про охорону праці може бути вчинене як умисно, так і необережно.
При умисному заподіянні шкоди життю чи здоров’ю працівника внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці вчинене необхідно кваліфікувати як злочин проти життя чи здоров’я.
10. Суб’єктом злочину є службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форми власності або громадянин - суб’єкт підприємницької діяльності, на яких законом або на підставі наказу, службової інструкції, спеціального розпорядження безпосередньо покладені обов’язки забезпечення дотримання вимог законодавства про охорону праці.
У разі порушення вимог законодавства про охорону праці іншими службовими особами, які не мають такого обов’язку, вони, з урахуванням обставин справи, можуть нести відповідальність за злочини у сфері службової діяльності або за злочини проти життя та здоров’я особи.
Порушення вимог законодавства про охорону праці працівником, що не має ознак спеціального суб’єкта злочину, передбаченого ст.271, якщо таке порушення спричинило шкоду здоров’ю чи життю потерпілого, утворює склад злочину проти життя чи здоров’я.

Стаття 275. Порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд

1. Порушення під час розроблення, конструювання, виготовлення чи зберігання промислової продукції правил, що стосуються безпечного її використання, а також порушення під час проектування чи будівництва правил, що стосуються безпечної експлуатації будівель і споруд, особою, яка зобов’язана дотримувати таких правил, якщо це створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого, -
караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -
карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину виступає безпека використання промислової продукції та безпека експлуатації будівель і споруд. Додатковими безпосередніми об’єктами є життя та здоров’я особи.
2. Предметом злочину є промислова продукція, будівлі і споруди.
Під промисловою продукцією треба розуміти продукцію (засоби виробництва та товари народного споживання), створену на підприємствах відповідних галузей промисловості для задоволення потреб людей та суспільства в цілому.
Будівлі та споруди - це будь-які об’єкти будівництва (житлові будинки, промислові об’єкти, об’єкти побутового призначення, мости, тунелі тощо).
3. З об’єктивної сторони злочин характеризується діянням у вигляді порушення правил безпечного використання промислової продукції або правил безпечної експлуатації будівель чи споруд, суспільно небезпечними наслідками у вигляді створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків, або реального спричинення шкоди здоров’ю потерпілого (ч.1 ст.275), а так само у вигляді загибелі людей або інших тяжких наслідків (ч.2 ст.275), причиновим зв’язком між діянням та наслідками, зазначеними у ст.275.
Порушення вказаних правил може проявлятися як у формі дії, так і бездіяльності (використання у виробництві продукції заборонених чи недоброякісних речовин, матеріалів, помилки при розробці та проектуванні зразків продукції чи об’єктів будівництва, відхилення від встановлених технологій будівництва тощо).
Правила безпеки використання промислової продукції та безпеки експлуатації будівель чи споруд регламентовані державними та галузевими стандартами, санітарними, будівельними нормами та правилами, іншими нормативно-правовими актами.
При застосуванні ст.275 необхідно з’ясовувати суть порушення і вказувати на статті, пункти, параграфи тих нормативно-правових актів, які були порушені.
У випадках, коли для встановлення змісту порушень правил безпеки використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд необхідні спеціальні технічні та наукові знання, повинна бути призначена експертиза.
У випадках порушення під час розроблення, конструювання виготовлення промислової продукції, а так само під час проектування чи будівництва будівель і споруд загальних правил охорони праці вчинене треба кваліфікувати за ст.271.
4. Відповідальність за ч.1 ст.275 настає, якщо створена загроза загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків (див. коментар до ст.272) або якщо заподіяна шкода здоров’ю потерпілого (див. коментар до ст.271).
Частина 2 ст.275 в якості суспільно небезпечних наслідків визначає реальне спричинення загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків (див. коментар до ст.272).
5. При застосуванні ст.275 необхідно встановлювати наявність причинового зв’язку між порушенням правил безпеки використання промислової продукції чи безпеки експлуатації будівель і споруд та наслідками.
6. Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст.275, характеризується необережною виною щодо такого наслідку, як заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого, а щодо можливості загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків - злочинною самовпевненістю або непрямим умислом. Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст.275, характеризується необережною виною у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.
7. Суб’єктом злочину можуть бути службові особи і рядові працівники промислових підприємств та будівельного виробництва, громадяни - суб’єкти підприємницької діяльності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Злочини, пов’язані з порушенням спеціальних правил	\|	Злочинні порушення правил виконання окремих видів робіт

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.